Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Основні історичні типи світогляду





Світогляд має історичний характер. Це означає, що індивідуальний світогляд змінюється на протязі життя окремої людини, а суспільний світогляд еволюціонує з поступом людства. На протязі історії людської цивілізації сформувалися три типи світогляду: міфологія, релігія і філософія. Міфологія — це перша світоглядна форма покликана забезпечити далеко не легкі вимоги існування людини на перших щаблях її історичного буття. Міфологія є універсальним типом світогляду первісних суспільств; всі етноси своїм першим світоглядом мають міфологію. Для філософського осмислення міфологічного світогляду важливо звернути увагу на: 1) тематику міфів, яка охоплює світоглядні проблеми; 2) на ідентичність цієї тематики у різних народів. Релігія — така форма світогляду, в якій присвоєння людиною світу здійснюється через його подвоєння на земний і небесний, потойбічний і поцейбічний, грішний і сакральний. Принципово важливо уяснити, що найважливішою ознакою релігії є існування надприродної істоти — Бога. Тому суттю релігійного світогляду є віра в Бога. При вивченні особливостей зазначеного типу світогляду варто мати на увазі, що сучасні світові релігії виникають внаслідок тривалого розвитку попередніх релігійних уявлень (тотемізму, анімізму, язичництва). Основна відмінність філософського світогляду від міфологічного і релігійного полягає в тому, що він складає лише ядро світогляду, тоді як релігія і міфологія повністю співпадають з відповідним світоглядом. Варто також зазначити, що світогляд у певній своїй формі притаманний будь-якому суспільству і будь-якій людині. Причому формування вищого типу світогляду не приводить до повного зникнення попередніх його форм: вони співіснують, хоча історично попередній тип світогляду й відсувається на задній план і виконує підпорядковуючу роль в порівнянні з домінуючою формою.

10 філософія платона Платон(427-347рр до н.е.)зробив спробу дати відповідь на питання прор походження та знаходження загальних понять. Він вважав що ідеї(загальні поняття)-це ідеальні зразки або моделі існування всього реального світу, чуттєвого розмаїття речей. Вони існують самостійно в потайбічному світі який відділений від природного та соціального буття. Концепція платона це класичний варіант об’єктивного ідеалізму на який орієнтувалося багато філософів на наступному двотисячолітньому шляху розвитку філософії. Платон розробив філософську систему в якій відобразилися типові уявлення епохи про взаємини людини та світу. Згідно з його твердженням, світ-це всезагальний космос, він-завершений, цілісний, гармонійний. У ньому є місце і суспільному життю людей і кожній людській істоті. Платон розглядає людину як єдність душі і тіла. Людська душа безсмертна причому до народження людини вона перебувала в потойбічному світі і спостерігала блискучий світ вічних ідей. Тому в земному житті душі людини є можливим осягнення ідей як пригадування того, що бачилося раніше. Цікавими є думки платона стосовно походження та устрою держави. Держава за платоном зявляється як результат властивих від народження людям потреб і самі класи держави виникають у результаті розвитку природних потреб людини. На його думку суспільство складається з 3 станів: філософів, які на основі споглядання ідей управляють всією державою; воїнів, основним завданням яких є охорона держави від внутрішніх і зовнішніх ворогів;робітників(землеробів і ремісників)які підтримують державу матеріально. 7. філософська думка у Стародавній Індії. Перші філософські школи і течії виникли у найдавніших регіонах людської цивілізації на початку VІ ст.. до н.е. в Стародавній Індії,Стародавньому Китаї та Греції. Передумови виникнення філософії були такі:1. стрибок у розвитку виробничих сил переходу від бронзи до заліза;2. поява товарно-грошових відносин;3. виникнення держави;4. зростання опозиції традиційній релігії, критика нормативно-моральних;5. розвиток науки, нагромадження емпіричного матеріалу.Філософія Стародавньої Індії має ряд особливостей, які визначаються специфікою розвитку суспільних відносин цих держав, і насамперед, кастовий устрій в Індії, який сприяв збереженню традиційних релігійно-міфологічних уявлень у формуванні перших філософських течій. Староіндійська філософія розвивалась у школах, так званих «даршанах». Існували даршани астиків і даршани нестиків. Ці даршани проповідували різко полярні ідеї, які групувались на визнанні або запереченні Вед. «Веда» — це збірник текстів на честь богів. Одним з найдавніших ідеалістичних учень був брахманізм. Його прихильник вважали, що світ складається з невидимого, непізнаного, незмінюваного духу «брахмана», що не має ні початку, ні кіш З точки зору представників цієї школи слід розрізняти душу і тіло. Тіло — це зовнішня оболонка душі. Душа вічна, б смертна. Буддизм — це водночас і релігійне і філософське вчення. Воно виникло у VI—V ст. до н. є. і стало однією з найпопулярніших релігій разом з християнством та ісламом. З точки зору буддизму, світ — це єдиний потік матеріальних і духовних елементів — «дхарм». Філософський зміст буддизму включав два аспекти: вчення про природу речей та вчення про шляхи її пізнання.Вчення про буття. В основі буддійського вчення про природу речей лежить вчення про дхарми. За вченням буддистів, дхарми проникають в усі явищапсихічного і матеріального світів і перебувають у русі, кожну секунду спалахуючи і згасаючи. В теорії пізнання у буддистів не існує різниці між чуттєвою та розумовою формами, пріоритет надається практиці. Практика споглядання, роздумів є основним засобом пізнання навколишньогосвіту. 11. Філософія сократа Антропологічний поворот в античній філософії зробив сократ(470-339р до н.е.) Принципом своїх філософських роздумів сократ зробив вислів»пізнай самого себе». Це означало початок нового етапу в розвитку філософської думки: призначення філософії віднині-не вивчення природи,а пізнання людини. Сократ прагнув осмислити людину через розгляд специфіки її діяльності. Правда, діяльність розумів у досить вузькому плані-у сфері моральної поведінки. Він ототожнював знання і доброчесність- оскільки людина в своїх діях керується знанням, то має давати собі чіткий, свідомий звіт відносно принципів, якими вона керується. Сократ висунув важливе філософське положення:основою діяльності людини є загальні поняття які за своєю природою є ідеальними. Він досліджує природу загальних понять, але виключно у сфері моралі. Анілізу практичної діяльності людини він не торкається. Походження та знаходження загальних понять для сократа є таємницею. З метою знаходження сутності загальних понять сократ розробляє особливий метод-майєвтику. Це не що інше, як процедура підведення співрозмовника до правильної відповіді шляхом питань, які б наводили, допомагали шляхом знаходження протиріч в судженнях опонента. 8.Філософська думка Стародавнього Китаю. Становлення філософської думки в Стародавньому Китаї спостерігається вже у VІІ ст.. до н.е. Сама зміна традиційних общинних суспільних відносин на основі економічного прогресу, поява грошей, суб'єктивної реальності створили умови для розвитку філософії.Найвпливовішим ідеалістичним напрямом, що виникає в VI—V ст. до н. е. і зберігає своє значення аж до наших днів, було філософське вчення видатного мислителя Конфуція (551—479 рр. до н. є.), яке дістало назву конфуціанства. Першим етапом у становленні конфуціанства була діяльність самого Конфуція. У його особі конфуціанство становило етико-політичне вчення, в якому центральне місце посідали питання природи людини, її етики і моралі, життя сім’ї та управління державою. Характерною рисою вчення Конфуція є антропоцентризм. У центрі уваги його вчення перебувають проблеми людини. Він розробляє концепцію ідеальної людини, благородного мужа не за походженням, а завдяки вихованню в особі високих моральних якостей та культури. Фундаментальним поняттям вчення Конфуція є поняття «жень» — гуманність.«Жень» визначає відносини між людьми, пропагує любов до людей, повагу до старших за віком або вищих за соціальним становищем. Особливе місце у вченні Конфуція займає концепція «сяо» — синівської поваги до батьків. З точки зору Конфуція, життя та смерть визначаються долею, а багатство та знатність залежать від неба. Першою філософією матеріалістичного напряму в Китаї був даосизм. Засновником даосизму вважається Яао-цзи (VI—V ст. до н. є.). Даосизм наголошує на діалектичній ідеї загальної рухомості і мінливості світу. Дао – це шлях, надбуття, це єдине, вічне і безіменне, безтілесне і безформне, воно – основа всього сущого. Життя природи і людини підпорядковане всезагальному закону „дао”. Згідно з цим законом будь-яка річ, досягши певного ступеня розвитку, перетворюється на свою протилежність. Виходячи з космоцентричної концепції взаємозв’язку людини з природою, китайська філософія сповідувала захист природи, висувала принцип невтручання у її розвиток, наслідування її законів. Отже, у більшості філософських шкіл переважала практична філософія, яка була тісно пов’язана з проблемами життєйської мудрості, моралі, пізнання природи і соціальним управлінням.

Філософія арістотеля

Одним із найвидатніших античних філософів був арістотель(384-322)учень платона, вчитель александра македонського. Він суттєво трансформував систему об’єктивного ідеалізму. Критикує теорію ідей платона. На відміну від останнього який стверджував самостійне, окреме одне від одного існування світу ідей і світу речей, арістотель вважає, що сутність речі невідємна від самої речі. Річ існує сама по собі, незалежно від ідеї. Арістотель виділяє 4 види причин що спричиняють існування речей: матерія,тобто те з чого виникають речі; форма,яка перетворює пасивну матерію і робить річ саме такою, конкретною річчю; рухаючи причина,те,звідки йде початок руху, що оформлює матерію(рухаючою причиною дитини є батько); цільова причина,те,заради чого відбувається переміна. Завдяки сумісній дії всіх чотирьох причин і існують речі, що несуть свої начала у собі самих, мають власну сутність. Форма-активна,матерія-пасивна. Матерія-лише можливе буття речі, форма надає речам їх дійсне буття. Становлення речі визначається ентелехією(внутрішньою метою руху), тим, за ради чого вона є, існує. Цим самим арістотель вперше в філософії у чітко усвідомленій формі сформулював проблему телеології, тобто вчення про доцільність світу. Історичною заслугою є створення логіки як методу пізнання. За арістотелем логіка є органом тобто власне людський винахід.великим відкриттям арістотеля є усвідомлення якісної відмінності суспільного життя від природного буття і розуміння людини як істоти суспільної, існування якої можливе лише у суспільстві.







Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.