Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







На валютному ринку всі види операцій поділяють на два види: поточні операції та операції з капіталом.





Ринок поточних операцій — це сектор валютного ринку, де ку­пують і продають валюту окремі особи або уряди. Це іноземці, що хочуть імпортувати національні товари, іноземні туристи, іноземні уряди для утримання посольств, консульств, іноземні фірми з ме­тою переправити національну валюту до своїх країн.

Ринок операцій з капіталом включає статті витрат: а)на будів­ництво або придбання обладнання, підприємств в іншій країні — прямі інвестиції; б) на купівлю цінних паперів інших країн — порт­фельні інвестиції.

Ринок праці (робочої сили) є однією з найважливіших ланок у розвиненій ринковій системі й означає надання прав кожній лю­дині на вільний продаж своєї робочої сили за власним бажанням і вибором на засадах трудового найму. Такий вибір визначається суспільними потребами та індивідуальними можливостями, тому заробітна плата працівників залежить від вартості робочої сили, попиту та пропозиції на неї.

Об'єктом купівлі-продажу робоча сила стає за умов існування, з одного боку, вільного вибору професії або виду діяльності, що передбачає вільне переміщення людини в межах країни і за її межами придбання будинку, квартири або оренди її на певний час, а з іншого — вільного вибору між зайнятістю і незайнятістю в суспіль­ному виробництві. Інакше кажучи, не тільки людина, яка здатна До пращ, може це робити чи не робити, а й той, хто наймає робочу силу, також має право на вибір. А це означає, що невіддільним атрибутом м ринку праці є безробіття — надзвичайно складна економічна і соціальна проблема для будь-якої країни.

Фактично в усіх країнах існує система компенсації втрат доходів у зв’язку з безробіттям. Як правило, допомога надається з спеціальних фондів, які формують з внесків підприємств (фонд оплати праці) та окремих працівників (заробітна плата). Внески можуть бути паритетними (у Німеччині — на 3,25 відсотка). Хоча подеку­ди роботодавці сплачують вищий відсоток, ніж працівники (Кана­да — 3,29 проти 2,35, Франція — 4,2 проти 2,97, Японія — 0,90 проти 0,55). У деяких країнах внески роблять лише підприємства (США — 0,8 відсотка до федерального фонду та 5,4 відсотка до фондів штатів; Швеція — 2,18, Італія — 4,6 відсотка).



Форми надання страхової підтримки та соціальної допомоги без­робітним досить різноманітні й залежать від таких чинників, як ка­тегорія безробіття, наявність страхування, його тривалість, термін, сімейний стан безробітного тощо. Наприклад, у разі, якщо безробіт­ний ще ніколи не мав по-стійної роботи (шукає її вперше чи є тимчасо­во зайнятим), він може розра-ховувати на соціальну допомогу в твердо визначених межах (сума чи відсо-ток від мінімальної зарплати). У решті випадків страхові виплати комбіну-ються з соціальною до­помогою. Розміри страхових виплат дедалі зменшу-ються залежно від тривалості періоду безробіття. Відбувається поступовий перехід до виплат соціальної допомоги, яка може й не мати обмежень щодо терміну, особливо коли вона є формою соціального забезпечення.

Не обмежується тривалість допомоги з безробіття у Бельгії та Данії. В інших країнах вона лімітується термінами безробіття за ка­лендарний рік (Італія — 180 днів, Канада — 38 тижнів, Норвегія — 40 тижнів, Велика Британія — 312 днів за кожним випадком втрати роботи) чи тривалістю страхового стажу (Франція — від 3 до 30 міс., Німеччина — від 4 до 12 міс.). У Японії тривалість виплат зале­жить від страхового стажу та віку й коливається від 90 до 300 днів. У США вона становить 26 тижнів, але може тривати до 39 — за видом безробіття та 56 тижнів — у разі стихійного лиха.

КЛАСИФІКАЦІЯ РИНКУ ЗА СТУПЕНЕМ ЗРІЛОСТІ
РИНКОВИХ ВІДНОСИН

Розвинений ринок — це система товарно-грошових відно­син, які є визначальною формою зв'язку між суб'єктами господар­ської діяльності, покупцями і продавцями, що здійснюється на ос­нові економічної самостійності, рівноправності та конкуренції то­варовиробників і споживача. Ціна на такому ринку формується під впливом закону вартості, попиту і пропозиції, граничної корисності. Вона є головним регулятором економічного життя. Поряд з цим держава виступає замовником значної кількості товарів і послуг, здійснює контроль за деякими цінами, встановлює мінімальну заро­бітну плату, а отже, є регулятором ринкових відносин. Характерни­ми рисами розвиненого ринку є наявність різноманітних бірж, банків, страхових компаній, аудиторських і брокерських фірм та інших інсти­туцій ринкової інфраструктури; відпрацьованість і узгодженість за­конодавчих актів, нормативних документів щодо господарського життя, його суб'єктів, їхніх прав, обов'язків і відповідальності; стійкої позитивної психологічної налаштованості населення щодо ринку.

Ринок, що формується, перебуває у стадії становлення і тому, при­родно, не може бути розвиненим, зрілим. Для нього характерні наяв­ність елементів неринкових відносин (натуральний обмін, або бартер, надмірне втручання держави у господарське життя), невідпрацьованість законодавчих документів, антиринкова психологія багатьох верств населення. Варіантів такого формування може бути два. Пер­ший — коли відбувається перехід від натурального до товарного госпо­дарства. Це класичний тип формування ринкової економіки, який по­в'язаний з переходом суспільства від аграрної до індустріальної ери. Другий — пов'язаний зі зміною послідовності економічних перетво­рень, тобто має інверсійний характер. Останній являє собою формуван­ня ринкової системи в умовах індустріального суспільства, що склало­ся. Це характерно для всіх постсоціалістичних країн, у тому числі для України, де тривалий час пануючою була директивно-планова форма зв'язку, яка поєднувала елементи ринкових і неринкових відносин. Рин­кове трансформування у зв'язку з цим передбачає заміну планово-директивних зв'язків на ринкові, подолання державного монополізму і формування конкурентного середовища з вільним ціноутворенням.

Ринок з різним ступенем обмеження конкуренції (монопольний, олігопольний). Монопольним називають ринок, на якому домінує один постачальник або продавець. Головною ознакоюолігополіїєситуація, коли на ринку товарів чи послуг панує мала кількість гос­подарських суб'єктів.

КЛАСИФІКАЦІЯ РИНКУ ВІДПОВІДНО
ДО ЧИННОГО ЗАКОНОДАВСТВА

Нелегальний (тіньовий) ринок заборонений законом. Він є продовженням тіньової економіки, що являє собою несанкціоновану господарську діяльність. Така економіка існує в усіх країнах Належно від соціально-економічного устрою.

Тіньовий ринок має таку саму структуру,що йлегальний (офіцій­ний). тобто його елементами є і предмети споживання, і засоби ви­робництва, і кредит, і робоча сила.

Міжнародна практика до тіньової економіки відносить два ком­поненти:

заниження або приховування від обліку доходів від реалізова­ної в країні діяльності;

доходи від незаконної в країні діяльності.

Перший компонент пов'язаний з легальними видами діяльності, доходи від якої приховуються з різних причин. Це, зокрема, прихо­вування від податкових органів нерегулярних заробітків та доходів.

Другий компонент називають нелегальною, підпільною або “чорною” економікою: наркобізнес, проституція, рекет та інші види злочинної діяльності. Ця діяльність, як правило, не створює нової продукції, лише перерозподіляє уже створені доходи.

“Чорний” ринок виникає внаслідок нездорових потреб окре­мих людей і намагання інших нажитися на цьому.

Несанкціонована діяльність зумовлює розвиток шахрайства, кра­діжки, зловживання чиновників владних структур і виникнення мафії.

Боротьба з тіньовою економікою може бути успішною лише при подоланні товарного дефіциту, монопольних явищ у процесах виробництва, обміну, розподілу і споживання. Ніякими адмініст­ративними карними методами при збереженні їхньої економічної бази мафіозніструктури побороти не вдасться.

КЛАСИФІКАЦІЯ РИНКУ ЗА АДМІНІСТРАТИВНО-ТЕРИТОРІАЛЬНОЮ ОЗНАКОЮ

Місцевий ринок розташований у певному місці (на певній території), де здійснюється купівля-продаж різноманітних товарів і послуг. У Києві — це Бесарабський, Володимирський, Подільський та інші продовольчі ринки, оптові ринки, універмаги, універсами, різноманітні магазини тощо.

Національний (внутрішній) є ринком конкретної країни, який інтегрує в собі всі ринки: предметів споживання і послуг, засобів виробництва, нерухомості, науково-технічних розробок та інфор­мації, фінансовий, валютний, ринок праці, місцеві ринки, легаль­ний і нелегальний, ринки з різним ступенем обмеження конкуренції. Акти купівлі-продажу на внутрішньому ринку здійснюються у на­ціональній валюті.

Світовий ринок — це сукупність національних ринків, пов'яза­них між собою стійкими товарно-грошовими відносинами. Він ґрун­тується на міжна-родному поділі праці, який спочатку характеризу­вався обміном сировинними ресурсами і продуктами сільсько­господарського виробництва. Тепер на сві-товому ринку широко представлена готова продукція у вигляді різноманітної техніки, одягу, продуктів харчування, а також капіталу, робочої сили, валю­ти, цінних паперів, інтелектуальної власності, послуг тощо.

Як бачимо, перелічені ринки, зберігаючи загальні риси, відрізня­ються за об'єктом купівлі-продажу, специфікою ціноутворення, формування попиту та пропозиції, способом споживання і відтво­рення. Кожний ринок має своє місце реалізації (товарна, фондова, валютна біржа, біржа праці). Однак при цьому всі вони є елемента­ми єдиного цілого, що й утворює інституцію ринку.









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.