Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Виробничий цикл, його поняття і структура.





Проектування технологічного процесу увійшло до числа основних фаз створення нової продукції. Ця галузь діяльності пов'язана з плануванням операцій, тобто з регулярним ухваленням тактичних рішень у виробничому процесі. Вибір процесу відноситься до стратегічних рішень, що визначають, які технології доцільно використовувати на тому або іншому підприємстві.

У загальному вигляді всі виробничі процеси можна розділити на категорії: процеси переробки, процеси виготовлення, складальні процеси, процеси тестування. Структура виробничого процесу визначає тип організації руху матеріального потоку з використанням однієї або декількох вищезгаданих технологій. Виробничий процес є основним змістом діяльності підприєм­ства і являє собою сукупність взаємозалежних процесів праці, в ре­зультаті яких вихідні матеріали і напівфабрикати перетворюються на готову продукцію.

Процеси підрозділяються на основні, допоміжні й обслуговуючі.

Основні процеси - це процеси в результаті яких змінюються форми або розміри предмета праці, його внутрішні властивості, стан поверхні, взаємне розташування складових частин.

Допоміжні процеси - це процеси, які безпосередньо не стика­ються з предметами праці, а покликані забезпечувати нормальний перебіг основних процесів, і виготовлена продукція використовується на самому підприємстві.

Обслуговуючі процеси забезпечують необхідні умови для успі­шного виконання основних і допоміжних операцій.

Основними принципами раціональної організації виробничого процесу є спеціалізація, пропорційність, рівнобіжність, ритмічність, безперервність, прямоточність, автоматичність, гнучкість.

Спеціалізація - звуження номенклатури продукції та обмеження різновидів виконуваних технологічних процесів. Внутрішньозавод­ська спеціалізація підвищує ступінь однорідності виробництва на ро­бочих місцях, спрощує його організацію і створює умови для ефектив­ної механізації й автоматизації праці.



Пропорційність процесів - це узгодженість усіх частин процесу відповідно до пропускної спроможності, яка характеризується тим, що за однаковий відтинок часу в усіх частинах процесу опрацьову­ється однакова кількість виробів. Пропорційність характеризується коефіцієнтом пропорційності:

Кпр=Mmin/Mmax,

де Mmin і Mmax- мінімальний і максимальний параметри робочого місця в технологічному ланцюзі.

Паралельність передбачає одночасне, тобто рівнобіжне вико­нання окремих процесів і операцій, що скорочує час виробництва продукції.

Ритмічність процесіє визначається виконанням рівних обсягів за рівні інтервали часу і характеризується коефіцієнтом ритмічності

Критм - / ,

де - фактичний обсяг виконаної роботи за запланований період у межах плану (понадплановий не враховувати);

- плановий обсяг роботи.

Безперервність процесів - це зведення до мінімуму або повна ліквідація перерв між послідовними технологічними операціями в процесі виготовлення. Безперервність характеризується коефіцієнтом безперервності

= /

де Троб - тривалість робочого часу;

Тп - загальна тривалість процесу, яка об'єднує простої або пролежування предмета праці на робочих місцях.

Прямоточність пронесу передбачає умови, в яких праці проходять найкоротший шлях у процесі виробництва, починаючи з першої операції та закінчуючи випуском готової продукції, і характеризується коефіцієнтом прямо точності:

Кпрям=Lопт /Lф

де Lопт - оптимальна довжина шляху, який проходить предмет праці, крім зайвої ланки;

Lф- фактична довжина шляху, яку проходить предмет праці.

Гнучкість - мобільний перехід до випуску іншої або нової про­дукції при освоєнні виробництва. Основний показник — ступінь гнуч­кості — визначається кількістю часу, що витрачається, і необхідними додатковими витратами при переході до випуску нової продукції.

Виробничим циклом виготовлення називається календарний період часу, протягом якого предмет праці проходить усі стадії виробничого процесу – від першої виробничої операції до здачі готової продукції включно. Скорочення виробничого циклу дає можливість кожному виробничому підрозділу (цеху, відділу) виконати задану програму з меншим обсягом незавершеного виробництва. Отже, підприємство одержує можливість прискорити оборотність коштів, виконати встановлений план з меншими витратами цих засобів, вивільнити частину оборотних коштів. Розрахунок тривалості виробничого циклу виготовлення виробу починається з розрахунку тривалості циклів окремих процесів, в яких той самий предмет праці послідовно проходить такі операції: обробка деталей, складання вузлів, складання виробів. Тривалість виробничого циклу виготовлення деталі або складального процесу:

де Те - час виконання технологічних операцій з урахуванням перерв, партіонності, або операційний цикл, хв.;

- час природних процесів, хв.;

- час контрольних операцій, хв.;

- час транспортних операцій, хв.;

- час міжопераційних перерв (очікування), хв.;

- час міжцехових перерв (очікування), хв.

Тривалість операційного циклу обробки партії деталей за одну операцію:

де n - кількість деталей у партії;

t - час, що витрачається на обробку однієї деталі, хв.;

q - кількість робочих місць, на яких виконується дана операція.

Тривалість операційного циклу залежить і від ступеня паралельності сполучення операцій, яка визначається видом руху деталей. Є три види руху деталей за операціями технологічного процесу: послідовний, паралельний, паралельно-послідовний.

Послідовній вид руху деталей менш ефективний. Однак обробка і передача деталей цілими партіями полегшує оперативне планування.

Паралельний вид руху забезпечує найкоротшу тривалість операційного циклу (ефективний на потокових лініях).

Паралельно-послідовний вид руху доцільний при великій тривалості обробки партії деталей на окремих операціях (велика партія, висока трудомісткість).

Виробничий цикл складається з двох частин: робочий період, час на перерви в цьому процесі.

Робочий період, тобто період, протягом якого предмет праці знаходиться безпосередньо в процесі виготовлення. Цей період складається з часу виконання технологічних і нетехнологічних процесів (контрольні і транспортні процеси з моменту виконання першої виробничої операції і до моменту здачі готової продукції).

Основою операційного менеджменту є управління виробничими системами. Виробнича система (Production System) – це система, що використовує операційні ресурси компанії, для перетворення фактора виробництва, що вводиться («входу») в обрану нею продукцію чи послугу («вихід»). «Вхід» може бути представлений сировиною, замовником або готовою продукцією, отриманою з іншою виробничої системи, а також клієнтом (у сфері послуг), якому необхідне обслуговування (табл. 4).

Таблиця 4

Взаємозв’язок «вхід – перетворення – вихід» у типових виробничих системах









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.