Цілі та форми державного регулювання РЦП

Законодавством України визначено, що державне регулюван­ня ринку цінних паперів — це здійснення державою комплексних заходів щодо впорядкування, контролю, нагляду за ринком цін­них паперів та їх похідних і запобігання зловживанням і пору­шенням у цій сфері. Державне регулювання РЦП здійснюється з метою:

Ø реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та їх похідних;

Ø створення умов для ефективної мобілізації та розміщення учасниками РЦЦ фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства;

Ø одержання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансо­во-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формуван­ня цін на РЦП;

Ø забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на РЦП;

Ø гарантування прав власності на цінні папери;

Ø захисту прав учасників фондового ринку; * інтеграції в європейський та світовий фондові ринки; > дотримання учасниками РЦП вимог чинного законодав­ства;

Ø запобігання монополізації та створення умов розвитку доб­росовісної конкуренції на РЦП;

Ø контролю за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється у різних формах, які умовно можна поділити на три групи: нормотворча діяльність, організаційна діяльність, контролююча діяль­ність (рис. 3.5).

Система органів державного регулювання РЦП

Регулювання, контроль та інші управлінські функції на РЦП здійснюють різні державні органи України, які можна об'єднати в чотири групи.

До першої групи належать Верховна Рада, Президент та Кабі­нет Міністрів України, які забезпечують створення загальних за­сад функціонування ринку, визначають стратегічні напрями дер­жавної політики та призначають склад Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

До другої групи належить спеціально створений орган держав­ної виконавчої влади, на який безпосередньо покладена функція державного регулювання, — Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку України. Основними завданнями Державної комісії є:

ð формування та забезпечення реалізації єдиної державної політики щодо розвитку та функціонування ринку цінних паперів та їх похідних, сприяння адаптації національного РЦП до міжна­родних стандартів;

ð здійснення державного регулювання та контролю за випус­ком і обігом цінних паперів на території України;

ð захист прав інвесторів шляхом застосування заходів щодо запобігання порушенням законодавства на РЦП та їх припинен­ня, застосування до порушників відповідних санкцій;

ð сприяння розвитку РЦП;

ð узагальнення практики застосування законодавства з пи­тань випуску та обігу цінних паперів, розроблення пропозицій щодо його вдосконалення.

Координацію діяльності державних органів з питань функціо­нування РЦП здійснює Координаційна рада, очолювана Головою Державної комісії.

До третьої групи належать державні органи, які в межах своєї компетенції здійснюють контроль або функції управління на фондовому ринку. Такими органами є: Фонд державного майна України (контроль за обігом приватизаційних паперів), Національний банк України (обслуговування обігу державних цінних паперів), Міністерство фінансів України (емісія, пер­винне розміщення, обслуговування та погашення ОЗДП тощо), Антимонопольний комітет (контроль за дотриманням вимог антимонопольного законодавства), Державна податкова адмі­ністрація (контроль за дотриманням вимог податкового зако­нодавства) та ін.

До четвертої групи входять державні органи, які виконують спеціальні функції контролю та нагляду за дотриманням законо­давства і правозастосування на ринку цінних паперів: Міністер­ство внутрішніх справ, Генеральна прокуратура, Служба безпеки України, господарські суди тощо.

Фондова біржа

На ринку цінних паперів суб'єкти підприємницької діяльнос­ті виступають в ролі як емітентів цінних паперів, так і інвесто­рів. З одного боку, випускаючи цінні папери та залучаючи віль­ні фінансові ресурси, суб'єкти ринку формують свій акціонер­ний і борговий капітали. Залучені на ринку кошти спрямову­ються на фінансування основного та оборотного капіталу, здій­снення інвестицій та капітальних вкладень, збільшення обсягів виробництва. У результаті інвестування коштів вони отримують прибуток, за рахунок якого нарощують власний економічний капітал. З іншого боку, фінансові установи використовують за­лучені на ринку ресурси для надання кредитів іншим суб'єктам ринку, в тому числі й для інвестицій у цінні папери інших емі­тентів. Тим самим фінансові інститути справляють значний вплив на формування інвестиційної політики інших учасників ринку.

Торгівля цінними паперами відбувається на фондовій біржі.

Згідно із законодавством України фондова біржа — це акціо­нерне товариство, яке зосереджує попит і пропозицію цінних па­перів, сприяє формуванню їх біржового курсу.

Фондову біржу може бути створено не менш як 20-ма заснов­никами — торговцями цінними паперами, які мають дозвіл на здійснення комерційної і комісійної діяльності по цінних папе­рах за умови внесення ними до статутного фонду коштів у сумі не менш як 10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів грома­дян. Біржа набуває прав юридичної особи з дня її реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Державна комісія призначає своїх представників на біржах. Во­ни уповноважені здійснювати контроль за додержанням поло­жень статуту і правил фондової біржі, а також брати участь у роботі керівних органів біржі. Фондова біржа є організацією, яка створюється без мети отримання прибутку та займається виключно організацією укладання угод купівлі-продажу цінних паперів. Вона не може здійснювати операції з цінними папера­ми від власного імені та за дорученням клієнтів, а також вико­нувати функції депозитарію.

Депозитарна система

Депозитарна діяльність — це діяльність, пов'язана з наданням послуг щодо зберігання цінних паперів незалежно від форми їх випуску, відкриття та ведення рахунків у цінних паперах, обслу­говування операцій на цих рахунках та обслуговування операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів. Депозитарну діяль­ність здійснюють установи депозитарної системи.

Національна депозитарна система складається з двох рів­нів: нижчого та верхнього. Нижчий рівень представлений зберігачами (банками, торговцями цінних паперів), які ведуть ра­хунки власників цінних паперів, та реєстраторами власників іменних цінних паперів.

Верхній рівень — це Національний де­позитарій України і депозитарії, що ведуть рахунки для зберігачів й здійснюють кліринг і розрахунки за угодами щодо цін­них паперів.

Національний депозитарій (відкрите акціонерне товариство) створено для забезпечення єдиної системи депозитарного обліку. Уповноваженим органом управління часткою держави у статут­ному фонді Національного депозитарію є Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Регулювання діяльності Національної депозитарної системи включає надання дозволів на здійснення депозитарної діяльності, облік цінних паперів, контроль за діяльністю учасників депози­тарної системи, а також розгляд спорів, пов'язаних з додержан­ням вимог законодавства.

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: