РИНКОВА МОДЕЛЬ ДЛЯ УКРАЇНИ

Світовий досвід показує, що при виборі певної моделі економіки та її реалізації потрібно враховувати загальне і специфічне, яке є змістом перехідної економіки, у стадії якої перебуває Україна. Водночас обов'язково слід мати на увазі, що загальні закономірності для перехідної економіки неоднаково виявляються різних умовах, скажімо, в умовах східної та західної цивілізації.

Закономірністю перехідної економіки є нестабільність і нестій­кість, оскільки в її основі лежать суперечності старих і нових форм господарювання, що призводить до швидких якісних змін в еконо­мічному і соціальному житті суспільства. У зв'язку з цим треба передбачати альтернативні шляхи її розвитку. Потенційно існує ши­рокий спектр перспектив: від повернення у певній формі до авто­ритарно-бюрократичної системи і до постіндустріального суспіль­ства; від корумпованої тіньової економіки до праволіберальних, заснованих на приватній власності систем. Слід ураховувати і те, що альтернативність має певні межі, які зумовлені об'єктивними і суб'єктивними чинниками. Серед багатьох варіантів є оптималь­ний для тієї чи іншої країни. Критерієм цього вибору є як загальні тенденції розвитку світової цивілізації, так і врахування реальних ресурсів, національних особливостей, історичних традицій, геогра­фічного та геополітичного положення. Отже, формувати економіч­ну стратегію, спрямовану на побудову певної моделі ринкової еко­номіки, слід, спираючись на перелічені чинники.

Особливістю економіки України є те, що перед початком рин­кових трансформацій вона являла собою адміністративно-команд­ний тип, де домінував тотальний монополізм: власності, централізовано-директивного прийняття рішень і технологічний моно­полізм. Було багато підприємств, які виробляли 60-100 відсотків певного виду продукції. Така монополія не є ринковою. Вона не передбачає конкуренції, ринкових відносин, робить господарюю­чим суб'єктом систему державних установ, а підприємства викону­ють лише виробничі функції.

Негативний вплив на формування ринкових відносин в Україні має і те, що її економіка великомасштабна з незавершеним циклом виробництва, а також відбиває спеціалізацію у колишньому Радян­ському Союзі на важкій промисловості, воєнно-промисловому ви­робництві та видобувних галузях. Саме це сьогодні відтворює неста­чу товарів народного споживання, з одного боку, і технічну та тех­нологічну відсталість — з іншого. Це породжує величезну потребу в придбанні нафти та газу на світовому ринку, а отже, проблеми з торговельним балансом, перекоси у цінах на внутрішньому ринку. Створення достатньої кількості підприємств в Україні, які б фор­мували конкурентне середовище, може здійснюватися двома шля­хами: реформуванням існуючих підприємств і створенням нових. Перший шлях передбачає: демонополізацію; роздержавлення і при­ватизацію; залучення вітчизняних та іноземних інвестицій для структурної перебудови підприємств; диверсифікацію. Другий шлях ста­вить за мету сприяння розвитку малого та середнього бізнесу; за­лучення вітчизняних та іноземних інвестицій для створення нових підприємств, а також реструктуризації застарілих, тих, які потре­бують повного оновлення.

Ураховуючи те, що Україна має могутній індустріальний і нау­ково-технічний потенціал, підготовлені кадри, недоцільно обира­ти модель ринкової економіки, в якій переважає дрібна приватна власність і економіка регулюється виключно ринковими законами. Цей шлях був би не прогресом, а регресом і вів би до часів А. Сміта та відповідних методів економічного життя, де все вирішувало вільне ціноутворення.

Модним є так званий лібералізований підхід, сутність якого по­лягає в тому, що якщо не заважати економіці розвиватися самій по собі за притаманними їй принципами, то Україна скоро ввійде до світового ринку.

Поширене гасло “повну свободу переміщенню капіталів, то­варів, людей” — не тільки популістське, а й некоректне. Хто може сьогодні назвати таку країну, де це гасло було втілене в життя? Кожна країна, вступаючи в економічні відносини з іншими країна­ми, прагне якомога повніше реалізува-ти свої інтереси. Саме тому вона вводить квоти, ліцензії, митні бар'єри щодо іноземних това­ровиробників. Відповідна політика провадиться щодо міграції ро­бочої сили. Адже кожному зрозуміло, якщо дешева робоча сила рине в країну без будь-яких обмежень, то це, з одного боку, змен­шить купівельну спроможність національного ринку країни, оскіль­ки знизиться платоспро-можність зайнятих у галузях, куди увіллєть­ся ця робоча сила, а з іншого — призведе до соціальних загострень У країні, через те що зменшиться заробітна плата, частина праців­ників взагалі перейде до розряду безробітних.

Допускаючи іноземний капітал в економіку, треба також регу­лювати ці процеси, адже вони можуть призвести до втрат у певних галузях виробництва, подальшого спотворення економіки, яка пе­ретвориться на технологічний придаток розвинених країн, де відбу­ваються екологічно шкідливі або безперспективні процеси.

Досвід перехідного періоду постсоціалістичних країн, у тому числі України, свідчить: шлях до ринку в “стихійному режимі”, самопливом — не тільки не ефективний, а й призводить до надзвичайно великих втрат у всіх сферах життя, відкидає суспільство назад на десятки років.

Орієнтиром при переході до ринкової економіки для України мають бути сучасні розвинені країни, для яких характерна зміша­на економіка, що ґрунтується на різних формах власності. Доміну­ючою при цьому є корпоративна власність, взаємодія конкуренції та регулювання з боку держави, високий соціальний захист насе­лення, соціальна орієнтація економічного розвитку.

Слід також ураховувати, що ринок не можна побудувати, скажі­мо, за шведським, американським або ще якимось зразком. Він є невід'ємним елементом економіки. Ринкові відносини в Японії, Італії, Бразилії, Алжирі різні. Характерними рисами сучасного роз­виненого ринку є висока організованість, інтелектуальне кадрове забезпечення його інституцій, науково обґрунтовані правові засади.

Створення такого ринку зайняло значний час і при цьому відбу­валося на добре розвинених товарно-грошових відносинах. Сучас­ні розвинені краї-ни на це витратили весь повоєнний період (3-4 де­сятиліття); Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур — при­близно два десятиліття. При цьому ринок “маленьких азіатських драконів”, як називають останні чотири країни, хоч і є розвине­ним, відрізняється від ринку європейських країн і американського. Він, як вважають спеціалісти, не є моделлю відкритої ринкової еко­номіки.

Україна має будувати таку модель ринкової економіки, яка най­більше відповідає особливостям її розвитку, структурі економіки, географічному положенню, менталітету народу.

Для України найприйнятнішою є модель соціальне орієнтовано­го ринку, який у кінцевому підсумку підпорядковуватиме діяльність своїх функціональних структур задоволенню матеріальних і духов­них потреб людини.

Така стратегія має ґрунтуватися на чітко визначених пріорите­тах економічного розвитку, які сприяли б досягненню зазначених цілей.

Важливо обрати правильний шлях переходу до ринку.

Еволюційний шлях ґрунтується на поетапному і поступово­му введенні ринкових відносин впродовж тривалого періоду (10-15 років).

Прискорений шлях, або “шокова терапія”, на перший погляд, | виглядає як простий, тому що до ринку можна перейти за короткий термін (були пропозиції за 400-500 днів, 2-3 роки). Приваблює він тим, що мета досягається швидко. Використовувався навіть та­кий образ. Хвіст коту можна відрубати частинами, а можна зразу. У першому випадку тварина страждає кожного разу, а у другому — лише раз, а ефект той самий. Сутність такого підходу полягає в тому, що на основну масу товарів та послуг відразу вводять вільні ціни. Зростання їх обмежується проведенням гранично жорсткої фі­нансової та кредитної політики. Вона є ключовим елементом цього варіанта. Максимально скорочується державний сектор. Соціальна підтримка населення встановлюється на мінімальному рівні.

Прихильників “шокової терапії” у нашій країні було багато, як і пророків та радників різних західних шкіл, у тому числі чиказької (монетаристської школи), на яку покладалося найбільше надій. Проте всі вони, по-перше, не бачать відмінностей не тільки між Ук­раїною і Росією, а й Україною і Чилі, між селянином, сформова­ним колективним веденням господарства, і фермером, який пра­цює у ринковому середовищі. По-друге, всі вони піклуються не про інтереси України, а про свої власні, інтереси своїх компаній, країн. По-третє, монетаризм у його класичному розумінні зводиться до вільного ринку, де рівновага у суспільстві досягається за рахунок грошової політики, вільного ціноутворення. В наших умовах бага­торівневого монополізму (власності, технології, управління) це зу­мовлювало руйнацію економіки, дестабілізацію суспільства.

Засади ринкової економіки в Україні мають вводитися приско­рено, але без “шоку”.

Поелементний, еволюційно-радикальний шлях поєднує посту­повість, поетапність і державне регулювання цін на найважливіші товари, з одного боку, і прибутків — з іншого. Раптово перейти до ринку не вдасться, тому що в Україні, по суті, немає розвиненої інфраструктури, без якої не може існувати сучасний ринок. Еконо­міка потребує радикальної структурної перебудови. Без цього не­можливо наповнити внутрішній ринок споживчими товарами, по­сісти чільне місце на міжнародному ринку. Для того щоб досягти Цього, потрібні величезні капітальні ресурси. Сподівання на допо­могу ззовні — нереальні. Їх треба шукати всередині країни, в її су­часній економіці. Гострим є дефіцит на кваліфіковані підприєм­ницькі кадри для роботи у банках, на біржах тощо. Саме тому для побудови ефективної ринкової економіки Україна має демонтувати стару господарську систему і поступово вводити ринкові еле­менти.

Вирішення цього складного завдання потребує, з одного боку, прискореного переходу до ринку, а з іншого — виходу економіки з кризи. Такими є реальні обставини, з якими не можна не рахуватися, обираючи стратегію переходу до соціальне орієнтованої ринкової економіки.

Головним чинником створення моделі ринку, прояку йдеться має бути послідовна діяльність держави щодо створення необхід­них інституцій ринку.

Регулююча роль держави має здійснюватися методами, які адек­ватні ринковим формам господарювання. Для цього слід розроби­ти цільові програми розвитку визначальних сфер господарства; за­безпечити підтримку пріоритетних напрямів економічного розвит­ку, виділення для цих цілей кредитів, зменшення податків; стиму­лювання розвитку виробництва, а не посередницької діяльності, різних соціальних форм господарства; створити сприятливі умови для залучення в країну приватного іноземного капіталу, передусім у формі прямих інвестицій до виробничої сфери, галузей, що виробляють товари споживання.

Держава має регулювати випуск національної грошової оди­ниці, здійснювати контрольовану емісію, забезпечувати взаємодію національного ринку з міжнародним.

Регулююча роль держави має полягати у забезпеченні рівнова­ги в суспільстві. І чим більші відхилення від рівноваги, тим силь­нішими повинні бути регулятори.

Результати економічних перетворень, здійснюваних на таких за-. садах, будуть детермінованими, незворотними, прискореними і, що особливо важливо, досягнуті в умовах соціальної злагоди.

КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ

1-Які з наведених далі положень можна розглядати як умови виникнення ринку:

а) вільний обмін ресурсами; б) суспільний поділ праці; в) економічна відок­ремленість суб'єктів господарської діяльності; г) наявність позиково­го капіталу; д) повне забезпечення всіма виробничими ресурсами і еконо­мічними благами суб'єктів господарювання.

2. Хто в умовах ринкової економіки вирішує, які товари і послуги виробляти:

а) президент країни; б) уряд країни; в) парламент країни; г) продавці;

д) покупці; е) ринкова ціна; є) народногосподарський план.

3. Які з наведених ознак характеризують поняття “вільний ринок”:

а) монополія держави; б) обмежена кількість виробників; в) вільний дос­туп до ринку; г) можливість вкладати гроші в будь-яку сферу; д) доступ­ність інформації про попит, пропозицію, ціну, норму прибутку; е) вільне ціноутворення.

4. Які риси властиві ринковому механізму:

а) продукція виробляється для задоволення потреб тих, хто її створює;

б) кожне підприємство не може існувати відокремлено; в) існує до-статня кількість ресурсів для ведення господарства; г) виробники і спо-живачі спілкуються мовою цін; д) що, як і для кого виробляти визначає уряд.

5. Які товари реалізуються на ринку предметів споживання і на ринку засобів виробництва:

а) хлібобулочні вироби; б) цукор; в) одяг; г) меблі; д) паливо; е) будівельні матеріали; є) верстати; ж) телевізори; з) комп'ютери; й) радіоапара­тура; і) автомобілі; ї) виробниче устаткування.

6. За рис. 4 дайте відповіді на такі запитання:

а) На які товари мають попит домашні господарства на ринку спожив­чих товарів і чинників виробництва? Що вони пропонують на ці ринки?

б) На які товари виробничого призначення має попит підприємницький сектор економіки на ринку споживчих товарів і на ринку чинників вироб­ництва? Яка пропозиція цього сектору ринку споживчих товарів і чин­ників виробництва?

Рис. 4. Схема ринкової організації економіки

7. Хто входить до основних груп суб'єктів ринкових відносин:

а) фізичні особи; б) бюджетні організації; в) домашні господарства;

г) підприємства, які існують за рахунок дотацій; д) підприємства, що

одержують прибуток; е) уряд країни.

Чи може учасник ринку одночасно представляти кілька груп суб'єктів ринко­вого господарства? Якщо може, то яких саме?

8. Як називається ринок, де можна одержати позику, придбати цінні папери:

а) валютний; б) кредитний; в) фінансовий; г) цінних паперів; д) інвести­ційний; е) фондовий.

9. Тіньовий ринок включає легальну і нелегальну діяльність. Користуючись на­веденою таблицею, розкрийте їхню сутність.

Методи боротьби:

а) заборона окремих видів діяльності; б) подолання товарного дефіциту; в) усунення монополії в процесі виробництва, розподілу і споживання; г) ліквідація економічної бази мафіозних структур; д) моральне вихо­вання населення; е) посилення адміністративних і карних заходів.

10. Які спільні риси притаманні сучасним моделям ринкової економіки:

а) приватна власність; б) акціонерна (корпоративна) власність;

в) державна власність; г) багатоманітні форми власності; д) монопо­лія держави; е) конкуренція; є) співробітництво між державою і бізнесом; ж) соціальне забезпечення всіх верств населення.

11. Перелічіть критерії,за якими оцінюється ефективність різних моделей рин­кової економіки:

а) кількість приватних підприємств; б) соціальна захищеність населен­ня; в) доходи населення; г) рівень освіти; д) рівень медичного забезпе­чення; е) обсяг послуг, що надаються такими секторами, як торгівля і фінанси; є) кількість малих і середніх підприємств.

РИНКОВА ІНФРАСТРУКТУРА

Ринкова інфраструктура — це система підприємств і орга­нізацій, які забезпечують рух товарів і послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили. До таких установ належать біржі, бан­ки, дилерські та брокерські контори, служби зайнятості, інфор­маційно-комерційні, оптові та постачальницько-збутові організації, пункти прокату та лізингу

Зі схеми, наведеної на рис. 5, можна дійти висновку, що кож­ний сегмент ринку має конкретну ринкову установу.

Предмети споживання можна придбати у різноманітних мага­зинах (продовольчих, непродовольчих, спортивних, туристичних, меблевих, господарських тощо).

Засоби виробництва (сировина, знаряддя праці) продаються на товарних біржах.

Акції, облігації, національна та іноземна валюти також мають свої ринкові установи — фондову і валютну біржі, банки.

Приміщення, житлові будинки, земля реалізуються через ріелтерські фірми, земельні аукціони.

Науково-технічні розробки, інформація продаються як безпосе­редньо виробниками, так і інформаційно-комерційними організа­ціями.

Рис. 5. Ринкова інфраструктура

Підприємствам ринкової інфраструктури належить провідне місце в економіці розвинених країн. Це сприяє зростанню ділової активності населення, створює додаткові робочі місця, прискорює рух капіталу.

ТОВАРНА БІРЖА

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: