Крайня необхідність і умови її правомірності

Наступною обставиною, що виключає злочинність діяння є крайня необхідність.

Вона є такою обставиною, за наявності якої особа може заподіяти шкоду правоохоронюваним інтересам третіх осіб, тобто таких, які непричетні до ситуації, що склалась, з метою відвернення небезпеки, яка загрожує особі, її правам чи правам інших громадян, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, і не підлягає за це кримінальній відповідальності.

“Не є злочином заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи правоохоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності”.

Право на заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності, на відміну від необхідної оборони є субсидіарним (додатковим) правом. Ним громадянин може скористатися лише в тому випадку, якщо в даній обстановці заподіяння шкоди є вимушеним, крайнім, останнім засобом усунення небезпеки.

Як і необхідна оборона, крайня необхідність теж має свої умови правомірності.

Сам стан крайньої необхідності виникає при наявності відповідної підстави, що складається з 2-х моментів (елементів):

Небезпеки, яка безпосередньо загрожує правоохоронюваним інтересам особи, суспільства або держави;

Неможливості усунення цієї небезпеки іншими засобами, крім заподіяння шкоди цим інтересам.

Таким чином, суть крайньої необхідності, як і необхідної оборони полягає в заподіянні шкоди правоохоронюваним інтересам особи, інтересам суспільства та держави. Правомірність заподіяння такої шкоди буде лише у тих випадках, коли будуть дотримані умови правомірності крайньої необхідності, які можна поділити на 2 групи, що відносяться до:

Умови правомірності, що відносяться до загрози (небезпеки)

Але на відміну від необхідної оборони, при якій єдиним джерелом суспільно небезпечного посягання є суспільно небезпечна поведінка людини, то при крайній необхідності джерелами загрози можуть бути:

- дії механізмів та різноманітні процеси (технологічні, виробничі тощо);

- не виключається злочинна поведінка людини, як така, що поєднана з недбалим поводженням з джерелом підвищеної небезпеки (зброя, радіоактивні, їдкі речовини та інші предмети) або вчинення злочину (наприклад, касир викрадає гроші внаслідок погрози озброєного злочинця).

В той же час не буде стану крайньої необхідності, якщо небезпечна ситуація є наслідком поведінки особи, що опинилась у цій ситуації.

Тобто така, що існує в реальній дійсності, безпосередньо загрожує завданням шкоди законним інтересам громадян, інтересам суспільства чи держави або вже завдає.

Якщо така небезпека поки ще не виникла або, навпаки, уже реалізувалася в заподіяній шкоді, то це виключає стан крайньої необхідності.

Початковим моментом виникнення загрози є той момент, коли безпосередньо існує можливість заподіяння шкоди (затоплення, смерті, аварії).

Кінцевим моментом існування загрози визначається або припиненням її або її реалізацією (наприклад, пожежа знищила майно або погашена тощо).

Небезпека є дійсною, тобто існує реально, а не в уяві особи. Інді особа може помилково вважати, що безпосередня загроза існує, а фактично вона відсутня, це так звана уявна крайня необхідність. Правові наслідки за спричинену шкоду в стані уявної крайньої необхідності належить вирішувати за правилами уявної оборони (ч. 2 – ч. 4 ст. 37 КК).

Умови правомірності відвернення загрози (небезпеки)

Другим моментом (елементом) підстави наявності стану крайньої необхідності є неможливість усунення цієї небезпеки іншими засобами, крім заподіяння шкоди іншим інтересам.

Вчинені при цьому дії підпадають під ознаки якогось діяння, передбаченою Особливою частиною КК, тобто зовні вони є злочинними.

Неможливість усунення небезпеки іншими засобами свідчить про те, що особа в тій обстановці, що виникла вимушена свідомо заподіяти шкоду, в силу того, що інші можливості усунути безпосередню небезпеку відсутні.

Тобто заподіяння шкоди в цій обстановці є єдино можливим засобом захисту від такої небезпеки.

Тому, якщо в особи є декілька засобів усунення небезпеки, у тому числі і не пов’язаних із можливістю заподіяння шкоди і особа це усвідомлює, то не має стану крайньої необхідності.

А звідси заподіяну нею шкоду не можна визнавати правомірною і особа несе відповідальність на загальних підставах.

Таким чином, в стані крайньої необхідності, на відміну від необхідної оборони, має місце протиставлення 2-х правоохоронюваних інтересів:

- таким, яким безпосередньо загрожує небезпека;

- таким, що відносяться до третіх осіб, які не причетні до виникнення цієї загрози (небезпеки).

1. Мета - це усунення небезпеки законним інтересам громадян, інтересам суспільства чи держави.

2. Спрямованість (об’єкт крайньої необхідності).

У стані крайньої необхідності для усунення небезпеки шкода, як правило заподіюється третім особам, які не пов’язані зі створенням цієї небезпеки. Але не виключається заподіяння шкоди інтересам особи, яка своїм діянням викликала небезпеку заподіяння шкоди іншим правоохоронюваним інтересам.

Крайня необхідність припускає лише активну поведінку особи при відверненні загрози. Ця поведінка може знаходити свій прояв у різноманітних діях особи (наприклад, самовільне, або насильницьке вилучення транспортного засобу для доставлення в лікарню хворого, якому необхідна негайна операція тощо).

Акцентую вашу увагу лише на те, як і при необхідній обороні, так і при крайній необхідності, цей стан, тобто спричинення шкоди, яка визнається правомірною, має місце тоді, коли існує загроза, тобто має місце початок і кінець її. В противному випадку буде мати місце так звана “передчасна” або “спізніла” крайня необхідність. Відповідальність в цих випадках настає на загальних підставах.

В ст. 39 КК законодавець не визначає межі заподіяння шкоди в стані крайньої необхідності. Але шляхом тлумачення ч. 2 ст. 39 КК яка гласить:

“Перевищення меж крайньої необхідності є умисне заподіяння шкоди правоохоронюваним інтересам, якщо така шкода є більш значною, ніж відвернена шкода”,

тобто, можна зробити висновок, що заподіяна шкода повинна бути меншою або рівнозначною. Отже, граничною і правомірною у стані крайньої необхідності повинна визнаватися заподіяна шкода, якщо вона рівнозначна відверненій або є менш значною, ніж відвернена шкода.

Особа, яка допустила перевищення меж крайньої необхідності, за відсутності обставин, передбачених ч. 3 ст. 39 КК:

“Особа не підлягає кримінальній відповідальності за перевищення меж крайньої необхідності, якщо внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, що загрожувала, вона не могла оцінювати відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці”, підлягає кримінальній відповідальності за вчинення дій на загальних підставах. Такі дії оцінюються з урахуванням пом’якшуючої покарання обставини, у відповідності до п. 8 ч. 1 ст. 66 КК.

Акцентую вашу увагу на те, що на відміну від необхідної оборони, крайня необхідність не звільняє особу від цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду.

В якості висновку з цього питання належить зазначити, що закріплення інституту крайньої необхідності є визнання з боку держави можливості у відповідних ситуаціях, при дотриманні встановлених правил спричинення шкоди одним право охоронюваним інтересам для захистку інших, що виключає кримінальну відповідальність особи.

Проте на відміну від необхідної оборони, крайня необхідність не звільняє особу від обов’язку відшкодувати заподіяну майнову шкоду. Однак, суд, розглядаючи справу, може з урахуванням обставин справи поставити рішення про звільнення особи від відшкодування повністю або частково, а також покласти обов’язок по відшкодуванню на третю особу, якщо дії в стані крайньої необхідності були вчинені в її інтересах.

5. ІНШІ ВИДИ ОБСТАВИН, ЩО ВИКЛЮЧАЮТЬ ЗЛОЧИННІСТЬ ДІЯНН

“Не є злочином дія або бездіяльність особи, яка заподіяла шкоду правоохоронюваним інтересам, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками”.

Підставою виключення злочинності діяння – непереборний фізичний примус, під безпосереднім впливом якого особа і заподіює шкоду правоохоронним інтересам.

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: