Проблеми інтеграції у європейський освітній простір (єдині освітні стандарти).

Для вироблення єдиних критеріїв та стандартів у сфері освіти було засновано Болонський процес. Болонський процес на рівні держав було започатковано 19 червня 1999 року в Болоньї (Італія) підписанням 29 міністрами освіти від імені своїх урядів документу, який отримав назву "Болонська декларація". Цим актом країни-учасниці узгодили спільні вимоги, критерії та стандарти національних систем вищої освіти і домовилися про створення єдиного європейського освітнього та наукового простору до 2010 року.

У рамках Болонського процесу було сформульовано шість ключових позицій:

1. Введення двоциклового навчання. Фактично пропонується ввести два цикли навчання: перший - до одержання першого академічного ступеня і другий - після його одержання. При цьому тривалість навчання на першому циклі має бути не менше 3-х і не більше 4-х років. Навчання впродовж другого циклу може передбачати отримання ступеня магістра і/або докторського ступеня.

2. Запровадження кредитної системи. Пропонується запровадити в усіх національних системах освіти систему обліку трудомісткості навчальної роботи в кредитах (залікових одиницях трудомісткості). За основу пропонується прийняти ECTS (Європейська система перезарахування кредитів), зробивши її накопичувальною системою, здатною працювати в рамках концепції "навчання впродовж усього життя".

3. Контроль якості освіти. Передбачається організація акредитаційних агентств, незалежних від національних урядів і міжнародних організацій. Одночасно будуть встановлені стандарти транснаціональної освіти.

4. Розширення мобільності. На основі виконання попередніх пунктів передбачається істотний розвиток мобільності студентів. Окрім того, ставиться питання про розширення мобільності викладацького й іншого персоналу для взаємного збагачення європейським досвідом. Передбачається зміна національних законодавчих актів у сфері працевлаштування іноземців.

5. Забезпечення працевлаштування випускників. Одним із важливих положень Болонського процесу є орієнтація вищих навчальних закладів на кінцевий результат: знання й уміння випускників повинні бути застосовані і практично використані на користь усієї Європи. Усі академічні ступені й інші кваліфікації мають бути викликані європейським ринком праці, а професійне визнання кваліфікацій має бути спрощене. Для забезпечення визнання кваліфікацій планується повсюдне використання Додатка до диплому, рекомендованого ЮНЕСКО.

6. Забезпечення привабливості європейської системи освіти. Одним із головних завдань, що має бути вирішене в рамках Болонського процесу, є залучення в Європу більшої кількості студентів з інших регіонів світу. Вважається, що введення загальноєвропейської системи гарантії якості освіти, кредитної системи накопичення, легкодоступних кваліфікацій тощо сприятиме підвищенню інтересу європейських та інших громадян до вищої освіти.

Згідно з цілями Болонського процесу до 2010 року освітні системи європейських країн повинні бути реорганізовані таким чином, щоб учасникам освітнього процесу було легко переїжджати з однієї країни до іншої (у зоні європейської вищої освіти) - з метою подальшого навчання чи працевлаштування; привабливість європейської вищої освіти зросла настільки, щоб мешканці неєвропейських держав також приїжджали на навчання/роботу до Європи; зона європейської вищої освіти сприяла розширенню Європи, а висока якість та значна база знань забезпечували подальший розвиток Європи як стабільного, мирного, толерантного суспільства.

Болонський процес в Україні офіційно розпочався 19 травня 2005 року з підписанням декларації на Бергенській конференції. Для України це нові можливості, пов'язані з перспективою входження до загальноєвропейського освітнього простору, а саме:

• визнання українських дипломів на міжнародному рівні;

• більша мобільність в європросторі для студентів та викладачів;

• спільні освітні та пошукові проекти з європейськими університетами;

• конкурентоспроможність на європейському і світовому ринках праці.

Цілі варті досягнення, проте існує значна кількість проблем української вищої освіти у контексті Болонського процесу:

• надлишкова кількість навчальних напрямів і спеціальностей, відповідно 76 та 584. Кращі ж світові системи вищої освіти мають у 5 разів менше;

• недостатнє визнання у суспільстві рівня "бакалавр" як кваліфікаційного рівня;

• загрозлива у масовому вимірі тенденція до погіршення якості вищої освіти;

• збільшення розриву зв'язків між освітянами і працедавцями, між сферою освіти і ринком праці;

• українська система наукових ступенів складніша, порівняно із загальноєвропейською, це перешкоджає мобільності викладачів і науковців в Європі;

• неадекватно до потреб суспільства й ринку праці вирішується питання такої розповсюдженої ланки освіти, як технікуми і коледжі, це при тому, що їхня чисельність у державі в чотири рази більша, ніж ВНЗ III та IV рівнів акредитації;

• добре організована система підвищення кваліфікації та перед підготовки відійшла у минуле, а нової системи, що задовольняла б потреби ринкової економіки, в Україні не створено. Тому дуже важливий загальноєвропейський принцип "освіта через усе життя" поки що в умовах нашої держави не може бути повною мірою реалізований.

Для досягнення даної мети Україна має здійснити наступні кроки:

• удосконалити двоступеневу структуру вищої освіти;

• визначити чіткі критерії градації дипломів, ступенів та кваліфікацій;

• ввести єдину систему кредитних одиниць і додатку до диплома;

• запозичити європейську практику організації акредитації та контролю за якістю освіти;

• дотримуватися європейських стандартів якості;

• забезпечити мобільність студентів, викладачів, науковців;

• належним чином організувати самоврядування у системі вищої освіти та науки

8. Наукова робота студента в структурі його професійного становлення.

Цілісна система організації науково-дослідної роботи студентів формувалась поступово, на ґрунті інтенсивного розвитку наукової роботи у вищих навчальних закладах, зміцнення творчих зв'язків зі школами тощо і виконувала частково функцію удосконалення навчального процесу, виховувала риси дослідника, підвищувала якість професійної підготовки фахівців.

Якісне проведення НДРС забезпечується нормативно-законодавчими документами, серед яких - Державна національна програма “Освіта“ (Україна ХХІ століття)”, Закони України “Про наукову і науково-технічну діяльність“, “Про вищу освіту”, “Національна доктрина розвитку освіти” та ін.

Навчально-дослідницька (або науково-навчальна) робота студентів є обов’язковою і визначається навчальними планами спеціальності.

Мета цього виду діяльності, обов'язкової на всіх освітньо-кваліфікаційних рівнях, - формувати науковий світогляд, сприяти молодим дослідникам в опануванні методології і методів наукового пошуку. Її ефективність залежить від скоординованості всіх компонентів системи професійної підготовки, спрямованості потребово-мотиваційної сфери студента на дослідницький пошук з першого до випускного курсу, особистісно-діяльнісного підходу до навчання. Виконання науково-навчальної роботи у процесі навчальних дисциплін відбувається при оптимальному співвідношенні репродуктивних і творчих завдань, індивідуальних і колективних форм організації процесу навчання, максимальному насиченні занять ситуаціями спільної творчої діяльності.

Крім того, студенти з допомогою викладачів повинні набути умінь користуватися науковою, довідковою, методичною літературою, що видана рідною та іноземними мовами, перекладати тексти із спеціальності з іноземної мови на рідну, з рідної на іноземну, а також редагувати дані тексти; володіти методикою перекладу і реферування тексту, володіти навичками комп’ютерної обробки даних; володіти методами інформаційного пошуку (також і в системі Інтернет).

Таким чином, система професійної підготовки повинна бути спрямована на підготовку вчителя-дослідника нового типу мислення, якому притаманний високий динамізм, для якого головним є культ пошуку пізнання, а не лише культ знань.

Як показує аналіз, проведення студентами наукових досліджень впливає на якість навчального процесу: з’являються нові форми і методи проведення лекцій, практичних, семінарських занять. У той же час маємо констатувати надто пізнє (у більшості випадків на третьому-четвертому курсах) залучення студентів до науково-дослідницької діяльності, її недостатню мотивацію, нечіткий характер зв’язку з майбутньою професійною діяльністю, відсутність наукової ініціативи з боку самих студентів.

Зміст готовності до виконання науково-дослідницької роботи мають складати такі елементи, як знання, уміння, творчість, бажання.

10. Цілісний освітній простір як основа самореалізації особистості студента в навчальному процесі.

Проблема формування цілісного освітнього простору у навчальних закладах будь-якого типу є практично недослідженою, оскільки вона не була актуальною в системі формування класичної, інформаційно-репродуктивної освіти. Нові цілі освіти обумовлюють необхідність формування адекватних умов їх реалізації. Сьогодні професійна освіта має бути орієнтована на формування компетентності майбутнього спеціаліста, в основі якої – концепція „я – професіонал”, формування особистості як цілісності, здатної до перманентного професійного саморозвитку.

Цілісність здатна сформувати лише цілісність і основним механізмом її творення будуть виступати інтеграційні процеси, їх багато і можуть вони розглядатись як на макро, так і на мікрорівні. Можна розглядати цілісність на рівні формування:

- образу майбутньої професії;

- особистості студента та його життєвої і професійної концепції (ідеали, цінності, пріоритети), формування образу „Я – людина”, „Я – вчитель” як інтегративного цілого;

- здатності до самопізнання, самовизначення, самотворення; професійної свідомості, мислення, поведінки, культури мовлення;

- власної концепції навчальної діяльності;

- образу учня і готовності до співпраці з ним.

Необхідно сформувати ієрархію такого роду цілісностей аж до найвищого рівня, який можна означити як формування особистості вчителя та його професійної діяльності. Означені функції професійної освіти ми не можемо розподілити за навчальними предметами, їх успішна реалізація можлива лише за умови реального об’єднання навколо них усіх суб’єктів професійної підготовки у ВНЗ, інтеграція має здійснюватись як на змістовому, так і в процесуально-діяльнісному полі, в основі якої буде загальна мета: формувати особистість студента, готового до самореалізації в процесі професійного становлення.

А це означає, що педагогічний ВНЗ повинен сфокусувати всі свої зусилля на особистості студента і допомогти йому оволодіти складним мистецтвом творення себе і свого власного життя, в якому професійна діяльність буде виступати значущою складовою. В ідеалі особистісне і професійне диференціювати неможливо: якщо професійна діяльність педагога не означена особистісною позицією, ідеями, принципами і навіть методичними підходами, це буде робота за стандартами, трафаретками і ціну їй неважко скласти.

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: