|
Художня концепція нац.. історії у «Берестечко»У "Берестечку" відсутній наскрізний сюжет, він фрагментарний. Оповідь ведеться від першої особи, як роздум, спогад, сповідь гетьмана, який болісно переживає поразку. „Берестечко” --- книга про одну з найбільших трагедій часів Хмельниччини, поразку під Берестечком. Розпочата ще у 1966-1967рр. (тобто передувала романові „Маруся Чурай”), вона дописувалась на інших етапах української історії --- в 70---80-х роках. „Берестечко” --- соціально-психологічний історичний роман у віршах. Автор дуже вимогливо добирає історичний матеріал, суворо дотримується наукової достовірності подій і фактів, переданих через сприйняття їх найголовнішого учасника --- Богдана Хмельницького. Приводом до виступу Богдана Хмельницького була особиста кривда, якої завдав йому чигиринський підстароста Чаплинський. З відсутності Богдана він напав на його родинний хутір Суботів, пограбував його, побив до смерті наймолодшого сина і забрав дружину (не випадково поляки називали цю війну війною „за русу косу”). Хмельницький подав на Чаплинського позов до суду, але суд прийняв несправедливе рішення. Богдан поїхав у Варшаву скаржитися королеві Владиславу I, але той, сам безсилий проти шляхти, сказав: „ Ви люди військові, маєте шаблі при боці, то ж самі бороніть своєї честі і свого майна”. Не знайшовши правди в самого короля, Богдан Хмельницький зі жменькою прихильників іде на Січ, де його обирають гетьманом, і закликає запорожців відстояти свої(і його власні) права. Повстання, що розгорілося, швидко переросло в справжню козацько-польську війну, яка охопила всю Наддніпрянщину. Перемоги Хмельницького приголомшили поляків і водночас надихнули українську людність, яка могла нарешті дати волю споконвічній ненависті до гнобителів. Польські магнати в свою чергу відповідали на різанину різаниною. Найзапеклішим прихильником шляхетського терору був найбагатший з магнатів --- Ярема Вишневецький, Донині історики не дійдуть згоди, чому Хмельницький, який на той час міг знищити Річ Посполиту, пристав на пропозицію й повернувся на Наддніпрянщину. У січні 1649 року гетьман зі своїм військом тріумфально в’їхав до Києва і проголосив, що, розпочавши боротьбу з особистих причин, продовжуватиме її в ім’я всієї України. Населення вітало його як „ Мойсея, спасителя, визволителя з лядської неволі”. Як наслідок Берестецької битви був підписаний Білоцерківський мир, який зводив нанівець автономію української держави. Події визвольної художньо інтерпретуються в романі Ліни Костенко, при цьому активно використовуються засоби ретроспективи. Уже з перших сторінок твору Л. Костенко перед читачем розкривається внутрішня драма гетьмана, який зазнав страшної поразки під Берестечком. Богдан Хмельницький цікавить Л. Костенко найперше як унікальна особистість — велика в політичних, воєнних діях, у коханні й слові. Поетеса прагне вдивитися в його збурену, складну душу, в його думи-муки, в яких сконденсовані найпекучіші проблеми XVII ст. Гетьман у романі — не тільки талановитий воєначальник, а й мудра, освічена, з розвинутим почуттям прекрасного людина, що узгоджується з історичною правдою. Б. Хмельницький — не лише великий державний муж, а й звичайна людина, дбайливий глава родини, який любить своїх дітей, турбується про їхню долю. Б. Хмельницький часто замислюється над тим, яка вона — влада. Для нього — не сила приваблива й страшна, непередбачувана. Неоднозначно трактуються його інтимні почуття до Гелени, з образом якої пов'язані відверто еротичні мотиви твору. Пані Гелену Чаплинський забрав силоміць („Вона йому належала з принуки”), але жінка залишилась небайдужою до Богдана („потайки приходила до мене, приносила у кухлику вина”). Але під час тривалої відсутності гетьмана, втомившись від самотності, скучивши за чоловічою ласкою, піддалася на спокусу дворецького й довірила йому ключі від козацької казни. Ця жінка стала для Богдана цілим світом жаги й невголеної пристрасті, її влада над гетьманом була величезна. Стосунки з Геленою розкривають ще одну грань характеру гетьмана --- благородство і шляхетність у поводженні з жінкою. Не буде перебільшенням стверджувати, що Ліна Костенко, показавши незвичайне кохання героїв, подає власну, дещо відмінну від традиційної історичної, версію про причини поразки козацьких військ під Берестечком. Історія цього трагічного кохання зайвий раз довела, що Богдан — і велика особистість, і звичайна, не позбавлена слабкостей, людина. Але як і належить великій особистості, Богдан подолав душевну кризу, зібрав розпорошене військо. Своїм воскресінням немолодий уже гетьман значною мірою завдячує вірному коханню, що так несподівано спалахнуло, Ганни Золотаренко, сестри ніжинського полковника, чоловік якої, теж полковник, поліг під Корсунем. Українське шістдесятництво У 1953р. помер «вождь усіх часів та народів» Йосип Сталін. Першими відчули й усвідомили цю свободу — інтелігенти. Ще в 1953 р. вийшла дебютна книга Д. Павличка «Любов і ненависть», а в 1957 р. Л. Костенко «Проміння землі» — митців, які стали немовби «предтечами» шістдесятництва, а згодом на рівних влилися у цей широкий соціокультурний рух. У 1961 р. з'являється низка «кардинально» нових творів: М. Вінграновського «З книги першої, ще не виданої», вірші лікаря В. Коротича «Бетховен», І. Драча «Ніж у сонці. Феєрична трагедія в двох частинах», «Зелена радість конвалій» Є. Гуцала, публікації В. Симоненка, В. Стуса, Григора Тютюнника, Б. Олійника, Р. Іваничука... Здивоване й мало не шоковане суспільство, відвикле від зухвалих новацій як вияву природної зміни поколінь, одначе, відразу збагнуло: з'явилася нова генерація творців, які прагнуть сказати власне, оригінальне слово — як виявилося згодом — не лише в мистецтві, але й у суспільному житті. Тим паче, що на той час шістдесятництво вже гуртувалося не тільки довкола приватних «кухонних» осередків, але й в офіційно зареєстрованих громадсько-культурних організаціях — зі статутом, «керівними органами», плановими заходами. У Києві це був Клуб творчої молоді «Сучасник» (голова — Л. Танюк), у Львові — «Пролісок» (на чолі з М. Косовим), імпульсом до створення якого став творчий візит до галицької столиці І. Дзюби, М. Вінграновського, та І. Драча 1962р. Досить розмаїто постає жанрова система «шістдесятників» (лірична поезія, балади, притчі, етюди, поеми, сонети, рубаї, ліричні новели, історичні романи, роман у віршах, химерна проза) і проблемно-тематичні обшири: традиційні (природа, Вітчизна, народ, історична пам'ять, людина у всьому багатстві її проявів — суспільне життя, моральність, кохання, творчість) та нові теми (підкорення космосу, етична правомірність НТР, стандартизація особистості в умовах новітнього міщанства). Культурно-історичними витоками шістдесятництва були: Екзистенціалізм «Місто» Говорячи про творчу спадщину письменника, треба відзначити, що вона надзвичайно строката і в жанровому і в проблемно-тематичному планах. Хоча Підмогильний прожив і не довге життя, проте у його доробку є аж два романи, повість, кільканадцятеро новел, і кожна річ по-своєму оригінальна, цікава і глибока. Та вершиною творчого генія митця все ж став роман «Місто» — твір, який викликав небувалий ажіотаж у 20-ті роки, а повернувшись у 80-ті, так само не міг залишати байдужим читачів. І причин тому декілька. Найперше, це високохудожній роман. По-друге, проблематика твору нова, точніше, спосіб бачення старих проблем своєрідний за своєю суттю і талановито втілений в образній системі. А ще роман «Місто» можна вважати одним із перших філософських романів в українській літературі, в якому органічно переплелися побут і психологія, мистецтво й філософія.
Поезія запорізького краю Саме історія розвитку літературного руху на Запоріжжі стала об‘єктом дослідження Петра Ребра. Він ретельно вивчив і оприлюднив багато подій, фактів, які тією чи іншою мірою пов‘язані з літературно-мистецькою історією запорізького краю. З початку 50-х років і до сьогодні П.Ребро опублікував на сторінках преси і окремими виданнями понад 50 розвідок, повідомлень, нарисів з питань літературного краєзнавства, “Українська Мекка” – це серія книжок і брошур Петра Ребра про життєві та творчі зв‘язки видатних майстрів красного письменства із Запоріжжям. Простежує контакти із Запоріжжям Шевченко,Тичини, Сосюри, Рильського, Довженко, Стельмаха «… і Запоріжжя». Літературно-краєзнавчі нариси П.Ребра – це поєднання різних способів зображення, притаманних іншим жанрам: мемуарам, нарисові, літературно-критичному есе. Автор використовує в них архівні матеріали і спогади про особисті зустрічі. Образ тут настільки рельєфний, що відчувається його фізична присутність – голос, жести, інтонація, рух, хода. Та найважливіше те, що особа подається не ізольовано, а на фоні суспільних, етичних протиріч, які є тією основою, що формує думку, емоції, духовний світ людини. Нариси П.Ребра відзначаються різноманітністю композиційних прийомів (розповідь, риторичні запитання, ліричні відгуки). Усі форми оповіді, прийоми зумовлені прагненням дослідника досягти найбільшої дохідливості, простоти і наукової виваженості. А категорія часу є визначальною для оглядових статей. П.Ребро з позицій літературного краєзнавства висвітлює не тільки зв’язки видатних митців із Запоріжжям, а й глибинні зв’язки між традиціями минулого й сучасності. Вже в ранній поезії Стешенка вияскравлюється натурфілософська концепціяО.Стешенка. Його ліричний герой сприймає світ через бачення природи.Митець створює образ романтичного і самотнього мрійника, душа якоговболіває за всіх. Поезія О.Стешенка дуже автобіографічна. Його поетична уява не йде далі того, що він повсякчас бачив навколо себе, людей, які його оточували і які назавжди стали добрими друзями. Пейзажналірика його має яскраву філософську спрямованість. Образ річки є чіткоюілюстрацією світоглядних і мистецьких настанов поета. Це ідеал гармоніїу природі, що переноситься і на людське буття. Філософська лірика О.Стешенка про циклічність у природі і лінійність у житті людському. З часом ліричний герой поета сприймає осінь як пору духовної зрілості. Власне, для нього це була і не осінь, а переддень її. Рання поезія О.Стешенка доволі яскраво представляє читачеві автора водній із найхарактерніших його іпостасей: як сина українського степу, якпоета, який своїми коренями міцно і глибоко проростає в рідномународному ґрунті. Це поет первісно-гармонійного відчуття, до мозкукісток український. Саме оця первісна гармонійність співжиття зприродою, навколишнім світом, відчуття їх непереданих барв, особливихприкмет, схованих від стороннього ока, байдужого до природи, притаєнихїї секретів, її живої душі, – належить до визначальних властивостейукраїнського національного характеру. Адже формувався він тисячоліттямиі передбачав та конче вимагав найбезпосереднішої близькості до природи,до землі.Рекубрацький Анатолій Захарович народився 21 листопада 1945 року. Дитячі та юнацькі літа провів у Комиш Зорі. По закінченню школи вступив до Запорізького педінституту на український відділ філологічного факультету. Григорій Іванович Лютий народився в Гуляйполі на Запоріжжі 7 лютого 1949 року в сім'ї вчителів. Освіта-вища філологічна. Друкуватись у періодиці почав із 1964 року.
ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования... Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем... Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот... Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|