|
|
ОСНОВИ ТЕОРІЇ СПОЖИВЧОЇ ПОВЕДІНКИСпоживча поведінка — це процес формування попиту споживачів на pізноманітні товари і послуги, що визначає розвиток їх виробництва тa споживання на ринку . Саме це визначення дає підстави для висновку, що не споживання підпорядковане виробництву, а навпаки — виробництво ґрунтується на споживанні. Споживча поведінка людей обумовлена їхніми доходами. Людина керується при купівлі товарів і послуг розмірами доходівтауявленнями про ті блага, які задовольняють особисті потреби. У теорії споживчої поведінки рівновагу в споживанні вивчають за допомогою термінів і графіків бюджетного обмеження і кривих байдужості (рис. 14). Бюджетне обмеження, споживчий або особистий бюджет —цегрошовий доход споживача, в межах якого може бути визначений попит на матеріальні блага і послуги.
На рис. 14 показана альтернатива споживчого вибору між двома групами товарів — продуктами харчування та одягом. Лінія споживчого бюджету — це крива KM. Криві байдужості позначені пунктирними лініями А, Б, В Г. Точка рівноваги в споживанні — Е, де крива байдужості В торкається лінії бюджетного обмеження. Криві байдужості (їх ще називають кривими однакових можливостей) показують всі комбінації споживання продуктів харчування та одягу, які мають для споживача однакову сукупну корисність. Криві А і Б розташовані нижче кривої споживчого бюджету і свід-чать про неповне споживання товарів цієї групи. Крива байдужості Г прохо-дить за межами кривої бюджетного обмеження, тобто споживання на цьому рівні перевищує можливість доходу і особистого бюджету цього споживача. Рис. 14. Крива байдужості
Стан рівноваги бюджету і можливість споживання продуктів харчування та одягу досягаються у точці перетину кривої байдужості В з бюджетною кривою KM. У точці Е можлива заміна одного товару іншим з урахуванням рівня цін на них. Назва «крива байдужості» не означає, що споживач не хоче споживати товари, які знаходяться поза цією лінією (припустімо, через те, що вони не відповідають його особистим потребам і смакам). Споживач хотів би їх придбати, але він не може цього зробити через обмежений особистий доход. Інакше кажучи, причиною байдужості є брак платоспроможного попиту. Існує правило споживчої поведінки. Сутність його полягає в тому, щоб кожна остання одиниця грошових витрат на придбання товару приносила однакову граничну або додаткову корисність. Значення цього правила споживчої поведінки полягає в його логічній аргументації, що спирається на здоровий глузд. Це правило дає можливість вирішити завдання — розподіл того чи іншого обмеженого ресурсу між альтернативними сферами його використання. Переміщення ресурсів із сфери з низькою граничною корисністю у сферу з високим значенням цього показника здійснюватиметься до того часу, доки не буде досягнута точка рівноваги, що відповідає максимальній граничній корисності.
КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ 1. Покупець купує впродовж місяця 10 кг яблук за ціною 2 грн за 1 кг. Ціну за яблука знижено у 2 рази. Спостерігається ефект доходу. У чому його сутність? Наведіть цифрові ілюстрації цього ефекту. 2. Покупець купує впродовж місяця 10 кг яблук І ґатунку за ціною 2 грн за 1 кг. Ціна яблук II ґатунку — 1 грн за 1 кг. Ціни на яблука всіх ґатунків зросли на 50 відсотків. Відбувається ефект заміщення. У чому він полягає? Наведіть цифрові ілюстрації. 3. Ціна на певний товар знизилась приблизно на 5 відсотків. Однак продаж не тільки не зріс, а навпаки, знизився. З чим це пов'язано? Яким економічним законом можна пояснити таку ситуацію? 4. Як впливатимуть на пропозицію товарів і послуг такі умови: а) наявність товарів виробничого призначення, що взаємозамінюють і взаємодоповнюють один одного; б) рівень технологій, які застосовуються при виробництві однойменних товарів; в) рівень податків; г) якість ресурсів і чинників виробництва; д) наявність субсидій; е) конкуренція на ринку однорідних товарів; є) реклама і маркетинг. 5. За наведеними в таблиці даними про попит і пропозицію на зерно побудуйте криві попиту і пропозиції. Визначіть рівноважну ціну.
6. Розрахуйте коефіцієнт еластичності попиту за ціною, якщо при зменшенні Ціни з 44 до 40 грн попит зріс з 100 до 120 грн. • У якому випадку ми маємо еластичність попиту за ціною: а) при зміні ціни на 22 відсотки попит змінився на 22 відсотки; б) при зменшенні ціни на 60 відсотків попит збільшився на 40 відсотків; в) при зменшенні ціни на 25 відсотків попит зріс на 50 відсотків. • Визначіть тип еластичності та коефіцієнт еластичності за даними такої таблиці:
Тема: «ПІДПРИЄМНИЦТВО: суть, умови функціонування та форми організації» План • Хто такий підприємець, чим він займається • Що таке підприємництво, які його функції та умови існування • Як здійснюється організація підприємницької діяльності • У яких видах вона виявляється • Які права, обов'язки і відповідальність підприємців СУТНІСТЬ ПІДПРИЄМНИЦТВА ПОНЯТТЯ “ПІДПРИЄМЕЦЬ” “ПІДПРИЄМНИЦТВО” Визначальною умовою переходу до ринку є формування суб'єктів ринкових відносин, у ролі яких виступають підприємці. Підприємництво є необхідною, визначальною рисою ринку, його обов'язковим атрибутом. Немає підприємців — немає і ринку, і навпаки. Поняття “підприємництво” надзвичайно містке. Це зумовлено тим, що в ньому переплітається сукупність економічних, юридичних, політичних, історичних і психологічних відносин. Уявлення про нього складалося впродовж значного історичного часу, змінювалось під впливом базисних та надбудовчих інституцій, психології людей. У науковий обіг поняття “підприємець” увів банкір-економіст Р. Кантільйон на початку XVII ст. До підприємців він зараховував людей з нефіксованими прибутками (ремісників, селян), тобто тих, хто був зайня-тий економічною діяльністю в умовах нестабільності та непередбаченості цін. Головною рисою підприємця він вважав готовність до ризику. Вагомий внесок у дослідження підприємництва у XVIII-XIX ст. зробили М. Вебер, В. Зомбарт, Й. Шумпетер, а також Ф. Кене, А. Тюрго, А. Сміт, Д. Рікардо, Ж. Б. Сей, А. Маршалл. А. Сміт розглядав підприємця як власника. Саме цим зумовлені Його психологія, поведінка в економічному житті. А. Сміт зазначав, ЩО підприємець має на увазі лише свій власний інтерес, переслідує свою власну вигоду. При цьому він часто дійовіше служить інтересам суспільства, ніж тоді, коли намагається робити це свідомо. Ураховуючи інтерес, вигоду як невід'ємний атрибут підприємця, не можна лише ними визначати мотиви його діяльності. Адже в умовах ринкового середовища суб'єктів підприємницької діяльності багато, і між ними точиться конкурентна боротьба за кращий результат — прибуток. Одержати його можна лише за умови вибору найбільш ефективного варіанта використання ресурсів, економічного ризику, новаторських ідей. Це спонукає підприємця йти непротореним шляхом, застосовувати найкращі якості працівника: творчість, сумлінну працю, організаторські здібності. Прагнення проявити себе як особистість у певній сфері діяльності, реалізувати свої ідеї та результати праці, зробити їх надбанням суспільства — це також інтерес підприємця, який відіграє значну роль у житті суспільства, є рушієм його поступу. Усе це робить підприємця піонером, який веде переду своїй справі, а підприємництво — локомотивом економічного, соціального і культурного розвитку людського суспільства Свою діяльність підприємець (особливо висококваліфікований) спрямовує на виготовлення не товарів-аналогів, а виробів, що мають якісно нові якості. Зрозуміло, що виробництво їх не може принести підприємцю миттєву віддачу (прибуток). Однак віддача обов'язково виявиться через певний час, коли відбудуться зміни у виробництві, його структурі, а отже, і в потребах суспільства. Причому прибуток, який отримуватиме підприємець в умовах, що склалися в результаті зазначених перемін, перекриває всі витрати. Через це пі підприємець переважну частину прибутку, що отримує, направляє у господарську діяльність. а не на власні потреби. Поняття “підприємець” часто застосовують як синонім таких понять, як “господар”, “бізнесмен”. Людину, яка організувала свою справу і веде її, називають саме одним з цих понять. Однак виникає запитання: ким є суб'єкт, що має свою ферму або майстерню, де виробляється певна продукція, реалізація якої дає йому змогу лише безбідно існувати? Чи можна його назвати підприємцем, бізнесменом? Якщо так, тоді і великий власник, багатство якого зростає високими темпами, і дрібний товаровиробник, прибутки якого невеликі, а то й на межі банкрутства, — підприємці? Обидва вони, як І всі інші, хто самостійно на свій страх і ризик займаються певною справою, одержуючи від неї певний доход, є г осподарюючими суб'єктами. Це поняття ширше й об'ємніше, ніж “підприємець”.
Рис. 1. Найхарактерніші риси підприємця Найхарактерніші риси підприємця, які виділяють його серед господарюючих суб'єктів, влучно узагальнив Й. Шумпетер: 1) виготовлення нового блага або нової якості того чи іншого блага; 2) освоєння нового ринку збуту; 3) одержання нового джерела сировини або напівфабрикатів і запровадження нового методу виробництва; 4) здійснення відповідної реорганізації (рис. 1). Для того щоб здійснювати постійний пошук нових способів комбінування ресурсів, потрібно мати відповідні якості: волю і здібності; здатність визначати головні моменти діяльності, “плисти проти течії”, долаючи опір соціальних сил; здійснювати вплив на інших результатами своєї діяльності, духовною свободою, витратами сил та енергії (рис. 2). Реальне підприємництво несумісне ні зі спекуляцією, ні з так званим паперовим підприємництвом, що зводиться до концентрації виробництва і капіталу за рахунок придбання, злиття та поглинання, що так характерно для України в період перехідної економіки. На цю проблему свого часу звертав увагу і видатний англійський економіст Дж. М. Кейнс. Спекулянти не завдають шкоди, писав він, якщо вони залишаються бульбашками на поверхні чистого потоку підприємництва. Однак становище стає серйозним, коли перетворюється на бульбашку у вирі спекуляції. Коли розширення виробничого капіталу в країні стає побічним продуктом діяльності ігрового дому, важко чекати добрих результатів. Формування високої, економічно ефективної та соціальне відповідальної підприємницької культури с одним з головних завдань, що стоїть перед Україною, визначальною умовою виходу її з економічної кризи.
Рис. 2. Якості підприємця Справжнє підприємництво можна втілити в життя за умови економічної свободи людини, права вибору діяльності для реалізації своїх потенцій, а також персональної економічної відповідальності за результати роботи, наслідком якої може бути прибуток або банкрутство. Отже, підприємець — суб'єкт, що поєднує в собі новаторські,комерційні й організаторські здібності для пошуку та розвитку нових видів і методів виробництва, нових благ та їхніх нових якостей, нових сфер застосування капіталу. Звідси підприємництво — це тип господарської поведінки підприємців щодо організації розробки, виробництва і реалізації благ зметою отримання прибутку та соціального ефекту У виявленні ініціативної, новаторської, самостійної діяльності розкривається сутність підприємництва. Його мета зводиться, з одного боку, до одержання прибутку або особистого доходу в результаті не якихось кон'юнктурних справ, а точного розрахунку, а з іншого — до найбільш ефективного використання чинників виробництва, намагання реалізувати творчі потенції людини.   Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...  Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...  Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...  ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|
