|
ПРАВА, ОБОВ'ЯЗКИ І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ПЩПРИЄМЦЯВ умовах формування підприємницьких структур, особливо в нашій країні, де багато років панував безроздільний монополізм державного сектору економіки, великого значення набуває чітке визначення прав, обов'язків та відповідальності підприємців.Цепотребує розробки законо-давчих актів, у яких вони визначаються, а також здійснення правового, матеріального, фінансового, соціально-економічного та організаційного регулювання розвитку підприємницької діяльності з боку держави. В Україні з метою забезпечення свободи розвитку підприємництва, встановлення правових гарантій його функціонування вироблені права, обов'язки і відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності. Права підприємця: • створювати для здійснення підприємницької діяльності будь-які види підприємництва; • купувати повністю або частково майно та набувати майнових прав; • самостійно формувати господарську діяльність, обирати постачальників, встановлювати ціни і тарифи, вільно розпоряджатися прибутком; • укладати з громадянами трудові договори на використовування їхньої праці (контракти, угоди); • самостійно встановлювати форми, систему і розміри оплати праці та інші види доходів осіб, що працюють на основі найму; • отримувати будь-який не обмежений за розмірами особистий доход; • брати участь у зовнішньоекономічних відносинах, здійснювати валютні операції, користуватися державною системою соціального забезпечення та соціального страхування. Обов'язки підприємця: • укладати трудові договори (контракти, угоди) з громадянами, яких вони беруть на роботу за наймом; • здійснювати оплату праці особам, що працюють за наймом на рівні, що не нижчий за мінімальні розміри, встановлені законодавством, забезпечити відповідні умови та охорону праці, а також інші соціальні гарантії; • дотримуватись прав, щоб реалізувати законні інтереси споживачів; • забезпечувати високу якість і надійність вироблених товарів (наданих послуг); • отримувати ліцензію на діяльність у сферах, які підлягають ліцензуванню відповідно до чинного законодавства. Відповідальність підприємця полягає в тому, що він персонально відповідає: за зобов'язаннями, пов'язаними з цією діяльністю, усім своїм майном, за винятком того майна, на яке згідно з законодавством України не може бути поширене стягнення; за охорону навколишнього середовища, додержання заходів щодо техніки безпеки, охорони праці, виробничої гігієни і санітарії, за завдані шкоду і збитки. Суб'єкт підприємницької діяльності може бути визнаний судом або арбітражем банкрутом, якщо майна, яке йому належить, не вистачає для покриття заборгованості та немає можливості для фінансового оздоровлення підприємства. Найманому працівнику, який втратив працездатність, підприємець зобов'язаний відшкодувати витрати у випадках і порядку, передбачених законодавством. Як бачимо, підприємництво спрямоване на ефективне ведення господарства, сприяє розвитку особистості людини, її здібностей і потреб, передбачає персональну економічну й адміністративну відповідальність підприємця. У підприємницькій діяльності повною мірою використовуються комерційний талант людини, її честолюбство. Особливе місце у цивілізованому підприємництві у партнерських відносинах належить чесності та порядності, дотриманню слова, збереженню комерційної таємниці. Етика підприємця — невід'ємна складова його особистості. Важливою умовою формування та розвитку підприємництва в Україні є гарантії та всебічна підтримка з боку держави. Вона законодавче забезпечує гарантії для всіх підприємців незалежно від обраних ними форм підприємницької діяльності та власності, однакові права та можливості щодо доступу до матеріально-технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів, свободу конкуренції між підприємцями, захищає споживачів від виявів несумлінної конкуренції та монополізму в будь-якій сфері підприємницької діяльності. Держава має гарантувати не тільки правове забезпечення, а й економічну, матеріально-технічну та організаційну підтримку. Економічна підтримка передбачає: • запровадження надійної фінансово-кредитної бази підтримки підприємництва завдяки створенню мережі спеціалізованих комерційних банків і страхових компаній для надання індивідуальних позик; • відкриття доступу до іноземних кредитів; • формування розгалуженої мережі суспільних і приватних неприбуткових фондів розвитку підприємництва, які б надавали гарантії за кредитами; • запровадження державного страхування комерційного ризику підприємств на випадок фінансових та інших витрат, що зумовлені діями органів державної влади; • встановлення пільгового оподаткування прибутків підприємців, що здійснюють інноваційні проекти, модернізацію і відкриття нових виробництв та інших напрямів, що мають вирішальне значення для розвитку економіки країни, вирішення соціальних проблем. Матеріально-технічна підтримка охоплює: • передавання або продаж на пільгових умовах підприємницьким структурам з державного сектору різноманітного устаткування виробничого призначення відповідно до процесу роздержавлення і приватизації; • комерціалізацію сфери торгівлі та громадського харчування; • корпоратизацію великих і середніх підприємств різних галузей економіки; • передавання в оренду недовантажених потужностей підприємств; • продаж на конкурсній основі об'єктів незавершеного будівництва, нежилих приміщень та невстановленого обладнання державної власності підприємцям за умови, якщо це відповідає інтересам розвитку економіки; • створення технопарків і баз прокату обладнання для прискореного розвитку інноваційної діяльності. Організаційна підтримка має сприяти: • налагодженню процедури регулювання підприємництва з боку державних інституцій виробленням раціональних форм обов'язкової звітності та порядку реєстрації нових суб'єктів підприємництва; • доступності до документів, що регулюють створення, порядок реєстрації та функціонування суб'єктів підприємництва; • підготовці підприємницьких кадрів, інформованості їх з цих питань, що потребує відкриття спеціальних навчальних закладів; • перепідготовці викладачів, організації інформаційних центрів, проведенню наукових досліджень з питань підприємництва у державних наукових та навчальних закладах. Отже, закони України створюють умови для розвитку вільної підприємницької діяльності, яка охоплює різні сторони економічного життя і виявляється як економічна категорія, метод господарювання, тип економічного мислення. КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ 1. Які риси властиві підприємцю: а) здатний робити точні розрахунки, щоб отримати максимальний прибуток; б) вміє об'єднати людей для досягнення мети; в) знає, як створити нові блага, поліпшувати їхню якість, підвищувати ефективність виробництва; г) відшукує невідомі, непередбачувані шляхи в економічній діяльності; д) вміє пристосовуватися до дій уряду, різних соціальних сил; е) наполегливий і гнучкий, готовий подолати перешкоди, коригувати тактику, щоб досягти стратегічних цілей. 2. Вкажіть на головну справу підприємця: а) виготовлення нового блага або нової якості того чи іншого блага; б) досягнення монополії у певному виді діяльності; в) освоєння нового ринку збуту; г) розвиток приватної ініціативи; д) одержання нового джерела сировини; є) досягнення концентрації виробництва і капіталу за рахунок придбання, злиття та поглинання інших підприємств. 3. Дайте відповідну назву таким функціям підприємця: а) сприяння генеруванню та реалізації нових ідей, здійсненню техніко-економічних, наукових розробок, проектів, що пов'язані з господарським ризиком; б) діяльність, націлена на найбільш ефективне використання з погляду науки, техніки, управління й організації виробництва матеріальних, трудових, фінансових та інформаційних ресурсів; в) поєднання ресурсів в оптимальних пропорціях, здійснення контролю за їх використанням. 4. Хто може бути суб'єктом підприємництва в Україні: а) громадяни України; б) громадяни Молдови, росії, Білорусії та інших країн СНД; в) іноземці з країн далекого зарубіжжя; г) юридичні особи всіх форм власності; д) особи без громадянства; е) військовослужбовці; є) службові особи органів прокуратури, державної безпеки. 5. Які види діяльності можуть бути об'єктом підприємництва в Україні: а) промислове виробництво засобів виробництва; б) виробництво предметів споживання; в) торгівля; г) виробництво зброї; д) розвідка і експлуатація корисних копалин; е) виготовлення та реалізація медикаментів; є) юридична практика; ж) сільське господарство. 6. Які підприємства належать до колективної форми власності: а) індивідуальне, засноване на приватній власності; б) сімейне, що ґрунтується на приватній власності членів однієї сім"! з можливістю використання найманої робочої сили; в) орендні; г) акціонерні; д) колективні; е) спільні, що створюються на основі об'єднання різних власників; є) державні; ж) інноваційні. 7. Які права мають підприємці в Україні: а) створювати будь-які підприємства; б) купувати повністю або частково майно та набувати майнові права; в) обирати постачальників; г) встановлювати ціни і тарифи; д) отримувати доход, обмежений по-датковою службою; е) користуватися матеріальною підтримкою з боку держави; є) самостійно встановлювати форми і системи оплати праці. 8. Визначіть обов'язки підприємців: а) укладати трудові договори з громадянами, які приймаються на роботу; б) забезпечувати високий рівень доходів найманих працівників; в) здійснювати оплату праці особам, які працюють за наймом, що не нижча за мінімальні розміри; г) забезпечувати житлом працівників підприємства, які його не мають; д) забезпечувати надійну якість вироблюваних товарів; е) погоджувати свою діяльність з державними органами; є) отримувати ліцензію на діяльність у сферах, що підлягають ліцензуванню відповідно до чинного законодавства.
Тема лекції: «ФІНАНСОВО-КРЕДИТНА СИСТЕМА» План
• Чи тотожні поняття “фінанси” і “грошові відносини” • Як формується державний бюджет • Як податки впливають на розвиток ринкових відносин в Україні • Що таке інфляція та які її форми • Як можна уникнути інфляції • Які особливості інфляційного процесу в Україні • Що являють собою кредитні відносини • Як кредит впливає на розвиток економіки • Які є форми кредиту за об'єктами кредитування
СУТНІСТЬ І ФУНКЦІЇ ФІНАНСІВ ФІНАНСИ ЯК ЕКОНОМІЧНА КАТЕГОРІЯ Існування товарного виробництва зумовлює об'єктивну необхідність ведення грошового господарства. Кошти, які підприємства одержують за свою продукцію, вони використовують для заміщення спожитих засобів виробництва, розширення виробництва і оплати праці. Частина коштів підприємств надходить до загальнодержавного фонду і розподіляється в централізованому порядку для задоволення суспільних потреб, для розвитку всього господарства та культури. Грошові фонди утворюються також для соціального, майнового і особистого страхування. Отже, економічна діяльність суспільства пов'язана з існуванням фінансів. Фінанси — це сукупність економічних відносин, що пов’язані з утворенням, розподілом і використанням грошових коштів Іноді вважають, що всі грошові відносини можна вважати фінансами. Проте грошові відносини і фінанси — це не тотожні поняття. Насправді, до сфери фінансів належать такі грошові відносини, які, по-перше, виражають відносини між суспільством в особі держави, 3 одного боку, і підприємствами і організаціями — з іншого, а також грошові відносини підприємств і організацій між собою; по-друге, грошові відносини, які знаходяться під контролем центрального (в Україні — Національного) банку. СУБ'ЄКТИ І ВИДИ ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН Для того щоб зрозуміти зміст і складність фінансових відносин, треба розглянути суб'єкти і види їх. Суб'єктами фінансових відносин є держава, підприємство, його структурні підрозділи, державні органи різних рівнів управління громадські організації, члени суспільства. Види фінансових відносин характеризують зміст грошових відносин між суб'єктами. Часто вони набувають форми платежів, відрахувань до фондів, розподілу доходів, різноманітних податків, пільг тощо. Система суб'єктів і видів фінансових відносин в Україні досить складна (табл. 1). Фінансова система в кожній країні має свої особливості. Вони визначаються економічними відносинами, що панують у країні, зміни в яких миттєво відбиваються на фінансах. ФУНКЦІЇ ФІНАНСІВ Розрізняють розподільчу, регулюючу, контролюючу і стимулюючу функції фінансів. Розподільча функція характеризує розподіл фінансових ресурсів між регіонами, галузями, різними напрямами видатків підприємств і організацій. За допомогою цієї функції здійснюється розподіл валового внутрішнього продукту, національного доходу, грошової виручки підприємств і організацій. Регулююча функція в основному діє тоді, коли треба внести відповідні зміни до розподілу грошових ресурсів. В одному випадку регулююча функція має характер коригування розподілу доходів. Припустімо, надання додаткових коштів регіонам для усуне наслідків стихійних лих, виправлення прорахунків, що виникли в процесі виконання бюджетних надходжень або видатків, подолання диспропорційності в розвитку економіки, ліквідація відставання окремих галузей, забезпечення необхідних пріоритетів економічного розвитку. В інших випадках регулювання здійснюється для забезпечення стабілізації економіки, усунення кризових явищ. У ролі фінансових регуляторів виступають: індексація доходів Уселення; переоцінка основних фондів під впливом їх морального зносу; фінансовий захист підприємств від конкуренції. Таблиця 1 Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все... Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот... ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала... ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры... Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:
|