Шок, його види та характеристика.

Термін шок був запропонований для позначення стану, який розвивається у відповідь на дію надмірних подразників і характеризується розвитком тяжких порушень головних життєво важливих функцій організму.

- геморрагічний – при гострій крововтраті;

- травматичний – при механічних пошкодженнях;

- кардіогенний – при порушенні насосної функції серця;

- анафілактичний – як гіперреакція сенсибілізованого організму;

- токсикоенфікційний – від інфікування мікроорганізмами тяжких, ослаблених хворих, потерпілих.

Шок можна розглядати як з΄єднання тяжких станів різних за причиною і механізмами розвитку і схожих за проявом критичного стану. Шок можна розглядати і як ускладнення травми, опіку або дії іншого екстремального фактора.

Характерним для всіх видів шоку є гостре порушення співвідношення між потребою організму в кисні і можливістю його транспортування до органів і тканин.

При критичних станах, які виникають в умовах надзвичайних ситуацій (травми, крововтрати, інфекція та ін.), збільшується потреба міокарду в кисні і порушуються процеси транспортування поживних речовин до органів і тканин, тобто розвивається травматичний шок у вигляді гострих порушень кровообігу, дихання, нервової і ендокринної діяльності.

Виникнення травматичного шоку залежить від:

· Величини і ступеню дії попереджуючих факторів (охолодження, крововтрата, втома та ін.);

- неадекватна поведінка: потерпілий збуджений або надмірно спокійний;

У своєму перебігу "травматичний" шок має дві фази: еректильну і торпідну.

I. Еректильна фаза – це фаза загального збудження: потерпілий кричить, надмірно та безпорядково рухається, пульс прискорений, артеріальний тиск крові в нормі або близький до норми, дихання часте (30-40 разів за хвилину), нерівне.

Зовнішній вигляд, як правило, не відповідає тяжкості пошкодження. Еректильна фаза шоку короткочасна.

II. Торпідна фаза – це фаза пригнічення всіх життєво важливих функцій організму: потерпілий загальмований, не реагує на оточуюче середовище, байдужий до свого стану, больова чутливість зменшена або відсутня, артеріальний тиск крові низький (від 100 до 70 мм рт.ст.), пульс частий, слабкий (100-130-140 поштовхів за хвилину), дихання поверхневе, часто аритмічне.

В залежності від тяжкості стану, торпідну фазу поділяють умовно на чотири ступені. При перших трьох ступенях свідомість збережена, при четвертому ступені – термінальному стані, який має три стадії: преагональну, агональну і смерть (клінічну, мозкову, біологічну), свідомість відсутня.

Розвиток травматичного шоку слід чекати у потерпілих, насамперед, з політравмами, значній крововтраті, гострій дихальній недостатності, гострих порушеннях функцій пошкоджених органів (головного мозку, серця, печінки, нирок та ін.).

Особливою тяжкістю характеризується шок у потерпілих з переломами кінцівок разом з переломами ребер, хребта, тазу. Найбільш тяжку групу складають потерпілі з одночасним пошкодженням декількох ділянок тіла, наприклад, переломи кісток скелету, пошкодження внутрішніх органів, черепно-мозкова травма.

1. Від яких факторів залежить виникнення травматичного шоку?

3. Які дві фази відомі у перебігу «травматичного» шоку?

Наслідки дії екстремальних факторів на органи кровообігу, перша медична допомога допомога.

1. Пульс – ритмічні коливання стінки артерії внаслідок підвищення тиску під час систоли. В нормі частота сердечних скорочень коливається від 60 до 80 поштовхів за хвилину. Коли частота серцевих скорочень досягає 40-50 за хвилину, то кажуть про брадикардію, при збільшенні частоти до 90-100-150 скорочень за хвилину – тахікардію. Порушення правильного ритму серцевих скорочень є аритмія.

Пульс визначають на сонній, скроневій, стегновій, підключичній, плечовій, променевій, підколінній та інших артеріях.

2. Артеріальний тиск (АТ) – сила, з якою кров тисне на стінки судин.

Артеріальний тиск називається максимальним, або систолічним, він у здорової людини середнього віку (20-40 років) у плечовій артерії становить 110-140 мм рт.ст.

Тиск, який називається діастолічним, становить 60-80 мм рт.ст.

На дію екстремальних факторів однією з перших реагує система кровообігу у вигляді блискавично виникаючих функціональних порушень. Потерпілі скаржаться при цьому на різноманітні порушення, які не є характерними для конкретного екстремального стану: в той же час, в різних поєднаннях і в різних ступенях тяжкості можуть зустрічатися при загрозливих для життя станах.

До таких порушень серцево-судинної системи відносять:

Причини болю у ділянці серця та за грудиною можуть бути різноманітними і часто незагрозливими для здоров’я та життя потерпілого (хворого), наприклад, невротичні болі, які звичайно обмежуються верхівкою серця.

Найбільш небезпечні серцеві болі, які виникають від недостатнього живлення серцевого м’яза, внаслідок малого припливу крові і недостатнього постачання кисню серцевому м’язу― ішемічна хвороба серця (ІХЦ).

Болі такого походження мають чітку характеристику: короткочасні (до 3―5 хв), нападоподібні, стискаючого характеру, локалізуються частіше за грудиною (рідше у ділянці серця).

Усякий больовий напад, що триває більше 10―15 хв, може розглядатись як ознака можливого розвитку інфаркту міокарда.

Прискорене серцебиття та перебої в роботі серця.

Здорова людина не відчуває скорочення (биття) свого серця, коли нема великого фізичного навантаження, емоційного збудження.

Причиною виникнення серцебиття є зниження функції скорочення серцевого м’яза, коли серце за одне скорочення виштовхує в аорту меншу кількість крові. Для того, щоб кровопостачання органів і тканин не страждало, серце “вимушене” скорочуватись частіше. Така робота серця не може бути тривалою тому що зменшується фаза розслаблення (діастола) серця, тобто порушуються біохімічні процеси, які необхідні для відновлення працездатності серцевого м’язу.

Відчуття неритмічності роботи серця у вигляді завмирання, зупинки, короткочасного сильного удару, називаються перебоями в роботі серця. Вони можуть бути одиничні або постійні (тривалі за часом). Причиною перебоїв є різні порушення серцевого ритму.

Задишка характеризується частим та підсиленим диханням, відчуттям нестачі повітря. Причини задишки― зниження скорочувальної функції лівого шлуночка серця, утворення венозного застою крові і зростання кількості вуглекислоти в крові, внаслідок чого відбувається подразнення дихального центра.

Таким чином, задишка є однією з перших ознак серцевої недостатності, при якій відмічається нестача кисню в крові (гіпоксемія) і в тканинах (гіпоксія).

При незначному послабленні серцевого м’яза задишка виникає тільки при фізичному навантаженні.

Раптове послаблення серцевого м’яза при дії екстремальних факторів викликає раптову задишку у вигляді приступів ядухи, які називаються приступами серцевої астми.

Треба пам’ятати, що характерною ознакою серцевої задишки є підсилення її у положенні лежачи і зменшення у положенні сидячи чи стоячи. Пояснюється це тим, що в горизонтальному положенні приплив венозної крові до серця та судин легенів полегшується, а відтік її від лівого шлуночка утруднюється внаслідок його ослаблення, тому підвищується тиск у капілярах легень.

При порушенні функцій серцевого м’яза розвиваються набряки. Це є наслідком того, що ослаблий м’яз не спроможний викинути всю кров у легеневу артерію і аорту, в результаті чого в шлуночках виникає застій крові. Поступово він поширюється на всю венозну систему великого кола кровообігу.

Серцеві набряки належать до так званих механічних набряків, що виникають внаслідок підвищеного тиску у венозних судинах і капілярах і мають ряд характерних рис: з’являються на нижніх кінцівках, тобто в найбільш віддаленому від серця місці, під кінець дня, а до ранку зникають. Якщо потерпілий (хворий) лежить, то набряки з’являються в ділянці крижів, сідниць, нижньої поверхні стегон. Шкіра над набряком стає гладенькою, блискучою, її температура і чутливість знижуються.

При подальшому ослабленні серця рідина з’являється і в порожнинах ― черевній, плевральній, порожнині перикарда.

Синюшний колір губ, кінчика носа, пальців рук і ніг називається ціанозом. Частіше ціаноз з’являється раніше набряків і також є результатом серцевої недостатності. Синюшний колір є результатом збільшення в крові відновленого гемоглобіну.

Серед екстремальних станів, або станів, критичних для життя, які виникають в органах кровообігу при дії екстремальних факторів, відносять гостру судинну недостатність, стенокардію, інфаркт міокарда, гостру серцеву недостатність, гіпертонічну кризу, раптову зупинку серця (табл.1.1.).

Таблиця 1.1.Визначення загрозливих для життя станів з боку серцево-судинної системи

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: