СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ ТА ЕПОХИ ВІДРОДЖЕННЯ

Середньовічна філософія охоплює період із середини ІІ ст. до кінця ХІІІ ст. Студенти повинні звернути увагу на те, що середньовічна філософія – це передусім особливий спосіб філософування, її можна охарактеризувати як теоцентричну. У Європі середньовічна філософія ґрунтувалася на християнстві: в основі онтології – ідея творення (креаціонізм), в основі гносеології – ідея одкровення. Філософія перетворюється в служанку теології. Розглядаючи середньовічну філософію, потрібно звернути увагу на те, що її прийнято поділяти на три періоди: апологетика, патристика, схоластика. Студенти повинні вміти дати загальну характеристику цих періодів, назвати основних представників.

Апологетика (від грецького “апологія” – захист) охоплює ІІ-ІІІ століття. Вона має два розгалуження: грекомовна апологетика (Юстин, Татіан, Афінагор, Іриней) та латиномовна (Мінуцій, Тертуліан). У період апологетики ще не було встановлено єдиного новозавітного канону, християнство та його прихильники зазнавали утисків і гонінь. Апологети роз’яснювали освіченій публіці сутність християнства та намагалися його захистити від прихильників античної філософії.

У патристиці (лат. “патер” – отець) теж наявний поділ на східну та західну гілки. Грекомовна патристика представлена такими іменами, як Григорій Богослов, Василій Великий, Григорій Ніський, латиномовна – Амвросій, Ієронім, Аврелій Августин. У IV ст. завершується процес формування середньовічної філософської парадигми, філософія повністю втрачає свою незалежність від християнської теології. Християнство формулює основні догмати християнського віровчення (Нікейський собор 325 р.) та утверджує себе як державна релігія (Халкідонський собор 451 р.).

У ІХ ст. у монастирських і парафіяльних школах Західної Європи зародилася специфічна система середньовічної філософсько-теологічної думки – схоластика (грец. “схола” – школа). Найвідомішими представниками схоластичної філософії вважаються – Ансельм Кентерберійський, Росцелін, Абеляр, Томас Аквінський, Оккам, Екхарт. Мислителі цього періоду шукають раціональні шляхи доведення положень віри.

Підчас вивчення середньовічної філософії радимо студентам особливу увагу звернути на вчення Аврелія Августина та Томаса Аквінського.

Відродження – це перехідна історична епоха. На зміну теоцентризму приходить антропоцентризм. Поряд із Богом з’являється постать людини як “співтворця”. Вивчаючи філософію епохи Відродження, студенти повинні передусім усвідомити значення термінів “Відродження”, “гуманізм”, “Реформація”. Звернути увагу на те, що Відродження поділяють на Раннє (італійське) та Пізнє (північне), вміти розкрити у чому полягали між ними відмінності, назвати представників. Особливу увагу радимо звернути на вчення Лоренцо Валли, Ніколая Кузанського, Джованні Піко делла Мірандоли, Ніколло Макіавеллі, Еразма Роттердамського, Томаса Мора, Мішеля Монтеня.

14. Західноевропейська філософія епохи Відродження.

Синонім назви – гуманізм. Перехід до капіталізму. Зростання ролі розуму, відродження людських наук, повернення до природи, людини, до мистецтв античності. Бог є творець, а людина стає на рівні з Богом.

Італієць Данте Алігієрі проголошує людину “найвеличнішим чудом з усіх проявів божественої мудрості”. Франческо Петрарка критикує Аристотеля, який був перероблений схоластами. Виправдовує земні устремління людей, звертається до спадщини античності, прагнучи знайти їх у тлумаченнях Августина.

Перші представники гуманістичного руху (Леон Батіст Альберті, Леонардо Бруні) посідали позиції антропологізму, обожнюючи людину як суб’єкт творчої діяльності, зближували її з Богом. В людській діяльності вбачали свободу волі у відношенні до божественного проведіння. Лоренцо Вала критикує схоластику.

Для цього періоду характерні платонічні настрої, де людина – це природна істота, особистість. Найбільш типовим ренесанс виявляється у Флорентійській школі (засн. Марсіліо Фічіно), де Бог творить світ, мислячи самого себе. Світ одвічно міститься в Бозі, становлячи нероздільну з ним єдність.

Встановлює 5 рівнів космічної ієрархії: Єдиний (Бог), космічний розум (ангели), світова думка, якість, матерія. Бог – початок, середина і межа Всесвіту. Матерія не є зло, бо притаманна божественному першоєдиному як нижча його ступінь. Душа – джерело руху і життя космосу, тотожна природі. Людина – вершина божественного творіння, бо уподоблюється йому в творчості.

Пізнє Відродження (ХV-ХVІст.) відзначається розширенням географічного гуманізму на північ, критичним осмисленням первісного романтизму, усвідомленням того, що може наробити людина, не усвідомлюючи цього (М.Лютер).

Неоплатонізм Ренесансу тлумачить людину як матеріальну природну. Розвиваються природознавчі науки (Л.да Вінчі, Копернік). Ідеалізується людина, її природа для переробки світу. Експеримент, дослід – основне завдання людини і філософії природознавства. “Мудрість – дочка досвіду” (Л.да Вінчі). Дух людини має реалізуватися через практику. В соціальній філософії виникають ідеї утопізму (Т.Мор, Т.Компанеллі) – суспільство несправедливе, несправедливість у приватній власності, що породжує нерівність. Тому необхідно її скасувати – все має бути загальним.

В політичній філософії (Марселій Падуанський) з’являються суспільні ідеї походження держави. Народ є джерелом влади, він є закон і має обирати собі правителів, церковну владу тощо. Найкраще правдіння – вибрана монархія.

За Макіавеллі політика – це продовження людської природи. Людська природа має 2 риси: постійна і недосконала. Людина корумпована по своїй природі, що проявляється в політиці, боротьбі за владу (використання грубої сили, не-чесні способи). Тому держава – логічний наслідок людської природи, що веде її до моральності життя.

мудрості”. Франческо Петрарка критикує Аристотеля, який був перероблений схоластами. Виправдовує земні устремління людей, звертається до спадщини античності, прагнучи знайти їх у тлумаченнях Августина.

Перші представники гуманістичного руху (Леон Батіст Альберті, Леонардо Бруні) посідали позиції антропологізму, обожнюючи людину як суб’єкт творчої діяльності, зближували її з Богом. В людській діяльності вбачали свободу волі у відношенні до божественного проведіння. Лоренцо Вала критикує схоластику.

Для цього періоду характерні платонічні настрої, де людина – це природна істота, особистість. Найбільш типовим ренесанс виявляється у Флорентійській школі (засн. Марсіліо Фічіно), де Бог творить світ, мислячи самого себе. Світ одвічно міститься в Бозі, становлячи нероздільну з ним єдність.

Встановлює 5 рівнів космічної ієрархії: Єдиний (Бог), космічний розум (ангели), світова думка, якість, матерія. Бог – початок, середина і межа Всесвіту. Матерія не є зло, бо притаманна божественному першоєдиному як нижча його ступінь. Душа – джерело руху і життя космосу, тотожна природі. Людина – вершина божественного творіння, бо уподоблюється йому в творчості.

Пізнє Відродження (ХV-ХVІст.) відзначається розширенням географічного гуманізму на північ, критичним осмисленням первісного романтизму, усвідомленням того, що може наробити людина, не усвідомлюючи цього (М.Лютер).

Неоплатонізм Ренесансу тлумачить людину як матеріальну природну. Розвиваються природознавчі науки (Л.да Вінчі, Копернік). Ідеалізується людина, її природа для переробки світу. Експеримент, дослід – основне завдання людини і філософії природознавства. “Мудрість – дочка досвіду” (Л.да Вінчі). Дух людини має реалізуватися через практику. В соціальній філософії виникають ідеї утопізму (Т.Мор, Т.Компанеллі) – суспільство несправедливе, несправедливість у приватній власності, що породжує нерівність. Тому необхідно її скасувати – все має бути загальним.

В політичній філософії (Марселій Падуанський) з’являються суспільні ідеї походження держави. Народ є джерелом влади, він є закон і має обирати собі правителів, церковну владу тощо. Найкраще правдіння – вибрана монархія.

За Макіавеллі політика – це продовження людської природи. Людська природа має 2 риси: постійна і недосконала. Людина корумпована по своїй природі, що проявляється в політиці, боротьбі за владу (використання грубої сили, не-чесні способи). Тому держава – логічний наслідок людської природи, що веде її до моральності життя.

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: