Проблеми гуманітаризації вищої педагогічної освіти.

Розвиток сучасного світу, пов’язаний з переходом від техногенної до антропогенної цивілізації, супроводжується зміною фундаментальних уявлень щодо суспільства, соціальних інститутів та особистості. Конструювання нових підходів відбувається на основі екогуманістичних принципів, коли технократичне суспільство з його нестабільним, багатим на кризові ситуації розвитком поступається місцем стабільності та безпеці інформаційного суспільства. Критерієм ефективності вищої освіти стає її спрямованість у майбутнє, здатність підготувати людину до побудови соціально-професійних відносин на багаторічну перспективу, коли знання стає єдиним джерелом довгочасної стійкої конкурентної переваги.

Відповідаючи на виклики часу, нова концепція вищої освіти спрямована на те, щоб через освітню діяльність допомогти опанувати сучасними науковими знаннями про суспільство та людину, підготувати фахівця до ефективної практичної діяльності в будь-якій сфері суспільного життя.

Нова система освіти вчить швидко адаптуватися до змін ринку праці, пристосовуватися до умов відкритої освіти та користуватися її можливостями; швидко засвоювати нові соціальні ролі та опановувати новими професійними функціями.

Така орієнтція сприятиме соціалізації та професійній адаптації молодого фахівця в умовах інтенсивних змін сучасного суспільства [1].

Чи не найважливішою ланкою концепції стає визначення основної мети вищої освіти, відповідь на питання щодо її спрямованості та результату освітньої діяльності. Тут спостерігається орієнтація на одну з двох позицій. Перша полягає у формуванні всебічно підготовленого професіонала, здатного до розуміння фахових проблем у контекті сучасного науково-технічного прогресу та основних тенденцій суспільного розвитку. Друга – реалізує ідею підготовки досконалого фахівця вузького профілю, обмеженого конкретною галуззю знань, визначеним фахом, напрямком діяльності.

Сутєвою відмінністю обох позицій є ставлення до місця і ролі гуманітрної складової змісту освіти, необхідністю (або недоречністю) надання фахівцю з вищою освітою загальногуманітарних та природничо-наукових знань (історія, філософія, соціологія, психологія, культурологія, література, право тощо). Таким чином, мова йде про утвердження одного з двох підходів до вищої освіти, перший з яких можна визначити як "гуманітризація вищої освіти", а другий як "прагматизація вищої освіти". Дебати та численні проблемні ситуації у системі вітчизняної вищої освіти пов’язні саме з невизначеністю цих позицій, протиріччями у їхньому нормативному супроводі та практичній реалізації в освітній практиці.

В цьому контексті актуальним стає дослідження проблеми гуманітаризації вищої освіти. Адже саме гуманітризація освіти спрямована на формування світогляду, системи мислення інтелектуальної еліти суспільства, стимулювання здатності до особистісного розвитку. Саме від якості та характеру вищої освіти, яка підтримує та створює певний рівень культури суспільства, залежить позитивне вирішення глобальних проблем сучасності. В інформаційному суспільстві освіта перетворюється на домінуючий фактор розвитку, поле формування нових гуманістичних суспільних відносин, а система освіти вимагає постійної уваги та вдосконалення [2, 3, 4].

Згідно з підходом, що передбачає гуманітаризацію вищої освіти, призначення освіти полягає у наданні людині знань щодо сенсу життя, неповторного особистого суспільного призначення. Метою гуманітризації освіти стає підготовка людей до ефективного існування в умовах соціальної мобільності та суспільної невизначеності.

Гуманітаризація освітньої діяльності розвиває у фахівця навички до системної оцінки професійних проблем та вміння їх раціонального вирішення, стимулює потреби продуктивного творчого характеру [5]. У сучасному українському суспільстві мета вищої освіти повинна бути спрямована не лише на збагачення майбутнього фахівця актуальною інформацією, знаннями, необхідними для певного виду професійної діяльності, а, насамперед, передбачати створення умов для самореалізації та самовизначення особистості.

Призначення гуманітаризації вищої освіти полягає у приведенні освітньої діяльності у відповідність до суспільних потреб; збагаченні існуючої системи вищої освіти, визначенні нарямків та засобів розвитку вищої освіти в умовах ринкової економіки.

Провідними функціями гуманітаризації вищої освіти виступають функція інформатизації, функція інтеграції, функція фундаментализації та функція адаптації. Перша з них стає проявом нової якості вищої освіти, свідченням системного зв’язку освіти та науки. Друга спрямована на подолання відуження гуманітарних, природничих та точних наук, реалізацією прагнення до запровадження метадисциплінарних підходів в освіті. Третя сприяє збагаченню вищої освіти рациональним синтезом всіх відомих методів та форм пізнавальної діяльності, набутті фундаментальних міждисциплінрних знань та вмінь до розуміння та прогнозування суспільних процесів [4]. Четверта дозволяє модернізувати зміст вищої освіти, оперативно вводити до нього нові наукові знання, сприяти взаємозбагаченню гуманітарного та природничого компонентів на рівні культурних практик, долучатися до формування нової культури сучасної цивілізації [5].

Основними завданнями гуманітаризації вищої освіти виступають: трансляція культурних зразків, передача їх новим поколінням; відтворення головних соціокультурних практик суспільства; створення нових соціальних форм і культурних зразків; забезпечення ситуацій розвитку та самовизначення учасників освітньої діяльності.

Усвідомлюючи власне місце в суспільстві та обраній професійній сфері, людина набуває вмінь та навичок взаємодії з соціальним середовищем, встановленння соціальних зв'язків та побудови соціальних відносин. За таких умов особистість сприймає вищу освіту як засіб розкодування навколишнього світу, один з наріжних каменів власної ціннісної системи. Вища освіта стає інструментом взаємодії з суспільством, а процес її здобутя супроводжується збагаченням та розвитком індивідуальних якостей особистості.

Ефективність гуманітарної орієнтації вищої освіти може бути перевірена в процесі локальних соціальних експериментів і сприяти суттєвому вдосконаленні результатів освітньої діяльності, що проявлятимуть себе у наступних характеристиках:

– здібності фахівців до розвитку та оновлення професійних знань у відповідності з потребами ринку праці;

– уміннях фахівців досягати оптимального співвідношення свободи, творчості та професіоналізму у вирішенні виробничих проблем;

– значній конкурентноздатності випускників ВНЗ, діяльність яких базується на гуманітаризації освіти, формуванні відповідного освітнього середовища у порівнянні з ВНЗ вузькопрофесійного спрямування;

– інтеграції до європейської та світової системи вищої освіти;

– здатноcті здовольнити вимоги світового ринку праці щодо рівня підготовки фахівців освітньо- кваліфікаційного рівня "магістр" та "бакалавр".

Показники ефективності гуманітаризації вищої освіти можуть бути перевірені також у процесі тестування студентів ВНЗ на залишкові знання згідно нормативам, запровадженим Міністерством освіти та науки України. Вони визначаються показниками працевлаштуання випускників, наявністю потреби у них на ринку праці. Переваги гуманітаризації вищої освіти можливо простежити також, вивчаючи задоволеність роботодавців якістю підготовки випускників та досліджуючи залежність динаміки кар’єрного зростання більшості випускників ВНЗ від орієнтації освіти на "гуманітаризацію" чи на "спеціалізацію".

Зміни в гуманітарній складовій вітчизняної вищої освіти почалися з середини 80-х років ХХ ст., були зумовлені прагненнями до деідеологізації навчального процесу і відбувалися без визначення певних засадничих принципів та відповідного наукового забезпечення. Вони зводилися до перегляду змісту гуманітарних дисциплін та зменшення їх обсягу, на формальних підставах вилучення з навчальних планів деяких ВНЗ (українська мова, історія України). Цей процес тривав до середини 1990-х років, коли почала формуватися нова система гуманітарної освіти, що складалась із семи навчальних дисциплін.

В подальшому певну позитивну роль у подоланні спроб "реформувати" гуманітарну підготовку відіграло впровадження в кінці 90-х ХХ ст. і на початку нового тисячоліття державних стандартів вищої освіти, в яких вже чітко визначено перелік дисциплін соціально-гуманітарного блоку та кількість годин, призначених на їх вивчення. Гуманітарна компонента посіла важливе місце у всіх ланках навчально-виховного процесу, зміцнила взаємозв’язок з природничими, технічними та технологічними напрямами освіти і складалася з 11 дисциплін.

Новий етап, що привернув увагу до соціально-гуманітарної підготовки, почався з розробкою нового покоління освітніх стандартів у 2005-2006 рр.

Попри досягнення певного розуміння в суспільстві та відповідних професійних спільнотах щодо необхідності гуманітаризації вищої освіти, особливо природничих та інженерних напрямків освітньої підготовки, жваве обговорення цієї теми триває і нині.

Новою небезпекою для цього процесу став Наказ Міністерства освіти та науки за номером 642, згідно з яким гуманітарний блок було обмежено такими обов’язковими дисциплінами, як "Українська мова", "Історія української культури", "Історія України", "Іноземна мова" та "Філософія". Решта їх переміщена до циклу "дисциплін за вибором" і фактично вилучена з навчальних планів багатьох технічних ВНЗ. Таким чином, створилися реальні підcтави для кардинальної зміни вектора освітньої підготовки у вищій школі, певної дегуманізації вищої освіти [6].

Таким чином, щоб відповідати тенденціям розвитку світового освітнього простору та викликам сучасного українського суспільства, програми подальшого розвитку системи вітчизняної вищої освіти повинні передбачати розробку концепції гуманітаризації вищої освіти та реалізації її в освітній діяльності ВНЗ (особливо негуманітарного профілю).

Завдяки цьому майбутні фахівці отримають можливість опанувати методологією гуманітарних та природничих наук, набутти фундаментальних міждисциплінарних знань з метою розвитку особистісного творчого потенціалу, розуміння та прогнозування суспільних процесів, формування здатності до безперервної освіти та соціально-професійної мобільності.

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: