|
|
Субєкти соціального партнерства.Суб'єкти соціального партнерства підрозділяються на чотири групи: 1. Первинні носії прав і інтересів: наймані працівники, власники засобів виробництва, держава, органи місцевого самоврядування. 2. Представницькі організації та їх органи, тобто носії делегованих повноважень: професійні спілки, об’єднання роботодавців. 3. Органи, які реалізують соціальне партнерство, тобто забезпечують і сприяють взаємодії суб'єктів соціально-трудових відносин на принципах соціального партнерства: Національна тристороння соціально-економічна Рада, комісія з питань охорони праці. 4. Органи, які мінімізують наслідки конфліктів: посередницькі, примиренські структури тощо. Розглянемо деякі груписуб'єктів соціального партнерства. Держава бере участь в СП на національному, регіональному, галузевому рівнях, де виступає у ролі: -гаранту цивільних прав; - регулятору системи СТВ; - учасників в переговорах і консультаціях в рамках СТВ; - розв’язує трудові конфлікти; -координатору і арбітру у приміренні. держава в соціально-трудовій сфері виконує функції: -визначення основних напрямів, пріоритетів соціальної політики і участь в його реалізації; - правове регулювання взаємостосунків між працею і капіталом; -сприяння соціальному діалогу між роботодавцями і найманими працівниками; -участь в становленні і розвитку соціального партнерства на принципах трипартизма; -контроль за дотриманням законодавства про працю. Профспілки – -це масові, самоуправляючі громадські об'єднання найманих працівників певної галузі або групи галузей з метою захисту і представництва їх соціальних інтересів -або це громадські організації, які створюються для захисту соціальних, економічних, професійних прав найманих працівників і осіб вільних професій. Цели профсоюзов: создание для рабочего достойных условий труда; обеспечение занятости; участие в управлении производством и распределении продукта, повышение уровня заработной платы. Союзи роботодавців бачать в соціальному партнерстві можливості проведення злагодженої технічної, економічної і соціальної політики, розвитку виробництва без потрясінь і деструктивних конфліктів. Союзи роботодавців- це Федерація роботодавців України; Союз орендарів і підприємців України; Українська національна асамблея підприємництва.
19.Колективний договір – основа соц. … На колективному рівні укладається колективний договір, який є правовим актом, що регулює соціально-трудові відносини між найманими працівниками та роботодавцями; укладається на підприємствах і організаціях різних форм власності і носе переважно економічний характер. Суб’єктами соціального партнерства в даному випадку є роботодавець, комітет профспілки та працівники, а предметом переговорів – тарифні умови, форми та системи оплати праці, робочий час, охорона праці тощо. Основними функціями колективного договору є: захист інтересів обох сторін; організація або впорядкування трудових відносин; забезпечення стабільності СТВ. В колективному договорі розглядаються такі питання: - зміни в організації виробництва і праці; - регулювання зайнятості; режими праці і відпочинку; умови праці та її охорони; - розміри тарифних ставок за розрядами робіт і посадових окладів або єдина тарифна сітка для оплати усіх працівників; - види і розмір доплат і надбавок, премій та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, умов їх надання; форми і системи оплати праці; - умови оплати понаднормового часу, простою не з вини працівника; - житлово-побутове, культурне, медичне обслуговування, організація оздоровлення і відпочинку працівників; - взаємні зобовязання щодо виконання прийнятої угоди.
Регулювання ринку праці. Обьектами регулир-я в целом явл.: -спрос на труд и его предложение, т.е. занятость,а также соц. и трудовые отношения между работодателями и работниками. - цена труда(уровень з/п); - конкуренция на рынке труда. Регуляторы рынка труда: · Нормативно-правовые акты государства, а также конвенции и рекомендации Международной организации труда: Конвенция № 29 «О принудительном или обязательном труде»; № 44 «О помощи лицам, которые являются безработными; № 102 «О минимальных нормах социального обеспечения» (в Украине не применяются); № 122 «О политике в сфере занятости». · Экономические законы, характерные для всех стран с рыночной системой (закон спроса, закон предложения, закон конкуренции, закон ценообразования). · Уровень развития и влияния профсоюзного движения и средств массовой информации. · Национальные особенности, менталитет нации, климатические условия страны. Виды государственного регулирования рынка труда: - Защитная: предназначена для ограничения действий, которые приводят к незащищенности разных слоев населения. - Поощрительная: направлена на создание условий, при которых могут создаваться и развиваться определенные формы деятельности. - Ограничительная: осуществляется для исключения действий отдельных личностей или их групп таким образом, чтобы они не могли получить преимуществ перед другими. - Директивная: предусматривает влияние правительства на рынок труда с учетом интересов населения - Регулирующая: посредством экономических, финансовых мероприятий (налогов, субсидий), которые способствуют росту предложения на рынке труда или росту занятости. 21.Ринок праці. ринок праці – це: - система економічних відносин між продавцями і покупцями товарів та послуг, форма зв’язку між сторонами обміну, в процесі якого встановлюється ринкова ціна на об’єкт обміну, відбувається зміна його власника; - система суспільних відносин, що пов’язані з наймом і пропозицією праці, тобто з купівлею і продажем послуг праці; - економічний простір – сфера працевлаштування, в якій взаємодіють покупці і продавці праці; - механізм, що забезпечує узгодження ціни й умов праці між роботодавцями і найманими працівниками та регулює її попит і пропозицію. Текущий рынок труда образуется за счет естественного и механического движения рабочей силы и рабочих мест.Он состоит из открытого и скрытого рынков труда, каждый из которых включает офиц. И неофициальн. Части. Открытый рынок труда — это экономически активное население, которое ищет работу и нуждается в подготовке, переподготовке, а также все вакантные рабочие места во всех секторах экономики. Официальная часть откр. рынка труда— свободная рабочая сила и вакансии, зарегестрированные в службе занятости. Неофиц.часть - свободная рабочая сила и вакансии, незарегестрированные в службе занятости.. Скрытый рынок труда - это лица, которые формально заняты в экономике, но в то же время в связи с сокращением производства или же с изменением его структуры могут быть высвобождены. Официальная его часть регестрируется статистикой в виде лиц, находящихся в вынужденных отпусках,а неофициальная часть - определяется с помощью специальных методик. Функціонування ринку праці буде ефективним за таких умов: -Повна самостійність і незалежність продавця та покупця робочої сили в поєднанні з їх економічною відповідальністю. - Відносини на ринку праці – це відносини договорів і угод між рівноправними партнерами. -Активна конкуренція між власниками робочої сили за право займати кращі робочі місця та роботодавців за залучення більш кваліфікованої робочої сили. -Баланс між робочими місцями, сукупною пропозицією робочої сили та маси заробітної плати. -Об’єднання найманих працівників і роботодавців в союзи для захисту власних інтересів. -Прагнення продавця продати свій товар як можна дорожче, а покупця купити подешевше. -Єдність ринку робочої сили з ринком товарів і послуг, ринком капіталів та іншими видами ринків. 22. Сегментація ринку праці за різними ознаками Сегментация рынка труда - это распределение рынка рабочей силы на отдельные группы по соотв.критериям, в зависимости от поставленной цели изучения или анализа. Сегментация проводится по следующим критериям и признакам: -по критерию стабильности трудовых отношений(первичный и вторичн.рынки труда и безработные); -по уровням регулирования (общенациональный, региональный, локальный); -по отраслям и видам деятельности; -по демографическим характ-кам; -по социально-экономическим характеристикам рабочей силы (образование, проф. знания, уровень квалификации и др.); -по показателям финансового сосотояние предприятий, формы собственности и др. Первичн.рынок труда включает работников,кот.имеют высокую з/п, хорошие условия труда, стабильную заннятость,а также они обеспечены соц..условиями жизни. Ему характерно наличие деятельность сильних профсоюзов. Вторичный рынок труда- непревелигированые группы работников,кот.находятся в другом положении по сравнению с первичным. Они частино или полностью лишены льгот; иногда ждуть простоя пр.-ва или находяться на переподготовке для получения другой специальности. Он характериз-ся большой текучестью кадров, нестабильной занятостью, низкой з/п,отсутствием проф..роста.   ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...  Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...  Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...  Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|