Змістовий розділ 1. Законодавчі й нормативно-стильові основи професійного спілкування

Змістовий розділ 1. Законодавчі й нормативно-стильові основи професійного спілкування

1. Вхідний (діагностичний) контроль (тестові завдання у межах шкільного курсу/ диктант).

2. Культура мовлення в житті професійного комунікатора.

4. Правильність мовлення як визначальна комунікативна ознака культури мовлення.

5. Характеристика понять «мовна норма», «літературна норма мови».

1. Розмежуйте поняття „культура мови” і „культура мовлення”.

2. Назвіть комунікативні ознаки культури мовлення.

3. Виділіть основні аспекти вияву культури мовлення.

6. Дайте визначення поняття «літературна мова». Які основні ознаки літературної мови?

7. Назвіть норми сучасної української літературної мови. Де зафіксовані норми? Проілюструйте відповідь прикладами.

1. Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови / Н. Д. Бабич. – Львів: Світ, 2003. – 432 с.

2. Галузинська Л. І. Українська мова (за професійним спрямуванням) / Л. І. Галузинська, Н. В. Науменко, В. О. Колосюк. – К.: Знання, 2008. – 430 с.

3. Пентилюк М. І. Культура мови і стилістика / М. І. Пентилюк. – К.: Вежа, 1994. – 240 с.

4. Український правопис / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, Ін-т укр. мови НАН України. – К.: Наук. думка, 2010. – 288 с.

5. Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С. В. Шевчук, І. В. Клименко – К.: Алерта, 2012. – 696 с.

Поясніть, як правильно сказати, та запишіть правильні варіанти сполучень слів.

Житель чи мешканець України? Житель чи мешканець цього будинку? Рятівник чи рятувальник за професією? Поштова “скринька” чи поштовий ящик у під'їзді? Аптека працює круглу чи цілу добу? Двері відчинити чи відкрити? Сторінку книжки перевернути чи перегорнути? Котра чи яка тепер чи зараз година? Газети підписувати чи передплачувати? Туфлі одягти, взути чи обути? Плаття личить, до лиця, пасує чи підходить? Екзаменаційний білет чи квиток? На літак білет чи квиток? Дефекти, вади чи недоліки артикуляції? Ставлення чи відношення твоє до мене? Взаємини, стосунки чи відносини між державами? Прокидатися чи просипатися зі сну? Музикальна чи музична школа? Музично чи музикально обдарована дитина? Пам'ятка чи пам'ятник архітектури? Компанія чи кампанія виборча?

Поставте наголос у словах. Яким словником ви можете скористатися, щоби правильно поставити наголос? Запам’ятайте правильне наголошення поданих слів.

Асиметрія, атиповий, багаторазовий, багаторівневий, багатоскладовий, багатоциліндровий, бездротовий, бюлетень, вибірний, видання, визвольний, вичерпний, гіпсовий, дисковий, заголовок, капковий, каталог, мережа, найважливіший, ознака,пізнання, пластовий, податковий, позачасовий, показник, порядковий, пусковий, ріпчастий, слина, спина, ситцевий, телефонія, утруднити, фарфор, фаховий, феномен, філантропія, цифровий, цукровий, часопис, шлунковий, штриховий, щипці, ядровий.

Запишіть словосполучення. Зі слів, поданих у дужках, виберіть те, яке є найдоцільнішим і правильним у конкретному словосполученні.

(Звільняти, вивільняти) кошти, (усувати, звільняти) від посади, (звільняти, виключати) зі школи, (усувати, ліквідувати) помилки, (видаляти, усувати, вилучати) з тексту, (залічувати, зараховувати) учневі, (зараховувати, залічувати, призначати) на посаду, (призначати, домовлятися про) зустріч, (забезпечувати, запевняти, гарантувати) права.

Відредагуйте словосполучення, поясніть, які норми літературної мови порушені.

Приймати участь, на протязі всього періоду, інформаційне повідомлення, місяць вересень, моя власна думка, відмінений указ, самовдосконалювати себе, моя автобіографія, інтелектуальний розумовий процес, підвести вгору погляд, відступити назад, більша половина, самоаналізувати себе, о двадцятій годині вечора, більш широкі можливості, у відповідності з, знайдена проблема.

Перебудуйте подані конструкції за нормами української мови.

Відділ по міжнародним зв’язкам, їздити по нашим дорогам, пройтися по музеям, по цим питанням консультує, по цьому питанню зверніться до…, знаю це по слухам, заступник по питанням зовнішніх зв’язків, не встигає по математиці, відмінник по англійської мові, пронесло по рядам, прийдуть по твоєму проханню; видали по документам, завіреним керівником; зрозумілі по інтонації; бачили по очам, зустрічатися по вихідним, не судіть лише по оцінкам в атестаті.

Із культурою мови насамперед пов’язують уміння правильно говорити й писати, добирати мовно-виражальні засоби відповідно до мети та обставин спілкування. Проектуючись на певну систему, культура мови утверджує лексичні (розрізнення значень і семантичних відтінків слів, закономірності лексичної сполучуваності); граматичні (вибір правильного закінчення, синтаксичної форми); стилістичні (доцільність використання мовно-виражальних засобів у конкретному лексичному оточенні, відповідні й ситуації спілкування);орфоепічні (вимова) й орфографічні (написання) норми.

Культура мови – це ще й загальноприйнятий мовленнєвий етикет: типові формули вітання, прощання, побажання, запрошення тощо.

Вони змінюються залежно від ситуації спілкування, від соціального стану, освітнього, вікового рівня тих, хто спілкується.

Мовленнєва культура особистості великою мірою залежить від її зорієнтованості на основні риси бездоганного, зразкового мовлення. Щоб бути зразковим, мовлення має характеризуватися такими найважливішими ознаками:

· правильністю, тобто відповідати літературним нормам, що діють у мовній системі (орфоепічним, орфографічним, лексичним, морфологічним, синтаксичним, стилістичним, пунктуаційним);

· змістовністю, яка передбачає глибоке осмислення теми й головної думки висловлювання, докладне ознайомлення з наявною інформацією з цієї теми; різнобічне та повне розкриття теми, уникнення зайвого;

· послідовністю, тобто логічністю та лаконічністю думок;

· багатством, що передбачає використання різноманітних засобів вираження думок у межах відповідного стилю, уникнення невиправданого повторення слів, однотипних конструкцій речень;

· точністю, яка великою мірою залежить від глибини знань та ерудиції особистості, а також від активного словникового запасу. Виражаючи власні думки, слід добирати слова, які найбільше відповідають висловлюваному змісту;

· виразністю, для досягнення якої слід виділяти найважливіші місця свого висловлювання й виражати власне ставлення до предмета мовлення;

· доречністю та доцільністю, яка залежить насамперед від того, наскільки повно й глибоко людина оцінює ситуацію спілкування, інтереси, стан, настрій адресата. Крім цього, треба уникати того, що могло б уразити, викликати роздратування в співбесідника, і вказувати на помилки співрозмовників у тактовній формі.

Кожна національна літературна мова характеризується наявністю сталих норм, тобто сукупністю мовних засобів, що відповідають системі мови й сприймаються її носіями як зразок суспільного спілкування на певному історичному етапі.

1. Орфоепічні норми української мови. Вимова голосних і приголосних звуків.

2. Евфонія (милозвучність), її специфіка в українській мові.

3. Акцентуаційні норми української мови. Наголос, його види.

4. У чому полягає сутність орфоепічної норми?

1. Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови / Н. Д. Бабич. – Львів: Світ, 2003. – С. 245–250.

2. Глущик С. В. Сучасні ділові папери / С. В. Глущик, О. В. Дияк, С. В. Шевчук. – К.: А.С.К., 2006. – С. 14–19

3. Загнітко А. П. Українське ділове мовлення: професійне і непрофесійне спілкування / А. П. Загнітко, І. Г. Данилюк. – Донецьк: ТОВ ВКФ "БАО", 2007. – С. 7–8.

4. Зубков М. Г. Сучасна українська ділова мова / М. Г. Зубков. – Х.–: СПД ФО Співак Т. К., 2006. – С. 15–17.

5. Мацюк З. О. Українська мова професійного спілкування: навч. посіб. / З. О. Мацюк, Н. І. Станкевич. – К.:Каравела, 2008. – С. 29–31.

6. Мацько Л. І. Культура української фахової мови / Л. І. Мацько, Л. В. Кравець. – К.: ВЦ "Академія", 2007. – С. 19–21.

7. Орфоепічний словник: 44 000 слів / уклад. М. І. Погрібний. – К.: Рад.школа, 1983. – 629 с.

8. Середницька А. Я. Українська мова за професійним спрямуванням: навч. посіб. / А. Я. Середницька, З.Й. Куньч. – К.: Знання, 2012. – С. 7–10.

9. Український правопис / Ін-т мовознавства ім. О. О. Потебні НАН України, Ін-т укр. мови НАН України. – К.: Наук.думка, 2010. – 288 с.

10. Шевчук С. В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С. В. Шевчук, І. В. Клименко. – К.:Алерта, 2012. – С. 19–27, 47–49.

Орфоепічні норми регламентують правила вимови звуків, звукосполучень та граматичних форм слів.

Українській мові властива милозвучність(евфонія), яка виявляється в плавності, мелодійності, інтонаційній виразності мовлення.

Українська мова різними засобами уникає також збігу приголосних, цьому сприяють:

а) складні фонетичні процеси: чергування, уподібнення та стягування – під час словотворення: моряцький (моряк + ський), калуський (Калуш + ський), петербурзький (Петербург + ський);

б) кріпаччина (а не кріпацьчина), Одещина (а не Одесьчина), їжджу (а не їзджу), тріщина (а не трісчина);

в) явище спрощення: обласний (область + ний), тижневий (тиждень + евий), провісник (вість + ник);

г) уникнення апострофа при збігу кореневих приголосних: мавпячий (а не мавп'ячий), різдвяний (а неріздв'яний), рутвяний (а нерутв'яний), горохвяний (а не горохв'яний);

ґ) уникнення явища подовження в позиції між приголосним та голосним: Керчю (а не Керччю), вістря (а не вістрря чи вістр'я), листя (а не лисття);

д) поява голосного і в кінці префіксів та прийменників: розібратися, зів'янути, підійшовши, надіслати, відігратися, надімною, переді мною, зі стогоном;

е) чергування у – в, і – й, з – із – зі(зо), -ся-сь тощо: мусив утікати; дощ і вітер; муляж із пап'є-маше; підхопилася вранці.

Якщо доводиться вибирати між збігом голосних і збігом приголосних, то, як правило, усувається збіг голосних, навіть якщо при цьому виникає збіг приголосних: надіслали в травні (а не надіслали у травні), гуркотнеча й скрегіт (а не гуркотнеча і скрегіт).

Акцентуаційні норми визначають правильне наголошування слів.

В українській мові наголос у словах силовий (наголошений склад виділяють більшою силою голосу), вільний (не фіксований на жодному складі), рухомий (може змінювати своє місце у формах того самого слова).

Правильність наголошування слів – обов'язкова ознака культури професійного мовлення особистості. Перевірити наголошування слів та їхніх форм можна за орфоепічними й орфографічними словниками, а також за спеціальними словниками наголосів.

Словотвірні норми встановлюють закономірності утворення нових слів за наявними в мові словотвірними моделями. Часто в усному мовленні спостерігаємо відхилення від норм українського словотворення під впливом російських відповідних лексем. Однак треба пам’ятати, що в кожній мові діють свої закони і багато слів, які мають спільний корінь в інших слов’янських мовах, можуть відрізнятися префіксами, суфіксами: заплатити (рос. уплатить).

1. Лексичні норми мови професійного спілкування:

- загальна характеристика лексики української мови;

- слова іншомовного походження в професійному мовленні;

- синоніми, їх види, особливості вживання синонімів у професійному мовленні;

- антоніми, їх функції в професійному спілкуванні;

1. Чому дотримання лексичних норм української мови свідчить про таку комунікативну ознаку, як точність?

3. Які слова називаються синонімами? На які види й за якими ознаками поділяються синоніми?

4. Які слова називаються антонімами? Які їх функції в професійному мовленні?

5. У чому полягає відмінність між омонімами і багатозначними словами?

6. Які слова називаються паронімами? У чому полягає специфіка їх уживання у професійному мовленні?

7. Що Ви знаєте про словотвірні норми української мови? Пригадайте основні способи словотвору.

1. Бабич Н. Д. Практична стилістика і культура української мови / Н. Д. Бабич. – Львів: Світ, 2003. – 432 с.

2. Галузинська Л. І. Українська мова (за професійним спрямуванням) / Л. І.Галузинська, Н. В. Науменко, В. О. Колосюк. – К.: Знання, 2008. – 430 с.

3. Пентилюк М. І. Культура мови і стилістика / М. І. Пентилюк. – К.: Вежа, 1994. – 240с.

5. Шевчук С. В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С. В. Шевчук, І. В. Клименко – К.: Алерта, 2012. – 696 с.

Утворіть пари словосполучень з паронімами, дібравши зі слів, поданих у дужках, відповідне за змістом. Значення паронімів з’ясуйте за «Словником паронімів української мови» Д. Г. Гринчишина й О. А. Сербенської.

Ознайомити, познайомити (зі станом справ, зі співробітниками), відрізнятися, вирізнятися (зростом, від своїх колег), освоювати, засвоювати (правила, землі), обумовлювати, зумовлювати (тенденції, пунктом договору), оснований, заснований (на вченні, університет), виборний, виборчий (орган, бюлетень), військовий, воєнний (квиток, період), гарантійний, гарантований (кредит, заробіток), громадський, громадянський (орган, обов’язок), інформативний, інформаційний (характер, канал), перекладацька, перекладна (практика, література), професійний, професіональний (футболіст, обов’язок).

1. Засідання проводив заступник голови правління ЖБК Павлова Т.С. 2. Кунаєва Алла Іванівна працює вихователькою в дитячому садку № 5 з окладом 180 гривень. 3. Я дуже вдячний моїй науковій керівниці за допомогу в роботі.4. На засіданні виступив майстер цеху Нілова І.П. з пропозицієюсхвалити зразки художнього оформлення. 5. Заяву треба писати на ім’ядиректриси. 6. Старший інженер з техніки безпеки підготувала висновок про причини аварії. 7. Контроль за виконанням наказу доручений заступниці директора Лісній О. А. 8. Комарову М.І. переведено на посаду старшої наукової співробітниці відділу наукової інформації. 9. Ці документи віднесіть вченійсекретарці.

1. Поняття про спілкування. Спілкування і комунікація. Функції спілкування.

2. Вербальні та невербальні засоби спілкування.

5. Телефонна розмова як один із видів усного ділового спілкування.

6. Службові листи – один із видів писемного ділового спілкування. Електронне листування.

1. Чому в нефаховому значенні терміни «спілкування» та «комунікація» вживаються як синоніми?

2. У чому полягає сутність ділового спілкування? У чому розрізнюються поняття «спілкування» і «ділове спілкування»?

3. Які функції спілкування репрезентуються в професійному спілкуванні?

4. Чому досягнення позитивного результату залежить і від професійної мовнокомунікативної компетенції?

5. Чим невербальні засоби відрізняються від вербальних?

6. Чому невербальні засоби спілкування мають національний характер? Наведіть приклади.

7. Які невербальні засоби спілкування можна спостерігати в діловій сфері?

8. Як треба враховувати гендерні особливості спілкування під час, наприклад, перемовин, бесіди тощо?

9. Які виділяють етапи ділової телефонної розмови?

10. Які листи потребують відповіді? Які листи не потребують відповіді?

11. У чому полягає етикет ділового листування?

12. Які правила електронного спілкування можна, на ваш погляд, виділити як основні?

1. Бацевич Ф.С. Основи комунікативної лінгвістики: підручник / Ф.С.Бацевич – К.: ВЦ «Академія», 2009. –374 с. (с.32–35, 64–72).

2. Ботвина Н.В. Міжнародні культурні традиції: Мова та етика ділового спілкування: навч. посіб.// Н.В.Ботвина. – К.:АртЕк, 2000. – 189 с.

3. Мацько Л.І. Культура української фахової мови / Л.І Мацько, Л.В.Кравець. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – 360 с. – С. 138 -149, 199-201.

4.Радевич – Винницький Я. Етикет і культура спілкування / Я. Радевич – Винницький. – Львів: В-во «Сполом», 2001. –223 с.

5. Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В.Шевчук, І. В. Клименко. – К.: Алерта, 2012. – 696 с. – С.149 – 166, 223 – 227, 391 – 483.

6.Чмут Т.К. Етика ділового спілкування: навч. посіб./ Т.К.Чмут, Г.Л.Чайка. – 3-тє вид., стер. – К.: Вікар, 2003. – 223 с.

Правила спілкування в електронному просторі [Електрон. ресурс] – Режим доступу: posibnyky. vntu.edu.htmua/ et_/37.

Спілкування – це сукупність зв’язків і взаємодій людей, суспільств, суб’єктів (класів, груп, особистостей), у яких відбувається обмін інформацією, досвідом, уміннями, навичками та результатами діяльності.

Спілкування– обмін інформацією між живими організмами.

Комунікація (від лат. communicatio – повідомлення, передача; від лат. communico –роблюзагальним): – цесмисловий та ідеально-змістовий аспект соціальноївзаємодії; обмінінформацією в різноманітнихпроцесахспілкування.

Комунікація –загальнаконцепціяпередачіінформації.

· контактну (встановлення готовності з боку комуні кантів передавати і сприймати повідомлення, дотримувати взаємний зв’язок до завершення акту спілкування;

· інформаційну (обмін інформацією, запитаннями та відповідями тощо);

· спонукальну (спонукати, заохочувати комуні кантів до певних дій);

· координаційну (узгодження дій учасників спілкування щодо спільної діяльності);

· пізнавальну (адекватне сприйняття і розуміння змісту повідомлень, взаємне розуміння намірів, установок, стану комунікантів тощо);

· емотивну («обмін» емоціями, збудження у партнерів певних переживань, емоційно-психічних станів тощо);

· налагодження стосунків (усвідомлення і фіксування свого місця в системі рольових, ділових, міжособистісних стосунків);

· впливову (спрямування на зміну норм поведінки, намірів, поглядів партнера-комуніканта, його рішень, думок тощо).

Ділове спілкування – це цілеспрямований процес обміну інформацією, що переслідує конкретну мету.Метою ділового спілкування є організація, регулювання, оптимізація професійної, наукової, комерційної чи іншої діяльності. В основі ділового спілкування лежить рух до успіху суб'єктів його. Воно концентрує в собі все те, що сприяє згуртованості, комунікативному співробітництву учасників спілкування та прояву індивідуальної ініціативи.

Ділове спілкування – це двосторонній процес, що репрезентує спільну мовленнєву діяльність, особливу форму контактів його суб'єктів, які представляють певну організацію, установу, компанію тощо.

Невербальні засоби спілкування – немовні знаки, за допомогою яких передається або сприймається інформація (міміка, потиск рук, постать, відстань між співрозмовниками тощо).

1. Поняття про ораторську (риторичну) компетенцію.

2. Особливості публічного мовлення. Жанри і види публічних виступів.

6. Презентація як різновид публічного мовлення.

7. Культура сприймання публічного виступу. Види запитань.

2. Які виділяють етапи підготовки до виступу?

3. Які вимоги висуваються до мовної поведінки під час публічного виступу?

4. У чому виявляється особливість архітектоніки публічного виступу?

5. Які причини призводять до того, що презентація вважається неуспішною?

6. Що треба планувати для проведення презентації?

8.У чому полягає культура сприймання публічного виступу?

1. Александров Д. Н. Основы ораторского мастерства, или в погоне за Цицероном [Текст] / Д. Н. Александров. – М.: Флинта: Наука, 2003.

2. Колотілова Н. А. Риторика / Н.А.Колотілова. – К.: Центр учбової літератури, 2007.

3. Мацько Л. І. Риторика / Л.І.Мацько, О.М. Мацько. – К.: Вища школа, 2006.

4. Онуфрієнко Г. С. Риторика / Г.С.Онуфрієко. – К.: Центр учбової літератури, 2008

5. Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням / С.В.Шевчук, І.В.Клименко. – К.:Алерта, 2012

1. Документ – основний вид офіційно-ділового стилю,. його функції.Вимоги до документів

2.Формуляр і реквізити документів. Оформлення основних реквізитів (адресат, адресант, дата, назва документа, заголовок, підпис, віза погодження, віза затвердження, віза, текст тощо)

4. Аналіз мови документів, їх формуляра та реквізитів (на прикладі офіційних особистих документів)

1. Розкрийте сутність ключових понять «документ», «справочинство», «формуляр», «реквізит», «бланк», «штамп».

2. На прикладі розписки розкрийте питання про формуляр документа, його реквізити..

3. Без якого реквізиту не може існувати документ? Які існують правила щодо його оформлення?

4.Які існують способи запису дати? Як оформлюється дата у фінансових документах?

5. Як ставиться печатка на підпису у фінансових документах?

6. З яких компонентів складається реквізит «підпис»? Правильність їх оформлення.

7. Які існують правила щодо оформлення адреси як реквізиту документа?

А писемний доказ, джерело відомостей довідкового характеру

Б матеріальний об’єкт, що містить у зафіксованому вигляді інформацію, оформлений у

заведеному порядку й має відповідно до чинного законодавства юридичну силу

В з афіксовані на письмі думки, мрії особи та способи їх реалізації

Специфіку різних сфер діяльності суспільства відтворюють спеціалізовані (галузеві) документаційні системи (банківська, дипломатична, зовнішньоекономічна, юридична, військова тощо). До спеціалізованих належать також документаційні системи, пов’язані з виконанням спеціальних управлінських функцій (облік, постачання, збут тощо). Серед них можна виділити такі групи документів:

1.Документи з господарсько-договірної діяльності (договір на постачання, договір підряду, договір на матеріальну відповідальність, договір на спільну діяльність, договір оренди обладнання, транспорту, приміщення, договори щодо створення нових форм господарювання, господарські договори в науковій діяльності, договори про взаємовідносини підприємств і банків).

2. Документи з посередницької діяльності (договір про надання посередницьких послуг, договір про інформа ційне обслуговування).

3. Документи з господарсько-претензійної діяльності (протоколи розбіжностей до договорів, комерційні та претензійні листи, позовні заяви).

4. Документи в банківській діяльності (договір про здійснення кредитно-розрахункового обслуговування, договір про депозитний вклад; кредитний договір, договір про спільну діяльність, договір лізингу (лізингова угода), договір про пайовий внесок).

5. Обліково-фінансові документи (акт, відмова від акцепту, відомість, гарантійний лист, заява-зобов’язання, заявка, квитанція, накладна, оформлення відкриття рахунку в банку, заява, картка зі зразками підписів, чекова книжка (чек), реєстр чеків).

6. Документи з організації зовнішньоекономічної діяльності (контракти, додаток до контракту, запис бесіди, протокол намірів, договір, статут).

7. Документи в рекламній діяльності (договір, угода).

Кожний документ складається з окремих елементів — реквізитів. Розрізняють постійний і змінний реквізити документа.

Постійні реквізити друкуються при виготовленні бланка; змінні — фіксуються на бланку в процесі заповнення.

Сукупність реквізитів, розміщених у встановленій послідовності, називається формуляром. Кожний вид документа повинен мати свій формуляр.

Аркуш паперу з відтвореними на ньому реквізитами, що містять постійну інформацію, називається бланком. Кожна установа, організація, підприємство повинні мати два види бланків: а) для листів; б) для інших документів. Бланки виготовляються двох форматів — А4 (210x297 мм) та А5 (148x210 мм).

Група реквізитів та їх постійних частин, відтворена на бланку документа як єдиний блок, називається штампом. Державні стандарти передбачають кутове і поздовжнє розміщення штампа.

Поздовжнє розміщення доцільне тоді, коли назва установи складається з великої кількості слів і не може розміститись на площі, відведеній для кутового штампа.

Бланк з кутовим штампом доцільніший, оскільки праворуч від штампа на вільному місці можна заповнити реквізити "адресат", "гриф обмеження доступу до документа", "гриф затвердження", "резолюцію".

Формуляр-зразок встановлює такий склад реквізитів:

4. Код установи, організації чи підприємства за Українським класифікатором підприємств і організацій (УКПО).

5. Код форми документа за Українським класифікатором управлінської документації (УКУД).

7. Повна назва організації, установи чи підприємства.

9. Індекс підприємства зв'язку, поштова й телеграфна адреса, номер телетайпа (абонентського телеграфу), номер телефону, факсу, номер рахунка в банку, електронна адреса.

13. Посилання на індекс і дату вхідного документа.

28. Прізвище виконавця та номер його телефону.

29. Відмітка про виконання документа й скерування його до справи.

30. Відмітка про перенесення відомостей на машинний носій.

УВАГА! Оформлення реквізитів див. у вказаній літературі.

1. Загальна характеристика контрактно-кадрових документів.

2. Заява. Різновиди заяв. Основні реквізити заяв.

3. Характеристика,її види за призначенням.. Основні реквізити характеристики.

4. Автобіографія, її різновиди, мовні особливості, основні реквізити.

5. Резюме. Основні вимоги до написання резюме.

6. Трудова угода, трудовий договір, контракт, трудова книжка: специфічні риси документів, їх реквізити.

1. За яким критерієм документи об’єднуються в групу контрактно-кадрових?

2. У якій заяві треба зазначити адресу та паспортні дані автора?

3. У скількох примірниках укладають характеристику? Хто підписує характеристику7

4.У вас можливе підвищення по службі. Який вид характеристики ви повинні надати?

6. У якій автобіографії слід указувати дівоче прізвище матері, дружини?

7. До яких документів за рівнем стандартизації належить резюме?

9. У чому полягає різниця між трудовою угодою, трудовим договором і контрактом?

10. У скількох примірниках укладаються трудова угода, трудовий договір і контракт?

11. Як оформлюється дата в особовому листі з обліку кадрів?

12. у чому виявляються мовні особливості наказу щодо особового складу?

випускниці філологічного факультету Донецького Національного університету (спеціальність «Українська мова та література», денна форма навчання) Дащенко Ольги Євгенівни, 1991 року народження, освіта вища, спеціаліст.

Дащенко О. Є. є випускницею філологічного факультету ДонНУ, в якому навчалася з 2008 року по 2013 рік.

За п'ять років навчання в університеті зарекомендувала себе як пунктуальна та тактична студентка. Рівень навчання - середній, але за словами викладачів, могла б вчитися краще.

Участі у конференціях не брала, але сумлінно ставилась до виконання громадської роботи.

Спеціалізується на кафедрі «Українська мова та література». На протязі трьох років працювала над дипломною роботою, темою якої є «Функціонально-семантична парадигматика відмінкових форм локативів». Науковий керівник – Загнітко Анатолій Панасович.

Дащенко О. Є. протягом навчання пройшла фольклорну, діалектологічну, дві педагогічні практики, оцінкою яких є «відмінно». За ці роки студентка здобула міцну методичну базу.

В колективі вона дружелюбна, чутлива дівчина. Користується повагою друзів, у неї велике коло спілкування.

Б у відділі кадрів фірми, підприємства, установи

Б якщо виконання Стороною договору своїх зобов’язань є неможливим у зв’язку з прийняттям нормативно-правових актів, що змінили умови, встановлені договором щодо освітньої послуги, і будь-яка із Сторін не погоджується про внесення змін до договору

В за рішенням суду в разі систематичного порушення або невиконання умов договору

5.6. Документ, у якому коротко викладають особисті, освітні та професійні відомості про особу з метою зацікавити потенційних роботодавців, – це

Документи з кадрово-контрактних питань – це документи, що містять інформацію про особовий склад підприємства (орга

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: