Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Методи оцінки ризиків реального інвестування





У проектному аналізі широко використовуються загальні та спеціальні методи оцінки ймовірності окремих видів ризиків. Найбільшого поширення набули такі з них:

Аналіз чутливості проекту [project sensitivity analysis]. Сутність цього аналітичного методу полягає в оцінці впливу основних вихідних параметрів реального інвестиційного проекту на кінцеві показники його ефективності. Варійованими вихідними показниками проекту виступають зазвичай обсяг реалізації продукції в натуральному вираженні; рівень цін на продукцію; сума інвестиційних витрат за видами і етапах здійснення; тривалість здійснення проекту; очікуваний рівень ставки відсотка; очікуваний темп інфляції і т.п. Кінцевими показниками ефективності проекту приймаються зазвичай чистий дисконтований дохід; внутрішня ставка прибутковості або сума чистого інвестиційного прибутку. Послідовно змінюючи значення варійованих вихідних показників, можна визначити діапазон коливань обраних для оцінки кінцевих показників ефективності, а також критичні значення вихідних параметрів проекту, які ставлять під сумнів доцільність його здійснення. Чим більше діапазон коливань вихідних параметрів проекту, при якому показники його ефективності відповідають обраним підприємством критеріям, тим менш ризиковим він вважається за результатами аналізу чутливості.

Аналіз сценаріїв проекту [project scenario analysis]. Цей аналітичний метод дозволяє оцінити вплив на кінцеві показники ефективності проекту одночасна зміна кількох вихідних його параметрів, генеруючих можливі проектні ризики. Основною перевагою цього методу є те, що всі варійовані вихідні параметри проекту моделюються з урахуванням їх взаємозалежності. У практиці проектного аналізу моделюються, як правило, три основні сценарії здійснення реального інвестиційного проекту - песимістичний, реалістичний і оптимістичний, в основі яких лежить передбачуване погіршення або поліпшення вихідних параметрів - обсягу реалізації продукції, рівня цін на продукцію, ставки відсотка, темпу інфляції і т .п.



Метод імітаційного моделювання, основу якого складає метод Монте-Карло [Monte-Carlo simulation]. Цей метод дозволяє найбільш повно врахувати весь діапазон невизначеностей вихідних значень параметрів проекту, з якими може зіткнутися його майбутнє здійснення. Крім того, шляхом спочатку задаються обмежень необхідних показників ефективності проекту можна найбільш широко використовувати інформаційну базу проведення аналізу проектних ризиків. Таким чином, метод Монте-Карло дозволяє отримати інтервальні значення показників проектних ризиків, в рамках яких можлива успішна реалізація реального інвестиційного проекту.

Метод "дерева рішень" ["tree-decision" method]. Цей метод дозволяє найбільш комплексно врахувати ризики реального інвестиційного проекту по окремих послідовним етапам його здійснення. Експертні оцінки можливих сценаріїв варіації вихідних параметрів проекту при використанні цього методу є більш обґрунтованими, тому в цьому випадку вони визначаються не за проектом в цілому, а в розрізі окремих етапів його реалізації та з урахуванням періоду часу кожного з етапів. Імовірність несприятливого результату в досягненні заданих кінцевих показників ефективності проекту і буде характеризувати міру його ризику.

Тема №12 "Управління реалізацією інвестиційного проекту"

План:

1 Календарний план реалізації інвестиційного проекту.

2 Бюджет реалізації інвестиційного проекту.

3 Нейтралізація проектних ризиків.

4 Вивід проекту з інвестиційної програми.

Зміст:

1 Календарний план реалізації інвестиційного проекту

Управління реалізацією реальних інвестиційних проектів направлено на їх здійснення в передбачені терміни з метою забезпечення своєчасного повернення вкладених коштів у вигляді чистого грошового потоку. Це управління здійснюється в розрізі кожного реального проекту, включеного в інвестиційну програму підприємства.

Успішна реалізація інвестиційного проекту багато в чому залежить від своєчасної і якісної розробки плану його здійснення. Такий плановий документ носить назву "календарний план реалізації інвестиційного проекту".

Календарний план реалізації інвестиційного проекту являє собою одну з форм оперативного плану інвестиційної діяльності підприємства, що відображає обсяги, терміни та виконавців окремих видів робіт, пов'язаних з його здійсненням.

Розробка календарного плану реалізації інвестиційних проектів базується на певних принципах і здійснюється в певній послідовності. Основними з цих принципів є:

1. Принцип тимчасової диференціації календарного плану. Реалізація цього принципу передбачає різну ступінь деталізації календарного плану здійснення інвестиційного проекту в часі і за формами розробки. Основні форми тимчасової диференціації календарного плану реалізації інвестиційного проекту:

Річний графік реалізації інвестиційного проекту є початковим і основним документом, що відображає результати оперативного планування. За проектами, що реалізуються протягом декількох років, він охоплює тільки той обсяг робіт, який передбачається виконати в рамках планованого календарного року. За проектами, що реалізуються в рамках одного року, він характеризує послідовність виконання проекту в цілому.

При розробці річного графіка реалізації інвестиційного проекту використовуються мережеві моделі.

Мережеве планування - сукупність методів, що використовують мережеву модель як основну форму подання інформації про керований комплексі робіт. Використання мережного планування дозволяє підвищити якість планування та управління при реалізації комплексу робіт, наприклад, дає можливість чітко координувати діяльність усіх боків (організацій), що беруть участь в реалізації, виділяти найбільш важливі завдання, визначати терміни реалізації, а також координувати план його реалізації.

Мережева модель - інформаційна модель реалізації деякого комплексу взаємопов'язаних робіт, розглянута як орієнтований граф без контурів, що відображає природний порядок виконання цих робіт у часі; може містити деякі додаткові характеристики (наприклад, час, вартість, ресурси), які стосуються окремих робіт і (або) до комплексу в цілому. Найбільшого поширення набуло графічне представлення мережевої моделі на площині, зване мережевим графіком.

На основі мережевих моделей розроблено безліч методів планування, складання тимчасових розкладів і управління проектами. Найбільш відомі - метод критичного шляху (Critical Path Method, скорочено CPM), а також система планування і керівництва програмами розробок (Program Evaluation and Review Technique, скорочено PERT). У цих методах проекти розглядаються як сукупність деяких взаємопов'язаних процесів (видів діяльності, етапів або фаз виконання проекту), кожен з яких вимагає певних тимчасових і інших ресурсів. У методах CPM і PERT проводиться аналіз проектів для складання тимчасових графіків розподілу фаз проектів. На першому етапі визначаються окремі процеси, що становлять проект, їх відносини передування (тобто який процес повинен передувати іншому) і їх тривалість. Далі проект представляється у вигляді мережі, яка б показала відносини передування серед процесів, що становлять проект. На третьому етапі на основі побудованої мережі виконуються обчислення, в результаті яких складається часовий графік реалізації проекту. Методи CPM і PERT відрізняються тим, що в методі критичного шляху тривалість кожного етапу проекту є детермінованою, тоді як у системі планування PERT - стохастичною.

Квартальний та місячний плани робіт з реалізації проекту охоплюють конкретні їх обсяги в рамках зазначених тимчасових інтервалів. Основою їх розробки є річний графік реалізації інвестиційного проекту з відповідною подальшою деталізацією. Квартальний план робіт представляється і затверджується одночасно з наданням річного графіка. Місячний план робіт складається тільки на майбутній квартал.

Декадні завдання є формою подальшої деталізації місячного плану виконання робіт, що забезпечують реалізацію проекту.

2. Принцип функціональної диференціації календарного плану. Реалізація цього принципу передбачає необхідність здійснення диференційованого планування окремих видів робіт з функціональним блокам, склад яких залежить від стадії реалізації і розміру інвестиційного проекту. За великим інвестиційним проектам календарний план їх реалізації диференціюється зазвичай по шести функціональним блокам.

Підготовка проекту до реалізації включає план заходів з вибору підрядника (субпідрядників) та укладення контракту (при підрядній формі реалізації інвестиційного проекту). До складу цього функціонального блоку входять зазвичай такі види робіт:

- Планування підготовки контракту;

- Вибір претендентів;

- Підготовка та розсилка запитів;

- Отримання та огляд пропозицій;

- Укладення контракту.

Планування підготовки контракту включає:

- Відбір та аналіз інформативних даних, пов'язаних з реалізованим інвестиційним проектом, які надають (або потенційно можуть надати) вплив на укладення контракту та реалізацію проекту;

- Створення варіантів потенційних контрактних стратегій за проектом, включаючи визначення кількісних і якісних переваг і недоліків кожної з них;

- Визначення контрактної стратегії, яка найкращим чином дозволяє реалізувати цілі, поставлені при розробці інвестиційного проекту.

Основним змістом плану підготовки контракту є: призначення плану; найважливіші передумови для створення проекту контракту; формування принципів укладання контракту; рекомендована стратегія при укладенні контракту; аналіз альтернатив при укладенні контракту; графік виконання контрактних робіт; процедури укладення контракту; потенційні партнери; необхідні рішення та затвердження. Плануючи цей етап робіт, слід передбачати можливі зміни стратегії під впливом зовнішніх обставин.

Вибір претендентів починається зазвичай з складання повного переліку потенційних партнерів, які здатні реалізувати інвестиційний проект (так званий "довгий список"). Кожному з них у порядку попередньої пропозиції направляється інформація з описом інвестиційного проекту, тимчасових рамок його реалізації, проміжних етапів робіт та інших значущих умов. Інформація, що отримується від потенційних партнерів, у свою чергу, повинна включати: відомості про його зацікавленість у наданні пропозиції; дані про застосовуваної технології, парку машин і механізмів; технічному персоналі; дані про досвід реалізації аналогічних проектів та іншу інформацію. На основі аналізу відповідей потенційних партнерів проводиться їх рейтингова оцінка, що дозволяє скласти "короткий список" претендентів. Повторні переговори з обраними претендентами повинні підтвердити їх зацікавленість в контракті, після чого готується запит на подачу ними пропозиції.

Підготовлюваний запит на подачу пропозиції включає: перелік документів пропозиції; процедури подання пропозиції; дату подання пропозиції та інші умови. Огляд представлених пропозицій здійснюється зазвичай керівником інвестиційного проекту. Процес огляду пропозицій складається з двох етапів. На першому етапі проводиться загальний огляд всіх пропозицій і на його основі визначаються провідні претенденти на укладення контракту. На другому етапі проводиться поглиблений огляд пропозицій провідних претендентів. За результатами огляду комерційних і технічних сторін пропозицій здійснюється остаточний вибір партнера.

Укладення контракту є завершальним етапом першого функціонального блоку робіт. Контракт складається на основі компромісу вимог запиту і пропозиції.

Проектно-конструкторські роботи при розробці календарного плану передбачаються тільки по тих інвестиційним проектам, за якими вони не були проведені або завершені при їх включенні в інвестиційну програму. Календарний план цих робіт визначає склад і терміни підготовки комплектів робочих креслень і специфікацій, сформованих по окремих частинах інвестиційного проекту, а також з аналізу та утвердження проектної документації замовником.

Матеріально-технічне забезпечення при розробці календарного плану надається у вигляді деталізованого списку обладнання та матеріалів з термінами їх поставки. Деталізація цього функціонального блоку календарного плану здійснюється зазвичай в наступному розрізі: складання списку потенційних постачальників; підготовка цінових пропозицій; проведення торгів з постачальниками; доставка закуплених обладнання та матеріалів. Цей функціональний блок календарного плану має бути чітко узгоджений у часі з подальшими виробничими функціональними блоками, в першу чергу, з проектом здійснення будівельно-монтажних робіт.

Будівельно-монтажні роботи вимагають найбільш ретельного опрацювання при календарному плануванні. Цей функціональний блок календарного плану повинен відображати: терміни початку і закінчення кожного виду та етапу робіт; динаміку використання техніки і робочої сили; динаміку використання матеріалів; роботи з перевірки та випробування всіх великих систем об'єкта інвестування. У цьому функціональному блоці календарного плану інтегруються елементи робіт по двох попереднім функціональним блокам (проектно-конструкторських робіт і матеріально-технічного забезпечення проекту).

Введення в експлуатацію в процесі календарного планування реалізації інвестиційного проекту передбачає: підготовку персоналу для початку експлуатації об'єкта; закупівлю і доставку необхідної сировини і матеріалів; планування пуско-налагоджувальних технологічних процесів та інші необхідні заходи. Цей функціональний блок завершує стадію прямого інвестування, переводячи його в стадію початку експлуатації об'єкта інвестування (післяінвестиційне фазу).

Освоєння проектних потужностей завершує функціональне календарне планування реалізації інвестиційного проекту. Цей блок включає заходи, що забезпечують вихід об'єкта інвестування на передбачену проектну потужність.

3. Принцип формування резерву календарного плану. Цей принцип реалізується в процесі планування шляхом визначення гранично допустимого розміру порушення термінів окремих включених до нього робіт і розподілі цього резерву між учасниками реалізованого інвестиційного проекту (замовником, підрядником, субпідрядниками). Що передбачається резерв повинен становити зазвичай не більше 10-12% усього обсягу часу календарного плану. Порядок розподілу цього резерву часу між учасниками проекту повинен бути обумовлений в контракті. Якщо така умова в контракті відсутня, то зазвичай резерв часу використовується в необхідному обсязі тією стороною, яка першою заявить про потребу в цьому.

4. Принцип розподілу відповідальності за виконувані роботи. Реалізація цього принципу визначає покладання відповідальності виконання окремих етапів робіт на конкретних представників замовника або підрядника відповідно до їх функціональних обов'язків, викладеними в контракті. При цьому покладання виконання окремих заходів на одну зі сторін, як правило, автоматично покладає на неї і конкретні інвестиційні ризики (з відповідними формами відшкодування їх негативних наслідків).









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.