ПРОГРАМНИЙ РОЗПОДІЛ ЧАСУ ТА ГРАФІК ВИКОНАННЯ

ПРОГРАМНИЙ РОЗПОДІЛ ЧАСУ ТА ГРАФІК ВИКОНАННЯ

(викладений в стислій формі зміст конкретної роботи, виконаної на протязі практики)

Загальне знайомство з підприємством, організацією, установою. Правовий стан підприємства, організації, установи.

1.1. Види підприємств за Цивільним та Господарським кодексами та їх характеристика (на окремих аркушах в додатках).

1.2. Загальна характеристика підприємства, установи, організації, де студент проходить практику:

Види підприємств за Цивільним та Господарським кодексами та їх характеристика (на окремих аркушах в додатках).

З 1 січня 2004 року набрали сили Цивільний та Господарський кодекси України.

Ці Кодекси є базовими законодавчими актами в галузі регулювання правовідносин громадян і суб'єктів господарської діяльності. Їхній зміст настільки багатогранний, що вивчення зажадає значного часу. Ми постараємося поступово розглянути всі положення цих документів, що стосуються підприємницької діяльності громадян і юридичних осіб. Сподіваємося, це надасть можливість заздалегідь підготуватися і вжити необхідних заходів по організації підприємницької діяльності до того моменту, коли положення Кодексів необхідно буде виконувати безпосередньо.

Почнемо із самого основного питання - питання про статус суб'єктів підприємницької діяльності. Причому, у першу чергу, розглянемо його у відношенні юридичних осіб.

Звернемо увагу, що зі вступом у силу вказаних Кодексів, втратили чинність Закон України "Про підприємництво" і Закон України "Про підприємства в Україні". Разом з тим, Закон України "Про господарські товариства", мабуть, буде продовжувати діяти, хоча в нього можуть бути внесені зміни.

Нагадаємо, що відповідно до Закону України "Про підприємства в Україні" (стаття 2) у нашій країні функціонували підприємства таких видів:

приватне підприємство, засноване на власності фізичної особи;

колективне підприємство, засноване на власності трудового колективу підприємства;

підприємство, засноване на власності об'єднання громадян;

комунальне підприємство, засноване на власності відповідної територіальної громади;

державне підприємство, засноване на державній власності, у т.ч. казенне підприємство.

Відповідно до Закону України "Про господарські товариства" (стаття 1) господарськими суб’єктами вважаються підприємства, організації, установи, акціонерні товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, повні товариства, командитні товариства.

Суб'єктами господарювання є (стаття 55 ГКУ): юридичні особи - господарські організації створені відповідно до Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ);

державні, комунальні й інші підприємства, створені згідно
ГКУ;

інші юридичні особи, що здійснюють господарську діяльність і
зареєстровані у встановленому порядку;

- громадяни-підприємці - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, що здійснюють господарську діяльність і зареєстровані як підприємці;

- відокремлені підрозділи (філії, представництва) господарських організацій, тобто створені юридичними особами відособлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи.

Згідно ЦКУ (статті 81 і 83) юридичні особи поділяються на дві категорії: приватного права і публічного права.

Юридичні особи публічного права створюються на підставі актів Президента України, органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Юридичні особи приватного права створюються учасниками (засновниками) шляхом об'єднання осіб і (або) майна, на підставі установчих документів у вигляді товариств.

Підприємницькі товариства, тобто товариства, що займаються господарською комерційною діяльністю, можуть створюватися у виді виробничих кооперативів і господарських товариств.

Виробничий кооператив (§ 2 глави 8 ЦКУ) - це добровільне об'єднання громадян на принципах членства для спільної виробничої діяльності або іншої господарської діяльності, що базується на їх особистій трудовій участі.

Господарське товариство - це юридична особа, статутний капітал якого розділений на частки між учасниками (§ 1 глави 8 ЦКУ і глава 9 ГКУ). Основною відмінною ознакою господарських товариств є саме розподіл статутного капіталу між учасниками товариства.

Визначено також, що учасником господарського товариства може бути фізична і юридична особа. Причому, господарське товариство, крім повного і командитного, може бути створено однією особою, що стає його єдиним учасником.

Як і в Законі України "Про господарські товариства" у ЦКУ і ГКУ передбачена можливість створення: повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю, товариства з додатковою відповідальністю, акціонерних товариств.

Назвемо принципові відмінності господарських товариств.

Повне товариство - це товариство, основною особливістю якого є додаткова (субсидіарна) відповідальність по його зобов'язаннях усім приналежним учасникам майном. Фізична або юридична особа може бути учасником тільки одного повного товариства.

Командитне товариство - товариство, у якому частина його учасників несе додаткову (субсидіарну) відповідальність, а інша частина — відповідальність тільки в межах їхніх внесків. При цьому останні не приймають участі в діяльності товариства.

Товариство з обмеженою відповідальністю (ТОВ) - товариство, у якому учасники несуть відповідальність тільки в межах вартості їхніх внесків у статутний капітал.

Відповідно до статті 141 ЦКУ законом повинна бути встановлена максимальна чисельність учасників ТОВ. При перевищенні цієї чисельності товариство зобов'язане протягом року перереєструватися в акціонерне, у протилежному випадку воно підлягає ліквідації в судовому порядку.

ТОВ може бути створено одним учасником - однією фізичною або юридичною особою.

Але при цьому встановлені істотні обмеження. Так, ТОВ не може бути створено одним учасником - іншим господарським товариством, що, у свою чергу, має тільки одного учасника. Фізична або юридична особа може бути учасником тільки одного ТОВ, що має одного учасника. Наприклад, фізична особа, виступаючи в одноосібно, не може створити нове ТОВ, якщо ця ж фізична особа вже є єдиним власником іншого ТОВ. Зв'язано це, мабуть, з тим, що відповідальність такого суспільства обмежена.

Товариство з додатковою відповідальністю - товариство, у якому його учасники несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність своїм майном у розмірах, визначених статутом товариства.

Акціонерне товариство - товариство, у якому статутний капітал поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Акціонерне товариство самостійно відповідає за своїми обов'язками своїм майном. Акціонери не відповідають по зобов'язаннях товариства.

Введено нове поняття - залежне господарське товариство (стаття 118 ЦКУ). Залежним вважається ТОВ, або товариство з додатковою відповідальністю, або акціонерне товариство, якщо іншому (головному) господарському товариству належить 20 або більше відсотків статутного капіталу (простих акцій) таких товариств. У випадках, передбачених п. 8 статті 63 і статтею 126 ГКУ, залежні підприємства здобувають статус дочірніх підприємств, а контролююче (головне) підприємство несе субсидіарну відповідальність перед кредиторами дочірнього підприємства.

Перейдемо до розгляду юридичних осіб (господарських організацій), визначених у ГКУ (глави 7 - 1 3) - підприємств.

Основні ознаки підприємства, як організаційної форми господарювання, викладені в статті 62 ГКУ.

Підприємство - самостійний суб'єкт господарювання, створений органом державної влади, або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами.

Підприємства можуть створюватися як для підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності.

Основні організаційно-правові ознаки підприємства: воно є юридичною особою, має відособлене майно, самостійний баланс, рахунки в установах банків, печатку.

Види підприємств у залежності від форм власності визначені в статті 63 ГКУ:

приватне підприємство - діє на основі приватної власності громадян або юридичної особи;

підприємство колективної власності - діє на основі колективної власності;

комунальне підприємство - діє на основі комунальної власності територіальної громади;

державне підприємство - діє на основі державної власності;

підприємство змішаної форми власності - діє на основі об'єднання майна різних форм власності.

В окрему категорію виділені підприємства з іноземними інвестиціями. У разі якщо в статутному фонді підприємства іноземна інвестиція складає не менш 10%, таке підприємство розглядається як підприємство з іноземними інвестиціями. Підприємство, в статутному фонді якого іноземна інвестиція становить 100%, вважається іноземним підприємством.

Крім того, у залежності від кількості засновників підприємства поділяються на унітарні і корпоративні.

Унітарне підприємство - це підприємство, створене одним засновником. До них відносяться: державні, комунальні підприємства, підприємства, засновані об'єднанням громадян, релігійною організацією, а також засновані на приватній власності засновника.

Корпоративне підприємство - це підприємство, створене двома і більш засновниками. До корпоративних підприємств відносяться господарські товариства і кооперативи.

Відповідно до статті 113 ГКУ приватним підприємством визнається підприємство, засноване на приватній власності одного або декількох громадян або засноване на приватній власності однієї юридичної особи.

Тому, якщо приватне підприємство створене одним засновником - фізичною або юридичною особою, то воно є унітарним, тобто таке підприємство варто вважати унітарним приватним підприємством.

Якщо ж підприємство засноване на приватній власності декількох фізичних осіб, воно вважається корпоративним приватним підприємством. Такі підприємства створюються у виді господарських товариств.

У відношенні приватних підприємств, заснованих на власності однієї особи, звернемо увагу на те, що відповідно до розглянутого вище положеннями ЦКУ, одна особа може створити ТОВ або товариство з додатковою відповідальністю. Тому, якщо, наприклад, одна фізична особа буде створювати підприємство, у нього з'явиться вибір - зареєструвати таке підприємство як унітарне приватне підприємство, чи як відповідне господарське товариство.

Для ТОВ і товариств з додатковою відповідальністю на сьогоднішній день Законом України "Про господарські товариства" визначений мінімальний розмір статутного фонду - 100 мінімальних заробітних плат, який засновникові необхідно буде сформувати. При цьому відповідальність власника такого підприємства для ТОВ буде обмежена майном підприємства, а для товариства з додатковою відповідальністю також частиною його власного майна, визначеної в статуті такого підприємства.

Якщо ж буде створюватися унітарне приватне підприємство (не господарське товариство), то на сьогоднішній день не встановлено обмежень щодо статутного фонду такого підприємства, не визначений і ступінь відповідальності власника по зобов'язаннях такого підприємства. Якщо в статуті приватного підприємства оговорено, що власник несе відповідальність тільки майном підприємства, то саме така відповідальність і діє.

Однак у другій частині статті 113 ГКУ зазначено, що порядок організації і діяльності приватних підприємств визначається не тільки ГКУ, але й іншими законами. Дане положення означає, що питання обмеження мінімального розміру статутного фонду і відповідальності власника по зобов'язаннях унітарного приватного підприємства ще можуть регулюватися окремими законодавчими актами.

Проте, з моменту вступу в силу розглянутих кодексів власники приватних підприємств повинні визначитися зі статусом своїх підприємств, оскільки цілком імовірно, що буде потрібно відповідним чином перереєструвати ці підприємства.

У залежності від кількості засновників колективні підприємства також можуть бути унітарними або корпоративними.

підприємства споживчої кооперації (стаття 111 ГКУ);

підприємства громадських і релігійних організацій (стаття 112 ГКУ).

Державні підприємства є унітарними підприємствами (статті 73 - 77 ГКУ).

Такі підприємства створюються органами державної влади.

Державні унітарні підприємства створюються двох видів: комерційні підприємства і казенні підприємства.

Державне комерційне підприємство є суб'єктом комерційної діяльності. Майно закріплюється за ним на правах господарського відання. Таке підприємство несе відповідальність по наслідках своєї діяльності всім приналежним йому майном.

Казенні підприємства створюються за рішенням Кабінету Міністрів України й у тих галузях, де господарська діяльність може здійснюватися тільки державними підприємствами, або якщо споживачем більш 50% продукції є держава, або виробництво суспільно необхідної продукції не може бути рентабельним, або приватизація державних підприємств заборонена законом.

Майно закріплюється за казенним підприємством на правах оперативного управління. Відповідальність казенного підприємства по його зобов'язаннях визначена тільки в межах засобів, що знаходяться в його розпорядженні.

Комунальні підприємства є унітарними підприємствами (стаття 78 ГКУ). Такі підприємства створюються органами місцевого самоврядування.

Власником (точніше - представником власника) комунального підприємства є орган, у сферу керування якого входить комунальне підприємство.

Комунальні підприємства створюються як комерційні або як некомерційні підприємства. Комерційним комунальним підприємствам майно передається на правах господарського ведення, а некомерційним - на правах оперативного управління.

У п. 9 статті 78 ГКУ зазначено, що особливості господарської діяльності комунальних підприємств визначаються відповідно до вимог, встановленим для державних комерційних і казенних підприємств. Це повинно означати, що відповідальність по зобов'язаннях комунальних комерційних підприємств, також як і державних комерційних підприємств, визначена в межах їхнього майна, а некомерційних комунальних підприємств, як і казенних підприємств, - у межах засобів, що знаходяться в їхньому розпорядженні.

До інших видів підприємств віднесені (статті 114- 117ГКУ):

фермерські господарства, членами яких можуть бути особи, що працюють у них;

орендні підприємства, створені членами трудового колективу на основі оренди цілісного майнового комплексу державного або комунального підприємства або оренди структурного підрозділу таких підприємств;

У главі 12 ГКУ визначені організаційно-правові основи створення і функціонування об'єднань підприємств.

Можуть утворюватися як господарські об'єднання, що створюються з ініціативи підприємств, так і державні (комунальні) об'єднання, що створюються з державних (комунальних) підприємств за рішенням Кабінету Міністрів України або органів місцевого самоврядування.

Визначено особливості наступних видів об'єднань підприємств: асоціацій, корпорацій, консорціумів, концернів, промислово-фінансових груп, а також асоційованих підприємств.

ГКУ регламентовані організаційно-правові основи створення і діяльності таких неприбуткових організацій, як кредитні спілки (стаття 130) і благодійні організації (стаття 131).

Кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована на добровільному об'єднанні грошових внесків громадян. Засновниками кредитної спілки можуть бути тільки громадяни, що постійно проживають на території України.

Кредитна спілка не може бути засновником (учасником) суб'єктів підприємницької діяльності.

Благодійні організації можуть створюватися у вигляді: благодійних фондів, членських благодійних організацій, благодійних установ і т. і. Такі організації є недержавними і здійснюють господарську діяльність без мети одержання прибутку.

В юридичному відділі працює три спеціаліста:

Головний юрист здійснює керівництво правовою роботою на підприємстві та очолює юридичний відділ. Він підпорядковується безпосередньо директору. В своїй роботі керується чинним законодавством України, наказами та розпорядженнями директора та своєю посадовою інструкцією.

Головному юристу підпорядковується провідний юрист і фахівець по договірній роботі.

У випадку відсутності його обов’язки виконує провідний юрист. Атестацію на відповідність займаній посаді проходить один раз у три роки.

1. Забезпечувати контроль за відповідністю вимогам закону проектів наказів, інструкцій, положень і других актів правового характеру, підготовлених на підприємстві, а також брати участь в необхідних випадках при підготовці цих документів.

2. Приймати міри по зміні або відміні правових актів, виданих з порушенням діючого законодавства.

3. Давати заключення з правових питань, виникаючих в діяльності підприємства.

4. Забезпечувати методичне керівництво правовою роботою на підприємстві, надавати правову допомогу структурним підрозділам в претензійній роботі, підготовці і передачі необхідних матеріалів в судові органи.

5. Представляти інтереси підприємства в господарських судах, судах загальної юрисдикції, а також інших державних і суспільних організаціях при розгляді правових питань.

6. Очолювати роботу по аналізу і узагальненню результатів розгляду претензій, судових і господарських справ, а також практики заключення та виконання господарських договорів, розробляти пропозиції по усуненню порушень договірної дисципліни по поставленій продукції.

7. Керувати підготовкою матеріалів про крадіжки, розтрати, нестачі, випуск неякісної, нестандартної і некомплектної продукції і інші правопорушення для передачі їх слідчим і судовим органам, приймати міри по відшкодуванню збитків, заподіяних підприємству.

8. Приймати участь в розробці і здійсненні заходів по зміцненню господарського розрахунку, договірної і фінансової дисципліни, забезпеченню збереження колективної власності по боротьбі з розтратами і крадіжками.

9. Здійснювати контроль за дотриманням на підприємстві встановленого діючим законодавством порядку приймання-відпуску продукції.

10. Давати заключення по пропозиціях про притягнення робітників підприємства до дисциплінарної і матеріальної відповідальності.

11. Брати участь у розробленні умов і укладенні господарських договорів і контролювати їх виконання.

12. Приймати участь в підготовленні і укладенні колективних договорів, а також в розробленні і здійсненні заходів по зміцненню трудової дисципліни на підприємстві.

13. Брати участь в розгляді матеріалів по дебіторській і кредиторській заборгованості, приймати міри до їх ліквідації, давати заключення по пропозиціях про списання безнадійної заборгованості.

14. Організовувати ведення довідково-інформаційної роботи діючого законодавства України із застосуванням технічних засобів обліку.

15. Здійснювати контроль за роботою підлеглих працівників.

16. Дотримуватися правил охорони праці, промсанітарії та внутрішнього трудового розпорядку.

17. Контролювати дотримання інструкцій з охорони праці, правил внутрішнього трудового розпорядку підлеглими працівниками.

Відповідно до посадової інструкції він має такі повноваження:

1. Узгоджувати підписом документи згідно стандарту підприємства:

- договори про матеріальну відповідальність;

2. Надавати усні вказівки працівникам підприємства з питань віднесених до компетенції головного юриста, виконання яких являється обов’язковим, а також надавати пропозиції керівництву в письмовій і усній формі стосовно усунення наявних недоліків в господарській діяльності.

3. Вимагати в межах своєї посадової відповідальності, визначеної у розділі 4 цієї інструкції від підлеглих працівників юридичного відділу виконання ними своїх посадових обов’язків.

4. Отримувати інформацію необхідну для виконання своїх обов’язків, яка використовується у господарчій діяльності, в т.ч. від посадових осіб., за винятком такої, яка може носити приватний характер

5. Брати участь у засіданнях, зустрічах, нарадах відповідно затвердженого регламенту.

6. Репрезентувати в інших організаціях за дорученням.

7. Залучати за згодою керівництва підприємства спеціалістів та інших працівників для підготовки проектів нормативних актів, а також для розробки і здійснення заходів по лінії правового забезпечення роботи підприємства.

В разі невідповідності діючому законодавству поданих проектів рішень, наказів, інструкцій, положень та інших правових документів, головний юрист не візуючи проектів цих документів дає заключення з пропозицією по законному вирішенню розглянутих питань.

В разі підписання вказаних документів всупереч вказівок головного юриста, останній повідомляє про це директора.

- чинне законодавство та нормативні матеріали з питань забезпечення і дотримання законності в діяльності, захисту його правових інтересів;

- положення статутних документів та внутрішніх нормативних актів;

- організацію документообігу та порядок оформлення документів;

- правила внутрішнього трудового розпорядку;

- правила та норми охорони праці, техніки безпеки, промсанітарії та пожежної безпеки;

- політику підприємства в галузі якості, підтримувати репутацію конкурентноспроможного підприємства на національному та міжнародному ринках як постачальника якісної продукції.

1. Якість та своєчасність виконання задач і функцій, покладених на юридичну службу.

2. Виконання обов’язків, визначених цією посадовою інструкцією.

3. Виконання вимог законодавства України стосовно укладення договорів, наказів по та інших внутрішніх нормативно-правових актів.

4. Правове забезпечення виконання усіх розділів колективного договору.

5. Виконання зобов’язань стосовно збереження майна шляхом:

- притягнення до матеріальної відповідальності працівників з вини яких заподіяно шкоду підприємству;

- захисту інтересів підприємства в судових органах;

- виявлення причин та умов в результаті яких може бути заподіяна шкода підприємству;

- проведення заходів за участю фінансової служби, служби безпеки, служби охорони підприємства по попередженню крадіжок майна.

6. Здоровий морально-психологічний клімат у відносинах між працівниками, прямо підпорядкованими головному юристу.

Провідний юрист здійснює правову роботу на підприємстві. Він підпорядковується безпосередньо головному юристу.

Призначається і звільняється з посади наказом директора за поданням головного юриста.

В своїй роботі керується чинним законодавством, наказами директора, розпорядженнями головного юриста та Посадовою інструкцією провідного юриста юридичного відділу. Атестацію на відповідність займаній посаді, як і головний юрист проходить один раз у три роки.

Провідний юрист зобов’язаний: приймати участь у розробці правових відомчих документів; здійснювати методичне керівництво правовою роботою; надавати правову допомогу структурним підрозділам та громадським організаціям; готувати обґрунтовані відповіді при відхиленні претензій; готувати матеріали про розкрадання, розтрати, нестачі, випуск недоброякісної, нестандартної продукції для передачі їх в господарський суд, слідчі чи судові органи; здійснювати облік і зберігання претензій, позовів; здійснювати правовий контроль фінансової, трудової, договірної дисципліни; аналізувати і об’єднувати результати розгляду претензій, судових і господарських справ; вивчати практику укладення і виконання договорів з метою внесення пропозицій про усунення виявлених недоліків; оформляти матеріали про притягнення працівників до дисциплінарної та матеріальної відповідальності, у відповідності з встановленим порядком; контролювати своєчасність надання довідок, розрахунків, пояснень та інших матеріалів для підготовки відповідей на претензії; вести довідково-інформаційну роботу по законодавству; приймати участь в підготовці висновків з правових питань, виникаючих в діяльності, в розробці пропозицій по удосконаленню діяльності підприємства; давати консультації працівникам по діючому законодавству, а також висновки з організаційно-правових питань та інших юридичних питань; не розголошувати комерційної таємниці.

Провідному юристу посадовою інструкцією делегуються такі повноваження:

- у разі відсутності головного юриста узгоджувати підписом документи згідно стандарту підприємства:

- договори про матеріальну відповідальність;

- надавати свої пропозиції головному юристу по вдосконаленню правової роботи, пов’язаної з передбаченими цією посадовою інструкцією обов’язками;

- отримувати інформацію необхідну для виконання своїх обов’язків, яка використовується у господарчій діяльності (документи, довідки, розрахунки і інші відомості), в т.ч. від посадових осіб, за винятком такої, яка може носити приватний характер;

- брати участь у засіданнях, зустрічах, нарадах відповідно затвердженого регламенту;

- репрезентувати в інших організаціях за дорученням;

- перевіряти дотримання законності в діяльності структурних одиниць.

У випадках невідповідності діючому законодавству представлених на підпис керівнику документів, провідний юрист без візи повертає проекти цих документів на доопрацювання.

Згідно з посадовою інструкцією провідний юрист повинен знати: постанови, розпорядження, накази, методичні, нормативні та інші керівні матеріали з правової діяльності; трудове, адміністративне, житлове, цивільно-процесуальне законодавство; Правила внутрішнього трудового розпорядку; правила та норми охорони праці, промсанітарії та пожежної безпеки; порядок укладання і оформлення господарських договорів; політику в галузі якості, підтримувати репутацію конкурентноспроможного підприємства на національному та міжнародному ринках як постачальника якісної продукції.

Провідний юрист несе відповідальність за: якість та своєчасність виконання покладених на нього обов’язків, визначених зазначеною посадовою інструкцією, а також наказів і розпоряджень директора і головного юриста; виконання вимог законодавства України стосовно укладення договорів, наказів по та інших внутрішніх нормативно-правових актів; правове забезпечення виконання усіх розділів колективного договору; дотримання трудової і виробничої дисципліни; виконання зобов’язань стосовно збереження майна шляхом: контролю за виконанням договорів, притягнення до матеріальної відповідальності працівників з вини яких заподіяно шкоду підприємству, захисту інтересів підприємства в судових органах, виявлення причин та умов в результаті яких може бути заподіяна шкода підприємству, проведення заходів за участю фінансової служби, служби безпеки, служби охорони підприємства по попередженню крадіжок майна; розголошення комерційної таємниці.

Фахівець по договірній роботі виконує належне оформлення з юридичної та комерційної точки зору договорів з метою забезпечення економічного захисту підприємства.

Він підпорядковується безпосередньо головному юристу. Призначається і звільняється наказом директора за поданням головного юриста.

В своїй роботі керується чинним законодавством, наказами директора, розпорядженнями головного юриста та Посадовою інструкцією фахівця по договірній роботі юридичного відділу.

Атестацію на відповідність займаній посаді, як й інші працівники юридичного відділу, проходить один раз у три роки.

У разі відсутності провідного юриста виконує його обов’язки.

Відповідно до своєї посадової інструкції фахівець по договірній роботі зобов’язаний: сприяти структурним підрозділам в оформленні договорів, додаткових угод, специфікацій із споживачами та постачальниками; реєструвати договори; слідкувати за своєчасним внесенням змін та доповнень до договорів; контролювати повернення оригіналів договорів до відділу від виконавців та правильність їх оформлення; не розголошувати комерційної таємниці.

- чинне законодавство та нормативні матеріали з питань оформлення та укладання договорів;

- постанови, розпорядження, накази, методичні, нормативні та інші керуючі матеріали;

- порядок оформлення та укладання договорів;

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: