Лекція 13 Тема 2.5.Побудова діаграм

Більш наочно ілюструють табличні дані, дають змогу аналізувати отримані результати графічні зображення або діаграми. При створенні діаграми можна вибрати певний тип представлення даних, такий як гістограма; графік; кругова, крапкова, біржова діаграми та ін.

Наприклад, потрібно знайти залежність суми комісії від терміну кредиту. Для побудови діаграми слід виділити (провести покажчиком миші) ті діапазони комірок таблиці, дані яких увійдуть до діаграми (наприклад, діапазони А2:А9; D2:D9; F2:F9), після чого на вкладці Вставка у групі Диаграммьі обирають потрібний тип діаграми на стрічці. Унаслідок цього на екрані дисплея з'являються таблиця і побудована діаграма (в цьому прикладі — гістограма) (рис. 2.42.).

Рис. 2.42. Гістограма, побудована в поточному робочому листку

Для редагування наявної діаграми необхідно її виділити (клацнувши клавішею миші на діаграмі) й активізувати потрібну вкладку (Конструктор, Макет або Формат) на стрічці Работа с диаграммами, що з'являється у рядку заголовка вікна MSExcel.

Окремі елементи діаграми редагують, виділивши потрібний та активізувавши контекстне меню. Наприклад, на рис. 2.42 змінено назву легенди.

Легенда — прямокутна область діаграми, де вміщені умовні позначки для рядів даних.

Для зміни легенди спочатку активізують її область, із контекстного меню обирають команду Формат злемента легенди, далі — команду Вьібратьданньїе у вікні, що з'являється на екрані дисплея (рис. 2.43.), виділяють потрібний елемент (наприклад, «Термін кредиту»), натискають на кнопку Изменить (1) і в наступному вікні додають назву.

Щоб редагувати легенду, можна використовувати і команди вкладок Конструктор або Макет на стрічці Работа с диаграммами. У такий спосіб додають або змінюють назви діаграми та її осей, легенди, підписи даних, сітку діаграми та ін.

Наприклад, для побудови графіка двох залежних величин, пов'язаних формулою Y = Х2, виконують такі дії:

1) вводять значення X в діапазоні А2:А7, в комірці В2 — формулу для розрахунку У: = А2^{^}2; копіюють формулу вздовж стовпця в діапазоні В2:В7;

2) виділяють діапазон В2:В7, на вкладці Вставка у групі Диаграммьі активізують График, обирають потрібний тип;

3) виділяють графік (рис. 2.44.), на вкладці Конструктор у групі Данньїе активізують кнопку Вьібратьданные;

Рис. 2.44. Побудова графіка залежності двох величин

4) у вікні Вьібор источника данньїх частини Подписи горизонтальной оси (категории) активізують кнопку Изменить (позиція 2 на рис. 2.43) та визначають діапазон для підпису значень на вісі X (рис. 2.45) та натискають на кнопку ОК;

5) на екрані дисплея з'являється вікно, представлене на рис. 2.46.

Для роботи з інформацією також використовують списки — сукупність даних, які мають упорядковану структуру. Список повинен бути розташований або на окремому робочому листку або відокремлений від іншої інформації одним рядком чи стовпцем. Він має відповідати таким вимогам:

§ у верхньому рядку вміщуються заголовки стовпців (у списку стовпці також називають полями);

§ тип даних у кожному стовпці повинен бути однаковим;

§ список не може мати пустих рядків або стовпців.

Отже, таблиця, що має заголовки стовпців, однаковий

тип даних у стовпцях, одночасно називають списком.

Фільтрування даних за допомогою команди Фильтр

За допомогою команди Фильтр здійснюють пошук та виведення на екран тільки тих даних, які задовольняють поставлену умову. Можливе створення умов за значеннями кількох стовпців одночасно.

Для виконання фільтрування курсор установлюють у список, відкривають список Сортировка и фильтр на вкладці Главная у групі Редактирование та активізують команду Фильтр (рис. 2.47.).

Рис. 2.47. Активізація фільтрування даних таблиці

Можна у вкладці Данньїе в групі Сортировка и фильтрация обрати команду Фильтр. Унаслідок цього у верхній частині кожного стовпця з'являються кнопки списків. Щоб зазначити умови фільтрування даних, необхідно розкрити список у потрібному стовпці.

Наприклад, потрібно працювати тільки з тими записами списку, в яких термін кредиту перевищує 5 років (60 місяців). Активізувавши стрілку у комірці з назвою поля «Термін кредиту», з переліку активізують команди Числовьіе фильтрьі, Настраиваемьій фильтр. Після цього у вікні Пользовательский автофильтр (рис. 2.48) зазначають необхідну умову (наприклад, больше 60) й активізують кнопку ОК.

Рис. 2.48. Створення умов при фільтруванні даних

Унаслідок виконання дій на екрані дисплея з'являється список у від фільтрованому вигляді (рис. 2.49.)

Рис. 2.49.. Список даних у відфільтрованому вигляді

Аналогічно створюють умови і для відбирання значень інших стовпців: розкривають кнопку-список і створюють умови.

У MSExcel2007 додано нову можливість для роботи користувача — стовпці, над значеннями яких проведено фільтрацію, відрізняються від інших візуально: кнопка-список має інший рисунок (позиція 1 на рис. 2.50.), а, підвівши покажчик миші до неї, можна побачити умову.

Із відібраними за певною умовою значеннями можна також проводити розрахунки. На рис. 2.49. показано розрахунок суми даних поля «Сума кредиту» тільки стосовно тих записів, де термін кредиту перевищує 60 місяців. На панелі формул розташована відповідна функція, що з'являється на екрані дисплея післяактивізації кнопки

(Сумма).

Щоб скасувати дії команди Фильтр, слід встановити курсор у таблицю, відкрити список Сортировка и фильтр на вкладці Главная у групі Редактирование та активізувати команду Фильтр. Після чого в таблиці з'являться всі значення, які були приховані після фільтрування даних.

за допомогою команди Расширенньїй фильтр

Команда Расширенньїй фильтр дає змогу, використовуючи значення наявного списку, створювати новий, значення якого задовольняють поставлену умову, і розміщувати його в іншій частині робочого листка. Перед проведенням фільтрування спочатку створюють діапазон умов, який може розташовуватись у будь-якому місці поточного робочого листка або на іншому. Діапазон умов складається щонайменше з двох рядків, він обов'язково повинен мати заголовки стовпців (аналогічні заголовкам поточного списку), умови під відповідним заголовком та відокремлюватися від таблиці не менш ніж одним порожнім рядком або стовпцем.

Наприклад, потрібно створити список, який містить тільки записи банку «Укрсоцбанк». Для виконаннятакого завдання спочатку створюють діапазон умов для пошуку даних, який розміщується поза значеннями списку; копіюють заголовки стовпців у вільний рядок поточного робочого листка (наприклад, 11), під заголовком стовпця «Банк» у комірці А12 зазначають умову (копіюють назву «Укрсоцбанк»). Далі встановлюють курсор у таблицю й активізують команду Дополнительно (рис. 2.51) у групі Сортировка и фильтр на вкладці Данньїе.

Рис. 2.51. Активізація команди Дополнительно

На екрані з'являється вікно, в якому виконують такі дії (рис. 2.52):

5) активізують параметр скопировать результат в другоеместо;

6) у полі Исходньїйдиапазон зазначають діапазон значень всієї таблиці, у т. ч. заголовки стовпців (A2:G9), для цього натискають на клавішу миші й проводять по діапазону в таблиці;

7) у полі Диапазонусловий зазначають діапазон комірок, у яких створено діапазон умов (A11:G12);

8) у полі Поместить результат в диапазон зазначають адресу вільної комірки, з якої буде починатися таблиця з даними, що задовольняють поставлену умову (наприклад, А14);

Рис. 2.52 Визначення параметрів для проведення фільтрування

Починаючи із зазначеної комірки (в наведеному прикладі — А14), з'являється нова таблиця (рис. 2.53), значення якої відповідають поставленій умові (банк «Укрсоцбанк»).

Рис. 2.53.. Нова таблиця даних, значення якої задовольняють поставлену умову

Ефективно проводити фільтрацію із використанням діапазону умов, який вміщує кілька умов. Наприклад, необхідно на новому робочому листку створити таблицю, значення якої задовольняють такі умови: банк «Укрсоцбанк», суми кредиту — в діапазоні більше 5000 грн, але менше ЗО 000. Для виконання поставленого завдання у перший рядок нового робочого листка (Листб) копіюють заголовки стовпців А та В початкової таблиці (робочий листок «Платежі»), при цьому для створення двох умов стовпця В його заголовок копіюють двічі. Під заголовками створюють умови у таких комірках (без дужок): А2 — (Укрсоцбанк); В2 — (> 5000); С2 — (< 30000). Далі курсор встановлюють у робочому листку Листб й активізують команду Дополнительно (рис.2.51.) у групі Сортировка и фильтр на вкладці Данньїе. У вікні, що з'являється на екрані дисплею, виконують такі дії:

§ активізують параметр скопировать результат в другоеместо;

§ у полі Исходньїйдиапазон зазначають діапазон значень таблиці листка «Платежі» (A2:G9);

§ у полі Диапазонусловий встановлюють діапазон умов листка Листб (А1:С2);

§ у полі Поместить результат в диапазон зазначають адресу вільної комірки листка Лист 6, з якої буде починатися таблиця із даними, що задовольняють поставлену умову — А5;

На рис. 2.54 представлено результати виконання завдання.

Рис. 2.54. Результат дії розширеного фільтра

Фільтрування також проводять за значенням, кольором, значком виділеної комірки. Для цього використовують команди контекстного меню. Наприклад, щоб відібрати всі записи банку «Аваль», курсор установлюють у комірку із цією назвою (А4), активізують команди Фильтр, Фильтр по значенню вьіделеннойячейки контекстного меню. Після чого на екрані залишаються лише записи, що задовольняють поставлену умову.

Щоб розмістити записи таблиці у встановленому порядку, використовують сортування. Його можна проводити за одним, двома і більше ключами. Під час сортування за більш ніж одним ключем дані наступного ключа впорядковуються тільки в межах однакових даних попереднього ключа.

Відповідно до форматів даних сортування виконують:

- для текстових даних (від А до Я або від Я до А);

- для числових даних 1 (за зростанням або спаданням);

- для даних типу «Дата» та «Час» (за зростанням або спаданням);

- згідно з форматами (колір комірок або шрифту).

Для виконання сортування курсор установлюють у

будь-яку комірку таблиці й на вкладці Данньїе у групі Сортировка и фильтр активізують команду Сортировка (рис. 2.53.). Далі визначають, яким чином відбувається впорядкування (за спаданням або зростанням).

Аналогічні дії виконують і після активізації команди Сортировка и фильтр у групі Редактирование на вкладці Главная.

Наприклад, потрібно відсортувати список відповідно до таких вимог:

- другий ключ (поле «Термін кредиту») — за зростанням.

Щоб виконати сортування за кількома умовами, курсор установлюють у будь-яку комірку таблиці й активізують команду Сортировка на вкладці Данньїе у групі Сортировка и фильтр (або команду Настраивае-маясортировка у групі Редактирование на вкладці Главная). Унаслідок цього на екрані дисплея з'являється вікно, зображене на рис. 2.55.

Рис. 2.55. Визначення параметрів сортування

У вікні Сортировка в списку поля Сортировать по вибирають перший ключ сортування (поле «Банк») та зазначають вид сортування (От А до Я). Після цього активізують кнопку Добавить уровень (і) і в полі Затем по встановлюють параметри другого ключа (поле «Термін кредиту», порядок сортування — По возрастанию (якщо параметр Моиданньїесодержат заголовки (2) активізований заголовки стовпців таблиці включаються у діапазон сортування). Далі натискають кнопку ОК.

Унаслідок сортування таблиця матиме вигляд, показаний на рис. 2.56

Рис. 2.56. Відсортована за двома ключами таблиця даних

Визначення другого ключа («Термін кредиту») впорядковані лише в межах групи однакових значень першого ключа «Банк».

Розрахунок проміжних і загальних підсумків списку

Проміжні та загальні підсумки розраховують для попередньо сформованих груп записів, у яких значення певного поля повторюються. Такими підсумками можуть бути сума, кількість значень, мінімальне та максимальне значення тощо.

Перед виконанням розрахунку необхідно сформувати групи записів. Для цього список слід відсортувати за значеннями поля, які повторюються.

Наприклад, потрібно знайти мінімальне та максимальне суми кредиту для кожного банку. З цією метою спочатку впорядковують дані в полі з назвами банків (команда Сортировка на вкладці Данньїе у групі Сортировка и фильтр). Далі, ввівши курсор у список, на вкладці Данньїе у групі Структура активізують команду Промежуточньїеитоги.

У вікні, що з'являється на екрані дисплея (рис 5.57), визначають такі параметри:

· у полі При каждом изменении в у списку вибирають поле, що має дані, які повторюються і заздалегідь відсортовані (поле «Банк»);

· у полі Операция у списку зазначають відповідну функцію для розрахунку (функція Минимум);

Рис. 2.57. Визначення параметрів для розрахунку проміжних підсумків

· у полі Добавить итоги по активізують перемикачі ліворуч від полів, значення яких необхідно розрахувати (поле «Сума кредиту»);

Для розрахунку другої функції (максимальне значення суми кредиту) активізують команду Промежуточньїе итоги на вкладці Данньїе у групі Структура. В екранному вікні зазначають відповідні параметри, при цьому перевмикач Заменить текущие итоги (1) має бути неактивним, натискають на кнопку ОК.

Унаслідок цих операцій список даних матиме вигляд, зображений на рис. 2.58.

Ліворуч міститься структура вкладеності рівнів даних. Кнопка 1 дає змогу згортати (розгортати) дані одного рівня, кнопка 2 — дані кожного розрахованого підсумку.

Для вилучення розрахованих проміжних та загальних підсумків слід установити курсор у список даних й активізувати команду Промежуточньїе итоги на вкладці Данньїе у групі Структура. У наступному вікні (Промежуточньїе итоги) натискають кнопку Убрать все.

Створити та заповнити таблицю для сортування і фільтрування значень.

Лекція 15.Тема 2.7. Функції для роботи з базами даних

Для розрахунку значень списку, що задовольняють певну умову, використовують функції для роботи з базами даних.

База даних — таблиця упорядкованих даних, в якій верхній рядок вміщує заголовки стовпців (рядки з даними є записами, стовпці — полями).

Існує 12 функцій для роботи з базами даних (БДСУММ, ДМАКС, БСЧЕТ, ДСРЗНАЧ тощо). Вони містяться у категорії Работа с базой данньїх інструмента Мастер функций і мають три аргументи (рис. 2.59.):

1. База_данньіх — тут зазначають весь діапазон бази даних (списку), у т. ч. назви стовпців;

2. Поле — стовпець, зі значеннями якого проводять розрахунок. Його позначають за допомогою порядкового номера (1 — перший стовпець, 2 — другий і т. д.), назвою поля («Сума кредиту») або адресою комірки, де зберігається назва поля (наприклад, В2);

3. Критерий — інтервал комірок, що складається у першому рядку з імені поля (стовпця), у другому — з умови для пошуку значень. Критерій необхідно створити перед початком розрахунку операцій, розмістити поза таблиці даних і відокремити хоча б одним пустим рядком або стовпцем.

4. Якщо, наприклад, потрібно знайти максимальне значення стовпця «Сума кредиту» для записів банку «Аваль», необхідно послідовно виконати такі дії:

1) створити критерій: виділити рядок із назвами стовпців (рядок 2 на рис. 5.68, скопіювати його під таблицею з даними у вільний рядок (рядок 11), а під назвою стовпця («Сума кредиту») зазначити умову для пошуку відповідних показників (у поставленому завданні — «Аваль») — комірка А12;

2) установити курсор у вільну комірку (А15), активізувати кнопку

(Вставить функцию), з переліку категорій вибрати Работа с базой данньїх, функцію ДМАКС й натиснути на кнопку ОК;

3) у наступному вікні Аргументи функции (рис. 5.67) зазначити такі параметри:

· Поле (комірка В2, де вміщено назву стовпця, для якого виконується розрахунок);

· Критерий (діапазон комірок, у якому створено критерій (А11:А12));

У вікні відразу можна переглянути розраховане значення (позиція 1 на рис. 2.59).

Після розрахунку в комірці А15 вміщується розраховане значення (в поданому прикладі — 15 000), а на панелі формул (позиція 1 на рис. 2.60) можна переглянути створену функцію (=ДМАКС(А2:С9;В2;А11:А12)).

Якщо необхідно визначити, який банк має максимальне значення суми кредиту, аналогічно до попереднього прикладу спочатку створюють критерій. Для цього копіюють рядок із назвами стовпців (рядок 2 на рис. 2.61) під таблицею з даними у вільний рядок (рядок 11). Під назвою стовпця («Сума кредиту») у комірці В12 створюють умову для пошуку відповідних значень (в поставленому завданні — це формула «=МАКС(ВЗ:В9)» (позиція 1 на рис. 2.61), яка автоматично розраховується після її введення у комірку (позиція 2 на рис. 2.61.). Далі встановлюють курсор у вільну комірку поза таблицею (комірка А14), активізують функцію БИЗВЛЕЧЬ і у вікні Аргументи функции (рис. 2.62) задають відповідні аргументи.

Рис2.60.. Розрахована функція бази даних ДМАКС

Рис 2.61. Розрахована функція бази даних БИЗВЛЕЧЬ

Рис 2.62. Аргументи функції бази даних БИЗВЛЕЧЬ

Результат розрахунку (комірка А14) представлено на рис 2.61.. Аналогічно працюють з іншими функціями БД

В Excel існують функції, за допомогою яких можна проаналізувати баланс підприємства, показники прибутковості, заборгованості, ліквідності або ставку дисконту; дослідити такі критерії прийняття рішень, як період окупності інвестицій, оцінка доходу, додаткові податки, диверсифікація (поширення її на нові сфери) продукції та ін.

Умовно всі фінансові функції поділяють на такі групи:

· функції аналізу інвестиційної діяльності;

Фінансова діяльність будь-якого підприємства потребує періодичного аналізу інвестування власних фінансових ресурсів, зокрема на оновлення наявної матеріально-технічної бази, розширення обсягу виробництва, а також інвестування коштів на ринку капіталів, у цінні папери тощо. Усі інвестиції поділяють на капітальні та фінансові. Капітальні інвестиції — вкладення грошей в основні засоби (будинки, споруди тощо) та нематеріальні активи (освіту, медицину та ін.). Фінансові інвестиції — вкладення грошей у придбання цінних паперів (облігацій та акцій). Основним критерієм оцінювання інвестицій є їх окупність, тобто швидкість повернення інвестору вкладених коштів через грошові потоки, зокрема дивіденди і відсотки на вкладений в акції капітал, прибутки від реалізації продукції та ін.

Проаналізувати динаміку капіталів і грошових потоків у часі можна шляхом дисконтування — приведення майбутніх доходів (видатків) і розмірів капіталу за допомогою коефіцієнта для зіставлення із сумою вкладеного капіталу на момент вкладення, тобто оцінювання теперішньої вартості майбутніх потоків грошових коштів. Під час аналізу одним із основних показників є коефіцієнт дисконтування, або дисконтна (відсоткова) ставка. При розрахунках використовують прості і складні відсотки. Прості відсотки застосовують у разі, коли інвестований капітал змінюється в кожному періоді виплат тільки на значення відсоткової ставки; складні відсотки — коли дохід від інвестування розраховують щодо суми початкового капіталу і вже нарахованих у минулих періодах значень відсоткової ставки.

До функцій аналізу інвестиційної діяльності належать функції ПЛТ, СТАВКА, ПС, ВСД, БС, КПЕР, МВСД, ПРПЛТ, ПРОЦПЛАТ, БЗРАСПИС та ін.

Функція ПЛТ. З її допомогою розраховують величину постійної періодичної виплати позики при постійній відсотковій ставці. Вона має такий вигляд:

де Ставка — відсоткова ставка за один період; Кпер — кількість періодів виплат (наприклад, місяці, роки тощо); Пс — загальна сума, яку необхідно виплатити; Бс — розмір майбутньої суми або залишку після закінчення виплат. Якщо цього аргументу немає, майбутня вартість позики дорівнює 0; Тип — аргумент, який визначає час виплати. Він може мати значення 0 (за замовчуванням) і означає, що виплата відбувається наприкінці періоду, або 1 — виплата відбувається на початку періоду.

Наприклад, необхідно розрахувати щорічний розмір платежу за позику 15 000 грн терміном на 5 років та відсотковою ставкою 12%. За цієї умови функція буде такою: =ПЛТ(12%;5; 15 000), а результат розрахунку — 4161,15 грн.

В іншому разі потрібно розрахувати, яку суму щомісячно слід переводити на рахунок банку, щоб при відсотковій ставці 20% річних за 3 роки вклад досягнув суми 5000 грн. Функція матиме вигляд такий: =ПЛТ (20% /12;3 *12; 5000), а результат розрахунку — 185,82 грн.

Розраховуючи цю функцію, необхідно уважно стежити за відповідністю одиниць виміру періодів: якщо період — місяць, то аргумент «Ставка» має вигляд «Ставка»/12 і аргумент Кпер — «число періодів»*12. Якщо йдеться про річні виплати, то, відповідно, «Ставка» та «число періодів».

Функція СТАВКА. Вона дає змогу розрахувати відсоткову ставку за один період, яка потрібна для отримання певної суми протягом заданого терміну і при постійній сумі виплат. Загальний вигляд функції такий:

СТАВКА(Кпер; Плт; Пс; Бс; Тип; [Предположение]),

де Кпер — кількість періодів виплати (наприклад, місяці, роки тощо); Плт — сума, яку необхідно сплачувати в кожному періоді. Це значення постійне для всього періоду платежів, його вводять зі знаком «—». Якщо цього аргументу немає, обов'язковим є аргумент Бс; Пс — загальна сума, яку слід виплатити; Бс — розмір майбутньої суми або залишку після закінчення виплат. У разі відсутності аргументу майбутня вартість позики дорівнює 0; Тип — аргумент, який визначає час виплати. Він може мати значення 0 (за замовчуванням) і означає, що виплату здійснюють наприкінці періоду, або 1 — виплату здійснюють на початку періоду; Предположение — величина пропонованої відсоткової ставки. Якщо цей аргумент опущено, значення дорівнює 10%. Коли функція СТАВКА не має значень, можна відкоригувати значення аргументу Предположение.

Наприклад, необхідно розрахувати відсоткову ставку для трирічної позики розміром 5000 грн при щомісячному вкладі 185 грн. За цієї умови функція матиме вигляд =Ставка(3*12;—185.82;5000), а результат розрахунку 1,6667% для річної відсоткової ставки 20%. Результат збігається зі значенням попереднього прикладу.

Функція ПС. З її допомогою повертають поточний обсяг вкладу, тобто суму, яку становлять майбутні платежі. Функція має такий загальний вигляд:

де Ставка — відсоткова ставка за період; Кпер — кількість періодів виплат (наприклад, місяці, роки тощо); Плт — сума, яку необхідно сплачувати в кожному періоді. Це значення є постійним для всього періоду платежів; Бс — розмір майбутньої суми або залишку після закінчення виплат. Якщо цей аргумент відсутній, майбутня вартість позики дорівнює 0; Тип — аргумент, який визначає час виплати і має значення 0 або 1.

Наприклад, куплено облігацію, номінальна вартість якої становить 1000 грн. Виплата за нею — 150 грн. на рік, відсоткова ставка — 22%, термін дії облігації — 10 років. Якщо розрахувати вартість облігації на третій рік, то функція буде такою =ПС(22%;3;150; 1000), а розраховане значення — 857,04 грн.

Далі подається перелік функцій, які також можна віднести до функцій аналізу інвестиційної діяльності. Аргументи цих функцій у різних варіаціях аналогічні до розглянутих, тому функції подані у скороченому вигляді.

Функція ВСД. Вона дає змогу повернути відсоткову ставку доходу від інвестицій (внутрішню швидкість обороту), яку розраховують на основі значень майбутніх платежів та прибутків (збитків). Обсяги проведених операцій обов'язково розраховують через однакові проміжки часу (місяць, рік тощо).

Функція БС. З її допомогою повертають майбутнє значення вкладу, яке розраховують на основі значень періодичних постійних платежів і постійної відсоткової ставки.

Функція КПЕР. Вона дає змогу повернути кількість періодів виплат для отриманого вкладу, яку розраховують на основі постійних періодичних виплат і постійної відсоткової ставки.

Функція МВСД. Завдяки їй повертають модифіковану відсоткову ставку після реінвестування отриманого вкладу, яку розраховують на основі значень майбутніх платежів та майбутніх прибутків (збитків),

рахунку 1,6667% для річної відсоткової ставки 20%. Результат збігається зі значенням попереднього прикладу.

де Нач стоимость — початкова вартість устаткування; Ост_стоимость — остаточна вартість устаткування в кінці амортизації; Время_зксплуатации — кількість періодів, під час яких вартість амортизується; Период — рік, для якого розраховують величину амортизації.

Наприклад, слід розрахувати амортизаційні витрати для третього року експлуатації устаткування, причому початкова вартість устаткування становитиме 50 000 грн, остаточна — 0 грн, термін амортизації — 10 років. За цієї умови функція АСЧ буде =АМГД (50000;0;10;3), результат розрахунку — 7272,73.

Невід'ємним елементом фінансового ринку є ринок цінних паперів — сукупність економічних відносин між різними суб'єктами цього ринку (банками, біржами та ін.) щодо організації та купівлі-продажу акцій (облігацій, депозитних сертифікатів, казначейських векселів тощо), які приносять фіксований дохід. Зокрема, облігація — один з найпоширеніших видів цінних паперів, який підтверджує зобов'язання виплатити власнику в певний термін номінальну вартість облігації та дохід від неї; має такі показники, як номінальна вартість, купонна ставка дохідності, дати випуску і погашення, сума погашення. Номінальна вартість — це сума, яку вказують на бланку облігації. Якщо ціна, заплачена за облігацію, нижча номіналу, це означає, що облігацію продано зі знижкою або дисконтом, якщо вище номіналу — із премією. Залежно від форми виплати доходу облігації поділяють на купонні (з фіксованою або плаваючою ставкою) та дисконтні (без періодичних виплат доходів). Купонна ставка дохідності облігації — відсоткова ставка, за якою власнику облігації виплачують періодичний дохід і яка визначається ставкою купона, вираженою у відсотках до номіналу. Купонні виплати здійснюють один, два або чотири рази на рік. Для розрахунку цих параметрів у MS Excel використовують функції ДОХОД і ЦЕНА.

Функція ДОХОД. З її допомогою розраховують дохід від цінних паперів, який становлять періодичні відсотки від виплати. Вона має такий вигляд:

де Дата_согл — дата оформлення купівлі облігації; Дата_вступл_в_силу — термін погашення цінних паперів; Ставка — річна відсоткова ставка для купонів за цінними паперами; Цена — ціна, за якою куплено облігацію; Погашение — ціна, за якою продають облігацію; Частота — кількість виплат за купонами протягом року; Базис — спосіб розрахунку дати (за замовчуванням 0).

Наприклад, номінальна ціна акції становить 300 грн, ціна для покупців — 270 грн, термін облігації — З роки; річна відсоткова ставка — 32%, періодичність виплат відсотків — 2 рази на рік. Урахувавши ці дані, отримують функцію: =ДОХОД(«01.01.1999»;» 01.01.2002»; 16%;270; 300; 2; 0) і значення — 0,09, або 9%.

Функція ЦЕНА. Вона дає змогу повернути вартість облігації. Її записують так:

де Дата_согл — дата оформлення купівлі цінних паперів; Дата_вступл_в_силу — термін погашення цінних паперів; Ставка — річна відсоткова ставка для купонів за цінними паперами; Доход — дохід за цінними паперами (норма дохідності); Погашение — ціна, за якою продають облігацію; Частота — кількість виплат за купонами протягом року; Базис — спосіб розрахунку дати (за замовчуванням 0).

Наприклад, необхідно розрахувати ціну облігації, дата купівлі якої 15 грудня 1998 року, термін погашення — 20 січня 2005 року, ставка купона, який виплачують раз на рік, — 4%, норма дохідності — 10, ціна облігації при продажу — 100 грн. Функція матиме розраховане значення 73.54 грн і, відповідно, вигляд =ЦЕНА(«15.12.98»;«20.01.05»;4%;10%; 100; 1).

Отже, наявність спеціально виділеної категорії фінансових функцій дає змогу ефективно здійснювати складні розрахунки у фінансовій сфері, автоматизувати знаходження потрібних результатів, використовувати їх при складанні фінансової звітності підприємств.

У MS Excel існує потужний інструмент аналізу даних, за допомогою якого можна виявити тенденцію зміни тих чи інших величин, виконати прогнозування на основі виявлених тенденцій, досягти оптимальних результатів в економічній діяльності. До засобів аналізу даних належать такі інструменти, як підбір параметрів, таблиці підстановки, консолідація даних, зведені таблиці, пошук рішень тощо.

Щоб встановити значення однієї комірки при змі- ненні значення іншої (такі комірки мають бути пов'язані формулою), використовують підбір параметрів.

Наприклад, необхідно визначити термін кредиту, перший внесок якого (поле «Всього до сплати, грн.») буде становити 500 грн (попереднє значення 566,7 на рис. 2.63.).

Рис 2.63. розрахунок початкового внеску за кредит

Формули для розрахунку відображені на рис2.64.

Рис 2.64. Формули для розрахунку внесків за кредит

Спочатку встановлюють курсор у комірку G2, після чого на вкладці Данньїе у группі Работа с данньїми розкривають список кнопки Анализ «что-если» та активізують команду Подбор параметра (позиція 1 на рис. 2.65).

Рис 2.65. Кнопка для активізації інструмента Подбор параметра

Унаслідок виконання дій на екрані дисплея з'являється вікно (рис. 2.66), в якому в полі Установить в ячейке вводять адресу комірки, значення якої необхідно знайти (G2); в полі Значение — числове значення, яке потрібно знайти для активної комірки (G2); в полі Изменяя значение ячейки — адресу комірки (С2), значення якої слід змінити, й активізують кнопку ОК.

Рис 2.66. Підбирання значення терміну кредиту.

У наступному вікні (рис. 2.67) виводиться результат виконання операції. Якщо рішення знайдено, то при активізації кнопки ОК нове значення залишається в комірці (G2), при натисканні кнопки Отмена — відновлюється попереднє значення.

Рис 2.67. Діалогове вікно з результатом підбирання значення

У результаті знайдено новий термін кредиту — 29 місяців (рис. 2.68)

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: