Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Органи державної виконавчої служби





Органами державної виконавчої служби є:

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України;

відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції;

районні, міські (міст обласного значення), районні в містах
відділи державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Виконання рішень, перелік яких встановлено законом, покладається на державних виконавців.

Районні, міські (міст обласного значення), районні в містах відділи державної виконавчої служби є юридичними особами, мають поточні та вкладні (депозитні) рахунки в органах Державного казначейства України, гербову печатку.

Міністерство юстиції України, Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції мають реєстраційні рахунки в органах Державного казначейства України для зарахування стягнутих з боржників коштів та їх виплати стягувачам.

Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділи державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції мають печатку.

Державні виконавці

Відповідно до цього Закону державними виконавцями є заступник директора Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України - начальник відділу примусового виконання рішень, заступник начальника відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства
юстиції України, начальники підрозділів примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, їх заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці підрозділів примусового виконання рішень відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, начальник, заступник начальника, головний державний виконавець, старший державний виконавець, державний виконавець районного, міського (міста обласного значення), районного в місті відділу державної виконавчої служби.



Державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Компетенція органів державної виконавчої служби з організації діяльності державної виконавчої служби

Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснює керівництво органами державної виконавчої служби та контроль за їх діяльністю, добір кадрів, методичне керівництво діяльністю державних виконавців, підвищення їх професійного рівня, фінансове і матеріально-технічне забезпечення органів державної виконавчої служби, розглядає скарги на дії державних виконавців, організовує виконання рішень відповідно до закону, надає роз'яснення та
рекомендації щодо виконання державними виконавцями рішень у порядку, встановленому законом.

Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції організовують виконання законів і здійснюють керівництво відділами державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районними, міськими
(міст обласного значення), районними в містах відділами державної виконавчої служби, координують і контролюють їх діяльність; організують професійну підготовку і атестацію державних виконавців; розглядають скарги на дії державних виконавців; заохочують за успіхи в роботі і накладають стягнення за порушення трудової дисципліни; здійснюють матеріально-технічне забезпечення державної виконавчої служби; організовують виконання рішень відповідно до закону, надають рекомендації щодо виконання державними виконавцями рішень у порядку, встановленому законом.

Структура, склад та функціональні обов'язки Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції затверджуються Міністерством юстиції України.

 

 

Робота по виконанню рішень, ухвал і постанов судів у цивільних справах у частині майнових стягнень, в тому числі з порядком звернення на майно боржника, боржника-юридичну особу, звернення стягнення на заробітну плату та інші види доходів боржника.

 

Відповідно до Закону України „Про виконавче провадження” „виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).”

Примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до Закону України „Про державну виконавчу службу” примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці районних, міських (міст обласного значення), районних у містах відділів державної виконавчої служби (далі - державні виконавці).

Державний виконавець відкриває виконавче провадження:

за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа;

за заявою прокурора в разі представництва інтересів громадянина або держави в суді;

при надходженні виконавчих документів: із судів щодо справ про стягнення аліментів, про відшкодування збитків, завданих злочином, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я або втратою годувальника, про стягнення грошових сум з посадових осіб, винних у незаконному звільненні чи переведенні працівників або в невиконанні рішення суду про поновлення на роботі, про конфіскацію майна, а також про стягнення сум до державного бюджету; із відділів державної виконавчої служби та інших органів (посадових осіб), яким згідно з законом надане право приймати рішення, що підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку;

в інших випадках, передбачених законом.

Державний виконавець, починаючи виконувати рішення, повинен пересвідчитись, чи отримана боржником копія постанови про відкриття виконавчого провадження і чи здійснені ним дії, спрямовані на добровільне виконання рішення у встановлений постановою строк.

При цьому до отримання відомостей про одержання боржником копії постанови для захисту прав стягувача державний виконавець може вжити заходів щодо забезпечення виконання.

Постанова про відкриття виконавчого провадження вважається врученою боржнику за адресою, зазначеною у виконавчому документі, за умов, передбачених для вручення судових повісток.

У разі добровільного, повного або часткового виконання рішення боржником державний виконавець складає про це акт, який підписується стягувачем і боржником або підтверджується відповідним документом.

Якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення повністю або частково, то державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання в межах строку, передбаченого законодавством.

Добровільне виконання рішень не поширюється на виконавчі документи про конфіскацію майна, про стягнення матеріальних збитків з боржників, які відбувають покарання в місцях позбавлення волі, про накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, про стягнення періодичних платежів, якщо відоме місце роботи боржника, та в інших, передбачених чинним законодавством, випадках.

Якщо у встановлений строк рішення боржником добровільно не виконано, державний виконавець за наявності іншого виконавчого провадження або зведеного виконавчого провадження щодо даного боржника об'єднує виконавчі провадження у зведене виконавче провадження або приєднує виконавче провадження до зведеного виконавчого провадження.

Наявність або відсутність іншого виконавчого провадження чи зведеного виконавчого провадження щодо одного й того самого боржника державний виконавець перевіряє за даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень.

Виконавчі дії провадяться державним виконавцем в робочі дні не раніше 6-ї години і не пізніше 22-ї години. Конкретний час проведення виконавчих дій визначається державним виконавцем.

Сторони виконавчого провадження мають право пропонувати зручний для них час проведення виконавчих дій.

Проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні, встановлені законодавством, допускається лише у випадках, коли зволікання неможливе, або в разі, коли вони не можуть бути здійснені в інші дні з вини боржника, і лише за погодженням з начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

Проведення виконавчих дій у нічний час допускається з дозволу начальника відповідного відділу державної виконавчої служби й лише у випадках, коли невиконання рішення створює загрозу життю чи здоров'ю громадян.

Для проведення виконавчих дій у неробочі та святкові дні або в нічний час державним виконавцем виноситься постанова, яка письмово затверджується начальником відділу державної виконавчої служби.

За наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача або за заявою боржника, або з власної ініціативи на строк до 10 днів. Про відкладення провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що негайно повідомляє сторони, суд або інший орган, який видав виконавчий документ.

Постанова про відкладення провадження виконавчих дій може бути оскаржена начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби або до суду в 3-денний строк.

За наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою або за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про зміну способу й порядку виконання.

Рішення суду чи іншого органу (посадової особи) про відстрочку або розстрочку виконання, зміну способу й порядку виконання має бути прийнято в 10-денний строк і може бути оскаржено у встановленому порядку.

Виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню у випадках:

смерті стягувача або боржника, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення існування сторони - юридичної особи, якщо установлені судом правовідносини допускають правонаступництво;

визнання стягувача або боржника недієздатним;

проходження боржником строкової військової служби в Збройних Силах України та інших військових формуваннях, якщо за умовами служби провадження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях;

оспорювання боржником виконавчого документа в судовому порядку, якщо таке допускається законом. При цьому боржник має надати письмове повідомлення суду про надходження скарги;

прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення. При цьому боржник має надати письмове повідомлення суду про надходження скарги;

винесення постанови про зупинення виконання відповідного рішення посадовою особою, якій законом надане таке право;

подання до суду позову про виключення майна з опису. При цьому боржник має надати письмове повідомлення суду про надходження позовної заяви;

порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника.

Виконавче провадження може бути зупинено в разі:

звернення державного виконавця до суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню;

прохання боржника, який проходить строкову службу в складі Збройних Сил України чи інших передбачених законом військових формувань;

перебування боржника в тривалому службовому відрядженні;

перебування боржника на лікуванні в стаціонарному лікувальному закладі;

подання скарги на дії державного виконавця або на відмову в його відводі;

оголошення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

перебування боржника або стягувача у відпустці за межами населеного пункту, де вони проживають.

Виконавче провадження зупиняється:

у випадках смерті стягувача або боржника, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення існування сторони - юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво, визнання стягувача або боржника недієздатним - до визначення правонаступників боржника або призначення опікуна недієздатному боржникові;

у випадках проходження боржником строкової військової служби у Збройних Силах України, передбачених законом інших військових формуваннях, якщо за умовами служби провадження виконавчих дій неможливе, чи на прохання стягувача, який проходить строкову військову службу в Збройних Силах України або інших військових формуваннях; прохання боржника, який проходить строкову службу в складі Збройних сил України чи інших передбачених законом військових формувань; перебування боржника у тривалому службовому відрядженні; перебування боржника на лікуванні у стаціонарному лікувальному закладі; оголошення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини; перебування боржника або стягувача у відпустці за межами населеного пункту, де вони проживають, - до закінчення існування названих обставин;

у випадках оспорювання боржником виконавчого документа в судовому порядку, якщо таке допускається законом; прийняття судом до розгляду скарги на дії органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення; винесення постанови про зупинення виконання відповідного рішення посадовою особою, якій законом надано таке право; подання до суду позову про виключення майна з опису; порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника; подання скарги на дії державного виконавця або відмову в його відводі, - до розгляду питання по суті.

Постанова про зупинення виконавчого провадження може бути оскаржена до суду в 10-денний строк. Строки зупинення виконавчого провадження можуть бути скорочені судом.

Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний поновити виконавче провадження за власною ініціативою або за заявою стягувача, про що виноситься постанова.

Копія постанови про поновлення виконавчого провадження надсилається сторонам та органу (посадовій особі), який прийняв рішення.

Упродовж строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Цей строк не входить у строки здійснення виконавчого провадження (за винятком випадків, коли судом було скасовано постанову державного виконавця про зупинення виконавчого провадження).

Виконавче провадження підлягає закриттю державним виконавцем у випадках:

прийняття судом відмови стягувача від стягнення;

Затвердження судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закриття виконавчого провадження;

смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва;

недостатності майна юридичної особи - боржника, що ліквідується, для задоволення вимог стягувача;

скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа;

письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника при виконанні рішення про передачу їх стягувачеві, або знищення речі, яка мала бути передана стягувачеві в натурі;

закінчення передбаченого законом строку для даного виду стягнення в результаті помилкового прийняття до виконання рішення.

Державний виконавець виносить у 3-денний строк з дня, коли йому стали відомі обставини, зазначені в цьому пункті, вмотивовану постанову про закриття виконавчого провадження, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Копія постанови надсилається у 3-денний строк сторонам та суду або іншому органу (посадовій особі), якими видано виконавчий документ.

Постанова про закриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами начальнику відповідного відділу державної виконавчої служби або до суду в 10-денний строк з дня її одержання.

Виконавче провадження закінчується у випадках:

фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом;

закриття виконавчого провадження;

повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, або на письмову вимогу стягувача;

направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби.

Про закінчення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби. Її копія направляється сторонам, суду або іншому органу (посадовій особі), які видали виконавчий документ, або за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби. До копії постанови державний виконавець додає виконавчий документ, який повертається органу, що його видав, або стягувачу, або передається за належністю.

Постанова про закінчення виконавчого провадження може бути оскаржена стягувачем або боржником до суду в 10-денний термін.

У разі закриття або закінчення виконавчого провадження припиняється чинність арешту майна боржника, скасовуються інші здійсненні державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку з закриттям виконавчого провадження. Закрите або закінчене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених Законом. Копія постанови про закриття виконавчого провадження, у разі потреби, надсилається учасникам виконавчого провадження для припинення чинності заходів, ужитих державним виконавцем.

Виконавчий документ, який прийнятий державним виконавцем до виконання, і за яким стягнення не провадилося або було проведено частково, повертається стягувачеві:

за письмовою заявою стягувача;

якщо в боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, і здійснені державним виконавцем відповідно до Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;

якщо стягувач відмовився залишити за собою майно боржника, не реалізоване під час виконання рішення, одержати певні предмети, що повинні бути передані йому від боржника згідно з рішенням;

якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Якщо постанова державного виконавця про закриття виконавчого провадження визнана судом незаконною або скасована начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, то виконавче провадження підлягає відновленню.

Про відновлення виконавчого провадження державний виконавець виносить постанову не пізніше як у 3-денний строк з дня винесення ухвали суду або постанови начальника відповідного відділу державної виконавчої служби і в такий самий строк повідомляє сторони, а також суд або інший орган (посадову особу), які видали виконавчий документ, що виконавче провадження відновлено.

Відновлене виконавче провадження здійснюється надалі в загальному порядку до остаточного прийняття рішення щодо нього.

Підставами для оголошення розшуку є відсутність в ході виконавчого провадження відомостей про місце проживання (знаходження) боржника, його майна, а також дитини.

Державний виконавець звертається до суду з поданням про оголошення розшуку боржника чи дитини або виносить постанову про розшук майна боржника, яка затверджується начальником відділу державної виконавчої служби за виконавчими документами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я або у зв'язку з втратою годувальника, а також про відібрання дитини.

За іншими виконавчими документами державний виконавець може звернутися до суду з поданням про розшук боржника або дитини чи винести постанову про оголошення розшуку майна боржника за наявності письмової згоди стягувача відшкодувати витрати на розшук та авансувати зазначені витрати відповідно до Закону. У цьому разі стягувач має право в судовому порядку вимагати від боржника компенсації витрат, пов'язаних з проведенням розшуку.

Ухвалою суду чи постановою державного виконавця розшук оголошується відповідно за місцем виконання рішення або за останнім відомим місцем проживання (знаходження) боржника чи місцезнаходженням його майна, або за місцем проживання

(знаходження) стягувача.

Розшук громадянина-боржника і розшук дитини здійснюють органи внутрішніх справ за місцезнаходженням стягувача за ухвалою суду, а розшук боржника - юридичної особи, а також майна боржника здійснює державна виконавча служба шляхом запитів до відповідних установ (Державної автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, податкової адміністрації, банків або інших кредитних установ тощо).

Постанова державного виконавця про розшук обов'язкова до виконання всіма громадянами та посадовими особами.

Витрати, пов'язані з розшуком боржника, дитини, майна за виконавчими документами про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я або у зв'язку з втратою годувальника, про відібрання дитини, стягуються по його завершенні з боржника за постановою державного виконавця, яка виноситься з обгрунтованим зазначенням відповідних сум і затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

Незвернення державного виконавця до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини, а також постанова державного виконавця про відмову в розшуку майна боржника та постанова про стягнення витрат, пов'язаних з розшуком, можуть бути оскаржені до відповідного суду в 10-денний строк.

При розподілі стягнутих з боржника сум державний виконавець складає розрахунок, в якому зазначаються сума виконавчого збору, що підлягає стягненню, витрати на здійснення виконавчих дій, сума, що підлягає сплаті стягувачу, сума штрафу та залишок суми, що підлягає поверненню боржнику.

Витратами, пов'язаними з проведенням виконавчих дій, є витрати на організацію й проведення виконавчих дій.

До витрат на проведення виконавчих дій належать кошти, витрачені на:

перевезення, зберігання й реалізацію майна боржника;

оплату праці експертів, перекладачів та інших осіб, залучених у встановленому порядку до провадження виконавчих дій;

поштовий переказ стягувачеві стягнутих сум;

розшук боржника, його майна або розшук дитини;

оголошення в засобах масової інформації;

інші необхідні виконавчі дії, здійснені в процесі виконання рішення.

До інших витрат на організацію виконавчих дій належать витрати на виготовлення бланків (запитів, повідомлень, викликів, постанов державного виконавця тощо) та інших документів, які використовуються у виконавчому провадженні, оплату послуг поштового, телефонного, телеграфного, модемного зв'язку, проїзд державного виконавця, оплату за експлуатацію Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень та інші витрати на забезпечення виконавчого провадження.

Про суми витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець складає акт про витрати на проведення виконавчих дій, в якому зазначаються перелік та суми витрат, пов'язаних з проведенням виконавчих дій, а також документи, якими вони підтверджуються, з доданням копій таких документів.

Про стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій державний виконавець зобов'язаний винести постанову, яка разом з актом про витрати на проведення виконавчих дій затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби.

Витрати на проведення виконавчих дій покриваються за рахунок спеціального фонду виконавчого провадження, а також коштів сторін та інших осіб на проведення виконавчих дій відповідно до законодавства. Контроль та облік витрат на виконання покладаються на начальника відповідного відділу державної виконавчої служби.

Формування коштів спеціального фонду виконавчого провадження визначається Положенням про спеціальний фонд виконавчого провадження, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року.

У разі невиконання рішення у строк, установлений для добровільного його виконання, з боржника постановою державного виконавця, яка затверджується начальником відповідного відділу державної виконавчої служби, стягується виконавчий збір у розмірі п'яти відсотків від належної до стягнення суми (окрім періодичних платежів) або від вартості майна боржника, а за невиконання рішення немайнового характеру - у розмірі двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян із боржника - громадянина і в розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - із боржника - юридичної особи.

Не стягується виконавчий збір з осіб, звільнених від його сплати згідно із законодавством.

Постанова про стягнення виконавчого збору виноситься при першому надходженні виконавчого документа державному виконавцю, копія постанови направляється боржнику. При наступних пред'явленнях до виконання виконавчого документа державному виконавцеві виконавчий збір не стягується.

Кошти виконавчого збору спрямовуються у спеціальний фонд виконавчого провадження.

Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена до суду в 10-денний строк.

У разі закриття виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на підставі виконавчого документа, виконавчий збір повертається боржникові відділами державної виконавчої служби. Повернення коштів здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Про винесення постанови про стягнення виконавчого збору та про суми виконавчого збору, фактично стягнуті за цією постановою, державним виконавцем робиться відмітка на зворотному боці виконавчого документа. Ці записи при поверненні виконавчого документа або скеруванні його до іншого відділу державної виконавчої служби скріпляються підписом начальника відповідного відділу державної виконавчої служби та печаткою цього відділу.

Записи про наступні стягнення сум виконавчого збору або повне його стягнення виконуються відповідними відділами державної виконавчої служби, куди виконавчий документ надійшов для подальшого виконання разом з постановою про стягнення виконавчого збору.

За постановами про стягнення виконавчого збору виконавчі провадження не заводяться, виконавчий збір не береться, постанова приєднується до виконавчого провадження, щодо якого винесено цю постанову. Виділення постанови про стягнення виконавчого збору в окреме виконавче провадження допускається в разі винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, щодо якого було винесено постанову про стягнення виконавчого збору. При виконанні цієї постанови виконавчий збір не береться.

Державний виконавець, який забезпечив реальне, своєчасне й законне виконання виконавчого документа, одержує винагороду в розмірі 2 відсотків стягнутої ним суми або вартості майна, але не більше 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а за виконавчим документом немайнового характеру - не більше 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Винагорода виплачується із спеціального фонду виконавчого провадження.

Начальник відділу державної виконавчої служби контролює наявність підстав для виплати винагороди, узагальнює їх щодо кожного державного виконавця та ставить перед начальником відповідного районного (міського), районного в місті управління юстиції питання про внесення подання про виплату винагороди до вищестоящого управління юстиції для фінансування витрат на винагороду. Виплата винагороди здійснюється після проведення фінансування на підставі наказу начальника районного (міського), районного в місті управління юстиції.

Половина виконавчого збору (50 відсотків), яка акумулюється у вищестоящих управляннях юстиції, в першу чергу направляється на виплату винагороди державним виконавцям, на передбачених законодавством підставах.

З метою забезпечення провадження виконавчих дій стягувач може за погодженням із начальником відділу державної виконавчої служби внести до спеціального фонду відповідного відділу державної виконавчої служби певну грошову суму для здійснення необхідних витрат або для покриття їх частини.

При завершенні виконавчих дій авансовий внесок повністю повертається стягувачеві протягом десяти днів з дня проведення розподілу стягнутої з боржника суми.

Авансові внески для здійснення необхідних витрат на забезпечення провадження виконавчих дій або для покриття їх частини можуть бути зроблені стягувачем шляхом внесення готівки до бухгалтерії відповідного відділу державної виконавчої служби, державному виконавцю (з обов'язковим наступним зарахуванням цих сум до депозитного рахунку в обох випадках) або шляхом переказу цих коштів безпосередньо на депозитний рахунок відповідного відділу державної виконавчої служби.

Якщо в районному (міському) відділі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень щодо одного й того самого боржника, то вони об'єднуються у зведене виконавче провадження за постановою державного виконавця протягом трьох днів після закінчення строку, даного боржнику для добровільного виконання. До зведеного виконавчого провадження повинні бути приєднані всі інші виконавчі документи, що надходять стосовно стягнень з цього боржника протягом трьох днів після закінчення строку, поданого боржнику для добровільного виконання.

Якщо виконавчі провадження щодо одного й того самого боржника відкриті в кількох районних (міських) відділах державної виконавчої служби, то вони об'єднуються у зведене виконавче провадження за наказом начальника Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, начальників обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції (у межах області, міст Києва та Севастополя) та за наказом Міністра юстиції України (у межах держави) з їх власної ініціативи або за поданням начальників нижчестоящих у порядку підлеглості відділів.

У наказі визначається відділ, який веде таке зведене виконавче провадження та координує діяльність інших відділів з його здійснення. З державних виконавців цих відділів утворюється виконавча група, керівником якої визначається начальник відділу, якому доручено вести зведене виконавче провадження. До зведеного виконавчого провадження з інших відділів надсилаються копії виконавчих і процесуальних документів з виконання. З моменту утворення такої групи до її керівника переходить право вирішення питань здійснення цього зведеного виконавчого провадження, відповідно до законодавства.

У разі недостатності стягненої суми для повного задоволення вимог однієї черги ці вимоги задовольняються пропорційно належній кожному стягувачеві сумі з урахуванням календарних строків надходження виконавчого документа на виконання у відповідний відділ державної виконавчої служби.

Державний виконавець складає розрахунки і проводить виплати, якщо сума стягнених коштів перевищує 5 відсотків належних до виплати стягувачам сум, але не рідше одного разу на місяць.

Строк проведення виконавчих дій щодо зведеного виконавчого провадження відраховується з моменту приєднання до зведеного виконавчого провадження останнього виконавчого документа.

Після виконання окремого виконавчого документа виконавче провадження за цим виконавчим документом виводиться із зведеного виконавчого провадження постановою державного виконавця і виноситься постанова про закінчення виконавчого провадження.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його виявленні (шляхом надіслання запитів до органів державної податкової інспекції, банків, дорожньої автомобільної інспекції, бюро технічної інвентаризації, нотаріату тощо), описі, арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях та іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів.

Готівкові кошти, виявлені в боржника, вилучаються, про що державний виконавець складає акт. Вилучення проводиться за участю понятих, боржника, його представника (для юридичних осіб), представника або членів сім'ї боржника (для фізичних осіб). Акт складається у двох примірниках, перший залишається у виконавчому провадженні, другий - вручається боржнику під розписку в першому примірнику.

Вилучена готівка в національній валюті не пізніше наступного робочого дня здається на депозитний рахунок відповідного відділу державної виконавчої служби для покриття витрат на проведення виконавчих дій та на покриття боргу за виконавчими документами, а також на повернення авансового внеску, якщо такий мав місце.

Кошти, що залишилися після покриття всіх вимог стягувачів, повертаються боржникові. Виконавчий збір перераховується у спеціальний фонд виконавчого провадження без попереднього зарахування на депозитні рахунки. Суми коштів, необхідних для покриття витрат на проведення виконавчих дій, направляються до спеціального фонду виконавчого провадження після винесення постанови про стягнення з боржника зазначених витрат.









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.