Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Значення середніх порогів токсичних доз найбільш поширених АХНР





^ Аварійно хімічно небезпечні речовини РС50, г·м3
Аміак 454
Гідразин 14
Окисел вуглецю 1620
Окисел етилену 3600
Двоокисел сірки 194
Сірковуглець 2592
Фосген 13
Ціанистий водень 36
Хлор 36
Примітка: В таблиці наведені значення порогу токсичних доз для дорослих,для дітей в 4-10 менше.

 

Значення вказаних токсодоз є постійними лише для порівняно малих за часом експозицій, які не перебільшують 40-60 хвилин. При більш тривалих діях або при малих концентраціях значення РС50збільшується, особливо для тих АХНР, які виводяться частково з організму. Для них значення токсодози може бути значно більше. Щоб врахувати процес ітоксифікації АХНР, що проходить за рахунок обеззаражування їх в організмі або виведення із нього, рекомендується вводити поправний коефіцієнт, що є функцією часу і властивостей конкретної речовини. В цьому випадку:

РС50 (τ) = РС50·Κ(τ),де:

РС50 (τ) –порогові токсичні дози при експозиціїτ, г·с/м3;

РС50 порогові токсичні дози при короткій експозиції (табл.1.7), г·с/м3;

Κ(τ) – поправний коефіцієнт.

У випадку коли АХНР практично не виводиться або слабо виводиться із орга-нізму людини, поправний коефіцієнт приймають рівним одиниці. При цьому виходять з припущення, що АХНР володіє кумулятивною дією.

В аварійних ситуаціях в повітрі може оказатися декілька АХНР. В цьому випадку оцінка сумарного ефекту представляє собою досить важку задачу, так як ефект від комбінованої дії декілька хімічних речовин може бути рівним суми ефек-

 


тів роздільної дії, більше або менше цієї суми. Рекомендується при одночасному знаходженні в повітрі декілька токсичних речовин спрямованої дії допустимим рахувати концентрації, що відповідають умові:
С1 : ГДК1 + С2 : ГДК2 n : ГДКn ≤ 1



коли сума відношень фактичних концентрацій АХНР в повітрі до їх гранично допустимих концентрацій, які встановлені для кожної речовини, не повинна пере-більшувати одиницю.

Якщо одночасно виділяється декілька токсичних речовин, що не мають спря-мованого характеру дії, тоді ефект дії АХНР слід оцінювати за найбільш токсич-ною речовиною.

Хімічні речовини, які можуть викликати масові ураження населення, при ава-ріях з викидом (виливом) в повітря, можна розділити на групи:

перша група – речовини з переважною дією удушення: з вираженою дією припікання (хлор, трьох хлористий фосфор, оксихлорид фосфору); з слабкою дією припікання (фосген, хлорпікрин, хлорид сірки);

друга група – речовини переважно загальної отруйної дії (окисел вуглецю, синильна кислота, динітрофенол, динітроортокрезол, етиленхлоргідрин, етилен-фторгідрин);

третя група –речовини, які мають дією удушення та загальну отруйну дію: з вираженою дією припікання (акрилонітрил);з слабкою дією припікання (сірчаний ангідрид, сірководень, окисли азоту);

п’ята група –речовини, що мають дію удушення і нейротропну дію (аміак);

четверта група –нейротропні отрути, речовини, що діють на генерацію, прове-дення і передачу нервового імпульсу (сірковуглець, фосфорорганічні сполуки);

шоста група –метаболічні отрути (етиленоксид, метилбромид, метилхлорид, діметилсульфат);

сьома група –речовини, що порушують обмін речовин (діоксан).

^ До речовин з переважною дією удушеннявідносяться токсичні сполуки, для яких головним об’єктом дії на організм є дихальні шляхи. Ураження організму при дії речовин удушення умовно розділяють на чотири періоди: період контакту з речовиною, період скритої дії, період токсичного набряку легенів і період ускладнень. Тривалість кожного періоду визначається токсичними властивостями кожної речовини і величиною експозиційної дози.

При дії пару ряду речовин в високих концентраціях можливий швидкий літа-льний кінець від шокового стану, що викликається хімічним опаленням.

^ До речовин переважно загальної отруйної діївідносяться сполуки, що можуть викликати гостре порушення енергетичного обміну, яке і є у важких випадках причиною гибелі ураженого. Ці речовини можна розділити на отрути крові і тканинні отрути відкритих часток шкіри, слизистих верхніх дихальних шляхів і легенів.

Отрути крові розділяються на гемолітичні отрути і отрути гемоглобіну.

Тканинні отрути діляться на інгібітори ферментів дихальної цепі (ціаніди, сірковуглець, акрилонітрил), роз’єднувачі окислення і фосфорилірування (диніт-рофенол, динітроортокрезол,) і речовини, що виснажують запаси субстратів для процесів біологічного окислення (етиленхлоргідрин, етиленфторгідрин).

^ До речовин з дією удушення і загально отруйною дієювідноситься значна кількість АХНР, що здібні при інгаляційній дії визвати токсичний набряк легенів,

 

а при резорбції порушити енергетичний обмін. Більшість сполук цієї групи воло-діє сильною дією припікання, що значно утруднює надання допомоги потерпілим.
^ До речовин, що діють на генерацію, проведення і передачу нервового ім-пульсу (нейротропні отрути), відносяться речовини, які порушують механізми периферичної нервової регуляції, а також модулюючи стан самої нервової систе-ми. В основі їх дії лежить можливість вмішуватися в процес синтезу, зберігання, викиду, інактивації в синаптичній щілині нейромедіаторів; взаємодіяти з рецеп-торами нейромедіаторів; змінювати проникності іонних каналів збуджувальних мембран.
^ До речовин, що мають дію удушення і нейротропну дію, відносяться токсич-ні сполуки, які викликають при інгаляційному ураженні токсичний набряк леге-нів, на фоні якого формується важке ураження нервової системи.

В основі дії на мозок лежить порушення генерації, проведення і передачі нер-вового імпульсу, який усугубляється станом важкої гіпоксії, що викликано пору-шенням зовнішнього дихання.
^ До метаболічних отрут відносяться токсичні сполуки, що вмішуються в інтим-ні процеси метаболізму речовин в організмі. Отруєння цими речовинами характе-ризується відсутністю реакції на отруту. Ураження організму розвивається, як пра-вило, поступово і в важких випадках закінчується смертю на протязі декількох діб.

В патологічний процес ураження цими речовинами залучаються багато органів, але головними є порушення з сторони центральної нервової системи, паренхіма-тозних органів і іноді системи крові.

За своєю побудовою ці речовини відносяться до різних класів сполук, однак всі вони володіють загальною властивістю: в організмі людини вони руйнуються з виникненням високо реакційно-дійсних вуглеводневих радикалів.
^ До речовин, що порушують обмін речовин, відносяться токсичні сполуки групи галогенірованих ароматичних вуглеводів. При цьому особою біологічною активністю відзначається дібензодіоксани і поліхлоровані бензофурани.

Дані речовини здібні, діючи через легені, травний тракт і неушкоджену шкіру, викликати захворювання з надзвичайно в’ялим проходженням. При цьому прак-тично в процес залучаються всі органи і системи організму людини. Характерною особливістю дії цих речовин є порушення обміну речовин, що в підсумку може іноді привести до літального кінця.

Загальний характер дії і признаки ураження найбільш розповсюджених АХНР та їх класифікація ступенем небезпеки наведені в таблицях 8-10.
^ Фактором ураження хімічної небезпечної ситуації є токсична дія, що визна-чається концентрацією аварійно хімічно небезпечної речовини (АХНР) в навколишньому природному середовищі та щільністю (густиною) хімічного зараження місцевості і об’єктів господарської діяльності.
^ Щільність (густина) зараження небезпечними хімічними речовинами – це ступінь хімічного зараження місцевості.

 

Таблиця 8









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.