Характеристика і склад грошових надходжень підприємств

У процесі виробничо-господарської діяльності підприємств постійно здійснюється кругообіг коштів. Укладання коштів у виробництво з метою виготовлення товарів і отримання виручки від їх продажу характеризує кругообіг коштів підприємств.

Забезпечення грошових надходжень, які потрібні для відшкоду­вання витрат виробництва й обігу, своєчасне виконання фінансових зобов’язань перед державою, банками та іншими суб'єктами госпо­дарювання, формування доходів і прибутку є найважливішою стороною діяльності підприємств.

Вхідні грошові потоки підприємств за їх джерелами можна поділити на внутрішні та зовнішні. Коли кошти надходять з будь-яких джерел на самому підприємстві, вони належать до внутрішніх. Надходження коштів за рахунок ресурсів, які мобілізуються на фінансовому ринку, свідчить про використання зо­внішніх джерел. Структура вхідних грошових потоків залежить від сфери діяльності та організаційно-правової форми підприємства. У країнах з розвинутою ринковою економікою 60-70 % фінансових ресурсів надходить на підприємства за рахунок внутрішніх джерел.

Для здійснення своєї діяльності підприємство формує майно (основні фонди і обігові активи).

Джерелами формування майна підприємства є такі: грошові та матеріальні внески засновників; доходи, отримані від реалізації продук­ції, а також від інших видів діяльності; доходи від продажу цінних паперів; капітальні вкладення та дотації з бюджетів; надходження від і роздержавлення та приватизації власності; придбання майна інших підприємств і організацій; безоплатні й благодійні внески, пожертвуван­ня організацій і громадян; інші джерела, не заборонені законодавством.

Конкретні джерела формування статутного капіталу підприємства залежать від організаційно-правової форми його утворення.

У процесі формування статутного капіталу підприємство вступає у взаємини з його засновниками – юридичними і фізичними особами – з приводу створення статутного фонду (капіталу).

Створений статутний капітал спрямовується на придбання основних фондів і формування обігових активів у розмірах, необхідних для ведення нормальної виробничо-фінансової діяльності. В цьому випадку підприємство вступає у взаємини з постачальниками сировини, матеріалів, основних засобів та ін. Придбана сировина, матеріали й основні засоби використовуються підприємством у виробництві з метою створення нового продукту. Створений продукт реалізується за відповідними каналами і відпускними цінами, у результаті підприєм­ство отримує виручку.

Крім доходу (виручки) від реалізації продукції, товарів та послуг підприємства отримують доходи від інших видів своєї діяльності, а також доходи по відшкодуванню збитків під надзвичайних подій. Склад доходів за видами діяльності підприємств подано на рисунку 3.1.

Отримана підприємством виручка (дохід) спрямовується у першу чергу на відшкодування спожитих у процесі виробництва засобів виробництва (сировини, матеріалів, а також вартість зносу основних виробничих фондів, які брали участь у виробництві продукції), а частка, що залишається, валовий доход підприємства, який складається з фонду оплати праці робітників сфери матеріального виробництва і чистого доходу.

Отже, якщо виручка, що надходить, перевищує затрати підприєм­ства по виробництву та продажу продукції (собівартість), то підпри­ємство отримує прибуток.

Отриманий підприємством прибуток є результатом кругообігу за­собів, вкладених у підприємство, і належить до власних фінансових ресурсів підприємства. Але отриманий прибуток не залишається пов­ністю в розпорядженні підприємства, його значна частина у вигляді відповідних податків вилучається державою до бюджету. Причому вилучення в підприємств цієї частини прибутку до бюджету викону­ється першочергово, відповідно до чинних законодавчих актів. У цьому виявляється державний вплив на вибір напрямів і обсягів ви­користання прибутку (доходу) підприємства.

Для отримання додаткових джерел фінансових ресурсів підприєм­ство може притягувати на основі повернення запозичені кошти: дов­гострокові кредити банків, облігаційні позики та ін. Джерелом повер­нення цих запозичених коштів є прибуток підприємства.

Для отримання додаткових доходів підприємство може придбати також цінні папери інших підприємств і держави, вкладати кошти в статутний капітал знов створюваних підприємств, або розташувати вільні кошти на депозитних рахунках у банках, вступаючи в даному випадку у взаємини з відповідними суб'єктами господарювання.

Рисунок 3.1 – Види діяльності підприємств та доходів, отримуваних від них

Отже, грошові надходження підприємств відіграють значну роль у процесі кругообігу коштів. Відшкодовуючи авансовані у виробництво вкладення, формуючи доходи і грошові фонди, вони створюють економічні умови для нового циклу виробництва і реалізації продукції, удосконалення та розширення власного господарства, збільшення власного капіталу.

2. Виручка від реалізації продукції, її планування та використання

Виручка – це сума грошових коштів, отриманих підприємством від продажу продукції, то­варів, послуг в оцінці за діючими цінами (тарифами).

У підприємствах торгівлі, громадського харчування, матеріально-технічного по­стачання замість категорії «виручка» від продажу продукції, послуг використовується категорія «товарообіг».

Продаж продукції та надходження виручки – це остання завер­шальна стадія кругообігу коштів підприємства.

Виручка, яка поступила, використовується для придбання сирови­ни, матеріалів і т. п., необхідних для здійснення нового циклу вироб­ництва, на утворення амортизаційного фонду, який відображає знос основних засобів, що використовуються в процесі виробництва, на оплату праці робітників, на сплату податків та платежів до бюджету і в централізовані позабюджетні фонди, на погашення кредитів банку та відсотків по них, на сплату різного роду пені, штрафів тощо.

Існують два методи визначення планової виручки:

метод прямого рахунку;

розрахунковий метод.

Метод прямого рахунка заснований на гарантованому попиті. Передбачається, що весь обсяг зробленої продукції приходитися на попередньо оформлений пакет замовлень. Це найбільш достовірний метод планування виручки, коли план випуску й обсяг реалізації продукції заздалегідь ув’язані зі споживчим попитом, відомі необхідний асортимент і структура випуску, установлені відповідні ціни. Тоді виручку від реалізації можна визначити по наступній формулі:

(3.1)

де В – виручка від реалізації;

Р – кількість реалізованих виробів (обсяг реалізації);

Ц – ціна реалізації кожного виробу.

Як правило, в умовах ринкових відносин більшість підприємств не має гарантованого попиту на весь обсяг виробленої продукції. Для оптимізації витрат і зростання фінансових результатів підприємство повинне докладати зусиль до збільшення випуску продукції, розширення його асортименту, виробництва принципово нових по споживчим якостям товарів. Отже, обсяги замовлень на вироблену продукцію піддаються коливанням, підприємства змушені проводити щоденну роботу по розширенню ринку для своєї продукції.

У цих умовах для планування виручки застосовується розрахунковий метод, основою якого є обсяг реалізованої продукції, коректуємий на вхідні і вихідні залишки. Планування виручки від реалізації продукції здійснюється за аналогією з плануванням витрат на виробництво і реалізацію продукції:

(3.2)

де В – виручка від реалізації;

О_н – нереалізовані залишки готової продукції на початок запланованого періоду;

Т – товарна продукція, призначена до випуску в запланованому періоді;

О_к – залишки нереалізованої готової продукції на кінець запланованого періоду.

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: