Класифікація інвестицій підприємства

Конспект лекцій
для студентів спеціальності підготовки
8.03060101 "Менеджмент організацій і адміністрування (за видами економічної діяльності)"

1. Сутність, цілі та функції інвестиційного менеджменту................................ 3

2. Методи фінансової математики................................................................... 15

3. Методичний інструментарій врахування ризику....................................... 20

4. Інструментарій врахування інфляції та ліквідності................................... 25

5. Загальні відомості про інвестиційний ринок.............................................. 29

6. Кон'юнктура інвестиційного ринку............................................................ 39

7. Сутність інвестиційної стратегії.................................................................. 56

8. Методи розробки інвестиційної стратегії та оцінка її результативності... 62

9. Політика управління реальними інвестиціями........................................... 72

10. Оцінка ефективності реальних інвестиційних проектів.............................. 81

11. Оцінка ризиків реального інвестування..................................................... 85

12. Управління реалізацією інвестиційного проекту....................................... 92

13. Політика управління фінансовими інвестиціями...................................... 105

14. Оцінка привабливості фінансових інструментів...................................... 109

15. Портфель фінансових інвестицій.............................................................. 120

16. Формування інвестиційних ресурсів........................................................ 131

Тема №1 "Сутність, цілі та функції інвестиційного менеджменту"

Інвестиції – це вкладення капіталу у економічну діяльність. Закон України "Про інвестиційну діяльність" визначає інвестиції як всі види майнових й інтелектуальних цінностей, які вкладаються у об'єкти підприємницького й іншого видів діяльності, у результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

У рамках цієї дисципліни інвестиції розглядаються, у першу чергу, як складова діяльності підприємства, тобто на мікроекономічному рівні.

У теорії інвестицій їхній зв'язок з накопиченим капіталом (заощадженнями) займає центральне місце. Це визначається сутнісною природою капіталу як економічного ресурсу, призначеного до інвестування. Тільки шляхом інвестування капітал як накопичена цінність залучається у економічний процес.

Капітал у всіх його формах може бути задіяний насамперед у виробничій діяльності підприємства. Із цих позицій капітал як реальний інвестиційний ресурс характеризується як "фактор виробництва". При цьому в процесі виробництва продукції вкладений капітал не є самодостатнім чинником, а функціонує у комплексі з іншими економічними ресурсами (факторами виробництва), якими є праця (трудові ресурси), земля (природні ресурси) і управління.

Комплекс факторів виробництва характеризується певними внутрішніми пропорціями. При цьому для виробництва того самого обсягу товарів можуть бути використані різні пропорції поєднання капіталу з іншими факторами виробництва. Можлива взаємозамінність факторів виробництва характеризується так називаною "виробничою функцією", що у найбільш узагальненому виді має такий вигляд:

- функція взаємодії факторів виробництва у різних кількісних пропорціях;

Виробнича функція характеризує можливість капіталу заміняти інші фактори виробництва або бути заміненим цими факторами.

Однією з моделей є виробнича функція Кобба-Дугласа, що характеризує можливості взаємозамінності капіталу і праці у промисловому виробництві.

Модель виробничої функції Кобба-Дугласа має такий вигляд:

де

- постійний коефіцієнт, характерний для випуску певного продукту;

- показники ступеня можливої взаємозамінності розглянутих факторів виробництва, що задовольняють вимозі:

Діапазон можливостей сполучення (пропорцій) витрат капіталу й праці, що забезпечують випуск заданої кількості продукту при незмінній технології показує "крива байдужності виробництва" або "ізокванта", що характеризує усі можливі значення векторів виробничої функції для випуску конкретного обсягу продукту. Нахил ізокванти характеризує граничну норму технологічного заміщення розглянутих факторів виробництва.

Для функції Кобба-Дугласа изокванта описується залежністю:

У цій формулі аргументом виступає обсяг задіяних трудових ресурсів, а функцією – обсяг задіяного капіталу.

Поряд з аналізом можливостей заміщення становить інтерес виявлення можливих комбінацій розглянутих факторів, при яких сукупні витрати по їхньому залученню будуть рівні. Лінія, що показує такі комбінації залучення ресурсів, називається ізокоста. У основі побудови ізокости лежать вартості одиниць факторів виробництва. Нахил ізокости характеризує співвідношення вартості залучення (цін) розглянутих факторів виробництва.

Взаємозаміщення факторів виробництва ефективно у тому випадку, якщо воно дозволяє мінімізувати сукупні витрати капіталу й праці.

Для моделі Кобба-Дугласа оптимальні значення обсягів залучення капіталу й праці визначаються за формулами:

де

- питомі витрати по залученню одиниці праці;

- питомі витрати по залученню одиниці капіталу.

Отримані формули параметрично (параметром виступає обсяг виробництва) задають пряму лінію у системі координат (Т, К). Ця пряма лінія показує співвідношення факторів виробництва, що забезпечують ріст обсягів виробництва з мінімальними сукупними витратами. Така лінія економічного росту підприємства називається ізоклиналь.

Таким чином, виробнича функція, що формує умови взаємозамінності капіталу, дозволяє не тільки виявляти можливий діапазон цієї взаємозамінності, але й вирішувати конкретні виробничі завдання:

- максимізувати технологічну ефективність виробництва, що характеризує максимально можливий обсяг випуску продукту у процесі використання наявного обсягу факторів виробництва;

- максимізувати економічну ефективність виробництва, що характеризує мінімальний обсяг сукупних витрат факторів виробництва, що забезпечують випуск заданого обсягу продукту;

- прогнозувати темпи економічного розвитку підприємства, який забезпечується оптимальними пропорціями окремих факторів виробництва.

У комбінації з іншими економічними ресурсами капітал формує виробничий потенціал підприємства, що може бути використаний для виробництва альтернативних асортиментів продукції, що виробляється з тієї ж сировини й з використанням тих самих основних засобів. Комбінація можливих сполучень обсягу продукції різного асортименту у рамках сформованого виробничого потенціалу формує криву виробничих можливостей. За допомогою даної кривої може бути визначена оптимальна структура випуску продукції.

Метою інвестування є досягнення конкретного ефекту, що може носити як економічний, так і позаекономічний характер (соціальний, екологічний й інший види ефекту). На рівні підприємств пріоритетною метою інвестицій є досягнення, як правило, економічного ефекту, що може бути отриманий у формі приросту суми інвестованого капіталу, позитивної величини інвестиційного прибутку, позитивної величини чистого грошового потоку, забезпечення збереження раніше вкладеного капіталу тощо.

Досягнення економічного ефекту інвестицій визначається їхньою потенційною здатністю генерувати доход. Як джерело доходу інвестиції є одним з найважливіших засобів формування майбутнього добробуту інвесторів. Разом з тим, потенційна здатність інвестицій приносити доход не реалізується автоматично, а забезпечується лише в умовах ефективного вибору інвестиційних об'єктів (інструментів). Здійснення такого вибору визначає одну з важливих функцій інвестиційного менеджменту.

У основі генерування доходу реальних інвестицій лежить продуктивність капіталу. Носієм цієї характеристики виступає капітал, як і всі інші фактори виробництва. Продуктивність капіталу або капіталовіддача визначається як відношення результату виробничої діяльності (обсягу виробленого продукту) до суми інвестованого капіталу.

Виділяють середню й граничну продуктивність інвестованого капіталу.

Середня продуктивність характеризує загальний обсяг продукту, що відноситься на одиницю капіталу і визначається по наступній формулі:

де

- середня продуктивність (середній продукт) капіталу;

- обсяг продукту (товарів, послуг), виробленого у певному періоді;

- середня сума капіталу, що використовується у цьому періоді.

Гранична продуктивність характеризує приріст обсягу виробництва продукту в натуральному вираженні на кожну одиницю додатково інвестованого капіталу. Розрахунок цього показника здійснюється за формулою:

Продуктивність капіталу, який використовується конкретним суб'єктом господарювання у рамках незмінної технології виробництва, не носить стабільний характер, а змінюється при збільшенні обсягу його інвестування. Це пов'язане з тим, що приріст інвестованого капіталу при незмінному обсязі використання інших факторів виробництва буде викликати відносний дефіцит останніх й, відповідно, знижувати приріст обсягу випуску продукту. Висновок про постійне зменшення граничного продукту капіталу (при незмінному обсязі використання інших факторів виробництва) у економічній теорії відомий як "закон убутної продуктивності капіталу". Цей закон носить загальний характер і відноситься до будь-якої сфери використання капіталу як фактору виробництва.

Таким чином, приріст капіталу доцільний доти, поки буде досягатися приріст чистого прибутку від реалізації додатково виробленого обсягу продукції.

Різноманітні інвестиційні ресурси, товари й інструменти, що використовуються підприємством у процесі інвестицій, як об'єкти купівлі-продажу формують особливий вид ринку – інвестиційний ринок, що характеризується попитом, пропозицією й ціною, а також сукупністю певних суб'єктів ринкових відносин. Інвестиційний ринок формується всією системою ринкових економічних умов, тісно пов'язаних з іншими ринками (ринком праці, ринком споживчих товарів, ринком послуг тощо) і функціонує під певним впливом різноманітних форм державного регулювання.

Ціна на інвестиційні товари й інструменти у системі ринкових відносин формується з урахуванням їхньої інвестиційної привабливості під впливом попиту та пропозиції. Ця ціна відбиває економічні інтереси продавців і покупців інвестиційних товарів й інструментів у конкретних умовах функціонування інвестиційного ринку.

Практичне здійснення інвестицій забезпечується інвестиційною діяльністю підприємства, що є одним із самостійних видів його господарської діяльності й найважливішою формою реалізації його економічних інтересів.

Інвестиційна діяльність підприємства – це цілеспрямований процес формування необхідних інвестиційних ресурсів, вибору ефективних об'єктів (інструментів) інвестування, формування збалансованої за обраними параметрах інвестиційної програми (інвестиційного портфеля) і забезпечення її реалізації.

Інвестиційна діяльність підприємства характеризується наступними основними особливостями:

1. Вона є головною формою забезпечення росту операційної діяльності підприємства й стосовно її цілям і завданням носить підлеглий характер. Незважаючи на те, що окремі форми інвестицій підприємства можуть генерувати на окремих етапах його розвитку більший прибуток, чим операційна діяльність, головним стратегічним завданням підприємства є розвиток операційної діяльності, і забезпечення умов зростання операційного прибутку. Інвестиційна діяльність підприємства покликана забезпечувати ріст його операційного прибутку в перспективному періоді по двох напрямках: 1) шляхом зростання операційних доходів за рахунок збільшення обсягу виробничо-збутової діяльності (будівництво нових філій при впровадженні на інші регіональні ринки; розширення обсягу реалізації продукції за рахунок інвестування у нові виробництва тощо); 2) шляхом забезпечення зниження питомих операційних витрат (своєчасна заміна фізично зношеного устаткування; відновлення морально застарілих виробничих основних засобів і нематеріальних активів тощо).

2. Форми й методи інвестиційної діяльності у набагато меншому ступені залежать від галузевих особливостей підприємства, чим операційна його діяльність. Цей зв'язок зв'язаний тільки з об'єктами інвестування. Механізм же цієї діяльності практично ідентичний на підприємствах будь-якої галузі. Це визначається тим, що інвестиційна діяльність підприємства здійснюється переважно у тісному зв'язку з фінансовим ринком (ринком капіталу й ринком грошей), галузева сегментація якого практично відсутня, у той час як операційна діяльність здійснюється переважно у рамках конкретних галузевих сегментів товарного ринку й має чітко виражені галузеві особливості операційного циклу.

3. Обсяги інвестиційної діяльності підприємства характеризуються істотною нерівномірністю по окремих періодах. Циклічність масштабів цієї діяльності визначається рядом умов: необхідністю попереднього нагромадження капіталу; використанням сприятливих зовнішніх умов здійснення інвестиційної діяльності; поступовість формування внутрішніх умов для істотних "інвестиційних ривків" (сформований підприємством потенціал необоротних операційних активів звичайно має резерви підвищення його продуктивного використання до певних меж; лише при досягненні таких меж приріст обсягів операційної діяльності викликає необхідність збільшення цих активів).

4. Інвестиційний прибуток підприємства у процесі його інвестиційної діяльності формується звичайно зі значним запізнюванням. Це означає, що між витратами інвестиційних ресурсів (інвестиційними витратами) і одержанням інвестиційного прибутку проходить звичайно досить великий період часу, що визначає довгостроковий характер цих витрат.

5. Інвестиційна діяльність формує особливий самостійний вид грошових потоків підприємства, які істотно розрізняються у окремі періоди по своїй спрямованості. Протягом окремих періодів сума негативного грошового потоку по інвестиційній діяльності підприємства може значно перевищувати суму позитивного грошового потоку по ній. Крім того, сума інвестиційного прибутку по окремих періодах має високий рівень варіації.

6. Інвестиційної діяльності підприємства властиві специфічні види ризиків. Рівень інвестиційного ризику звичайно значно перевищує рівень операційного (комерційного) ризику. Це пов'язане з тим, що у процесі інвестиційної діяльності ризик втрати капіталу (тобто "катастрофічний ризик") має більшу ймовірність виникнення, чим у процесі операційної діяльності.

Найважливішим вимірником обсягу інвестиційної діяльності, що характеризує темпи економічного розвитку підприємства, виступає показник його чистих інвестицій.

Чисті інвестиції являють собою суму валових реальних інвестицій у певному періоді, зменшену на величину інвестицій, спрямованих на просте відтворення необоротних активів. Остання може бути прийнята на рівні амортизаційних відрахувань у цьому певному періоді.

Динаміка показника чистих інвестицій відображає характер економічного розвитку підприємства, потенціал формування його прибутку. Якщо сума чистих інвестицій підприємства становить негативну величину, це свідчить про зниження його виробничого потенціалу й економічної бази формування його прибутку. Якщо сума чистих інвестицій дорівнює нулю, це означає відсутність економічного росту підприємства й бази зростання його прибутку, тому що його виробничий потенціал залишається при цьому незмінним. Якщо сума чистих інвестицій позитивна, це означає, що забезпечується розширене відтворення необоротних операційних активів підприємства й ріст економічної бази формування його прибутку.

I. Методичний інструментарій оцінки вартості грошей за простими відсоткам використовує найбільш спрощену систему розрахункових алгоритмів.

1. При розрахунку суми простого відсотка в процесі нарощення вартості (компаундінга) використовується наступна формула:

де

– сума відсотка за обумовлений період часу в цілому;

– початкова сума (вартість) грошових коштів;

– кількість інтервалів, за якими здійснюється розрахунок процентних платежів, загалом періоді нарахування;

– процентна ставка (норма доходу), виражена десятковим дробом.

У цьому випадку майбутня вартість вкладу (FV) з урахуванням нарахованої суми відсотка визначається за формулою:

2. При розрахунку суми простого відсотка в процесі дисконтування вартості (тобто суми дисконту) використовується наступна формула:

У цьому випадку поточна вартість грошових коштів (PV) з урахуванням розрахованої суми дисконту визначається за такими формулами:

Множник називається дисконтним множником (коефіцієнтом) суми простих відсотків, значення якого завжди повинно бути менше одиниці.

II. Методичний інструментарій оцінки вартості грошей за складними відсотками використовує більш велику систему розрахункових алгоритмів.

1. При розрахунку майбутньої суми вкладу (вартості грошових коштів) в процесі його нарощення по складним відсоткам використовується наступна формула:

Відповідно сума відсотка (D) в цьому випадку визначається за формулою:

2. При розрахунку поточної вартості грошових коштів у процесі дисконтування по складним відсоткам використовується наступна формула:

Відповідно сума дисконту (D) в цьому випадку визначається за формулою:

3. При визначенні середньої процентної ставки, використовуваної в розрахунках вартості грошових коштів по складних відсотках, застосовується така формула:

4. Тривалість загального періоду платежів, виражена кількістю його інтервалів, в розрахунках вартості грошових коштів по складних відсотках визначається шляхом логарифмування за такою формулою:

5. Визначення ефективної процентної ставки в процесі нарощення вартості грошових коштів по складних відсотках здійснюється за формулою:

де

– ефективна середньорічна процентна ставка при нарощенні вартості грошових коштів по складних відсотках;

– періодична процентна ставка, використовувана при нарощенні вартості грошових коштів по складних відсотках, виражена в річному еквіваленті;

– кількість інтервалів, за якими здійснюється кожний відсотковий платіж за періодичною процентною ставкою протягом року.

При оцінці вартості грошей у часі за складними відсотками необхідно мати на увазі, що на результат оцінки дуже впливає не тільки використовувана ставка відсотка, а й число інтервалів виплат протягом одного і того ж загального платіжного періоду. Іноді виявляється більш вигідним інвестувати гроші під меншу ставку відсотка, але з великим числом інтервалів протягом передбаченого періоду платежу.

6. Визначення майбутньої вартості при безперервному нарахуванні відсотка проводиться за формулою:

7. Визначення поточної вартості при безперервному нарахуванні відсотка проводиться за формулою:

Використовувані в процесі оцінки цінності грошей у часі множники і називаються відповідно множником (коефіцієнтом) нарощення і множником (коефіцієнтом) дисконтування. Вони покладені в основу спеціальних таблиць інвестиційних обчислень, за допомогою яких при заданих розмірах ставки відсотка та кількості платіжних інтервалів можна обчислити справжню або майбутню вартість грошових коштів по складних відсотках.

III. Методичний інструментарій оцінки вартості грошей в умовах ануїтету пов'язаний c визначенням методу нарахування відсотка попередніми (пренумерандо) або наступним (постнумерандо).

1. При розрахунку майбутньої вартості ануїтету на умовах попередніх платежів (пренумерандо) використовується формула:

де

– майбутня вартість ануїтету, здійснюваного на умовах попередніх платежів (пренумерандо);

А – член ануїтету, що характеризує розмір окремого платежу;

n – кількість інтервалів, за якими здійснюються ануїтетні платежі.

2. При розрахунку майбутньої вартості ануїтету, здійснюваного на умовах наступних платежів (постнумерандо), застосовується така формула:

де

– майбутня вартість ануїтету, здійснюваного на умовах наступних платежів (постнумерандо).

3. При розрахунку поточної вартості ануїтету, здійснюваного на умовах попередніх платежів (пренумерандо), використовується наступна формула:

де

– поточна вартість ануїтету, здійснюваного на умовах пренумерандо.

4. При розрахунку поточної вартості ануїтету, здійснюваного на умовах наступних платежів (постнумерандо), застосовується така формула:

де

– поточна вартість ануїтету, здійснюваного на умовах постнумерандо.

5. При розрахунку розміру окремого платежу при заданій майбутньої вартості ануїтету (внесок на формування) використовується наступна формула:

6. При розрахунку розміру окремого платежу при заданій поточної вартості ануїтету (внесок на амортизацію) використовується така формула:

У процесі розрахунку ануїтету можливе використання спрощених формул, основу яких складає тільки член ануїтету (розмір окремого платежу) і відповідний стандартний множник (коефіцієнт) його нарощення чи дисконтування.

7. Визначення поточної вартості нескінченного ануїтету здійснюється за формулою:

Тема №3 "Методичний інструментарій врахування ризику"

1 Основні поняття концепції врахування ризику.

2 Методичний інструментарій оцінки рівня ризику.

3 Методичний інструментарій формування необхідного рівня дохідності.

Фінансові інструменти являють собою різноманітні звертаються фінансові документи, що мають грошову вартість, за допомогою яких здійснюються операції на інвестиційному ринку.

1. За видами фінансових ринків розрізняють наступні їх обслуговують інструменти:

а) Інструменти фондового ринку. До них відносяться різноманітні цінні папери, які обертаються на цьому ринку.

б) Інструменти кредитного ринку. До них відносяться гроші і розрахункові документи, які обертаються на грошовому ринку.

в) Інструменти валютного ринку. До них відносяться іноземна валюта, розрахункові валютні документи, а також окремі види цінних паперів, які обслуговують цей ринок.

г) Ринок золота (срібла, платини). До них відносяться зазначені види цінних металів, придбані для цілей формування фінансових резервів і тезаврації, а також обслуговують цей ринок розрахункові документи і цінні папери.

2. По виду звернення виділяють наступні види фінансових інструментів:

а) Короткострокові фінансові інструменти (з періодом обігу до одного року). Цей вид фінансових інструментів є найбільш численним і покликаний обслуговувати операції на ринку грошей.

б) Довгострокові фінансові інструменти (з періодом обігу більше одного року). До цього виду фінансових інструментів належать і так звані "безстрокові фінансові інструменти", кінцевий термін погашення яких не встановлено (наприклад, акції). Фінансові інструменти цього виду обслуговують операції на ринку капіталу.

3. За характером фінансових зобов'язань фінансові інструменти поділяються на такі види:

а) Інструменти, наступні фінансові зобов'язання за якими не виникають (інструменти без наступних фінансових зобов'язань). Вони є, як правило, предметом здійснення самої інвестиційної операції і при їх передачі покупцю не несуть додаткових фінансових зобов'язань з боку продавця (наприклад, валютні цінності, золото тощо).

б) Боргові фінансові інструменти. Ці інструменти характеризують кредитні відносини між їх покупцем і продавцем і зобов'язують боржника погасити в передбачені терміни їх номінальну вартість і заплатити додаткову винагороду у формі відсотка (якщо воно не входить до складу погашається номінальної вартості).

в) Часткові фінансові інструменти. Такі фінансові інструменти підтверджують право їх власника на частку в статутному капіталі їх емітента і на отримання відповідного доходу (у формі дивіденду). Пайовими фінансовими інструментами є, як правило, цінні папери відповідних видів (акції, інвестиційні сертифікати).

4. За пріоритетною значущості розрізняють наступні види фінансових інструментів:

а) Первинні фінансові інструменти (фінансові інструменти першого порядку). Такі фінансові інструменти (як правило, цінні папери) характеризуються їх випуском в обіг первинним емітентом і підтверджують прямі майнові права або відносини кредиту (акції, облігації, чеки, векселі і т.п.).

б) Вторинні фінансові інструменти або деривативи (фінансові інструменти другого порядку) характеризують виключно цінні папери, що підтверджують право або зобов'язання їх власника купити або продати звертаються первинні цінні папери, валюту, товари або нематеріальні активи на заздалегідь визначених умовах у майбутньому періоді. Такі фінансові інструменти використовуються для проведення спекулятивних фінансових операцій та страхування цінового ризику ("хеджування"). Залежно від складу первинних фінансових інструментів або активів, по відношенню до яких вони випущені в обіг, деривативи поділяються на фондові, валютні, товарні і т.п. Основними видами деривативів є опціони, свопи, ф'ючерсні і форвардні контракти.

5. За гарантованості рівня прибутковості фінансові інструменти поділяються на такі види:

а) Фінансові інструменти з фіксованим доходом. Вони характеризують фінансові інструменти з гарантованим рівнем дохідності при їх погашенні (або протягом періоду їх обігу) незалежно від кон'юнктурних коливань ставки позичкового відсотка (норми доходу на капітал) на фінансовому ринку.

б) Фінансові інструменти з невизначеним доходом. Вони характеризують фінансові інструменти, рівень дохідності яких може змінюватися в залежності від фінансового стану емітента (прості акції, інвестиційні сертифікати) або у зв'язку зі зміною кон'юнктури інвестиційного ринку (боргові фінансові інструменти, з плаваючою процентною ставкою, "прив'язаною" до встановленої облікової ставки, курсу певної "твердої" іноземної валюти тощо).

6. За рівнем ризику виділяють такі види фінансових інструментів:

а) Безризикові фінансові інструменти. До них відносять звичайно державні короткострокові цінні папери, короткострокові депозитні сертифікати найбільш надійних банків, золото та інші цінні метали. Термін "безризикові" є певною мірою умовним, так як потенційний інвестиційний ризик несе в собі будь-який з перерахованих видів фінансових інструментів; вони служать лише для формування точки відліку виміру рівня ризику за іншими фінансовими інструментами.

б) Фінансові інструменти з низьким рівнем ризику. До них відноситься, як правило, група короткострокових боргових фінансових інструментів, що обслуговують ринок грошей, виконання зобов'язань за якими гарантовано стійким фінансовим станом і надійною репутацією позичальника.

в) Фінансові інструменти з середнім рівнем ризику. Вони характеризують групу фінансових інструментів, рівень ризику за якими приблизно відповідає середньоринкового.

г) Фінансові інструменти з високим рівнем ризику. До них відносяться фінансові інструменти, рівень ризику за якими суттєво перевищує середньоринковий.

д) Фінансові інструменти з дуже високим рівнем ризику ("спекулятивні"). Такі фінансові інструменти характеризуються найвищим рівнем ризику і використовуються зазвичай для здійснення найбільш ризикованих спекулятивних операцій на інвестиційному ринку. Прикладом таких високоризикованих фінансових інструментів є акції "венчурних" (ризикових) підприємств; облігації з високим рівнем відсотка, емітовані підприємством з кризовим фінансовим станом; опціонні і ф'ючерсні контракти.

Наведена класифікація відображає поділ фінансових інструментів лише за найбільш суттєвими загальними ознаками. Кожна з розглянутих груп фінансових інструментів в свою чергу класифікується за окремими специфічними ознаками, що відображає особливості їх випуску, обігу та погашення.

Розглянемо склад і характер окремих фінансових інструментів, які обслуговують операції на різних видах інвестиційних ринків.

1. Основними фінансовими інструментами ринку цінних паперів є:

а) Акції. Вони являють собою цінний папір, що засвідчує участь її власника у формуванні статутного капіталу акціонерного товариства і дає право на отримання відповідної частки його прибутку у формі дивіденду. Акції, що обертаються на вітчизняному фондовому ринку, класифікуються за рядом ознак:

За особливостями реєстрації та обігу - іменні та на пред'явника (бланкові).

За характером зобов'язань емітента: прості та привілейовані.

б) Облігації. Вони являють собою цінний папір, що свідчить про внесення її власником грошових коштів, і підтверджує обов'язок емітента відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Облігації, що обертаються на вітчизняному фондовому ринку, класифікуються за рядом ознак:

За видами емітентів: облігації внутрішньої державної позики; облігації внутрішніх місцевих позик; облігації підприємств.

За терміном погашення: короткострокові; середньострокові; довгострокові.

За особливостями реєстрації та обігу: іменні, на пред'явника.

За формою виплати доходу: процентні, дисконтні.

в) ощадні (депозитні) сертифікати. Вони являють собою письмове свідоцтво банку (або іншої кредитно-фінансового інституту, який має ліцензію на їх випуск) про депонування грошових коштів, яке підтверджує право вкладника на одержання після встановленого строку депозиту і відсотки по ньому.

Ощадні (депозитні) сертифікати, що обертаються на вітчизняному фондовому ринку, класифікуються наступним ознаками:

За умовами розміщення: термінові; до запитання.

За періодом звернення: короткострокові; середньострокові; довгострокові.

За особливостями реєстрації та обігу: іменні, на пред'явника.

г) деривативи. До числа основних з цих цінних паперів відносяться: опціонні контракти; ф'ючерсні контракти; форвардні контракти, контракти "своп" та інші.

д) інші фінансові інструменти фондового ринку. До них належать інвестиційні сертифікати, приватизаційні цінні папери, казначейські зобов'язання та інші.

4. Основними фінансовими інструментами ринку золота є:

а) золото як фінансовий авуар, що становить основний об'єкт фінансових операцій на цьому ринку;

б) система різноманітних деривативів, що використовуються при здійсненні угод на біржі дорогоцінних металів (опціони, ф'ючерси тощо).

Тема №6 "Кон'юнктура інвестиційного ринку"

У системі управління реальними інвестиціями оцінка ефективності інвестиційних проектів являє собою один з найбільш відповідальних етапів. Від того, наскільки об'єктивно і всебічно проведена ця оцінка, залежать терміни повернення вкладеного капіталу, варіанти альтернативного його використання, додатково генерований потік прибутку підприємства в майбутньому періоді. Ця об'єктивність і всебічність оцінки ефективності інвестиційних проектів в значній мірі визначається використанням сучасних методів її проведення.

Оцінка ефективності реальних інвестиційних проектів повинна здійснюватися на основі зіставлення обсягу інвестиційних витрат, з одного боку, і сум і термінів повернення інвестованого капіталу, з іншого. Це загальний принцип формування системи оціночних показників ефективності, відповідно до якого результати будь-якої діяльності повинні бути зіставлені з витратами (застосованими ресурсами) на її здійснення.

Оцінка обсягу інвестиційних витрат повинна охоплювати всю сукупність використовуваних ресурсів, пов'язаних з реалізацією проекту.

При оцінці ефективності реальних інвестицій величина ефекту (повернення інвестованого капіталу) оцінюється на основі показника "чистого грошового потоку" [net cash flow]. Цей показник відображає різницю між надходженням і вибуттям грошових коштів (або фінансових ресурсів в інших формах) на підприємство.

У процесі оцінки ефективності суми чистого грошового потоку повинні бути приведені до поточної вартості шляхом дисконтування.

Для оцінки ефективності інвестицій використовується система показників.

Залежно від методу обліку фактору часу в здійсненні інвестиційних витрат і отриманні поворотного інвестиційного потоку всі показники ефективності поділяються на дві групи - динамічні (дисконтні) і статичні (бухгалтерські).

Показники оцінки ефективності реальних інвестиційних проектів, засновані на дисконтних методах розрахунку передб

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: