Розрахунок опалення, вентиляції, освітлення, електропостачання, водопроводу, каналізації

Розрахунок ведеться за укрупненими показниками (питомі витрати, що припадають на один робочий пост) аналогічно розрахункам для АТП, але при цьому потрібно враховувати, що:

а) питомі норми витрати води, тепла стиснутого повітря та встановленої потужності струмоприймачів на один робочий пост наведені у таблиці Л.1;

б) норми витрати води, тепла, стиснутого повітря, встановленої потужності електроспоживачів коректуються у залежності:

1) від потужності підприємства – К_1в (таблиця Л.2);

в) норми витрати тепла додатково коректуються у залежності від розрахункової температури оточуючого повітря – К_2т (таблиця Л.4) [41, с.102].

Підприємства мають бути обладнанні господарчо-питним і виробничим водопостачанням, а також фекальною та виробничою каналізацією згідно з СНиП 2.04.01-85 і ВСН 01-89.

Витрати води СТОА V_вод (питної, технічної, оборотної від миття ДТЗ, оборотної від інших систем, а також стічної від побутових і виробничих споживачів) на рік визначаються окремо за формулою

де V¢_вод – питома витрата води, м ³/доб (таблиця Л.1);

К_1в – коефіцієнт коректування витрати води в залежності від потужності підприємства (таблиця Л.2);

К_2в – коефіцієнт коректування витрати води в залежності від типу ДТЗ (таблиця Л.3).

Результати розрахунків, зроблених за формулою (2.60) заносяться у таблицю 2.12

Використання води окремим виробничим підрозділом V_воді (зоною, дільницею, відділенням):

де В_і – відсоток трудомісткості робіт виробничого підрозділу від загальної трудомісткості робіт СТОА:

де Т_і – річна трудомісткість робіт виробничого підрозділу, люд-год;

Т_заг – загальнарічна трудомісткість СТОА, люд-год.

Опалення передбачається для підтримання в холодну пору року температури повітря у робочій зоні в межах санітарно-гігієнічних норм, встановлених СН 4088 – 86.

Будівлі СТОА повинні бути обладнані центральним опаленням: паровим, водяним, повітряним або пароповітряним.

При проектуванні або реконструкції об’єктів робиться розрахунок опалення з метою визначення кількості нагрівальних приладів і обрання їх типу. При технічному переозброєнні робиться перевірочний розрахунок опалення, тобто визначають потрібну кількість нагрівальних приладів і порівнюють з тією кількістю, що є у наявності.

де q_о – питома витрата тепла(q_о = 240тис.Вт, q_о = 208тис. ккал/год) (таблиця Л.1).

Витрата тепла на вентиляцію приміщень Q_вент:

де В_вент = 30-50% – відсоток витрат теплана вентиляцію від витрат тепла на опалення

де V_п = 0,2 м³/хв – питома витрата стиснутого повітря на один робочий пост (таблиця Л.1).

Розрахунок витрати стиснутого повітря на будь-якому робочому місці V′_ст можна провести за формулою

де V′_п – питома витрата стиснутого повітря одним споживачем (таблиця Л.6).

h_обл – коефіцієнт попиту обладнання (таблиця Л.6);

α =1,2-1,3 – коефіцієнт втрат у повітропроводах.

Встановлена потужність електроспоживачів

Встановлена потужність електроспоживачів W_сп:

де W_п= 30 кВт – питома встановлена потужність електроспоживачів на один робочий пост (таблиця Л.1, графа 9);

h_обл = 0,5 – коефіцієнт використання обладнання за часом (коефіцієнт попиту) (таблиця Л.1. графа 10).

При більш докладних розрахунках окремо визначається кількість силової електроенергії на роботу обладнання та електроенергії на освітлення.

Потреба у силовій електроенергії на роботу обладнання W_о визначається за формулою

W_о= ∑ (N_о × Ф_обл× h_обл × h_зав), кВт× год, (2.79)

де N_о – встановлена потужність обладнання, кВт (таблиця 2.10, графа 6);

Ф_обл – виробничий фонд часу одиниці обладнання (див. формулу (2.52));

h_зав – коефіцієнт завантаження обладнання (таблиця Ж.3).

Потреба в електроенергії на освітлення W_ос визначається за формулою

де р – норма витрати електроенергії на 1 м² площі підлоги приміщення, яке освітлюється, кВт× год/м² (таблиця Л.5);

Т – середня тривалість роботи електроосвітлення протягом року, год;

F_і – площа підлоги приміщень, які освітлюються, м².

а) чисельність персоналу виробничої дільниці, якщо вона не була визначена в попередніх розрахунках, розраховується за формулами (2.19) і (2.20) для кожного робочого місця окремо.

б) вимоги до персоналу (для кожного робочого місця) [27, с.39]:

- основні обов’язки – виконання робіт у відповідності до технологічної документації;

- допоміжні обов’язки – отримання робочого завдання, підготовка та розкладання інструментів, обслуговування робочого місця і т.д.;

- мінімальний рівень кваліфікації – розряд, досвід, стаж;

- освіта – загальна, спеціальна, підвищення кваліфікації;

- додаткові вимоги – мінімальний вік, стать, медичні протипоказання і т.д.

в) мотивація (стимулювання) персоналу [27, с.39].

Мотивація персоналу може бути: матеріальна, умовно нематеріальна та нематеріальна (таблиця Е.9)

Умови праці – це сукупність соціально-економічних та технічно-організаційних і природних факторів виробничого середовища, які в процесі праці впливають на здоров’я, працездатність людини, ефективність її суспільної діяльності [25, с. 326].

При розробці технологічної частини проекту мають дотримуватися санітарно-гігієнічні норми та правила Мінздорову, правила техніки безпеки, вимоги положень з організації праці робітників, законодавчих актів з охорони праці та загальних нормативних документів. До них зокрема відносяться [26, с. 279-280]:

- СНиП 2.09.04-84 «Административные и бытовые здания»;

- ДВНВ 1.1 -7-2002 «Пожежна безпека об’єктів будівництва»;

- ВСН 01-89 «Предприятия по обслуживанию автомобилей»;

- ВНТП-СГШ-46-16.96 «Підприємства автомобільного транспорту i автотранспортні підприємства АПК України»;

- ОНТП-01-91 «Общесоюзные нормы технологического проектирования предприятий автомобильного транспорта»;

- ДНАОП 0.00-1.28-97 «Правила охорони праці на автомобільному транспорті»;

- СНиП 11-4-79 «Естественное и искусственное освещение»;

- ПУЭ «Правила устройства электроустановок»;

- СНиП 2.04.05-91 «Отопление, вентиляция и кондиционирование»;

- ССБТ ГОСТ12.00.01-82 «Система стандартов безопасности труда. Основные положения»;

- НАОП 5.1.12-1.02-78 «Правила ТБ для авторемонтных предприятий»;

- НАОП 5.1.12-1.03-78 «Правила ТБ для шиноремонтных предприятий»;

- НАОП5.1.12-6.02-84 «Указания по организации безопасности труда при обслуживании и ремонте автомобилей»;

- ГОСТ 12.1.005-88 «Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны»;

- ГОСТ 12.3.002-85 ССБТ«Процессы производственные. Общие требования безопасности».

При проектуванні підприємств мають дотримуватися санітарні вимоги до приміщень (таблиця 2.13):

Таблиця 2.13 – Санітарні вимоги до виробничих приміщень [33].

При проектуванні виробничих дільниць необхідно забезпечити санітарно-гігієнічні, естетичні та ергономічні умови праці.

а) санітарно-гігієнічні умови праці. До них відносяться:

- метеорологічні умови – температура повітря та поверхонь, відносна вологість і швидкість повітря (таблиця М.1);

- концентрація шкідливих речовин (таблиця М.2);

б) естетичні умови праці впливають на емоційний бік трудового процесу. До них, зокрема, відносяться кольорове (художнє) оформлення виробничих приміщень та обладнання, освітлення робочих місць, використання зручного та красивого робочого одягу.

До раціональних відносяться кольори від жовтого до блакітного. Негативно впливають на організм робітника насичені кольори граничних ділянок спектру.

Стіни до висоти 1,8 м рекомедується оздобити плиткою салатного кольору, який сприятливо діє на нервову систему та сприяє підвищенню продуктивності та якості праці.

Стіни рекомедується пофарбувати крейдовою побілкою з блакітним, жовтим або зеленим відтінком.

Стелю рекомедується пофарбувати крейдовою побілкою з блакітним або білим відтінком.

Технологічне обладнання рекомедується фарбувати в зелений колір, рухомі елементи, які потребують обережного поводження у жовті кольори. Зовнішні поверхні системи огородження небезпечних місць у більш насичени жовті кольори; частини машин і агрегатів, дотик до яких може призвести до виробничої травми – у червоний з жовтими смугами; поверхні кожухів, які закривають особливо небезпечні зони, рухомі елементи – пунктиром жовтого кольору. Кнопки керування обладнанням: «Пуск» у зелений колір, «Стоп» – у червоний колір.

Водопроводи фарбуються у зелений колір, а повітропроводи – у блакітний.

Ергономіка вивчає людину у виробничих умовах з метою оптимізації умов праці, з врахуванням фізичної антропології, економії сил і т.д.

Ергономічні умови визначають організацію робочого місця у просторі, умови підняття та перенесення вантажів вручну, відсутність монотонних операцій тощо.

Просторова організація робочого місця – це розміщення у певному порядку засобів його оснащення відносно людини, яка працює в заданих просторових межах.

Робоча зона – це частина простору робочого місця, в якому здійснюються трудові процеси. Необхідно передбачити достатній простір для зручного виконання робіт і робітник повинен мати можливість вільно міняти положення свого тіла в процесі роботи.

Поза робітника буде менш втомлюваною при умові правильного проектування робочої зони. Робоча зона спроектована правильно у випадку коли центр тяжіння тіла робітника знаходиться в межах його опорної площини (рисунок 2.5)

Рисунок 2.5 – Схема робочої пози при стійкому (а,б)

Вимоги до робочого місця сидячи регламентуються ГОСТ 12.2.033 (рисунок 2.6 а) і відповідно до робочого місця стоячи – ГОСТ 12.2.032 (рисунок 2.6 б).

Положення стоячи характиризується нестійкою рівновагою, але в той же час йому притаманний більш природний стан хребта і грудної клітини, гарні умови для зорового огляду та пересування.

Положення сидячи має свої переваги перед роботою стоячи, так як знижує навантаження м’язів на нижні кінцівки та органи кровообігу. Однак тривале перебування у положенні сидячи сприяє сутулості, радикуліту тощо, скорочує зону досяжності, пересування та зменшує силові можливості.

Ергономічні умови мають забезпечити вільну зміну фізичного положення тіла людини під час роботи, виключення монотонних операцій.

Максимальна маса підняття та перенесення вантажів вручну не може перевищувати 20 кг.

Робочий час виконавця або групи виконавців поділяється на час роботи та час перерв.

Час роботи – період, протягом якого робітник здійснює підготовку та безпосереднє виконання отриманої роботи. Він складається з:

- часу роботи з виконання виробничого завдання;

- часу роботи, непередбаченого виробничим завданням.

Час роботи з виконання виробничого завдання складається з наступних категорій витрат:

Підготовчо-заключний час – це час, який витрачається робітником на підготовку засобів виробництва до виконання заданої роботи та дії, пов’язані з її закінченням.

Оперативний час – це час, який витрачається робітником на виконання заданої роботи (операції), що повторюється з кожною одиницею або певним обсягом продукції. Він поділяється на:

- основнийоперативний час, протягом якого предмет праці піддається кількісним і якісним змінам (наприклад, обслуговування автомобіля на підйомнику);

- додатковий оперативний час, що витрачається на дії виконавця, які забезпечують виконання основної роботи (наприклад, встановлення автомобіля на підйомник та зняття з нього).

Час обслуговування робочого місця – це час, який витрачається робітником на догляд за робочим місцем і піддтриманням його у стані, що забезпечує продуктивну працю протягом зміни. Час обслуговування робочого місця поділяється на час технічного та організаційного обслуговування.

Час технічного обслуговування – це час, який витрачається робітником на догляд за робочим місцем та обладнанням, яке входить до його складу, необхідним для виконання конкретного завдання.

Час організаційного обслуговування – це час, який витрачається робітником на піддтримання робочого місця в робочому стані протягом зміни (час на приймання та здачу зміни, на розкладання та прибирання інструментів тощо).

Час перерв – це час, протягом якого робітник не бере участі в роботі. Він поділяється на час регламентованих і нерегламентованих перерв.

Час регламентованих перерв у роботі включає до себе час перерв, обумовлених технологією та організацією виробничого процесу, а також час на відпочинок та особисті потреби.

Час нерегламентованих перерв у роботі – це час перерв, які викликані порушенням нормального проходження виробничого процесу (через недоліки в організації виробництва та через порушення трудової дисципліни).

Із загального обсягу робочого часу на підприємствах автомобільного транспорту оперативний час складає 88-89%, підготовчо-заключний час – 3,5%, час обслуговування робочого місця – 25%, час регламентованих перерв – 5-6%.

Протягом зміни психофізичний стан робітника змінюється й відповідно змінюється його працездатність, яку зазвичай поділяють на три основні періоди:

- 10-и хвилинну на 30-й хвилині третьої години роботи;

- 5-и хвилинну перерву для пасивного відпочинку в кінці 6-ї та 7-ї години.

Прийняті для робочого місця (дільниці) режим праці та відпочинку можна оформити у вигляді таблиці.

Таблиця 2.13 – Нормативи трудового процесу та графік робочого дня робітника

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: