|
|
Пісні літнього циклу пісні зимового циклу пісні весняного циклу- русальні - щедрівки - веснянки - купальські - колядки - гаївки - жниварські - гагілки Календарно-обрядові пісні виникли ще в первісному суспільстві, їх виконували (виконують) під час обрядів. Більшість обрядів і обрядових пісень пов’язана з календарем. У різні пори року виконували певні обряди й відповідні їм пісні, тому й розрізняють пісні літнього циклу (русальні, купальські, жниварські), зимового циклу (колядки, щедрівки) і весняного (веснянки). Зимовий цикл. Колядки виконують під час обряду колядування на Різдвяні свята, а щедрівки — у щедрий вечір, під Новий рік. Гурти молоді обходили домівки, іноді з *козою» (один із щедрувальників у вивернутому кожусі і з дерев’яною головою кози), величали піснями господарів, бажаючи їм усіляких щедрот і достатку, а за це, жартуючи, просили винагороду. Весняний цикл. Веснянки виконували під час весняних обрядів. Це — закличні пісні, вони мали закликати весну і добрий врожай. До найвідоміших веснянок належать такі: *0й весна, весна — днем красна», «А ми просо сіяли, сіяли», «Подоляночка»,
Літній цикл. Русальні пісні дуже давні за походженням, їх виконували під час «русального тижня», у кінці травня — на початку червня, коли починало колоситися жито. Наші пращури хотіли забезпечити високий урожай і вплинути на міфічних русалок, аби вони не шкодили посівам, умилостивити їх, щоб не ловили і не залоскочували дівчат і хлопців. Купальські пісні виконували в ніч перед святом Івана Купала (7 липня): хлопці й дівчата збиралися біля вогнищ, стрибали через них, співали, влаштовували ігри, дівчата пускали вінки на воду й дивилися, куди вони попливуть, — звідти й прийде суджений, топили в річці чи спалювали на вогнищі опудало Купали, щоб забезпечити добрий урожай на майбутній рік. Жниварські пісні — обрядові величальні пісні, які виконували під час жнив. День їх закінчення перетворювався на свято завершення польових робіт зі збирання врожаю. Воно проходило радісно й урочисто, супроводжувалося цікавими дійствами й піснями. Женці висловлювали побажання доброго врожаю в наступному році, дякували ниві за врожай.
® Соціально-побутові пісні: v козацькі; v чумацькі; v кріпацькі; v рекрутські та солдатські; v бурлацькі; v наймитські та заробітчанські.
® Історична пісня – це народні ліро-епічні твори про важливі історичні події та конкретних осіб. Термін «історична пісня» вперше ввів М.Гоголь. Тематика історичних пісень: v розповідь про історичні події, війни, повстання, виступи народу проти загарбників; v змалювання звитяжної боротьби козаків із турецько-татарськими ордами, страхітливого спустошення та насильства; v події Національно-визвольної війни 1648-1654 рр. під проводом Б.Хмельницького. v розповідь про Максима Кривоноса, Івана Богуна, Данила Нечая, Івана Сірка, Морозенка, Олексу Довбуша, Лук’яна Кобилицю, Устима Кармелюка.
Історична пісня «Ой Морозе, Морозенку» Ой Морозе, Морозенку, Коментар То не грім в степу грохоче, Є багато й інших характерних для народної пісні художніх засобів — звертання, повтори, зменшувально-пестлйві слова, епітети та інверсія, окличні речення. & Історична пісня «Чи не той то хміль» Чи не той то хміль, Іще й орду татарськую Що коло тичин в’ється? За собою веду, - Ой той то Хмельницький, А все того, вражі ляхи, Що з ляхами б’ється. На вашу біду». Чи не той то хміль, Ой втікали вражі ляхи – Що по пиві грає?.. Погубили шуби… Ой той то Хмельницький, Гей, не один лях лежить, Що ляхів рубає. Вищіривши зуби! Чи не той то хміль, Становили собі ляхи Що у пиві кисне? Дубовії хати, - Ой той то Хмельницький, Ой прийдеться вже ляшенькам Що ляшеньків тисне. В Польщу утікати. Гей, поїхав Хмельницький Утікали вражі ляхи; К Золотому Броду, Де якії повки, - Гей, не один лях лежить Їли ляхів собаки Головою в воду. І сірії вовки. «Не пий, Хмельницький, дуже Гей, там поле, Золотої Води, А на полі цвіти – Їде ляхів сорок тисяч Не по однім ляшку Хорошої вроди». - Заплакали діти. «А я ляхів не боюся Гей, там річка, І гадки не маю - Через річку глиця – За собою великую Не по однім ляшку Потугу я знаю, Зосталась вдовиця…
Пісні Марусі Чурай За світ встали козаченьки Засвіт встали козаченьки Не плач, не плач, Марусенько, Стоїть місяць над горою, — Прощай, милий мій синочку, — Ой рад би я, матусенько, Ой Бог знає, коли вернусь, Прийми ж її, матусеньку, — Яка ж бо то, мій синочку, Засвіт встали козаченьки Віють вітри, віють буйні
Віють вітри, віють буйні, Трачу літа в лютім горі Не поправлять сльози щастя, Єсть же люди, що і моїй Що на полі, що на пісках, Де ти, милий, чорнобривий? Полетіла б я до тебе, До кого я пригорнуся, Українські народні думи Дума – це великий народний віршований епічний твір героїчного або соціально-побутового змісту, який виконується речитативом (протяжним мелодійним проказуванням) у супроводі кобзи, бандури чи ліри. Особливості побудови дум: v у думах немає поділу на строфи; v думи діляться на періоди – рівноскладові рядки думи – й об’єднані найчастіше дієслівною римою; v обсяг дум більший від історичних пісень; v у змісті дум немає нічого фантастичного; v дума складається із заспіву (заплачка), основної розповіді, закінчення (славословіє); v вірш ділиться на інтонаційно-смислові тиради (мовний період обсягом від 2 до 8 рядків, об’єднаних римою); v урочистий, піднесений стиль дум посилюється прийомом ретардації (уповільнення розповіді, що забезпечується частими повторами цілих фраз). Тематика дум · Думи про героїчну боротьбу українського народу проти турецько-татарських загарбників · Думи про героїчну боротьбу українського народу проти шляхетсько-польського поневолення · Соціально-побутові думи
ДУМА ПРО МАРУСЮ БОГУСЛАВКУ Що на Чорному морі, На камені біленькому, Там стояла темниця кам'яная. Що у тій-то темниці пробувало сімсот козаків, Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видають. Ви, біднії невольники! Угадайте, що в нашій землі християнській за день Що в нашій землі християнській за день тепера? Божого світу, сонця праведного у вічі собі не видаєм, Що в нашій землі християнській за день тепера». Балада – віршований ліро-епічний твір із гострим драматично напруженим сюжетом, у якому розповідається про події з особистого, родинного та громадського життя. Тематика балад: v казково-фантастична; v любовна (трагічні випадки з особистого та родинного життя) v легендарно-історична; v героїко-патріотична. Особливості побудови балад: v невелика кількість персонажів; v підкреслена узагальненість (повчальна настанова) v відсутня деталізація (психологічні характеристики персонажів досить стислі) v стислість у викладі матеріалу; v «магічна музичність»; v наявність фантастичних моментів; v балади поєднують у собі перекази й пісні, пов’язані з народними легендами. Художні прийоми фольклору: v звертання; v діалог; v психологічний паралелізм; (вода каламутна – дівка смутна) v образи рослин, птахів, що набирають значення символів; (зозуля – материнська турбота, калина – дівоча краса) v порівняння з різною оціночною характеристикою; (оченьки, як тернок, брівочки, як шнурок) v постійні епітети; (молода дівчина, тиха вода, бідні невольники) v слова із зменшувально-пестливими суфіксами; (зелененький, дубочок, спатоньки хочу) v гіперболізація; (громовий голос) v узагальнення; (вдома і солома їдома) v римований паралелізм (яка гребля, такий млин, який батько, такий син); v вислови-порівняння (як сніг на голову, як грім серед ясного неба)
Балада «Бондарівна» У містечку Богуславку Каньовського пана
Балада "Бондарівна" розповідає про горду дівчину Бондарівну, яка не прийняла залицяння пана Каньовського й різко йому відмовила, її схопили жандарми (жовніри) й привели до пана. Той наказав вибирати: чи з ним жити, чи в сирій землі гнити. Дівчина вибрала останнє, і пан її застрелив. А батькові, старому Бондареві, дав грошей "за хорошу дочку". У творі висловлюється захоплення гордою дівчиною, яка не захотіла з нелюбом жити, не здалася, і осуд жорстокого пана-вбивці. Балада побудована на діалогах, із використанням повторів, звертань, окличних речень, порівнянь та епітетів. Українська церковно-полемічна література XVI-XVII століть виникла й розвивалась як один із засобів захисту православ'я від католицизму, який прагнув підкорити українську церкву владі Папи Римського, від примусової полонізації українського народу. Окремі полемічні виступи проти намагань папи римського і католицизму загалом підпорядковувати своїй владі не лише Захід, а й Схід, зокрема східне слов'янство, почалися вже в часи Київської Русі, незабаром після розколу 1054 р. єдиного доти християнства на два ворожі табори — римо-католицький і греко-візантійський. На розвиток полемічної літератури вплинули такі події як реформа календаря з наказу папи Григорія у 1581 році та офіційне оповіщення унії на Берестейському Соборі 1596 року. Серед українських політичних, церковних та літературних діячів не було єдиної позиції щодо подій, які відбувалися. Зокрема, як писав В. Щурат: «Унія наблизила Русь до Західної Європи, унія викликала багате письменство, унія прискорила культурний розвиток руського народу». Проте серед прихильників українського православ'я унія породила тривогу і спричинила цілу хвилю протестів у вигляді полемічних трактатів та памфлетів. У відповідь з'явилися анонімні памфлети українських православних літераторів, твори видатних українських письменників-полемістів Г.Смотрицького, Х. Філалета, І. Вишенського, С.Зизанія, М. Смотрицького, З. Копистенського, М. Андрелли та ін. Зокрема, «Апокрисис» («Відповідь»), виданий в Острозі польською (1597 р.) і староукраїнською (1598 р.) мовами, написаний Христофором Філалетом у відповідь Петру Скарги, гнівно виступає проти підступної політики папства та зрадницьких дій верхівки українського духовенства, застерігає, що польсько-шляхетська політика соціального і національно-релігійного гноблення українців і білорусів може викликати народне повстання. «Апокрисис» мав велику популярність в Україні і Білорусі. «Календар римский новый» Смотрицького «змагається» за незалежність «руської віри» з єзуїтом Б. Гербестом, критикує католицьке вчення про божественне походження папської влади і відкидає григоріанський календар. Твір Смотрицького не завжди дотримується теологічних аргументів, натомість використовує гумор з приповідками і прислів'ями, написаний мовою наближеною до народу, і тому стає доступним широким масам. Поняття "полемічна література" Полемічні твори досліджуваного періоду нерідко виходять за межі церковних суперечок, богословських дискусій. У них виразно проступають риси викривальні, відчувається голос полеміста на захист пригноблених верств населення, бідного і нещасного селянина. Поштовхом до полеміки стала книга польського пропагандиста католицизму, противника православ'я Петра Скарги "Про єдність церкви Божої" (1577), яка по суті була ідеологічною основою Брестської унії (1596). Ціла низка творів, наприклад полемічне "Посланіє до латин из их же кніг", з'явилося як відповідь на цю книгу П. Скарги. На захист православної віри піднялися православні священики, просвітителі XVI-XVII століть, перед якими стояло завдання - у словесному поєдинку викрити й засудити церковну унію, висміяти зрадників-уніатів. Посеред полемічних творів цього православно-народнього характеру найвизначніше місце належить безумовно посланням українського афонського ченця Івана Вишенського. Полемічні твори досліджуваного періоду нерідко виходять за межі церковних суперечок, богословських дискусій. У них виразно проступають риси викривальні, відчувається голос полеміста на захист пригноблених верств населення, бідного і нещасного селянина. Отже, боротьба релігійна нерозривно пов'язана з боротьбою соціальною і національною, а полемічна література викриває пригноблення народу - церковне, соціальне і національне. «Слово про похід Ігорів» Композиція «Слово…» має вступ, основну частину та закінченні. У вступі безіменний автор роздумує, в якій манері описувати події. Основна частина – це кілька оповідань: про виступ Ігорової дружини, похід, битви з половцями та про події, пов’язані з поразкою русичів: «золотий сон» Святослава, «плач Ярославни», втеча Ігоря з полону. Кінцівка – величання Ігоря, князів та дружини. Особливістю композиції «Слова…» є недотримання хронологічної послідовності в розповіді. Автор перериває опис походу Ігоря й згадує минуле чи переносить думкою в інші місця (Київ, Путивль) або ж розмірковує над причинами та наслідками подій, веде суперечку, радить. Образи Образ природи. Центральний образ «Слова…» - Руська земля. Образ Ігоря. Головний персонаж твору – руський князь, який любить свою Батьківщину і без вагань готовий віддати за неї своє життя. Ігор Святославович чесний та відкритий, гордий і відважний. Зневажає смерть, а полон – найбільша ганьба. Але він необачний, надміру запальний, тому неспроможний тверезо оцінити ситуацію. Образ Святослава. Великий грізний київський князь, видатний полководець – розгромив орди половців. Видатний державний діяч, справжній патріот і благородна людина. Картаючи Ігоря та Всеволода за свавілля, що призвело до нового лиха, звертається із закликом до інших князів помститися за Руську землю. Цим він хоче об’єднати всіх князів, щоб зміцнити Київську державу, зробити її могутньою і незборимою. Образ Ярославни. Єдиний жіночий образ «Слова…», глибокий ліризм та моральна краса якого роблять його неповторним. У невтішнім горі Ярославна благає сили природи послабити муки не лише свого мужа, вона клопочеться й про інших воїнів-русичів. Образ автора. Він всебічно освічена і вельми обдарована людина, яка добре знала усну народну творчість, історію, географію, розумілася на політиці та військовій справі. Він не лише митець, а й пристрасний громадянин, палкий поборник єдності руських земель. Жанр У «Слові…» проза переплітається з поезією. Твір промовляли речитативом у супроводі гуслів. Сучасні дослідники відносять «Слово…» до жанру поеми.
Повість минулих літ Повість минулих літ — літописне зведення, складене у Києві на початку 12 століття, пам'ятка історіографії та літератури Київської Русі. Оригінал (першопис) «Повісті минулих літ» до наших днів не зберігся. Збереглися лише пізніші списки. Під «списком» розуміють «переписування» («списування») з іншого джерела. Найдавніші з них — Лаврентіївський, переписаний 1377, що охоплює події до 1110, та Іпатіївський (Іпатський), переписаний на початку XV ст. з доведенням розповіді до 1117. Відомі три редакції «Повісті минулих літ»: перша — складена ченцем Києво-Печерського монастиря Нестором з літописних зведень поч. XII ст. з доведенням розповіді до 1113; друга — ігуменом Видубицького монастиря Сильвестром у 1116; третя виготовлена у Видубицькому монастирі 1118 для Мстислава — сина Володимира II Мономаха. «Повість минулих літ» — перша у Київській Русі пам'ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Висвітлює історію східних слов'ян та князівської влади, утвердження християнства на Русі, містить оповіді про виникнення слов'янської писемності, відбиває настрої різних суспільних верств. Записи подаються порічно. Використано перекази, оповідання, повісті, легенди. Григорій Сковорода (1722-1794) "Бджола та Шершень" Шершень спитав у Бджоли, чому вона така дурна. Адже, добре знаючи, що плоди її праці корисніші для людей, ніж для неї самої, та до того ж часто їй шкодять, приносячи замість нагороди смерть, Бджола не перестає робити дурниці — збирає мед. Сила [мораль]. Шершень — узагальнений образ людей, що живуть грабунком інших і створені лише для того, щоб їсти й пити. Бджола ж — мудра людина, яка трудиться в «сродному ділі», тобто за своїм покликанням. Чимало Шершнів безглуздо кажуть: навіщо, наприклад, студентові вчитися, якщо нічого за це не має. Вони не розуміють, що справа, яка припадає до душі, дає найбільше задоволення. За природними законами живуть тварини (Хорт, Кішка, бджола) та наймудріші з людей (наприклад, давньоримський державний діяч і письменник Катон). Немає більшої радості, як «жити за натурою». Це означає не вдоволення низьких потреб і скотської похоті, а виконання свого природного призначення в житті. Саме про таку близькість до природи сказав давньогрецький філософ Епікур: «Дяка велика блаженній натурі за те, що потрібне зробила неважким, а важке непотрібним». Дотримуватись таких правил у житті — значить догодити Богу, бо «усе в ньому і він в усьому».   Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...  Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...  ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...  Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|