ІНФЛЯЦІЯ ПОПИТУ. ІНФЛЯЦІЙНИЙ ЦИКЛ

Інфляція попиту безпосередньо пов'язана з дією монетарних чинників, насамперед з надлишковою емісією грошей, яка призводить до перевищення попитом існуючої пропозиції товарів та послуг. У цьому разі безпосереднім чинником інфляційного проце­су є зростання грошової маси. Однак і при такому припущенні тем­пи збільшення в обігу грошової маси і темпи зростання цін розви­ваються асинхронне. Лаг, що утворюється між динамікою грошо­вої маси і динамікою цін, дістав у теорії грошей назву інфляційного розриву.

Інфляційний розрив, якому належить важлива роль у розвитку макроекономічних процесів, утворюється під впливом сукупності чинників — механізму формування і використання касових за­лишків, наявності в економіці вільних виробничих ресурсів, умов інвестування, інфляційних очікувань та інших об'єктивних і суб'єктивних чинників. У ході розвитку ціноутворювального процесу величина інфляційного розриву не залишається сталою. Під впливом внутрішніх саморегуляторів він може зменшуватися або збільшуватися. Інакше кажучи, інфляційний розрив може мати місце, як правило, на відносно обмеженому відрізку часу. У довгостроковому плані встановлюється рівноважний темп інфляції, коли темпи зростання грошової маси і динаміка цін урівноважуються.

Отже, слід ураховувати наявність певної циклічної закономірності в розвитку інфляційного процесу. В цьому випадку йдеться про визначення закономірності цінових коливань, яка розвивається не під впливом виробничого циклу, а такої, що зумовлена суто монетарними чинниками. Хоча знову ж таки розмежування монетарних і немонетарних чинників, що визначають циклічність розвитку інфляційного процесу, є умовним і доцільним лише з точки зору теоретичного аналізу. В реальній же практиці дія цих чинників тісно переплітається.

У розвитку інфляційного (монетарногоза своїм змістом) циклу розрізняють три етапи.

На першому етапі темпи знецінення грошей відстають від темпів збільшення в обігу грошової маси. Виникає ефект “запізнення”, що пояснюється, з одного боку, стимулюючою дією емісійного процесу на розвиток виробництва і випереджаючим зростанням у зв'язку з цим пропозиції товарів та послуг, з іншого — скороченням (на початковій стадії) швидкості обороту грошей. Як буде показано далі, в умовах наявності безробіття і незавантажених виробничих потужностей відставання темпів знецінення грошей від темпів зростання грошової маси може зберігатися тривалий час.

На другому етапі темпи інфляції випереджають темпи зростання в обігу грошової маси. В умовах посилення інфляційного зростання цін початковим стимулятором цього процесу стає прискорення обороту грошей. Воно випереджає темп збільшення кількості грошей в обігу. Кожен хоче якнайшвидше позбутися грошей, довіру до яких втрачено. Виникає різновид так званих “гарячих” грошей — грошей, що втрачають функцію нагромадження і не затримуються надовго у своїх власників.

Якщо повернутися до прикладу гіперінфляції у Німеччині, то показовими у цьому відношення є такі дані. Прискорення швидкості обороту німецької марки по відношенню до 1913р. становило (1913 p. = 1) у грудні 1920 p. — 1,06; у червні 1922 p. — 2,33; у грудні 1922 p. — 6,85; у жовтні 1923 p. — 17,65.

На третьому етапі виникає ефект “рваної інфляції”: темп знецінення грошей то випереджає темп зростання грошової маси, то відстає від нього. Така динаміка цінового процесу пов'язана із впли­вом кількох чинників. З одного боку, зберігають свій вплив інфля­ційні чинники, що діють на попередньому етапі, з іншого — при високих темпах зростання цін настає платіжна криза — “грошо­вий голод”, який погашається імпульсивною емісією. При високих темпах інфляції держава намагається утримати грошову емісію. Однак поглиблення платіжної кризи ставить її перед необхідністю вдаватися до нових, ще більш високих вимушених емісій. Як на­слідок плавність емісійного процесу, що є однією з визначальних умов стабільності грошового обігу, порушується. Настають так звані емісійні шоки, або грошово-кредитні імпульси. Емісійні по­штовхи і породжувана ними “рвана інфляція” є найбільш деструк­тивними в економіці. За таких умов держава, як правило, втрачає головні важелі управління емісійним процесом. Інфляція стає неконтрольованою. Це в кінцевому підсумку і призводить до виник­нення інфляційної спіралі, переростання повзучої інфляції в гало­пуючу, а останньої — в гіпер- і суперінфляцію.

При аналізі механізму формування інфляційного розриву по­трібно враховувати і деякі інші обставини. В умовах існування не­повної зайнятості та незавантаженості виробничих потужностей зростання ефективного попиту, викликане збільшенням обігу гро­шової маси, не дає інфляційного ефекту. Навпаки, додаткові гро­шові ресурси сприяють більш повному використанню наявних чинників виробництва і його зростан­ню. Лише при повній зайнятості та максимальному завантаженні виробничого апарату додатковий попит стає чисто інфляційним.

З огляду на це можна ствер­джувати, що пропорційне відпо­відно до пропозиції грошей зрос­тання цін можливе лише в умовах максимального (повного) вико­ристання чинників виробництва. При неповній заванта-женості їх утворюється сфера так званого інфляційного розриву. Цю ситуа­цію ілюструє графік, наведений на рис. 2, де пропорційність зростання цін відповідно до збільшення грошової маси порушується розглянутою вище зоною інфляційного розриву. Точка В — критична точка інфляції, яка є межею, за якою розпочинається справжня (дійсна) інфляція.

Рис. 2. Пропорційність зростання цін відповідно
до збільшення грошової маси

Описана ситуація не є чисто теоретичною конструкцією. Вона має реальне втілення в умовах циклічного спаду виробництва, коли існує незавантаженість його чинників.

ІНФЛЯЦІЯ ВИТРАТ

Інфляційний процес може розвиватися під впливом ряду немонетарних чинників, що зумовлюють зростання цін через збільшення витрат виробництва і зростання собівартості одиниці продукції. Йдеться про інфляцію витрат, що формуються на принципово іншій чинниковій основі, ніж інфляція попиту.

Як інфляція витрат пов'язана з емісійним процесом?

Уже зазначалось, що інфляція витрат, як і інфляція попиту, можлива лише за умови, коли в обігу утворилася надлишкова грошова маса. Однак суттєвим моментом цієї ситуації є те, що у випадку, коли ціни зростають під впливом немонетарних чинників, порушення рівноваги грошового обігу стає не причиною, а наслідком зростання їх. Воно може зумовлюватися, з одного боку, зменшенням у результаті збільшення витрат виробництва пропозиції товарів і послуг в усій економіці, з іншого — вимушеною додатковою кредитною емісією або прискоренням швидкості обороту грошей, викликаних знову ж таки суто виробничими потребами — необхідністю компенсації зростання виробничих витрат.

Одним з різновидів інфляції витрат є інфляція, зумовлена збільшенням заробітної плати. Якщо підвищення заробітної плати випереджає зростання продуктивності праці й не супроводжується збільшенням випуску продукції, зростають витрати виробництва на одини-цю продукції та підвищуються ціни. Однак і в цьому разі проблема пер-шого інфляційного поштовху зберігає своє значення. Сутність її визна-чається тим, чим викликане підвищення заробітної плати — прагнення профспілок, що представляють трудові колективи, домогтися перерозпо-ділу доходів завдяки збільшенню в їхній структурі частки оплати праці, чи це реакція на попереднє підвищення цін суто компенсаційного характеру.

Розмежування чинників інфляції має принципове значення з точки зору визначення основних важелів дефляційної політики. Однак у реальній дійсності наскільки глибоко взаємопереплітаються різні причини інфляційного процесу, що їхнє структурне відокремлення стає практично нездійсненним.

Особливо рельєфно це видно на прикладі розвитку інфляційного зростання цін у 1992-1994 pp. в Україні, де в один клубок переплелися структурна, імпортна, бюджетна та кредитна інфляція, інфляція попиту та інші її різновиди. Аналіз конкретних показників дає змогу з'ясувати сутність цієї проблеми глибше.

Слід ураховувати також зростаючий вплив на інфляційний процес зовнішньоекономічних чинників. Це порушення механізму грошової рів-новаги зумовлене, з одного боку, структурною перебудовою зовнішньо-економічних зв'язків, спеціалізації виробництва і розподілу праці, з іншого — швидким зростанням витрат на товари так званого критичного імпорту (імпорту енергоносіїв, окремих сировинних матеріалів, комплектуючих виробів), що пов'язане з переходом до світових цін.

Отже, існує низка чинників, що взаємовиключають один одного, надаючи інфляційному розвитку особливої складності. З огля­ду на це дефляційна політика держави не може зводитися до засто­сування суто монетарного інструментарію. Вона має носити комп­лексний характер.

Водночас при визначенні змісту дефляційної політики слід вра­ховувати не лише чинникову специфіку інфляційного процесу. Як з теоретичної, так і практичної точки зору принципове значення має й інша проблема: якою мірою і в яких напрямах інфляційні процеси впливають на макроекономічні аспекти господарського розвитку? Чи завжди цей вплив деструктивний?

ВПЛИВ ІНФЛЯЦІЇ НА РОЗВИТОК
МАКРОЕКОНОМІЧНИХ ПРОЦЕСІВ

Інфляція впливає на розвиток комплексу макроекономічних процесів у цілому, а також кожної його структурної ланки. Інфляція відбиває внутрішній стан грошових відносин, які відпо­відно до свого функціонального призначення внутрішньо інтегро­вані в усі осередки економічної системи суспільства. Вона впливає також на весь комплекс відтворювального циклу — процеси ви­робництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ.

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: