Управління власним капіталом

2.1. Форми функціонування власного капіталу та їх характеристика

Створення юридичного суб'єкта господарювання починається з формування його початкового капіталу і.закріплення цього фа­кту чинними нормативними актами. Головною метою функціо­нування капіталу підприємства є його рух. Протягом поточної ді­яльності у підприємства форма капіталу постійно змінюється. Ці зміни стосуються збільшення (зменшення) як абсолютного роз­міру капіталу, так і окремих його складових. Постійно здійсню­ється перетворення одних ресурсів на капітал, інших — на товар або інші види цінностей.

При цьому матеріальні цінності перетворюються на капітал тільки тоді, коли вони починають брати участь у господарському обороті. Сума грошових коштів, якщо вона не рухається, не є ка­піталом.

Поняття «капітал» асоціюється з поняттям «власність». У мо­мент створення підприємства його стартовим капіталом є вар­тість майна підприємства. На цьому етапі, коли підприємство ще не має зовнішньої заборгованості, капітал підприємства обчис­люється за формулою:

Власний капітал = Вартість активів за балансом.

Здійснюючи господарську діяльність, підприємство завжди використовує залучені кошти, отже власний капітал підприємст­ва визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов'язаннями. Тому формула, за якою обчислюється власний капітал, набуває такого вигляду:

ВК = А - З,

де ВК — власний капітал;

А — вартість активів за балансом;

З — боргові зобов'язання.

Отже, власний капітал — це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов'язань.

Відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтер­ського обліку капітал підприємства відображається в пасиві ба­лансу і складається з власного капіталу і зобов'язань. У складі власного капіталу виділяють: статутний, пайовий, додатково вкладений, інший додатковий, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток) (рис. 4).

Рис. 4 Форми функціонування власного капіталу підприємства

Терміни «статутний фонд», «статутний капітал» є тотожними і означають суму вкладень підприємства в його активи за номіна­льною вартістю, зафіксованою в установчих документах.

П айовий капітал — це сукупність коштів фізичних та юридичних осіб, добровільно вкладених у здійснення спільної фінансово-господарської діяльності.

Джерелом формування пайового капіталу є обов'язкові та до­даткові пайові внески, які надходять від членів AT.

Додатковий вкладений капітал — це сума, на яку вартість ре­алізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. Для акціонерних товариств різниця між вартістю реалізації випущених ними та їх номінальною вартістю має назву «емісійний дохід»

Інший додатковий капітал — це сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих підприємством від інших фізичних або юридичних осіб, та інші види додатково­го капіталу. У більшості підприємств додатковий капітал стано­вить найбільшу частку у складі власного капіталу.

Резервний капітал створюється відповідно до законодавства та засновницькими документами підприємства на покриття в майбутньому непередбачуваних збитків і витрат. Резервний капі­тал — це джерело, яке створюється для гарантії безперервної ро­боти і виконання зобов'язань перед третіми особами. Наявність цього джерела надає останнім упевненість у погашенні підпри­ємством своїх зобов'язань. Чим більший резервний капітал, тим більша сума збитків може бути компенсована (покрита), і в під­приємства з'являються більші можливості для покриття збитків, якщо останні мають місце.

Накопичувальний капітал — це капітал, отриманий підпри­ємством у процесі його діяльності. Він складається з капіталу від переоцінки, дарчого капіталу і нерозподіленого прибутку. Капі­тал від переоцінки — це додатково вкладений капітал, сформо­ваний унаслідок дооцінки активів. Дарчий капітал — надходить у вигляді безоплатно одержаних активів і також належить до до­датково вкладеного капіталу.

Нерозподілений прибуток, як зазначалося, — це частина чис­того прибутку товариства, що залишається у підприємства після виплати доходів власникам та формування резервного капіталу.

Сума нерозподіленого прибутку поточного року розраховується за такою формулою:

п_н=п¹_н+п_ч-д_п-в,

де Пн — нерозподілений прибуток поточного року;

П¹н— нерозподілений прибуток за попередній рік;

П_ч — чистий прибуток поточного року;

Д_п — дивіденди за поточний рік;

В — внески на поповнення резервного капіталу.

Реальний капітал включає основні та оборотні засоби: перші використовуються в кількох виробничих циклах, тоді як другі або споживаються, або трансформуються протягом одного циклу виробництва або розподілу. Межа їх розподілу може зміцнюва­тися залежно від діяльності підприємства. Але ця відмінність ва­жлива у процесі управління підприємством. Ефективність управ­ління підприємством залежить від правильного використання реального капіталу; рентабельності оборотних коштів, їх оборот­ності, а також рентабельності основних засобів у процесі їх вико­ристання.

У балансі підприємства реальний капітал відображається в активі і розглядається за такими статтями: споруди й устатку­вання, сировина, матеріали та інші оборотні засоби виробничо­го призначення, майно, яке легко реалізується, і ліквідні за­паси.

Абстрактний капітал — це сукупність усіх позицій пасиву балансу підприємства.

2.2. Оцінка вартості елементів власного капіталу

Розвиток підприємства вимагає насамперед мобілізації і під­вищення ефективності використання власного капіталу, що за­безпечує його фінансову стійкість і достатній рівень платоспро­можності. Це, у свою чергу, потребує оцінювання вартості влас­ного капіталу в розрізі окремих його елементів і в цілому.

Оцінка вартості функціонуючого власного капіталу визнача­ється виходячи із звітних даних підприємства.

Розглянемо механізм оцінювання вартості елементів власного капіталу. Вартість власного капіталу, який використовується у звітному періоді, визначається за формулою:

де ВК_звіт — вартість власного капіталу товариства (підприємст­ва), який використовується у звітному періоді, %;

П_ч — сума чистого прибутку, яка сплачена акціонерам при йо­го використанні;

ВК — середня сума власного капіталу товариства у звітному періоді.

Вартість власного капіталу в плановому періоді визначається за такою формулою:

ВК_ПЛАН=ВК_ЗВІТ*І

де ВК план — вартість власного капіталу в плановому періоді, %;

ВК звіт — вартість власного капіталу у звітному періоді, %;

І — прогнозований індекс зростання виплат з чистого прибу­тку акціонерного товариства.

З метою визначення вартості залучення додаткового капіталу за рахунок емісії звичайних акцій необхідні такі показники:

— сума додаткової емісії звичайних акцій;

—сума дивідендів, виплачених у звітному періоді на одну звичайну акцію;

— індекс зростання виплат дивідендів у плановому періоді;

— сума витрат на емісію звичайних акцій у плановому періоді.
Розрахунок вартості додаткового капіталу через емісію зви­чайних акцій визначається за такою формулою:

ВК_зв.ак — вартість додаткового капіталу від емісії звичайних акцій, %;

К_зв.ак — кількість додаткових звичайних акцій, шт.;

Д_зв — сума дивіденду на одну звичайну акцію у звітному пе­ріоді, грн;

І_пл — індекс зростання дивідендів у плановому періоді;

ВК_зв.ак — сума власного капіталу, залученого від випуску звичайних акцій, грн;

В_ем — витрати на емісію звичайних акцій відносно загальної суми емісії акцій, %.

Вартість додаткового власного капіталу за рахунок емісії при­вілейованих акцій можна визначити за формулою:

де ВК_Пр.акц — вартість додаткового власного капіталу, отриманого від привілейованих акцій, %;

Д_пр.акц — сума дивідендів до виплати відповідно до контракт­них зобов'язань акціонерного товариства;

ВК_пр.акц — сума власного капіталу від привілейованих акцій;

В_{ем.пр.акц} — емісійні витрати за привілейованими акціями від­носно загальної суми емісії.

Нерозподілений прибуток — це джерело внутрішнього по­ходження і, як правило, ця сума реінвестується у фірму. З части­ною цього джерела теж пов'язана вартість капіталу підприємства. Пояснюється це тим, що альтернативою нерозподіленому прибу­тку, коли у підприємства є потреба в залученому капіталі, був би випуск додаткових звичайних акцій. Тому вартість капіталу за рахунок нерозподіленого прибутку може бути визначена за та­кою самою формулою, за якою визначається вартість капіталу від звичайних акцій. Отже, вартість джерела коштів «нерозподілений прибуток» кількісно дорівнюватиме вартості джерела коштів «звичайні акції».

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: