Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Критерії класифікації адміністративно-територіальних одиниць і об’єктів господарської діяльності за ступенем хімічної небезпеки





^ Критерії (показники) для віднесення АТО і СГ до хімічно небезпечних Визначення об’єктів , які класифікуються
^ Хімічно небезпечний суб’єкт господарської діяльності (СГД) Хімічна небезпечна адміністративно-територіальна одиниця (АТО)
^ Кількість населення, яке потрапляє в зону можливого хімічного зараження АХНР, (тис. чол.) Ступінь хімічної небезпеки 1 > 3,0 тис. чол. Більше 50 % населення (території)
11 0,3-3,0 тис. чол. Від 30 до 50 % населення (території)
111 0,1-0,3 тис. чол. Від 10 до 30 % населення (території)
Менше 0,1 тис. чол. Менше 10 %

 

^ Примітки до таблиці 12:
1. Під зоною можливого хімічного зараження аварійно хімічно небезпечної речовини (АХНР) розуміють площу кола з радіусом, який дорівнює глибині розпов-сюдження хмари зараженого повітря з концентрацією ураження (токсодозою).

2. Для міст та інших населених пунктів ступінь хімічної небезпеки оцінюється по частці території, яка потрапляє в зону МХЗ АХНР, допускаючи, що населення розмі-щено рівномірно на всій території.
Аналіз структури підприємств, що виробляють або використовують АХНР, показує, що в їх технологічних лініях обертається, як правило, незначна кількість токсичних хімічних продуктів. Значно більша кількість АХНР за об’ємом знахо-диться на складах підприємств. Це приводить до того, що при аваріях у цехах підприємств в більшості випадків мають місце локальне зараження повітря, облад-нання цехів, території підприємств. При цьому ураження в таких випадках може отримати в основному виробничий персонал.

При аваріях на складах підприємств, коли руйнуються ємності, АХН розпов-сюджується за межі підприємства, що приводить до масового ураження не тільки персоналу підприємства, але і населення, що розташовано в зоні ураження суб’єк-та господарської діяльності.



Місткість складів АХНР на любому підприємстві визначається в залежності від необхідного запасу, що забезпечує безперервну роботу підприємства, а також від доцільно допустимого накопичення на виробничій площадці товарної продукції, яка підлягає відправці споживачам. У наслідку норми зберігання АХНР на кожно-му підприємстві визначаються з розрахунком умов їх споживання, вироблення, транспортування, попередження аварійних ситуацій, профілактичних зупинок, се-зонних поставок, а також токсичності, пожежної і вибухової безпеки.

В середньому на підприємствах мінімальні (не понижуючі) запаси хімічних продуктів створюються на три доби, а для заводів з виробництва окремих хімічних речовин і мінеральних добрив – до 10-15 діб.

В результаті на великих хімічних підприємствах, а також на складах в деяких портах і на транспорті, що перевозить АХНР, може одночасно зберігатися тисячі тон різних сильнодіючих отруйних речовин.

На виробничих площадках або на транспорті АХНР, як правило, знаходиться в стандартних ємностях. Це можуть бути оболонки з алюмінію, заліза або залізо-бетону, в яких підтримуються умови, що відповідають заданим режимам зберіган-ня. Форма і тип ємностей вибираються виходячи із масштабів виробництва або використання, умов їх транспортування. Найбільш широке розповсюдження сьо-годні отримали ємності циліндричної форми та шарові резервуари.

Місткість резервуарів буває різною. Хлор, наприклад, зберігається в ємкостях місткістю від 1 до 1000 т, аміак – від 5 до 30000 т, синильна кислота – від 1 до 200 т, окисел етилену – в шарових резервуарах об’ємом 800 м3 і більше, окисел вуглецю, двоокис сірки, гідразин, тетраетилсвинець, сірковуглець – в ємкостях місткістю від 1 до 100 т.

Наземні резервуари, як правило, розміщуються групами. В кожній групі передбачається резервна ємність для перекачування АХНР на випадок їх виливу із якогось резервуару. Для кожної групи наземних резервуарів за периметром роби-ться замкнуте обвалування або загороджувальна стінка з не горючих і стійких до корозії матеріалів висотою не менше 1 м.

 


Внутрішній об’єм обвалування, розраховується на повний об’єм групи резервуа-рів. Відстань від резервуарів до підошви обвалування або загороджувальної стінки приймається рівною половині діаметру.

Відстань від складів АХНР об’ємом більше 8000 м3 до населених пунктів повин-на бути не менше 1000 м. Відстань від складів з наземним розташуванням резер-вуарів до місць масового скупчення людей (стадіонів, базарів, парків і т.д.) збіль-шується в два рази.

Для зберігання АХНР на складах підприємств використовуються наступні голов-ні способи:

в резервуарах під високим тиском;

в ізотермічних сховищах при тиску, близькому до атмосферного (низькотемпе-ратурне сховище), або до 1 Па (ізотермічне сховище, при цьому використовуються шарові резервуари великої місткості);

зберігання при температурі навколишнього середовища в закритих ємкостях (характерно для високо киплячих рідин).

Спосіб зберігання АХНР у більшості визначає їх поведінка при аваріях (розкрит-тя, пошкодження, руйнування оболонок резервуарів).

У випадку руйнування оболонки ємності, що зберігала АХНР під тиском, і наступного розливу великої кількості речовини в піддон (обвалування) його попа-дання в повітря може здійснюватися на протязі тривалого часу. Процес випарову-вання в даному випадку можна умовно розділити на три періоди.

^ Перший період – бурне, майже моментальне випаровування за рахунок різниці пружності насиченого пару АХНР в ємності і парціального тиску в повітрі. Даний процес забезпечує головну кількість пару АХНР, що потрапляє в повітря за цей період часу. Крім того, частина АХНР переходить в пар за рахунок теплоутриман-ня рідини, температури навколишнього повітря і сонцевої радіації. В результаті температура рідини знижується до температури кипіння. Враховуючи, що за даний період часу випаровується значна кількість АХНР, то може виникнути хмара з концентраціями АХНР, значно перевищуючи смертельні.

^ Другий період– нестійке випаровування АХНР за рахунок тепла піддону (обва-лування), зміни теплоутримання рідини і притоку тепла від навколишнього повіт-ря. Цей період характеризується, як правило, різким спадом інтенсивності випаро-вування в перші хвилини після розливу з одночасним пониженням температури рідкого шару нижче температури кипіння.

^ Третій період – стаціонарне випаровування АХНР за рахунок тепла навколиш-нього повітря. Випаровування в цьому випадку буде залежати від швидкості вітру, температури навколишнього повітря і рідкого шару. Підвід тепла від піддону (об-валування) практично буде дорівнювати нулю. Тривалість стаціонарного періоду в залежності від типу АХНР, його кількості і зовнішніх умов може складати години, добу і більше.

У випадку руйнування оболонки ізотермічного сховища і наступного розливу великої кількості АХНР в піддон (обвалування) випарування за рахунок різниці пружності насиченого пару АХНР в ємності і парціального тиску в повітрі у зв’яз-ку з малим надмірним тиском майже не спостерігається. Для даного типу ємкостей характерні періоди нестаціонарного і стаціонарного випаровування АХНР.

Формування первинної хмари здійснюється за рахунок тепла піддону (обвалу-вання), зміною теплоутримання рідини і притоку тепла від навколишнього повітря.

 


При цьому кількість речовини, що переходить в первинну хмару, як правило, не перевищує 3-5 % при температурі навколишнього повітря 25-30 °C.

При відкритті оболонок з високо кип’яченими рідинами виникнення пер-винної хмари не спостерігається. Випарування рідини здійснюється за стаціонар-ним процесом і залежить від фізико-хімічних властивостей АХНР і температури навколишнього повітря. Враховуючи малі швидкості випаровування таких АХНР, вони будуть являти собою небезпеку тільки для навколишніх, що знаходяться в районі аварії.

Треба відмітити, що на багатьох об’єктах скупчена значна кількість різних легко горючих речовин, у тому числі АХНР (аміак, окисел етилену, синильна кислота, окисел вуглецю та інші). Багато АХНР вибухонебезпечні (гідразин, окис-ли азоту та інші). Цю обставину необхідно враховувати при виникненні пожеж на об’єктах. Більше того, сама пожежа на підприємстві може сприяти виділенню різних отруйних речовин. Так наприклад, горіння поліуретану та інших пластмас приводить до виділення синильної кислоти, фосгену, окислу вуглецю, різних ізоціанатів, іноді діоксану та інших АХНР в небезпечних концентраціях, особливо в закритих приміщеннях. Характеристика основних груп АХНР і хімічних речовин, які виникають на хімічно небезпечних об’єктах при аваріях наведені в таблиці 13.
^ Таблиця 13









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.