|
|
Закономірні етапи та розвиток суспільства ⇐ ПредыдущаяСтр 5 из 5 Суспільство як соціальна реальність є вищою формою руху матеріального світу. Суспільство виникло внаслідок еволюції природи із самого початку мало характерні риси: специфічна системна організація, що відрізняється від інших структурною системою, яка поєднує матеріальні і духовні вироби, різні форми суспільних відносин, соціальну структуру; суспільство володіє особливим механізмом передачі інформації і способом успадкування; головною відмінністю соціальної матерії від інших форм руху є те що матерія поєднує в собі не лише матеріальні а й духовні процеси, свідомість. Суспільне життя-це нерозривна єдність матеріального і духовного, їх взаємодія і переходи одне в одне. Суспільство-це система, це система що постійно розвивається. У своєму розвитку воно послідовно проходило певні послідовні етапи які в соц. науці фіксуються у цивілізаційних критеріях. Кожний новий етап цивілізаційногопроцесу характеризується освоєжнням більш високих технололгій, що складені соц структурою. Головними показниками у розвитку суспільства були: характер суспільних відносин; рівень духовно людського фактору;рівень демократичної соціальної структури. Основні підходи до пояснення суспільства Вчення про суспільство як складова філософії пройшло довгий і складний шлях розвитку. Можна виділити три основні підходи до пояснення сутностей звязків та закономірностей звязків розвитку звязків. Натуралістичний підхід зводиться до твердження що людське суспільство розглядається як продовження закономірностей природи, світу тварин і космосу вцілому. Згідно з цим підходом суспільство постає як своєрідний феномен природи,її вища але найбільш вдале і стійке утворення. Внаслідок не вдосконаленої природи людини, може відбуватися самогубство людства. Ідеалістичний підхід, сутність звязків, що обєднують людей в єдине ціле вбачає в комплексі тих чи інших ідей, вірувань. Історія знає чимало прикладів існувань теокретичних держав, де єдність забезпечується однією мірою, яка завдяки цьому стає держ релігією. Третій підхід-пов'язаний із філософським аналізом міжлюдських звязків що виникають у відповідних умовах і мають визначений характер. Феномен людини як фундаментальна проблема філософії Філософська думка завжди проявляла особливий інтерес до вивчення проблеми людини і людського. До усвідомлення цих та інших питань людсьго буття незмінно звертається кожне покоління людей, прагнучи воробити нові шляхи, цілісний підхід до осягнення людини. Відомий західний мислитель 20 ст кассірер про три розуміння людини, які не стикуються між собою: релігійне, філософське і наукове. В релігії людина представлена як деяка недосконала подоба бога яка усвідомлює і переживає свою недосконалість, і тому здатна пробачити недоліки та гріхи інших людей. Вихідним пунктом філософського осягнення людини стає пізнаюче «Я» яке завдяки власній автономії, свободі та розумності, оволодіває світом в свідомості і практиці. Наука характеризує людину як вершину еволюції живих істот. Філософія відмічає серйозні вади притаманні науково-проподничому розумінню лбдини: як біологічна істота вона значно слабша у порівнянні з багатьма тваринами і разом з тим стала сильнішою за них; немає природжених інстинктів які забезпечують виживання, однак володіє здатністю гнучкої адаптації; не народжується завершеною людською істотою, а змушена ставати нею в процесі культурного розвитку. Філософія вбачає в ній духовну, розумну, діяльну істоту. 60. найважливіші питання філософської антропології Одним з найбільш впливових напрямків сучасної західної філософії є філософська антропологія. Центром її досліджень стала проблема сутності людини і структура цієї сутності. Кожна людина періодично стикається з необхідністю вирішувати життєво важливі для себе завдання. Осмислюючи варіанти їхнього вирішення і обираючи один із них, вона таким чином визначає себе, сенс власного існування. Зорієнтувати її в цьому пошуку може нароблений світовою філософською думкою спектр теоретичних моделей людського буття (концепції М. Шелера, М. Бердяєва, А. Гелена та ін.). Будь яка така модель являє собою своєрідне рішення головних проблем людського існування, які складають найважливіші питання філософської антропології: ü Про природу і сутність людини; ü Про її походження і положення в світі; ü Про сенс і цінності людського життя. Уявлення про природу і сутність людини Поняття “природа людини” звичайно фіксує зовнішню відмінність людини як живої істоти від решти живого, від інших живих істот. Природа людини дуже суперечлива. Людина — цілісна істота, і тому підкоряється природнім закономірностям. Своєрідність тілесної організації обумовлює її інстинкти, потяги, пристрасті. Разом з тим, людині притаманні моральність і свідомість. Вона здатна розрізнювати прояви добра і зла, прекрасного і потворного, що і визначає скерованість вільного вибору її дій. Людина може пізнавати і розуміти оточуючу дійсність, себе, інших людей.
Проблема походження людини Однозначної відповіді на питання про походження людини (антропогенез) немає. Тому існують різні варіанти його розгляду. Езотеричні уявлення про походження людини є найбільш давніми (див. праці О.П.Блаватської, О.І.Реріх та ін.). Езотеризм (таємне знання, яке довірялось тільки посвяченим) стверджує, що непізнаваємою першоосновою світу є Безособовий Принцип, Абсолют, непроявлені і проявлені стани якого циклічно чергуються. Проявлений стан — “Видох Абсолюту”, тобто його зовнішнє самовизначення починається з появи природи і одухотворених, але нерозумних передлюдських істот. Ці істоти, переходячи з одного плану в інший (астральний, ефірний), поступово втрачають духовність і нарощують, разом з розумністю, цілісність, речовинну тілесність. Так продовжується до тих пір, доки вони не досягають найбільш щільного, нашого фізичного плану, людської організації. Після цього починається лінія сходження на більш високі плани духовності, пов’язана з втратою щільної матеріальності. Цикл завершується “Вдихом Абсолюту” — зникненням проявленого Космосу. Християнська точка зору дається у Біблії як божественне відкриття. Людина є створінням (креацією) Бога із земного матеріалу. Вона — недосконалий образ і подоба Бога, бо впала у гріх. Лише самовіддана любов і жертовність допоможуть людині здобути справжню віру і досконалість. Натуралістична позиція репрезентована теорією еволюції Ч.Дарвіна, згідно з якою людина є безпосереднім нащадком однієї з гілок вищих приматів. Однак до цього часу неясно як і коли виникла людина, чому певний вид приматів еволюціонував таким образом. Теорію еволюції в певному сенсі доповнює трудова теорія походження людини (антропосоціогенез), яка стверджує, що праця, свідомість і мова з’явилися практично одночасово і стали визначальними чинниками виникнення людини. Відкритим залишається питання про походження самих цих чинників. Соціокультурна версія антропогенезу розроблялася Е.Кассірером. Смисл антропогенезу, за Кассірером, визначається формуванням людини як символічної тварини. Спочатку, наслідуючи тварин, людина пробувала пристосуватися до навколишнього природного середовища. Але зовнішні подразники сприймалися нею не безпосередньо як у тварин, а опосередковано, піддавалися розумовій обробці. Знаряддями такої обробки є символи, в яких закріплюються різні стандарти поведінки. Людина виникає, коли стає творцем символів, створюючи свій символічний світ: світ міфів, мови, мистецтва, науки. Вона живе і розвивається не просто у фізичному, природному середовищі, а перш за все у світі цих символічних феноменів, які належать до сфери культури.   Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...  Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...  Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...  Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|