Визнання іноземних юридичних осіб.

Визначення юридичної особи як іноземної неминуче ставить питання про її визнання. Довгий час юридичні особи, створені за законами однієї держави, не визнавалися і не могли здійснювати господарську або іншу діяльність в іншій державі. Даний підхід пояснюється єством юридичної особи як штучного, фіктивного суб’єкта права, створеного і наявного в рамках певного національного правопорядку, – за рамками дії даного правопорядку такі особи відповідно не визнавалися. Проте розвиток міжнародних економічних відносин, глобалізація господарських зв’язків показали неефективність подібного підходу до іноземних юридичних осіб.

Сьогодні питання про визнання іноземних юридичних осіб може розв’язуватися як у внутрішньому праві, так і в міжнародних договорах (двосторонніх і багатосторонніх). Загальновизнаним принципом МПП є автоматичне і безумовне визнання іноземних юридичних осіб. Юридична особа, що одержала статус суб’єкта права за законами однієї держави, визнається як іноземний суб’єкт права на території іншої держави.

Іноземні юридичні особи підтверджують свій статус випискою з торгового, банківського або судового реєстру тієї держави, в якій було створено юридичну особу і правопорядок якої наділяє її цивільною правосуб’єктністю, а також засновницькими документами, завіреними в установленому порядку. Якщо інше не встановлене міжнародним договором, дані документи повинні бути легалізовані та перекладені мовою тієї країни, де передбачається їх використання.

Визначення права, що застосовується до іноземних юридичних осіб.

Правовий статус іноземної юридичної особи визначається:

1) особистим законом (статутом) юридичної особи (законом країни його державної приналежності);

2) законом держави, на території якої здійснюється діяльність юридичної особи.

Особистий закон юридичної особи (особистий статут) визначає: чи відноситься дане утворення до категорії юридичних осіб, чи може воно виступати повноправним учасником цивільно-правових відносин; порядок його виникнення і припинення; об’єм правоздатності; органи управління; режим майна; відповідальність за зобов’язаннями тощо.

Допуск іноземної юридичної особи до здійснення діяльності на території іноземної держави і порядок такої діяльності регулюється законами даної держави – тобто застосовується закон місця здійснення діяльності.

1) Юридична особа не може мати за кордоном більше прав, ніж дав би йому особистий статут. В той же час 2) іноземна юридична особа не може користуватися правами, не передбаченими законодавством держави, на території якої здійснюється діяльність даної особи.

Інші підходи застосовуються в МПП при визначенні правового статусу міжнародних юридичних осіб.

Міжнародними юридичними особами є:

1) юридичні особи, створені безпосередньо міжнародним договором або на підставі національного закону, прийнятого відповідно до міжнародного договору, засновниками яких виступають держави або інші суверенні суб’єкти права;

2) юридичні особи, що створені та здійснюють свою діяльність відповідно до норм міжнародних договорів, засновниками яких виступають суб’єкти приватного права (європейська компанія, європейське об’єднання із загальною економічною метою тощо).

Такі юридичні особи не мають національності, їх особистим статутом є міжнародний правопорядок.

Проте, міжнародні юридичні особи не є повністю автономними по відношенню до національних правових систем – по ряду питань, коло яких визначається у відповідному міжнародному договорі, дані юридичні особи підкоряються національному праву окремої держави – наприклад, держави, в якій знаходиться штаб-квартира або представництво міжнародної організації або зареєстрований офіс європейської компанії.

Європейська компанія є утворенням нового типу, що істотно змінює підхід МПП до питання про міжнародних юридичних осіб.

8 жовтня 2001 року Радою ЄС був прийнятий Регламент про статут європейської компанії (Council Regulation (ЄС) No 2157/2001 8 Осtober 2001 on Statute for а European company (SE) 23⁾. Регламент вводить єдину для всіх країн ЄС систему правового регулювання діяльності нового корпоративного утворення – європейської компанії (European Company, Societas Europaea або SE). Європейська компанія створюється у формі публічної компанії з обмеженою відповідальністю і може бути зареєстрована в будь-якій з держав – членів ЄС. Найменування європейської компанії обов’язково повинне містити абревіатуру «ЄС».

Регламент ЄС про статут європейської компанії вступив в дію в 2004 році, а в національному праві кожної держави – члена ЄС повинні бути створені механізми, регулюючі порядок формування і функціонування європейських компаній, що мають зареєстрований офіс в даній державі. Також необхідний час для імплементації в національне право держав – членів ЄС Директиви ЄС про найманий персонал європейської компанії 2001 року.

Правовий режим діяльності іноземних юридичних осіб на території України визначається внутрішнім законодавством і міжнародними договорами України і залежить від правових характеристик самої юридичної особи (міжнародна або іноземна юридична особа, юридична особа публічного або приватного права, комерційна або некомерційна організація і ін.) і виду здійснюваної нею діяльності (господарча, зокрема підприємницька, інвестиційна, добродійна, релігійна тощо).

Відносно іноземних юридичних осіб можуть діяти всі види правових режимів.

Правове регулювання діяльності іноземних юридичних осіб здійснюється:

відносно господарської діяльності – законами «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про режим іноземного інвестування», «Про угоди про розділ продукції», «Про концесії» та ін.;

відносно іншої діяльності – законами «Про об’єднання громадян», «Про добродійність і добродійну діяльність», «Про свободу совісті і релігійні організації» та іншими законодавчими актами – залежно від правового статусу самої юридичної особи та змісту її діяльності.

Особливу групу складають норми податкового права України, що визначають порядок оподаткування іноземних юридичних осіб (Податковий кодекс України, двосторонні конвенції і угоди про уникнення подвійного оподаткування).

Представництва іноземних юридичних осіб в Україні можуть бути підрозділені на чотири основні групи, що розрізняються за процедурою реєстрації і правовим статусом:

I. Представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності.

Представництво іноземного суб’єкта господарської діяльності – це установа або особа, що представляє інтереси іноземного суб’єкта господарської діяльності в Україні і має на це належним чином оформлені відповідні повноваження (ст.ст. 1, 5 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність»). Представництво іноземного суб’єкта господарської діяльності не є юридичною особою і не займається самостійною комерційною діяльністю, у всіх випадках воно діє від імені та за дорученням іноземного суб’єкта господарської діяльності.

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: