Оподаткування прибутку підприємств.

Через оподаткування прибутку підприємств забезпечується значна частина податкових надходжень до державного бюджету.

Податок на прибуток підприємств належить до прямих загальнодержавних податків, оскільки здіймання податку здійснюється в процесі акумуляції матеріальних благ і спрямовується він до державного бюджету.

Як економічна категорія податок на прибуток являє собою суму коштів, що вилучаються державою з прибутку підприємств на законних підставах.

Досвід України у створенні системи оподатковування прибутку (доходу) свідчить про брак чіткої державної концепції податкової політики. Протягом 1991—1997 рр. неодноразово змінювався об'єкт оподатковування. У цей період об'єктами оподатковування послі­довно були: 1991 р. — прибуток; 1992 р.— валовий дохід; 1993 р. (перший квартал) — прибуток; 1993 (з другого кварталу) — 1994 рр. — валовий дохід; 1995—1997 рр. (до 1 липня) — прибуток, що визначався коригуванням балансового прибутку; з 1 липня 1997 р. — прибуток, що визначається коригуванням валового доходу.

Така непослідовність у визначенні об'єкта оподатковування, часті суттєві зміни методики його розрахунку створювали значні труднощі для платників податків і негативно вплинули на розви­ток підприємницької діяльності загалом.

Період оподатковування прибутку підприємств протягом 1995, 1996, 1997 (перше півріччя) років свідчив про певну стабілізацію податкової системи. Механізм оподатковування прибутку тоді сформувався згідно із Законом «Про оподаткування прибутку підприємств», що був ухвалений 28 грудня 1994 р. Протягом ука­заного періоду в оподатковування прибутку було внесено несут­тєві зміни, що не порушували його механізму в цілому.

З ухваленням Закону «Про внесення змін у Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств"» від 22 травня 1997 р. №283 з другого півріччя 1997 р. відбулись істотні зміни в оподат­ковуванні прибутку щодо:

—визначення об'єкта оподаткування;

—установлення податкового періоду (термінів сплати податку);

—визначення ставок податку для окремих категорій платників;

—надання податкових пільг;

—оподатковування дивідендів.

1. Платниками податку на прибуток є резиденти та нерези­денти. З числа резидентів платниками податку є суб'єкти госпо­дарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи й організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами. З числа нерезидентів платниками податку є фізичні і юридичні особи, створені в будь-якій організаційно-правовій формі, які отримують доходи, джерелом яких є Україна.

Об’єктом оподаткування є прибуток, отриманий шляхом зменшення суми скоректованого валового доходу звітного періоду на суму валових витрат платника податку й амортизаційних відрахувань.

З 1 січня 2004 р. ставка оподаткування встановлено на рівні 25 %. Передбачено й інші ставки оподаткування.

Так, дохід нерезидентів від фрахту у зв'язку зі здійсненням міжнародних перевезень оподатковується за ставкою 6%.

За оподаткування страхової діяльності застосовуються такі ставки:

— 3% валового доходу (крім доходу від страхування й перестрахування життя);

— 6% валового доходу в разі дострокового розторгнення договору про страхування життя.

Платники податку самостійно визначають суми податку, що підлягають сплаті.

ПДВ і акцизний збір.

Одним з найвагоміших джерел формування доходів держави є непряме оподаткування. У світовій економіці непрямим податкам належить значне місце, а їх структура характеризується найбільшою питомою вагою специфічних акцизів, тобто податків на окремі види (групи) товарів, і універсальних акцизів, якими обкладають валовий оборот комерційного підприємства. Найпоширенішою формою універсального акцизу є податок на додану вартість.

Податок на додану вартість (ПДВ) домінує з-поміж непрямих податків, що надходять до бюджету. Інакше кажучи, це податок, який виконує виражену фіскальну функцію. Як уже зазначалося, ПДВ справляє істотний вплив на фінансово-господарську діяльність суб'єктів господарювання та на їхній фінансовий стан.

Податок на додану вартість був запроваджений в Україні з 1 січня 1992 р. згідно із Законом України «Про податок на добав­лену вартість» від 20 грудня 1991 р. Декрет Кабінету Міністрів України «Про податок на добавлену вартість», що набув чинності з 1993 р., було підписано 26 грудня 1992 р. З урахуванням допов­нень і змін, що вносилися в наступних періодах, зазначений дек­рет регламентував порядок обчислення і сплати ПДВ протягом 1993—1997 рр. (до 1 жовтня 1997 р.).

З 1 жовтня 1997 р. порядок обчислення і сплати ПДВ регла­ментується Законом України. «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР. На жаль, податкове законодавство щодо ПДВ є дуже нестабільним. Протягом 1997—2007 років до цього закону внесено більш як 80 змін та доповнень.

Платниками ПДВ до бюджету є суб'єкти підприємницької діяльності, в тому числі підприємства з інозем­ними інвестиціями, інші юридичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності, фізичні особи (громадяни та особи без громадянства), які здійснюють діяльність, віднесену до під­приємницької, або ввозять (пересилають) товари на митну тери­торію України.

При цьому податок стягується, якщо обсяг оподатковуваних операцій платника з продажу товарів (робіт, послуг) за будь-який період з останніх дванадцяти календарних місяців перевищував 3600 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Об'єктом оподаткування є операції, здійснювані платниками податку:

— з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України, у тому числі операції з оплати вартості послуг за договорами оренди (лізингу) та операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення кредиторської заборгованості заставодавця;

— ввезення (пересилання) товарів на митну територію України, отримання робіт (послуг), що надаються нерезидентами для їх використання або споживання на митній території України, в тому числі операцій зі ввезення (пересилання) майна за договорами оренди (лізингу), застави, іпотеки;

— вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України і виконання робіт, надання послуг для споживання за межами митної території України.

Отже, об'єктом оподаткування є операції, пов'язані з продажем товарів (робіт, послуг) усередині держави, їх імпортом чи експортом.

Не є об’єктом оподаткування операції з:

- випуску (емісії), розміщення у будь-які форми управління та продажу за кошти цінних паперів, що випущені в обіг (емітовані) суб’єктами підприємницької діяльності, Національним банком України, Міністерством фінансів України, органами місцевого самоврядування, включаючи сертифікати, житлові чеки, земельні бони та деривативи;

- обміну зазначених цінних паперів на інші цінні папери; розрахунково-клірингової, реєстраторської та депозитарної діяльності на ринку цінних паперів, а також діяльності з управління активами;

- надання орендодавцем (лізингодавцем) майна у користування орендарю (лізингоотримувачу) згідно з умовами договору оперативної оренди (лізингу) або оренди землі, а також повернення такого майна орендодавцю (лізингодавцю) після закінчення дії такого договору;

- надання послуг із страхування і перестрахування, соціального і пенсійного страхування;

- обігу валютних цінностей (у тому числі національної та іноземної валюти), банківських металів, банкнот та монет Національного банку України, за винятком тих, що використовуються для нумізматичних цілей тощо.

База оподатковування ПДВ залежить від виду діяльності платника.

База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов’язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

У разі продажу товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов’язаній з продавцем особі чи суб’єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

Для товарів, які ввозяться (пересилаються) на митну територію України платниками податку, базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість таких товарів, але не менша митної вартості, зазначеної у ввізній митній декларації з урахуванням витрат на транспортування, навантаження, розвантаження, перевантаження та страхування до пункту перетину митного кордону України, сплати брокерських, агентських, комісійних та інших видів винагород, пов’язаних з ввезенням (пересиланням) таких товарів, плати за використання об’єктів інтелектуальної власності, що належать до таких товарів, акцизних зборів, ввізного мита, а також інших податків, зборів (обов’язкових платежів), за винятком податку на додану вартість, що включаються у ціну товарів (робіт, послуг) згідно із законами України з питань оподаткування.

Звільняються від оподаткування операції з:

- продажу вітчизняних продуктів дитячого харчування молочними кухнями та спеціалізованими магазинами і куточками, які виконують функції роздаточних пунктів, у порядку і за переліком продуктів, встановленими Кабінетом Міністрів України;

- продажу книжок вітчизняного виробництва; продажу учнівських зошитів, підручників та навчальних посібників вітчизняного виробництва;

- надання згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України, послуг з вищої, середньої, професійно-технічної та початкової освіти закладами освіти, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на надання таких послуг та послуг з виховання та освіти дітей будинками культури в сільській місцевості, дитячими музичними та художніми школами, школами мистецтв;

- продажу товарів спеціального призначення для інвалідів за переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України;

- послуг з доставки пенсій та грошової допомоги населенню;

- надання послуг з реєстрації актів громадянського стану державними органами, уповноваженими здійснювати таку реєстрацію згідно із законодавством;

- продажу лікарських засобів та виробів медичного призначення, зареєстрованих в Україні у встановленому законодавством порядку, в тому числі надання послуг з такого продажу аптечними установами;

- надання послуг з охорони здоров’я згідно з переліком, встановленим Кабінетом Міністрів України, закладами охорони здоров’я, які мають спеціальний дозвіл (ліцензію) на надання таких послуг та ін.

Законом передбачено два види податкових ставок: нульова та двадцятивідсоткова.

Нульова ставка застосовується до операцій з:

- продажу товарів, що були вивезені (експортовані) платником податку за межі митної території України.

- продажу товарів (робіт, послуг) підприємствами роздрібної торгівлі, які розташовані на території України у зонах митного контролю (безмитних магазинах), відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

- надання транспортних послуг з перевезення пасажирів та вантажів за межами митного кордону України, а саме: від пункту за межами державного кордону України до пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів з-під митного контролю на митну територію України (включаючи внутрішні митниці); від пункту проведення митних процедур з випуску пасажирів або вантажів за межі митного кордону України (включаючи внутрішні митниці) до пункту поза межами державного кордону України; між пунктами поза межами митного кордону України.

- продажу переробним підприємствам молока та м’яса живою вагою сільськогосподарськими товаровиробниками всіх форм власності і господарювання;

- продажу товарів (робіт, послуг), за винятком підакцизних товарів, грального бізнесу, покупних товарів підприємствами та організаціями громадських організацій інвалідів.

Не дозволяється застосування нульової ставки податку до операцій з вивезення (експорту) товарів (робіт, послуг) у разі, коли такі операції звільнено від оподаткування на митній території України.

Слід зазначити, що перелік подібних операцій не є постійним і підлягає доповненню.

Акциз - вид непрямого податку, що включається до складу ціни товару чи послуги.

Законодавст­вом визначено такі об'єкти оподаткування:

1) обороти з реалізації вироблених з Україні підакцизних то­варів, у тому числі з давальницької сировини. При цьому оборо­том з реалізації є продаж, обмін на інші товари, безоплатне пере­давання, а також обсяги відвантажених підакцизних товарів, виготовлених з давальницької сировини. В оподатковуваний оборот включається реалізація (передавання) товарів для власного споживання, промислової переробки, а також для своїх працівни­ків (у тім числі й у порядку натуральної оплати праці);

2) вартість товарів, імпортованих на митну територію України, у тім числі в межах бартерних (товарообмінних) операцій, а також отриманих без оплати їхньої вартості або з частковою оплатою.

Платниками акцизного збору в бюджет є суб'єкти підприєм­ницької діяльності (їхні філії, відділення, підрозділи):

—виробники підакцизних товарів на митній території України, у тому числі з давальницької сировини;

—нерезиденти, які виробляють підакцизні товари на митній території України, безпосередньо або через їхні постійні представництва;

—суб'єкти підприємницької діяльності, інші юридичні особи, які імпортують на митну територію України підакцизні товари;

—фізичні особи-резиденти або нерезиденти, які ввозять під­акцизні товари на митну територію України;

—юридичні або фізичні особи, які купують підакцизні товари в податкових агентів.

Перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір (підак­цизних товарів), і ставки акцизного збору затверджуються зако­нодавчо і є єдиними на всій території України для вітчизняних та імпортних товарів.

До складу підакцизних товарів включаються: автомобілі українського виробництва; шини для автомобілів; ювелірні вироби з дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів; високоякісні вироби з порцеляни; килими і килимові вироби, і ряд інших непродовольчих товарів; лікеро-горілчані вироби; кава, шоколад тощо.

Ставки акцизного збору і перелік підакцизних товарів не є постійними. Список підакцизних товарів періодично переглядається і затверджується або КМУ, або по представленню КМУ Верховною Радою України.

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: