Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Поняття та значення принципів права





У науковій і навчальній літературі принципи характеризують як загальні вимоги до суспільних відносин і їх учасників, а також як вихідні керівні засади, відправні установлення, що виражають сутність права і випливають з ідей справедливості й свободи, а також визначають загальну спрямованість і найістотніші риси діючої правової системи.

Принципи права — об'єктивно властиві праву відправні начала, незаперечні вимоги (позитивні зобов'язання), які ставляться до учасників суспільних відносин із метою гармонічного поєднання індивідуальних, групових і громадських інтересів. Іншими словами, це є своєрідна система координат, у рамках якої розвивається право, і одночасно вектор, який визначає напрямок його розвитку.[417]

Вітчизняний дослідник С.Д. Гусарєв визначає принципи права як закріплені в праві головні ідеї, вихідні начала або основи функціонування, що характеризують його зміст, головне призначення права та обумовлені загальними закономірностями розвитку суспільства.[418]

Поняття «принцип» у перекладі з латинської мови означає «початок», «першооснова», «первинність». З давніх-давен принцип вважався підвалиною, фундаментом будь-якої соціальної системи (в тому числі правової), вимоги якого поширювалися на всі явища, що належали до цієї системи. Принципи не формулюють конкретних прав і обов'язків і не завжди забезпечені конкретними законодавчими санкціями, однак від того, на яких принципах заснований правовий порядок, можна значною мірою судити про характер самої держави (демократична, тоталітарна тощо). Іншими словами, це є своєрідна система координат, у рамках якої розвивається право, і одночасно вектор, який визначає напрямок його розвитку.

Значення принципів у праві обумовлюється тим, що вони:

1. мають властивість вищої імперативності, універсальності, загальнозначущості, їм притаманні стійкість і стабільність протягом невизначено тривалого часу;

2. спрямовують розвиток і функціонування всієї правової системи;

3. зумовлюють напрями правотворчої, правозастосовчої та іншої юридичної діяльності;

4. координують функціонування механізму правового регулювання

5. виступають найважливішим критерієм законності дій громадян, посадових осіб та інших суб'єктів права;

6. сприяють подоланню прогалин у праві;

7. впливають на рівень правосвідомості і правової культури в суспільстві.

Принципи права є втіленням результату раціонального наукового осмислення закономірностей розвитку права. Форми існування правових принципів різноманітні; вони можуть існувати у вигляді вихідних положень правових теорій та концепцій, правових орієнтацій суб'єктів права, змісту правових норм, правових цінностей тощо.

Принципи є підставою права, містяться у його змісті, виступають як орієнтири у формуванні права, відбивають сутність права та основні зв'язки, які реально існують у правовій системі. У принципах зосереджено світовий досвід розвитку права, досвід цивілізації. Тому принципи права можна назвати стрижнем правової матерії.[419]

2. Загальноправові принципи

Загальноправові принципи, характерні для права в цілому, визначають якісні особливості всіх правових норм національної правової системи незалежно від специфіки регульованих ними суспільних відносин. Вони діють у всіх галузях права, через що їх називають загальними (за обсягом), або основними. До них належать: єдність прав і обов'язків суб'єктів суспільних відносин, гарантованість прав і свобод громадян, принцип відповідальності за вину, принцип законності, поєднання стабільності і динамізму та деякі інші.

Єдність прав і обов'язків суб'єктів суспільних відносин. Сутність його полягає в тому, що праву користування одним суб'єктом будь-яким соціальним благом кореспондує обов'язок іншого суб'єкта виконати необхідні для суспільства дії. Носіями прав і обов'язків є громадяни і їх об'єднання, посадові особи, державні органи і держава в цілому. Конкретні прояви дії вказаного принципу можуть бути виражені таким поєднанням прав і обов'язків:

1. загальному суб'єктивному праву (на працю, відпочинок, охорону здоров'я) кореспондує обов'язок інших осіб сприяти здійсненню цих прав, хто б не був їх носієм;

2. загальним юридичним обов'язкам (не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей) відповідають суб'єктивні юридичні права конкретних осіб вимагати їх дотримання;

3. праву одного суб'єкта відповідає обов'язок іншого. Праву громадянина на пенсію, допомогу по безробіттю кореспондує обов'язок органу соціального забезпечення нарахувати пенсію, а служби зайнятості — допомогу по безробіттю;

4. кожен суб'єкт виступає щодо іншого водночас і як носій прав і обов'язків. У відносинах по договору купівлі-продажу обов'язку продавця передати товар відповідає його право одержати за нього обумовлену договором плату, а обов'язку покупця оплатити товар відповідає право одержати товар на погоджених умовах.

Гарантованість прав і свобод громадян. Реальність здійснення прав і свобод громадян забезпечується системою політичних, економічних, організаційних, а також юридичних гарантій, без яких реалізація прав була б неможливою. До політичних гарантій належить наявність розвинутої системи народовладдя і демократичних форм її здійснення; до економічних — рівність усіх форм власності, економічних можливостей усіх суб'єктів суспільних відносин; до юридичних — система правових засобів, за допомогою яких реалізуються можливість захистити свої права і свободи в суді, доступність законодавства та інших нормативних актів, можливість не свідчити проти самого себе і своїх близьких родичів, відповідальність держави за незаконні дії державних органів і посадових осіб та ін.

Принцип відповідальності за вину. Однією з підстав юридичної відповідальності будь-якого виду є вина, тобто психічне ставлення особи до своєї протиправової поведінки (дії або бездіяльності) та її наслідків у формі умислу або необережності. Сутність принципу полягає в тому, що застосування заходів юридичної відповідальності в усіх галузях права можливе лише за наявності вини. Як вихідний він існує і в цивільному законодавстві. Однак є виняток, коли заходи цивільно-правової відповідальності застосовуються до власника джерела підвищеної безпеки за безвинне заподіяння шкоди. Водночас чимало дослідників таке заподіяння шкоди не відносить до правопорушення, а це означає, що загальна дія вказаного принципу не порушується.

Принцип законності. Цей принцип виражається в системі вимог суворого і неухильного дотримання законів і відповідних їм підзаконних актів усіма суб'єктами суспільних відносин. Свій вияв він знаходить у правотворчій і правозастосовчій діяльності. Цей принцип означає також верховенство закону в системі юридичних актів, єдність законності, тобто однакове розуміння і дотримання законів, несуперечність норм, що становлять діючу систему права, обов'язковість норм права для всього населення, неприпустимість зворотної сили законів, що встановлюють нову або більш тяжку юридичну відповідальність та ін.

Вітчизняний дослідник О.І. Ющик стверджує, що принцип законності має своїм вихідним моментом необхідність мати закон як юридичну форму нормативної сутності в діяльності державного апарату. Далі зазначає дослідник, що принцип законності не можна обмежувати суто формулюванням вимоги до агентів публічної влади дотримувати положень закону.[420]

Принцип поділу права на публічне і приватне, на відносно самостійні галузі та інститути. Дія вказаного принципу притаманна праву України, бо цей поділ сформулювався і тяжіє до континентальної (романо-германської) правової сім'ї.

Поєднання стабільності і динамізму. Право активно впливає на регульовані відносини, і в разі адекватного відбиття у правовій формі існуючих соціальних тенденцій установлюється правопорядок як головна мета механізму правового регулювання. Однак згодом правова форма старіє і не забезпечує потреб соціального регулювання, що тягне за собою її своєчасне реформування.[421]

Принципи права слугують загальними орієнтирами у право- творчості та правозастосуванні.[422]

3. Галузеві принципи права та їх характеристика

Галузеві принципи підкреслюють особливості конкретної галузі права і нарівні з предметом і методом сприяють індивідуалізації галузі як самостійної в загальній системі права. Принципи галузей — це не раз і назавжди дана аксіома; вони, як і норми права, можуть змінюватися, зокрема зі зміною суспільних відносин, на базі яких виникає галузь права. Так, процеси реформування політичної, економічної, соціальної та інших сфер життя суспільства не могли не відбитися на змісті галузевих принципів. Поява ринку праці і капіталу, наприклад, сприяла становленню ряду нових принципів галузі трудового права. За часів соціалістичної системи господарювання за будь-яким роботодавцем все ж стояла держава, тому основні умови трудового договору з працівником (розмір зарплати, терміни договору, тривалість відпусток та ін.) були значною мірою усередненими. В умовах ринкової організації економіки основоположними принципами трудового права стають:

1. свобода праці, яка передбачає для кожного працездатного громадянина свободу вибору місця роботи, форми й виду реалізації своїх здібностей до праці, а також свободу договірного регулювання трудових відносин при встановленні державою обов'язкового мінімуму прав найманого працівника;

2. державний нагляд і контроль за умовами праці найманих працівників;

3. принцип обов'язковості умов договорів про працю, в тому числі вимоги дисципліни і підлеглості працівника організаторам виробництва в процесі праці;

4. принцип розподілу за кількістю і якістю праці, що відповідає екстенсивному типу виробництва, модифікується в принцип оплати праці найманого працівника за його результатами відповідно до встановленого державою мінімуму оплати і договорів про працю;

5. і нарешті, більшого значення набуває принцип забезпечення працівника при настанні непрацездатності, а також матеріального забезпечення в разі безробіття, що зафіксовано на міжнародно-правовому рівні.

З часом зникли такі принципи, як переважна охорона соціалістичної власності і її необмежена віндикація, принцип планування, керівна і спрямовуюча роль КПРС та інші, що вихолощували зміст галузі цивільного права. Водночас з'явилися принципи, сформульовані в процесі багатовікової історії розвитку тієї чи іншої галузі, які або не згадувалися взагалі, або мали другорядний, підпорядкований щодо згаданих вище принципів характер. Йдеться про принципи єдності правового регулювання майнових і особистих немайнових відносин незалежно від їхніх суб'єктів, рівності учасників цивільних правовідносин, повного поновлення порушеного стану суб'єктів цивільного права та ін.

Не міг не відбитися на змісті галузевих принципів відхід від класового трактування права, а також загальні тенденції до гуманізації й демократизації правової системи в цілому.[423]

Галузеві принципи права — своєрідна система координат, у рамках якої розвивається певна галузь права, і одночасно вектор, що визначає напрямок розвитку цієї галузі.[424]

В конкретних історичних обставинах і в зв'язку із завданнями, які ставляться державою та суспільством. Перелічені фактори характерні для... принципів, що підтверджує їхню системність"

Натомість A.M. Чвалюк наголошує, що "...слід з'ясувати загальні засади такого феномена, як правовий принцип... Відомо, що принципи відображають й обумовлюють модель організації відносин у тій або іншій сфері державного регулювання (якщо внутрішні закономірності суспільних відносин і правового регулювання є адекватними)... Принципи обумовлюють установлену законом специфіку статусу суб'єктів різних галузей"

Зважаючи на таке розмаїття підходів, убачаємо за нагальне (предмет дослідження) здійснити огляд наявної наукової доктрини та, на основі системного аналізу, запропонувати власне бачення щодо змісту та системи критеріїв (ознак) віднесення віднесення тих чи інших ідей до рангу правових, у тому числі галузевих.[425]

До ознак принципів права соціального забезпечення можна також віднести:

1) взаємозв'язок та взаємозумовленість принципів права соціального забезпечення із принципами соціального забезпечення;

2) принципи права соціального забезпечення ґрунтуються на таких загальнолюдських цінностях та ідеалах, як добро, чуйність, гуманізм, справедливість;

3) основою для формування основних положень права соціального забезпечення служать соціальні ризики;

4) залежність розвитку галузевих принципів від стану національної економіки [426]

Міжгалузеві принципи права

Міжгалузевими називаються принципи, що діють відразу в кількох галузях права. Більшість принципів мають міжгалузевий характер, бо більш- менш одноманітно виражені в нормах кількох галузей. До них належать принципи судоустрою, судочинства (цивільного, господарського, кримінального) і правового стану осіб, які беруть участь у процесі[427]

До міжгалузевих принципів відносяться:

1. Незалежність суддів і підкорення їх тільки законові. При здійсненні правосуддя судді незалежні, підкоряються тільки закону і нікому не підзвітні (ст. 129 Конституції України, ст. 3 Закону «Про статус суддів»). Вони вирішують цивільні справи на основі закону, в умовах, що виключають сторонній вплив на них (ст. 8 ЦПК). Отже, зміст цього принципу розкривається в поєднанні двох правил — незалежності суддів, підкоренні їх тільки законові.

2. Державною мовою судочинства в Україні є українська мова (ст. 10 Конституції). Судочинство провадиться українською мовою або мовою більшості населення даної місцевості. Судові документи, відповідно до встановленого порядку, вручаються особам, які беруть участь у справі, в перекладі на їх рідну мову або іншу мову, якою вони володіють. Якщо при розгляді справи були порушені правила про мову, якою ведеться судочинство, то рішення у всякому разі підлягає скасуванню (п. 3 ст. 314 ЦПК).

3. Рівність усіх учасників процесу перед законом і судом (п. 2 ст. 129 Конституції). Громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст. 24 Конституції).

4. Гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами. Закріплений п. 7 ст. 129 Конституції принцип гласності характеризує демократизм цивільного судочинства і сприяє здійсненню ним запобіжної і виховної функцій. Відкритий розгляд справ дає можливість громадянам безпосередньо знайомитися з роботою суду, а це підвищує його відповідальність за законне і правильне вирішення цивільних справ.

5. Об'єктивна істина. Змістом цього принципу є відповідність висновків суду, викладених у рішенні, дійсним обставинам справи. Порушення принципу об'єктивної істини є безумовно, підставою для скасування рішення.[428]

Висновок

Підсумовуючи, доречно підкреслити - принципи права виконують вагому роль у регулятивному впливі права на суспільні відносини. Ці принципи, важливою складовою правової матерії і виступають її фундаментом. Тому науковий ґрунтовний аналіз основних закономірностей функціонування правових принципів є центральним завданням науковців і потребує подальшого дослідження

Приведений у даній роботі аналіз правових принципів дозволяє зробити наступний висновок:

Суть права допомагають розкрити принципи права - ті основоположні ідеї, начала, на яких базується та або інша правова система. Вони лежать в основі всієї законотворчої діяльності людини і є продуктом багатовікового розвитку цивілізації. Ці принципи відображають неписані закони, по яких живе як окрема людина, так і суспільство в цілому. Принципи, як базові елементи, постійні в часі і служать відправною крапкою для побудови тієї або іншої законодавчої структури держави.

У функціональному аспекті принципи права виступають, з одного боку, початковими началами правового регулювання, що забезпечують узгодженість і ефективність системи юридичних норм, а з іншої - безпосередніми регуляторами поведінки учасників суспільних відносин при її проблемі і суперечності.

Вступ

Принципи права завжди викликали інтерес дослідників і практиків. Це пояснюється їх значенням у доктрині права та в практичній діяльності. Саме шляхом вичленування принципів, критеріїв та формування структури, набір фактів і відомостей перетворюється в систему знань, тобто в науку.

Принципи лежать в основі права, утворюють його фундамент; на них ґрунтується право як загальнообов'язковий соціальний регулятор. Принципи права мають безпосередній зв'язок з переважною більшістю стрижневих загальнотеоретичних понять; вони є виразом найважливіших цінностей, що притаманні системі права. На підставі та з урахуванням принципів формуються норми, інститути й галузі права, видаються юридичні акти, здійснюється весь процес правового регулювання. Вони є втіленням нерозривних зв'язків між минулим, сьогоденням і майбутнім правової системи. Принципи так чи інакше відбиваються в засадах правотворчості, правозастосування, тлумачення права та ін. Вони символізують дух права. Тому вони мають бути об'єктом особливої уваги правознавців.

Чітке нормативне закріплення принципів полегшує їх засвоєння, а отже - і застосування на практиці. Розуміння галузевих принципів права може виявитися корисним і навіть необхідним для правильного тлумачення конкретних правових норм. Принципи права, незважаючи на те, що викладаються буквою, найкраще відображають його істинний дух. Саме цей дух права перетворює мертвий нормативний масив на живе право, надзвичайно цікавий і складний організм, дослідження і вдосконалення якого і є змістом професійної діяльності юриста.

1. Поняття та ознаки принципів права

Принцип розглядається як теоретичне узагальнення найбільш загального, типового, те, що виражає закономірності існування та розвитку, ядро цілісного системного утворення[429]. Поняття «принцип» походить від латинського слова «рrincipium», яке означає «основні найголовніші, вихідні положення, засоби, правила, що визначають природу й соціальну сутність явища, його спрямованість і найсуттєвіші властивості»[430].

Термін принцип за своїм семантичним значенням тотожний українським словам «основа», «засада». Свого часу Л.С. Явич писав, що принципи це «вихідні, відправні теоретичні положення того чи іншого виду людської діяльності, і є важливим організуючим і спрямовуючим началом, яке забезпечує досягнення певних цілей»[431].

Сучасний дослідник М.Д. Бойко зазначає: «В теорії права під правовими принципами маються на увазі ідеї, які висловлюють суть, основні властивості і загальну спрямованість розвитку правових норм у межах усієї системи права або її окремих галузей чи інститутів»[432]. Тобто, «принципи права - це такі засади, вихідні положення, на яких ґрунтується право як система норм. Вони є основою права»[433].

О.В. Старчук, у свою чергу, розглядає принципи права як «керівні ідеї, у відповідності з якими будується вся система галузі права, формується цілий масив правових норм, що регулюють ті чи інші суспільні відносини. Крім цього, поряд із предметом і методом правового регулювання принципи права є ознакою самостійності галузі права... під принципами трудового права слід розуміти основні засади, які виражають сутність трудового права та напрямки його подальшого розвитку»[434].

Попри те, що зазначене поняття відображає закономірності існування, розвитку різних правових явищ, у тому числі є структуроутворюючою ознакою окремих галузей права, спостерігаємо значну різноманітність у підходах до формулювання дефініції поняття «принципи права», визначення сутності тих чи інших правових принципів певних галузей права. Так, одні вчені визначають їх як «об'єктивну категорію», що має «стабільний характер і відображає найбільш важливе, вирішальне щодо предметів, процесів. дійсності»[435]; інші - вважають принципи права «відображенням історичного типу права»[436], а деякі дослідники - відстоюють позицію, що принципи права є взагалі категорією правосвідомості («основними ідеями правосвідомості»[437]) або науки, початком правопізнання[438].

П.Д. Пилипенко заначає, що «сучасні дослідження принципів права обґрунтовують об'єктивний характер цієї категорії. Це такі засадничі основи права, які відповідають характеру суспільних відносин, економічним, політичним, ідеологічним процесам, що відбуваються в суспільстві»[439]

Ю.А. Тихоміров називає «принципи права» свого роду «ціннісним орієнтиром» для правотворчості й правозастосування в цій сфері; вони, твердить дослідник, закріплюються в законі, іншому акті та набувають суворого нормативно-орієнтувального й системотвірного змісту для всіх норм того або іншого акта, інституту й підгалузі[440]

A.M. Колодій вказує, що «в абсолютній більшості випадків кожний принцип права спочатку існує як загальносоціальний, а потім, за використання його юридичною практикою і осмислення юридичною наукою, як принцип правосвідомості, перетворюючись у результаті процесу правоутворення на принцип права... будь-які принципи, у тому числі і принципи права - продукт людської діяльності. Вони є соціальними явищами - як за джерелом походження, так і за змістом, їх виникнення обумовлено потребами суспільного розвитку, в них відображаються закономірності суспільного життя»[441]

До «найбільш характерних ознак» принципів права, за думкою Т.З. Гарасиміва, слід віднести такі, як: 1) об'єктивна зумовленість, історичний та ідеологічний характер; 2) вища імперативність, універсальність, загальна значимість; 3) регулятивний характер; 4) однопорядковість із сутністю права, основу якого складають; 5) взаємозв'язок та єдність щодо норм права[442]

Б.С. Сташків стосовно системи ознак принципів права зазначає таке: «До характерних ознак права належать такі: 1) є загальними (керівними, спрямовуючими, основними, головними, ключовими, наскрізними, відправними, вихідними) ідеями (положеннями, началами) про справедливе регулювання суспільних відносин правовими засобами; 2) відображають закономірності суспільного розвитку на певному етапі, а також права, його природу і соціальне призначення; 3) реалізуються, як правило, шляхом закріплення їх у нормах права; 4) визначають характерні риси не тільки чинного, а й майбутнього права; 5) виступають критерієм правової оцінки поведінки посадових осіб і громадян; 6) окреслюють нормотворчу, правозастосовну і правоохоронну діяльність суб'єктів права; 7) виникають і відмирають еволюційним шляхом»[443]

Отож, спектр думок дослідників доволі широкий, погляди вчених - різноманітні. Принципи права - це його основні засади, вихідні ідеї, що характеризуються універсальністю, загальною значущістю, вищою імперативністю й відбивають суттєві положення права. Принципи права можуть поділятися на галузеві та міжгалузеві. Розглянемо їх особливості.

2. Галузеві принципи права

Галузеві принципи підкреслюють особливості конкретної галузі права і нарівні з предметом та методом сприяють індивідуалізації галузі як самостійної в загальній системі права. Принципи галузей - це не раз і назавжди дана аксіома; вони, як і норми права, можуть змінюватися, зокрема зі зміною суспільних відносин, на базі яких виникає галузь права.

Галузеві принципи - своєрідна система координат, у рамках якої розвивається певна галузь права, і одночасно вектор, що визначає напрямок розвитку цієї галузі. Властиві конкретній галузі права (наприклад, принцип рівності сторін у майнових відносинах - у цивільному праві; рівності держав, поважання державного суверенітету, невтручання у внутрішні справи держави та ін. - у міжнародному публічному праві).

Галузеві принципи характеризують найбільш суттєві риси конкретної галузі права: принцип диспозитивності (у цивільному праві) і принцип імперативності (у кримінальному праві), принцип презумпції невинуватості (у кримінальному праві) тощо.[444]

Принципи тієї або іншої галузі права або групи галузей мають свою специфіку, є «переломленням» загально-правових принципів крізь призму певної галузі або їхніх груп.

В юридичній науці науковцями вживались непоодинокі спроби обґрунтувати конкретні критерії віднесення тих чи інших «керівних ідей» до рангу таких, що мають засадничий (принциповий) характер, у тому числі галузевих принципів. Скажімо, за твердженням О.В. Кузьменка, «...при визначені галузевих принципів необхідно враховувати цілу низку факторів, без яких неможливо визначити їх систему. По-перше галузевий принцип є одним з об'єктивних показників, що дає можливість виділити галузь у правовій системі. По-друге, галузевий принцип повинен володіти можливістю взаємодіяти у своїй системі з відповідними принципами, які стоять в одній галузевій площині.

По-третє, галузевий принцип повинен володіти можливістю взаємодіяти у своїй системі з відповідними принципами вищого та нижчого порядків. По-четверте, кожному галузевому принципу відведена своя вагома роль у характеристиці галузі права, а також у цілій системі права. По-п'яте, галузевий принцип відображає ті риси права, які мають найбільше суспільне, політичне та юридичне значення в конкретних історичних обставинах і в зв'язку із завданнями, які ставляться державою та суспільством. Перелічені фактори характерні для принципів, що підтверджує їхню системність»[445]

До принципів галузі трудового права, тобто засадничих положень (ідей), які визначають сутність (в тому числі й у сфері правового забезпечення службово-трудових відносин працівників ОВС) і закономірності розвитку трудового права, слід віднести наступні: обмеження сфери правового регулювання відносинами найманої праці; оптимальне поєднання централізованого й локального правового регулювання; соціальне партнерство й договірне встановлення умов праці; оптимальне поєднання єдності та диференціації правового регулювання умов праці; визнання незаконними умов договорів про працю, які погіршують правове становище працівників порівняно з умовами, встановленими в законодавстві. Усі означені галузеві принципи слід безпосередньо закріпити в Загальній частині нового Трудового кодексу України, що спростить правозастосовчу діяльність та певною мірою посприяє впорядкуванню наукової доктрини, у тому числі й галузі трудового права.

Б.С. Сташків, стосовно ознак галузевих (правових) принципів, зазначає таке: «Ознаки, що притаманні загальним принципам права, властиві і принципам права соціального забезпечення, його підгалузям та правовим інститутам. До ознак принципів права соціального забезпечення можна також віднести: 1) взаємозв'язок та взаємозумовленість принципів права соціального забезпечення із принципами соціального забезпечення;

2) принципи права соціального забезпечення ґрунтуються на таких загальнолюдських цінностях та ідеалах, як добро, чуйність, гуманізм, справедливість; 3) основою для формування основних положень права соціального забезпечення служать соціальні ризики; 4) залежність розвитку галузевих принципів від стану національної економіки»[446]

На думку співавторів підручника «Управління в митній службі», ураховуючи спрямованість і роль принципів в управлінській практиці, вони мають відповідати низці вимог, а саме: «1) точно відображати об'єктивні передумови: зв'язки і залежності різних елементів в управлінських відносинах; 2) відображати дії, необхідні для створення умов настання певної події, потрібної для досягнення мети управління; 3) мати зручні для практичного застосування форми вираження. Безумовно, принципи мають бути сформульовані у вигляді керівних правил, норм поведінки, закріплені в наукових концепціях, щоб ними могли користуватися на практиці суб'єкти управління. Зміст галузевих принципів мусить відображати якісні й суттєві управлінські зв'язки в системі. При цьому між конкретним змістом і формою вираження цих управлінських начал існує такий зв'язок, що жоден аспект не може бути заздалегідь виділений як пріоритетний. Такі характеристики мають розглядатись тільки одночасно й у єдності. Ігнорування однієї із цих складових, спроба виділити головне, значуще в їх змісті призводить до втрати методологічного значення і ролі основних управлінських начал»[447]

М. Кучерявенко стверджує, що за саме результатами правового закріплення принципи забувають загального значення, виступають певною мірою орієнтиром при становленні та розвитку права. Особливо велике загальнометодичне значення принципів при формуванні практики в сфері застосування права.[448]

Таким чином, галузеві принципи - це основні керівні положення, що визначають загальну спрямованість і найбільш істотні риси змісту правових норм.

3. Міжгалузеві принципи права

Міжгалузеві принципи - це своєрідна система координат, у рамках якої розвиваються кілька відповідних галузей права, і одночасно вектор, що визначає напрямок розвитку цих галузей. Властиві кільком спорідненим галузям права (наприклад, принципи гласності та змагальності сторін судового розгляду - в кримінально-процесуальному та цивільному процесуальному праві; принципи недоторканності власності, свободи економічної діяльності, свободи укладати договір, необхідності конкуренції та заборони монополізації - у підприємницькому та банківському праві).

Міжгалузеві принципи «характерні для кількох галузей права, які можуть утворювати певну правову спільність»[449]. Зокрема, серед учених європейських країн досить поширеною є думка про те, що трудове право входить до такої правової спільності, як соціальне право. Європейське соціальне право розглядається науковцями як системна правова структура, до складу якої входять трудове право, право соціального забезпечення та інші норми, що регулюють захист соціальних прав людини. Визнання соціального права як такого вважається французькою доктриною соціального права, спрямовуються зусилля на вироблення єдиної соціальної політики ЄС[450]

Ця ідея знаходить підтримку й серед правознавців Росії: наприклад, Є.І. Доморацька під «соціальним законодавством» розуміє сукупність норм, які регулюють суспільні відносини в галузі праці, соціального забезпечення, освіти, охорони здоров'я та в сфері соціального обслуговування населення[451]

Соціальному праву притаманні такі принципи, як: соціальна справедливість, соціальна солідарність, соціальна стандартизація (встановлення на рівні закону мінімальних нормативів забезпечення), державне гарантування забезпечення соціальних прав і державних соціальних стандартів, соціальне партнерство та деякі інші. Частина цих принципів властива й трудовому праву як галузі соціального права[452]

Водночас зазначимо, що наявне законодавство України про працю в багатьох питаннях є доки незавершеним, неповним. Принципи повинні створювати певну систему, бути узгодженими як між собою, так і із загальними принципами права, із принципами державної політики, а також принципами міжнародно-правового регулювання праці.

Міжгалузевими принципами є такі принципи, як «дозволено все, що не заборонено законом», а також «дозволено тільки те, що прямо дозволено законом, все інше заборонено», які відповідають загально-дозволеному і дозволено-заборонному типам правового регулювання. Загальнодозволена спрямованість характерна для цивілістичного циклу галузей, зі змісту яких випливає, що громадяни та юридичні особи можуть займатися будь-якою діяльністю, не забороненою законом. Водночас діяльність органів держави базується на дозволено-заборонному принципі, бо здійснюється відповідно до їх компетенції в рамках адміністративного, криміналістичного і процесуального циклів галузей і побудована на забороні виходити за її рамки.

Міжгалузеві принципи виражають особливості декількох споріднених галузей права: гласність судочинства (для кримінально-процесуального й цивільного процесуального права), принцип змагальності, принцип матеріальної відповідальності (для цивільного, фінансового, трудового права тощо).

Більшість принципів мають міжгалузевий характер, бо вони більш- менш одноманітно виражені в нормах декількох галузей. До них належать

принципи судоустрою, судочинства (цивільного, господарського, кримінального) і правового становища осіб, які беруть участь у процесі. Це, зокрема, такі:

- незалежність суддів і підкорення їх тільки закону;

- здійснення правосуддя тільки судом;

- рівність прав учасників судового розгляду перед законом і судом;

- всебічність, повнота та об' єктивність з' ясування обставин справи;

- ніхто не може бути суддею у власній справі;

- гласність та відкритість судового розгляду;

- змагальність сторін і диспозитивність судочинства;

- національна мова судочинства;

- доступність судового захисту;

- обов' язковість судових рішень та ін[453].

Такі принципи як принцип гуманізму, законності, демократизму та деякі інші, безперечно, властиві кримінальному праву, але разом з тим вони в тій чи іншій мірі властиві адміністративному, цивільному, трудовому та іншим галузям права. Тому їх визнають міжгалузевими принципами права або загально-правовими принципами.[454]

Отже, міжгалузевими називаються принципи, що діють відразу в декількох галузях права.

Висновки

Отже, принципи права - це керівні ідеї, що характеризують зміст права, його сутність і призначення в суспільстві. З одного боку, вони виражають закономірності права, а з другого - являють собою найбільш загальні норми, що діють в усій сфері правового регулювання і поширюються на всіх суб'єктів. Ці норми або прямо сформульовані в законі, або виводяться із загального змісту законодавства.

Галузеві принципи визначають специфіку конкретної галузі права (принцип забезпечення свободи праці й зайнятості у трудовому праві, принцип індивідуалізації покарання - у кримінальному, принцип рівноправності всіх форм власності - у цивільному праві та ін.).

Міжгалузеві принципи - принципи, характерні для кількох галузей права: здійснення правосуддя тільки судом, гласність судового розгляду, національна мова судочинства, незалежність суддів і підпорядкування їх тільки закону, принцип змагальності в цивільно-процесуальному та кримінально-процесуальному праві та ін.

Таким чином, поділ принципів на певні види (міжгалузеві й галузеві) має не тільки теоретичне, а й важливе практичне значення. Він дозволяє виявити не лише внутрішню субординацію й галузеву належність принципів, а й допомагає знаходити правові норми, що регулюють відповідні суспільні відносини, а також з'ясувати зміст правової норми й визначити її місце в системі законодавства.

Поки що відкритим залишаються питання як про перелік принципів, так і про їхній зміст, природу в трудовому праві. Усі зазначені питання повинні знайти своє чітке законодавче вирішення, з обов'язковим урахуванням сучасної галузевої наукової доктрини.







Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.