Культура Ханаану у IV тисячолітті до н.е.

Хоча IV тисячоліття до н.е. в Ханаані залишається ще досьогодні похмурим щодо деяких думок, однак воно є чітким у тому, що це свідчило про розвиток сільського життя у різних частинах цієї країни; у багатьох місцях були вже поселення ще з самого початку. У цей період Ханаан, вважають, був поділений на дві культурні провінції, одна в північній і центральній території, інша – на півдні. Найбільш вражаючим у культурі цього періоду є Гассуліен, який був названий в честь міста Тулейлат ел-Гассул, яке було розташоване у Йорданській долині, де і була вперше розпізнаною, однак також вона була знайдена і в інших місцях цієї країни, особливо в тих містах, з ким вона межувала – в Беер-Шеві та на півночі Негева. Тести на виявлення радіоактивного ізотопу вуглецю підтверджують, що ця культура набула свій розквіт у століттях перед і після 3500 р. до н.е.. [24;31]. Хоча це є сільська культура без ніяких великих матеріальних показників, однак вона дає підставу значного художнього та технічного прогресу. Знаряддя праці з камня залишалися ще виготовлятися, однак також вже використовувалася і мідь. Гончарне виробництво, незважаючи на те, що воно було не зрівняне з нафарбованими виробами Месопотамії, якщо дивитися з художньої точки зору, воно показувало технічну відмінність. Будинки будувалися з цегли, зробленої руками людей, частіше на кам’яних основах. Багато з них були прикрашені всередині і ззовні фресками з поліхрому, які накладалися на поверхність вапняної штикатурки. Саме такі малюнки, як шестикутна зірка, пташка і різні геометричні фігури були за зразок; один із знайдених фігурок, який вже був досить сильно пошкоджений, зображав групу сидячих фігур, припускають, що це були боги. [24;31]. Дивними слоново-подібними масками служили деякі невідомі цілі тодішнього культу, незважаючи на той факт, що мертвих ховали з їжою та посудом, нібито доводячи свою віру в майбутнє існування чогось. Ніяка з цих культур не була такою вже й чудовою, однак ця культура IV тисячоліття до н.е. є доказом того, що поселення Ханаану у той час були досить широко розповсюджені.

Культура Ханаану у III – II тисячолітті до н.е.

Ханаан і прилягаючі до нього території Фінікії вже в III тисячолітті до н.е. являли собою визначене культурно-історичне ціле, хоча тут і не було єдиної та сильної держави. Ханаанеяни, які населяли цю країну, створили тут свою культуру, яка знаходилася під впливом Шумера, Вавілону та Єгипту. У той час Ханаан був досить густо заселений. Розкопки міст того часу дали можливість встановити рівень господарства і культури Ханаану.

Основним заняттям населення було сільське господарство. Деякі більш відсталі гірські та степові племена проводили своє життя кочівним методом – пасли отари, але в долинах, на плодовитих низовинах і на узбережжі ханаанеяни вже в III тисячолітті до н.е. перейшли до осідлому землеволодінню. Згідно з розкопками в Гезері, багато домашніх тварин були приручені, навіть довгорогі бики, вівці, кози, осли та собаки [1;332]. Сіяли ячмінь, просо, пшеницю та овес. Техніка для земловолодіння цього часу була все ще примітивною. Великого значення надавали мотизі, яка лише поступово поступилась своїм місцем грубому плугові. Зображення такого стародавнього ханаанського плуга збереглося на стінах однієї печери в Гезері. Під час збирання урожаю женці користувалися серпами, які мали кремневі зуби. У Джерарі було знайдено біля 400 кремневих зубів від серпів, що дало можливість відновити біля 80 таких примітивних серпів. Примітивний плуг, серпи із загнутими кутами та молотильні доски до останнього часу зберігалися у якості пережитків глибокої стародавності у землеволодарів Сирії. Поряд із зерновим господарством широке розповсюдження отримало садівництво. У єгипетських надписах Стародавнього Царства згадуються фінікові пальми та виноградники Ханаану. Вже в III тисячолітті у роскішних садах тут цвіли смоківниці, гранати та маслини. Починаючи з цього часу єгиптяни вивозили з Ханаану велику кількість оливкового масла, що і пояснює зачне розповсюдження виробництва оливи у Ханаані. Не менше було розвинено виноградництво та виробництво вина. Під час розкопок було знайдено добре зроблені приладдя, які нагадують придавлюючі преси не тільки для масла, але й для вина.

Крім сільського господарства в Ханаані значно розвивалися ремесла, на що вказують руїни міст та велика кількість знайдених там ремісницьких виробів. Залишки різних будинків, міські стіни та укріплення свідчать про розвиток будівництва, який проходив на основі цегли та будівничого каміння. З каміння на протязі довшого часу робили різновидні знаряддя та зброю, на що вказують кам’яні мотики, сокири із Гхассуля, а також кремневі леза серпів із Джерара. (Додаток 20). Велику кількість кам’яних знарядь праці було знайдено у ханаанському слою Єрихону. Однак обробка каміння на протязі часу все більше і більше поступалась металургії. Біля руїн багатьох ханаанських міст було знайдено багато предметів з міді та бронзи. Такі бронзові кинджали, сокири та статуо в XII-XI ст. до н.е. Біля руїн Джерару, Бет-Шемешу і Гезеру, які відносяться до цього часу, були знайдені залізні предмети. У цей час із заліза виготовляли не тільки зброю, але і знаряддя, у тому числі і сільсько господарські. Значного розвитку у Ханаані досягла кераміка. Також дуже сильно розвивалося прядіння і ткацтво, яке виникло, ймовірно, під сильним стародавньоєгипетським впливом. Тканину виготовляли з льону та шерсті, також вміли виготовляти кольорові тканини, тканини з малюнками.

Ханаанська культура досягнула свого розквіту у XVIII ст. до н.е., коли політичний вплив Єгипту в Ханаані та в Сірії зменшився і коли торгівельні міста Ханаану отримали можливість для більш менш самостійного розвитку. Найбільш характерні та високоякісні художні вироби ханаанського ремесла були знайдені в Тель-беіт-Мірсім і в Мегіддо, вони відносяться до періоду середньої бронзи. Особливо виділяють керамічні вироби, фаянс,предмети з металу і ювелірне мистецтво. Такіж шедеври ханаанського ремесла та мистецтва були знайдені у склепах та руїнах заможних домів у Гезері, Єрихоні, Бет-Шемеші та в інших містах.

Дуже мало збереглося відомостів про відрізняючі риси суспільного ладу того часу. Можна лише припустити, що класове розшарування було досить значним. Різка межа розділяла рабовласницьку аристократію. Міста, які існували в Ханаані з III тисячоліття до н.е., були розташовані на важливих торгівельних шляхах, які з’єднували країну з містами Сирії, Фінікії, з узбережжям Середземного моря, із сирійським степом та з Єгиптом. Велике торгівельне значення мав шлях, який проходив з Єгипту через Ханаан та Сирію. Особливо була розвинута караванська торгівля. Головними портами були Тир, Сидон, Бейрут і Бібл, які знаходяться на півночі Ханаану (на узбережжі сучасного Ливану). Із Ханаану вивозили головним чином продукти сільського господарства: пшеницю, фрукти, віск, льон, шкіру та шерсть, а також разом з цим і виробництва ремесла. У Ханаан у великій кількості ввозили мікенський посуд, в заміну на них із Ханаану везли пурпурні тканини, виробництва ремесла, зерно. Також привозили сюди папірус із Єгипту. За межами Ханаану (поблизу сучасної Латакії) було велике місто Югаріт, населення якого було близьким для ханаанеян по мові, культурі та рівня економічного розвитку. Югаріт був одним із найважливіших та най багатших торгівельних центрів Східного Середземномор’я.

Занепад ханаанської культури відносять до XVIII-XVI ст., інші джерела продовжують аж до кінця XIII ст. до н.е., що вказує на значне погіршення у мистецтві та ремеслі, а саме в якості керамічних виробництв. Це відбувалося через пригноблення єгиптян у тому, щоб платити данину та у зіпсутому адміністративному житті, яке було складним для ханаанеян. Ця ситуація доказується розкопками у ханаанських містах.

Вже з III тисячоліття до н.е. населення Ханаану великою мірою було вже розвинуте у тканинній промисловості, необхідній частині їхнього повсякденного життя. Прядіння і ткацтво було принесене ханаанеянами протягом III тисячоліття до н.е. Археологи виявили в каміннях та кістках вигини і, проаналізувавши, віднесли їх до цього періоду. Промисловість була принесена в життя людей з використанням шерсті ще з найдавніших вже існуючих фабрик. Використання шерсті у ханаанеян було помічене у документах Нузі, які відносяться до XV ст. до н.е.

Льон вирощувався у жарких низовинах Ханаану, таких як Йорданська рівнина біля Єрихону, і Писання, підтверджуючи цей факт, засвідчує, що під час завоювання ізраїльтянами цього краю вже тоді у щоденному житті використовувався льон (Іс.Н. 2:6). Лляне полотно, яке використовувалося у той час, було виявлене археологами у Teleilat el-Ghassul, на північному сході від Мертвого моря, датованого IV століттям. [27;65].

Отже, ханаанеяни на протязі багатьох тисячоліть намагалися розвивати свою власну культуру і робити так, щоб розвиток набирав значного темпу. У деякій мірі це їм вдавалося, однак в більшості їм приходилося запозичати дещо в інших, більш розвинутих країнах. Також культура ханаанеян зазнавала значного впливу з сусідніх держав, і від тих, які завойовували цю територію, прагнучи зробити і тут свою власну культуру.

Наказ Бога про винищення ханаанеян є однією з найбільших проблем усієї Біблії. У число тих, хто мав загинути, були включені жінки, діти і чоловіки. Треба зазначити, що таке ставлення до ворогів було загальноприйнятим на Близькому Сході того часу. Зокрема, про це свідчить Моавський камінь, на якому написано про знищення царем Меша мешканців Атароту. Тому ізраїльтяни були не першими, хто це практикував.

Загальним, але незадовільним поясненням цієї моральної проблеми є твердження, що ізраїльтяни неправильно зрозуміли вказівку Бога. Цю гіпотезу підтримує професор Ровлей Х.Х. [25;167]. На його думку твердження про те, що це Бог дав наказ знищити ханаанеян загалом та мешканців Єрихону зокрема, суперечать новозаповітному відкриттю Бога у Христі та ведуть до неправильного уявлення про Бога. Як доказ цього, він вказує, що ізраїльтяни не постійно застосовували таку практику, а також усунули її в майбутньому. Однак таке пояснення суперечить теології П’ятикнижжя та книги Ісуса Навина, оскільки в них містяться чіткі вказівки від Бога щодо знищення ханаанеян (Іс.6:17; П.З.20:17). Консервативні теологи, спираючись на археологічні знахідки щодо релігії жителів Ханаану, доводять, що саме релігійний та моральний рівень ханаанеян зумовив таке рішення Бога. Несприйнятливим є думати, що Бог поступив несправедливо з мешканцями Ханаану, мотивуючи це тим, що Він бажав дати землю Ізраїльтянам. Причиною, чому Бог усунув ханаанеян була їхня гріховність, і якщо ізраїльтяни будуть поступати так, як їхні попередники, то Бог усуне і їх, що і сталося пізніше, у період полону. Бог не ставиться до ізраїльтян упереджено, поступаючи для їхньої користі нечесно з іншими народами, так як Він є справедливий Бог.

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: