Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Балансові теорії: статична, динамічна, органічна





Облікове і економічно-правове поняття балансу: методи балансознавства. Основні концепції балансових теорій та їх порівняльний аспект. Концепція статики і динаміки для відображення балансових статей: принцип об'єктивації. Інформаційний аналіз сучасних балансових систем.

В теорії обліку добре відомий динамічний баланс, який правильно відображає фінансовий результат, але водночас може викривляти оцінку майна. "Баланс, - писав відомий вчений у сфері балансових теорій Е. Шмаленбах, - є такий перелік наявності об’єктів, який необхідно мати, щоб привести до відома річний прибуток". Протилежним динамічному став статичний баланс, мета якого - точне відображення вартості майна. Ця ідея послідовно впроваджувалася в життя Ніклішем. Прихильниками динамічного балансу були М.С. Лунський (1867-1956), Г. Нікліш (1876-1946) і І.Ф. Шер (1846-1942), які виходили з суто облікового розуміння балансу. Вони вважали, що баланс, за винятком статей каси і розрахункового рахунку, акумулює витрати і доходи підприємства. Товари, матеріали і подібні до них активи - це тільки витрати майбутніх періодів. їхні опоненти - прихильники статичного балансу -О.П. Рудановський (1863-1934), Е. Шмаленбах (1873-1955) і І.Р.

Ніколаєв (1877-1942) - розглядали баланс у тісному взаємозв'язку з інвентарем. А тому стверджували, що баланс представляє стан засобів та їх джерел.

Разом з тим, деякі автори (А.П. Красов, Я.А. Стерлій, В.1. Юхін) під динамкою балансу розуміли порівняння балансів за два звітних періоди. Глибокі дослідження щодо статики та динаміки балансу зробив професор М.А. Кіпарісов, який відзначив, що якщо уявити собі момент, коли підприємство припинить свою діяльність, то стан господарства на цей момент характеризується статикою. Цю статичність дає сальдовий баланс, На момент складання такого сальдового балансу дія сил вважається завершеною. Вона приведена в рівновагу, і баланс дає стан підприємства в спокої. З другого боку, господарські операції, як певні сили, приводять в рух діяльність підприємства. Цей рух відображається в оборотах по рахунках балансу. Тому оборотний баланс може бути названий балансом динамічним. Далі Кіпарісов встановлює межу між балансом статичним і балансом динамічним та статикою і динамікою самого балансу. Під останнім потрібно шукати частину балансу, яка визначає нерухомість та частину, яка визначає постійний рух. Момент знаходження такої межі вирішується в обліковій думці різними авторами по різному.

Оригінальним та філософським поглядом на статику та динаміку балансу відрізнявся А.Я. Локшин. Рівновагу, яка завжди дотримується в балансі, він називає окремим випадком руху. Це пояснюється тим, що на кожний даний момент підприємство не зупиняє своєї діяльності (наприклад, зношується майно, змінюється оцінка окремих статей балансу). Виходячи з матеріалістичної діалектики, рівновага розглядається як момент руху, певний його стан. Тому А.Я. Локшин вважає, що вихідним пунктом теоретичного аналізу повинен служити рух, а не рівновага. Діалектика обліку, звіту і балансу, на його думку, полягає не в технічних прийомах і в балансовій рівновазі активу та пасиву, а саме в діалектиці сутності господарських явищ..

Вейцман Н.Р. у своїй роботі "Курс балансознавства" взагалі не розглядає цього питання. Але разом з тим він наводить в кінці книги, в предметному покажчику, поняття "динаміка балансу" та "статика балансу". Проте Вейцман висловлює дещо інші міркування. Так ВІН говорить про статику господарства і про призначення балансу представити - цю статику. Звідси баланс - величина статична". Але поняття балансу не обмежується тільки заключним балансом, і баланс, як сукупність всіх записів, обов'язково повинен бути "величиною динамічною". Крім цього він говорить про "динаміку розвитку підприємства". Ця динаміка, на його думку, виявляється в поточному балансі оборотів. BUgw^J^H.P. Вейцман наводить погляди Г. Нікліша і Е. Шмаленбаха, які стояли, як зазначалося вище, на протилежних позиціях. Під статикою Г. Нікліш розумів "вивчення і удосконалення структури балансів". А. Е. Шмаленбах розглядав вчення про динаміку балансу, розуміючи під останньою вивчення питання "оцінки балансу". Таким чином, у Н.Р. Вейцмана ми не знаходимо розмежувальної лінії між статикою і динамікою балансу.

Професор М.О.Блатов так підходить до вирішення цього питання: "В балансі, - відзначав він, - одні рахунки без будь-яких змін в одних і тих же сумах фігурують в цілому ряді досліджувальних балансів, протягом всього звітного періоду; інші рахунки весь час змінюють своє сальдо і по сумі, і за значенням, даючи то сальдо дебету, то сальдо кредиту, то зовсім зникають з балансу; нарешті, треті рахунки, зустрічаються у всіх балансах і зберігаючи свій активний чи пасивний характер, змінюють розмір цього сальдо, в якому, таким чином, є деяка постійна, стійка частина, і деяка змінна частина, яка то підвищує, то знижує рівень сальдо. Перша група рахунків буде безперечно статикою балансу; друга - безперечно динамікою; третя група буде в одній, постійній частині, статикою, а в другій, змінній динамікою.

Проаналізувавши кожний з цих рахунків по цілому ряду послідовних балансів, ми зможемо визначити в ньому ту межу, нижче якої не знаходилось сальдо за звітний період; цей постійний залишок і буде статичною частиною звіту, а змінна частина - його динамікою... Таким чином, межа між статикою і динамікою пройде не тільки між рахунками, але і через рахунки; встановити цю межу можна, але тільки вивчивши баланси даного господарства за більш або менш тривалий період. Таким чином, М.О. Блатов ставить питання про необхідність розмежування статики і динаміки саме всередині балансу і так вирішує це питання.

Своєрідне і нетрадиційне трактування статичного та динамічного розвивав О.П. Рудановський. Основні положення та висновки його теорії оформлені в книзі "Теорія обліку: дебет і кредит як метод обліку балансу": "...потрібно доповнити прийом протиставлення дебету і кредиту прийомом протиставлення статичної частини дебету і кредиту динамічній частині дебету і кредиту, що вимагає також суворого відокремлення статики від динаміки, як суворо відокремлюється дебет від кредиту. Виявляється, що загальновідомий прийом подвійного запису, що підтримує протиставлення дебету і кредиту, потрібно доповнити іншим, до цього часу майже невідомим прийомом подвійності - поділом всього, що обліковується, на дві частини, що встановлюють протиставлення статики і динаміки".

Як бачимо, статику і динаміку балансу О.П. Рудановський виводить зі статики та динаміки дебету та кредиту рахунків: "Ведучи облік дебету і кредиту в цілому, як би правильно не вівся цей облік, не можна досягти відокремлення статичної частини від динамічної, бо в дебеті і кредиті статика і динаміка зливаються, а не розділяються. Тому дотримання лише одного загальновідомого прийому подвійних записів з відокремлення дебету від кредиту суперечить методологічному принципу – прийому подвійних записів, який повинен вести до відокремлення статичної частини від динамічної, вимагаючи додаткового подвійного поділу, як дебету, так і кредиту.

О. П. Рудановський.узагальнюючи свої міркування, характеризує статику, як завершене, що не підлягає збереженню, а динаміку – як незавершене, що підлягає збереженню. Отже, лінією розподілу статичної та динамічної частин виступає поділ всіх рахунків балансу на дві групи - рахунків майнових, що створюють статичну частину балансу, і рахунків результатних, що створюють динамічну частину балансу. Статику та динаміку балансу потрібно розглядати в метрологічній побудові балансу, а не такою, випливає з потреб господарської діяльності підприємства, де все і завжди динамічне. Ці поняття не потрібно плутати з поняттями статичного та динамічного балансів тільки як відображення або стану підприємства (сальдовий баланс), або руху його засобів оборотний баланс.

В практиці бухгалтерського обліку переважало і переважає змішування підходів в деяких аспектах домінує – статичний, в деяких – динамічний підхід. Такий поєднальний підхід суперечить суто науковим засадам суспільних наук. Тому працівники в області цього знання повинні стояти на позиції постійного наукового пошуку не допускаючи порушення його цілісності, ні викривленого тлумачення і неправильного викладення окремих його частин.

У 1909 р. М.І. Попов розвинув теорію "балансу в рахунку", яка передбачає рівняння: залишок + надходження = витрачання – залишок новий. Поряд з цим Ф.І. Бельмер розвинув вчення про баланс, який не повністю залежний від плану рахунків, на засадах якого сформувалися петербурзька та московська школи. Відмінність в поглядах їх прибічників полягала у різних підходах до відношення рахунків і балансу.

У 1909-1912рр. спостерігався перехід до балансової теорії в Росії -Лунським, в Швейцарії - Г. Бідерманом, в Нідерландах -Ф. Венном, в Німеччині - А. Кальмессо. На противагу традиційному розумінню балансу як кінцевого етапу бухгалтерії, цей принцип полягає у тому, що баланс утворює точку відправлення, Лунський М.С. вважав, що для вміння складати проводки, в першу чергу, потрібно розуміти баланс.

У 1912 р. у США Циммерман звертає увагу на те, що баланс повинен виконувати два завдання: 1) виявляти фінансові результати, 2) оцінювати майно. Фішер Р. у цей час підкреслює, що баланс повинен планомірно випливати з загальної фінансової та економічної політики підприємства. На практиці почали розрізняти два баланси: податковий (для фінансових органів) і комерційний (для правління та акціонерів). У подальшому спостерігається розвиток поглядів на баланс, на об'єкти балансу, формуються нові види балансу, розробляється методика його аналізу і вчення про систематизацію.

Слід відзначити, що на початку XX століття (до 20-х років) були поширені як оборотні, так і сальдові баланси, а в окремих випадках баланси складалися не тільки в грошових, але й в натуральних одиницях виміру. Так, наприклад, у журналі "Полтавський кооператор" (1922р.) наведено баланс, складений за формою оборотно-сальдової відомості. Такий формат балансу, де р не було ще об'єднання статей у розділи, але їх розташування подавалося з урахування ліквідності, дозволяв не тільки отримати інформацію про наявність засобів та їх джерел, але і про стан змін, які відбулися за звітний період.

В цілому баланс як публічна форма фінансової звітності демонструє фінансову позицію підприємства. Характеризуючи засоби підприємства на ту чи іншу дату баланс показує той їх стан, який склався у результаті діяльності підприємства за попередній період. Таким чином, баланс - це звіт про фінансово-майновий стан підприємства, який містить важливу інформацію про види засобів та їх джерела, що має підприємство. Такі підходи до балансу були розвинуті в радянський період, д превалювала державна власність на землю, засоби виробництва, існувала централізована система управління і контролю.

 







Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.