Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Управління власним капіталом





2.1. Форми функціонування власного капіталу та їх характеристика

 

Створення юридичного суб'єкта господарювання починається з формування його початкового капіталу і .закріплення цього фа­кту чинними нормативними актами. Головною метою функціо­нування капіталу підприємства є його рух. Протягом поточної ді­яльності у підприємства форма капіталу постійно змінюється. Ці зміни стосуються збільшення (зменшення) як абсолютного роз­міру капіталу, так і окремих його складових. Постійно здійсню­ється перетворення одних ресурсів на капітал, інших — на товар або інші види цінностей.

При цьому матеріальні цінності перетворюються на капітал тільки тоді, коли вони починають брати участь у господарському обороті. Сума грошових коштів, якщо вона не рухається, не є ка­піталом.

Поняття «капітал» асоціюється з поняттям «власність». У мо­мент створення підприємства його стартовим капіталом є вар­тість майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, капітал підприємства обчис­люється за формулою:

Власний капітал = Вартість активів за балансом.

Здійснюючи господарську діяльність, підприємство завжди використовує залучені кошти, отже власний капітал підприємст­ва визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями. Тому формула, за якою обчислюється власний капітал, набуває такого вигляду:

ВК = А - З,

де ВК — власний капітал;

А — вартість активів за балансом;

З — боргові зобов'язання.

Отже, власний капітал — це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтер­ського обліку капітал підприємства відображається в пасиві ба­лансу і складається з власного капіталу і зобов'язань. У складі власного капіталу виділяють: статутний, пайовий, додатково вкладений, інший додатковий, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток) (рис. 4).




Рис. 4 Форми функціонування власного капіталу підприємства

Терміни «статутний фонд», «статутний капітал» є тотожними і означають суму вкладень підприємства в його активи за номіна­льною вартістю, зафіксованою в установчих документах.

Пайовий капітал — це сукупність коштів фізичних та юридичних осіб, добровільно вкладених у здійснення спільної фінансово-господарської діяльності.

Джерелом формування пайового капіталу є обов'язкові та до­даткові пайові внески, які надходять від членів AT.

Додатковий вкладений капітал — це сума, на яку вартість ре­алізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. Для акціонерних товариств різниця між вартістю реалізації випущених ними та їх номінальною вартістю має назву «емісійний дохід»

Інший додатковий капітал — це сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших фізичних або юридичних осіб, та інші види додатково­го капіталу. У більшості підприємств додатковий капітал стано­вить найбільшу частку у складі власного капіталу.

Резервний капітал створюється відповідно до законодавства та засновницькими документами підприємства на покриття в майбутньому непередбачуваних збитків і витрат. Резервний капі­тал — це джерело, яке створюється для гарантії безперервної ро­боти і виконання зобов'язань перед третіми особами. Наявність цього джерела надає останнім упевненість у погашенні підпри­ємством своїх зобов'язань. Чим більший резервний капітал, тим більша сума збитків може бути компенсована (покрита), і в під­приємства з'являються більші можливості для покриття збитків, якщо останні мають місце.

Накопичувальний капітал — це капітал, отриманий підпри­ємством у процесі його діяльності. Він складається з капіталу від переоцінки, дарчого капіталу і нерозподіленого прибутку. Капі­тал від переоцінки — це додатково вкладений капітал, сформо­ваний унаслідок дооцінки активів. Дарчий капітал — надходить у вигляді безоплатно одержаних активів і також належить до до­датково вкладеного капіталу.

Нерозподілений прибуток, як зазначалося, — це частина чис­того прибутку товариства, що залишається у підприємства після виплати доходів власникам та формування резервного капіталу.

Сума нерозподіленого прибутку поточного року розраховується за такою формулою:

пн=п1н+пчп-в,

де Пн — нерозподілений прибуток поточного року;

П1н— нерозподілений прибуток за попередній рік;

Пч — чистий прибуток поточного року;

Дп — дивіденди за поточний рік;

В — внески на поповнення резервного капіталу.

Реальний капітал включає основні та оборотні засоби: перші використовуються в кількох виробничих циклах, тоді як другі або споживаються, або трансформуються протягом одного циклу виробництва або розподілу. Межа їх розподілу може зміцнюва­тися залежно від діяльності підприємства. Але ця відмінність ва­жлива у процесі управління підприємством. Ефективність управ­ління підприємством залежить від правильного використання реального капіталу; рентабельності оборотних коштів, їх оборот­ності, а також рентабельності основних засобів у процесі їх вико­ристання.

У балансі підприємства реальний капітал відображається в активі і розглядається за такими статтями: споруди й устатку­вання, сировина, матеріали та інші оборотні засоби виробничо­го призначення, майно, яке легко реалізується, і ліквідні за­паси.

Абстрактний капітал — це сукупність усіх позицій пасиву балансу підприємства.

 

2.2. Оцінка вартості елементів власного капіталу

Розвиток підприємства вимагає насамперед мобілізації і під­вищення ефективності використання власного капіталу, що за­безпечує його фінансову стійкість і достатній рівень платоспро­можності. Це, у свою чергу, потребує оцінювання вартості влас­ного капіталу в розрізі окремих його елементів і в цілому.

Оцінка вартості функціонуючого власного капіталу визнача­ється виходячи із звітних даних підприємства.

Розглянемо механізм оцінювання вартості елементів власного капіталу. Вартість власного капіталу, який використовується у звітному періоді, визначається за формулою:

де ВКзвіт — вартість власного капіталу товариства (підприємст­ва), який використовується у звітному періоді, %;

Пч — сума чистого прибутку, яка сплачена акціонерам при йо­го використанні;

ВК — середня сума власного капіталу товариства у звітному періоді.

Вартість власного капіталу в плановому періоді визначається за такою формулою:

ВКПЛАН=ВКЗВІТ

де ВК план — вартість власного капіталу в плановому періоді, %;

ВК звіт — вартість власного капіталу у звітному періоді, %;

І — прогнозований індекс зростання виплат з чистого прибу­тку акціонерного товариства.

З метою визначення вартості залучення додаткового капіталу за рахунок емісії звичайних акцій необхідні такі показники:

— сума додаткової емісії звичайних акцій;

—сума дивідендів, виплачених у звітному періоді на одну звичайну акцію;

— індекс зростання виплат дивідендів у плановому періоді;

— сума витрат на емісію звичайних акцій у плановому періоді.
Розрахунок вартості додаткового капіталу через емісію зви­чайних акцій визначається за такою формулою:

 

ВКзв.ак — вартість додаткового капіталу від емісії звичайних акцій, %;

Кзв.ак — кількість додаткових звичайних акцій, шт.;

Дзв — сума дивіденду на одну звичайну акцію у звітному пе­ріоді, грн;

Іпл — індекс зростання дивідендів у плановому періоді;

ВКзв.ак — сума власного капіталу, залученого від випуску звичайних акцій, грн;

Вем — витрати на емісію звичайних акцій відносно загальної суми емісії акцій, %.

Вартість додаткового власного капіталу за рахунок емісії при­вілейованих акцій можна визначити за формулою:

де ВКПр.акц — вартість додаткового власного капіталу, отриманого від привілейованих акцій, %;

Дпр.акц — сума дивідендів до виплати відповідно до контракт­них зобов'язань акціонерного товариства;

ВКпр.акц — сума власного капіталу від привілейованих акцій;

Вем.пр.акц — емісійні витрати за привілейованими акціями від­носно загальної суми емісії.

Нерозподілений прибуток— це джерело внутрішнього по­ходження і, як правило, ця сума реінвестується у фірму. З части­ною цього джерела теж пов'язана вартість капіталу підприємства. Пояснюється це тим, що альтернативою нерозподіленому прибу­тку, коли у підприємства є потреба в залученому капіталі, був би випуск додаткових звичайних акцій. Тому вартість капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку може бути визначена за та­кою самою формулою, за якою визначається вартість капіталу від звичайних акцій. Отже, вартість джерела коштів «нерозподілений прибуток» кількісно дорівнюватиме вартості джерела коштів «звичайні акції».

 









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.