Управління позичковим капіталом

3.1. Форми позичкового капіталу

До складу позичкового капіталу входять такі елементи:

• довгострокові фінансові зобов'язання;

• короткострокові фінансові зобов'язання;

• кредиторська заборгованість.

Довгострокові фінансові зобов'язання розглядаються як дов­гостроковий позичковий капітал (у формі кредитів і позик), що є джерелом фінансування позаоборотних активів і частини оборот­них активів. Довгострокові фінансові зобов'язання згідно з П(С)БО 2 «Баланс» і 11 «Зобов'язання» включають:

• довгострокові кредити банків;

• інші довгострокові фінансові зобов'язання (за випущеними облігаціями; за виданими довгостроковими векселями; за іншими позичковими коштами);

• відкладені податкові зобов'язання;

• інші довгострокові фінансові зобов'язання.

Довгострокові кредити і позики відображають у бухгалтерсь­кому балансі як довгострокові зобов'язання зі строком погашен­ня, який перевищує 12 місяців.

Другою формою залучення довгострокового капіталу є випуск облігаційних позик. Акціонерне товариство має право розміщу­вати облігації відповідно до рішення ради директорів, якщо ін­ший порядок не визначено його статутом. Облігація засвідчує право власника вимагати її погашення (виплату номінальної вар­тості і процентів або номінальної вартості за дисконтною обліга­цією) у встановлений термін.

У рішенні про емісію облігацій повинні визначатись форми, строки та інші умови їх розміщення.

Номінальна вартість усіх випущених облігацій не повинна пе­ревищувати розмір статутного капіталу товариства або розмір за­безпечення. Товариство може випускати облігації зі строком по­гашення за серіями у визначені терміни. Погашення облігацій може здійснюватися в грошовій формі або майном відповідно до рішення про їх випуск.

Товариство може випускати облігації, які забезпечені відпові­дним майном; облігації під забезпечення, яке надає третя особа; облігації без забезпечення. Випуск облігацій без забезпечення до­зволяється товариству після трьох років діяльності та за умови затверджених двох річних балансів.

Облігації можуть бути іменними або на пред'явника. Товарис­тво може обумовити можливість довгострокового погашення об­лігацій за бажанням їх власника.

Товариство не може розміщувати облігації, які можуть конве­ртуватися в акції, якщо кількість оголошених акцій належить відповідним категоріям і типам, право на придбання яких нада­ють такого роду цінні папери.

Підприємство може отримати кредити в комерційних бан­ках під забезпечення векселів або інших боргових цінних па­перів. Повернення підприємством таких кредитів здійснюється з поточних рахунків підприємства або за рахунок коштів, отриманих банком від дебіторів під час оплати векселів (застав­лених). Підприємство несе відповідні витрати за залучення ка­піталу. Ці витрати пов'язані зі сплатою процентів за кредитами і позиками.

Фінансові довгострокові зобов'язання можуть бути конверто­вані і не конвертовані. Довгострокові конвертовані зобов'язання пов'язані з кредитами і позиками, які підприємство отримало на умовах, згідно з якими у випадку їх непогашення у визначений термін, до кредиторів переходить певна кількість акцій або вони володітимуть частиною вкладу в статутний капітал.

Довгострокові неконвертовані зобов'язання не пов'язані з пе­вними умовами надання кредиторам прав на отримання акцій або володіння частиною статутного капіталу в разі неповернення кредитів і позик.

Порівнюючи довгострокові кредити з фінансуванням через позики, які залучаються через фондовий ринок (емісія корпора­тивних облігацій), доцільно відзначити такі переваги:

• підприємство не несе витрат щодо випуску документарних емісійних цінних паперів, на їх розміщення; оплату послуг фі­нансових посередників;

• умови надання кредиту визначаються партнерами за кожною кредитною угодою;

• термін отримання кредиту від банку з моменту його оформ­лення завжди менший порівняно з надходженням коштів з фон­дового ринку.

Короткостроковий позичковий капітал залучається підприємс­твом відповідно до кредитного договору, укладеного з банками. У бухгалтерському балансі короткострокові кредити і позики ві­дображаються як короткострокові зобов'язання зі строком пога­шення протягом 12 місяців. Вони є джерелом покриття оборот­них активів.

Позики можуть бути у вигляді облігацій; привілейованих ак­цій; фінансових векселів; інших боргових цінних паперів. Пози­ками вважаються і суми до сплати за фінансовий лізинг.

3.2.Оціниа вартості складових залученого капіталу

Використання залученого капіталу дає змогу підприємству нарощувати економічний потенціал і забезпечити ефективніше використання власного капіталу, а отже, підвищити ринкову вар­тість підприємства.

Різні джерела й умови формування капіталу позичковими ко­штами обумовлюють доцільність проведення порівняльної оцін­ки ефективності залучених коштів.

Основою такої оцінки може бути розрахунок вартості залуче­них коштів за складовими. Оцінка вартості залученого капіталу має ряд особливостей, а саме:

—залучення додаткового капіталу завжди супроводжується збільшенням вихідних грошових потоків на підприємстві. Це збі­льшення пов'язане зі сплатою процентів за обслуговування пози­чкового капіталу і з погашенням основного боргу. Крім того, це пов'язано з кредитним і процентним ризиком;

—вартість позичкового капіталу пов'язана з оцінкою креди­тоспроможності позичальника з боку банку. Чим вища кредито­спроможність підприємства за оцінкою кредитора, тим нижча ва­ртість залученого капіталу, оскільки кредит під мінімальну заставу процента надається тільки першокласним позичальникам;

—урахування впливу суми, пов'язаної з обслуговуванням бо­ргу (проценти за кредит) на розмір оподаткованого прибутку і податку на прибуток. Це пов'язано з тим, що виплати на обслуго­вування боргу відносять на витрати виробництва і цим збільшу­ють валові витрати і зменшують податок на прибуток.

Вартість позичкового капіталу у формі банківського кредиту визначається за формулою:

де КЗ_б.к — залучений капітал у формі банківського кредиту, %;

П_б.к — ставка процента за банківський кредит, %;

Н_пр — ставка податку на прибуток, %;

РВ_б.к — рівень витрат за банківський кредит у його сумі (част­ка), %.

Вартість залученого капіталу за рахунок емісії корпоративних облігацій визначається на основі ставки купонного процента, за якою формується сума періодичних купонних виплат. Якщо про­даж облігацій здійснюється на інших умовах, тоді базою для оці­нки виступає загальна сума дисконту, яка виплачується під час погашення. У першому випадку оцінка здійснюється за форму­лою:

де К3₀ — вартість залученого капіталу за рахунок емісії обліга­цій, %;

С_к.п — ставка купонного процента за облігацією, %;

Н_Пр — ставка податку на прибуток, %;

РВ¹ — рівень емісійних витрат в обсязі емісії.

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: