Філіали, відділення, представництва та інші структурні осередки громадських (неурядових) організацій іноземних держав в Україні.

Некомерційні юридичні особи можуть створювати свої філіали, представництва та інші відособлені підрозділи на території України.

4. Представництва міжнародних міжурядових організацій. Відкриваються і діють на території України на підставі міжнародних угод України з відповідними міжнародними організаціями. Володіють імунітетом і привілеями властивими даним міжнародним організаціям як суверенним суб’єктам міжнародного публічного права.

Термін «транснаціональна компанія» не є правовим, він використовується в доктрині МПП для позначення особливої категорії юридичних осіб, діяльність яких виходить за рамки однієї держави – інакше кажучи, має транснаціональний або трансграничний характер. При цьому в МПП використовується різна термінологія для позначення таких юридичних осіб (транснаціональна компанія, багатонаціональне підприємство, компанія міжнародного бізнесу тощо).

Компанія може бути транснаціональною:

- по капіталу – якщо її засновниками є суб’єкти з різних держав;

- за сферою діяльності – поширює свою діяльність на територію різних держав (діяльність постійного характеру).

Частіше поняття транснаціональної компанії застосовується до компаній (юридичних осіб у формі публічних акціонерних товариств), що здійснюють підприємницьку діяльність на території декількох держав.

Формами просування компанії на зарубіжні ринки є:

- прямі продажі своїх товарів за рубіж;

- відкриття за рубежем відособлених підрозділів – філіалів, представництв тощо;

- створення спільних підприємств з місцевими партнерами (фізичними або юридичними особами);

- створення дочірніх юридичних осіб (капітал яких на 100 % належить ТНК);

- співпраця з місцевими підприємницькими структурами на підставі договорів – про спільну діяльність, агентських, дилерських, дистриб’юторських, про франчайзинг тощо.

Материнська компанія і залежні юридичні особи утворюють «групу компаній». Поняття «група компаній» одержало своє закріплення в законодавстві багатьох країн і на міжнародному рівні – воно означає існування юридичних осіб, зв’язаних між собою відносинами економічної або юридичної залежності. До груп компаній застосовуються спеціальні норми в області оподаткування, бухгалтерського обліку, аудиту ізвітності, неплатоспроможності (банкрутства) юридичних осіб.

Кожна юридична особа, що входить до групи компаній володіє формальною юридичною відособленістю і має власну національність, створюється і діє відповідно до права певної держави. Тому ТНК не можуть бути віднесені до категорії міжнародних юридичних осіб.

Можливість реєстрації офшорних компаній пов’язана з наявністю в світі територій, що мають статус «офшорних зон».

Офшорні зони – держави (або території усередині держави), законом яких передбачено повне або часткове звільнення від сплати податків відносно компаній, заснованих іноземними фізичними або юридичними особами, за умови ведення ними бізнесу (здійснення підприємницької діяльності) за межами країни реєстрації (нерезидентних компаній).

Держава не обов’язково повинна законодавчо оголосити себе офшорною зоною – відповідні норми, що стосуються звільнення від податків офшорних операцій, можуть просто міститися в податковому законодавстві тієї або іншої країни. Тому чіткого переліку офшорних зон практично не існує. Так, за відомостями з різних джерел, кількість існуючих сьогодні в світі офшорних зон варіюється в середньому від 30 до декількох сотень, що показує неоднозначний підхід експертів до визначення офшорного статусу тієї або іншої території.

Принцип дії офшорної зони полягає в тому, що оподатковується тільки прибуток (доходи) резидентів. Оподаткування нерезидентів – мінімальне або відсутнє.

Нерезидентними можуть бути визнані компанії, зареєстровані не тільки за кордоном, але і на території відповідної офшорної зони, якщо вони:

- засновані іноземцями – фізичними або юридичними особами;

- не ведуть бізнес на території зони (здійснюють так звані офшорні операції – підприємницьку діяльність винятково за межами країни реєстрації).

Велика частина офшорних компаній займається такими видами діяльності, як торгівля, судноплавство, фінансові операції, надання професійних послуг, хоча можлива і будь-яка інша підприємницька діяльність. Офшорні компанії здійснюють в основному такі види діяльності, доходи від яких звільняються від оподаткування або оподатковуються за зниженою ставкою в державах, на території яких вони одержані. Таким чином, прибуток офшорної компанії практично не оподатковується ні на території самої зони, ні за кордоном.

Офшорні компанії є абсолютно законним способом ухилення від жорстких податкових умов і надмірного державного регулювання підприємницької діяльності, наявного в багатьох країнах. Бажання уникнути несприятливих умов ведення бізнесу – економічних, політичних і правових – приводить до рішення зареєструвати юридичну особу (суб’єкта підприємницької діяльності) не в своїй рідній державі, а в офшорній зоні.

Що ж таке офшорна компанія з юридичної точки зору? Законодавством офшорних зон термін «офшорна компанія», як правило, не використовується, такі компанії частіше іменуються нерезидентними або звільненими (exempt company)

Офшорна компанія – це зареєстрована в офшорній зоні юридична особа, що має відповідно до місцевого законодавства статус нерезидентної компанії або звільненої від сплати податків резидентної компанії (як створена нерезидентами і що не веде бізнес на території зони), і через цей статус оподатковувана за мінімальною ставкою або звільнена від сплати податків і така, що сплачує лише щорічні збори або мито за діяльність в зоні.

Відповідно до законодавства деяких офшорних зон, статус офшорної компанії може одержати також філіал або відділення зарубіжної компанії, зареєстрованої у відповідній офшорній зоні.

Особливість правового статусу офшорної компанії полягає в тому, що, зареєструвавши її в офшорній зоні (на території іноземної держави) і маючи там юридичну адресу, її засновники вивели дану компанію з-під юрисдикції своєї держави (держави, де вони проживають, зареєстровані або мають місцезнаходження). Даний статус повинен бути підтверджено спеціальним свідоцтвом (сертифікатом), виданим уповноваженим державним органом офшорної зони. В той же час в самій офшорній зоні така компанія також звільняється від сплати податків і багатьох інших формальностей як нерезидентна – створена нерезидентами і що не веде бізнес на території зони. Подібний «подвійний іноземний» статус в області оподаткування дозволяє офшорним компаніям працювати в сприятливих умовах, уникаючи податкового тягаря і контролю з боку державних органів.

Офшорні компанії часто називають компаніями без національності, проте з юридичної точки зору подібне твердження є не зовсім точним – ряд таких компаній не має «резидентності» в контексті податкового законодавства. Іншими словами, через існування відмінностей між податковим законодавством окремих країн, деякі офшорні компанії не можуть бути визнані резидентними в жодній країні світу, що успішно дозволяє їм ухилятися від оподаткування своїх доходів на легальній основі.

З правової точки зору офшорна компанія нічим не відрізняється від інших юридичних осіб. Вона створюється і реєструється згідно законам певної держави (офшорної зони), має відповідні органи управління (діючі або номінальні), юридична адреса, рахунки в банках, може займатися будь-якою підприємницькою діяльністю.

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: