ПОДАТКОВА СИСТЕМА В УКРАЇНІ

Законодавством України визначені такі принципи побудо­ви та призначення податкової системи:

• стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інве­стиційної активності;

• обов'язковість — впровадження норм сплати податків і зборів, визначених на підставі достовірних даних;

• рівнозначність і пропорційність у справлянні податків;

• рівність, недопущення будь-яких виявів податкової дискримі­нації;

• соціальна справедливість щодо різних верств населення;

• стабільність, забезпечення незмінності податків і зборів (обо­в'язкових платежів) та їхніх ставок, а також податкових пільг про­тягом бюджетного року;

• економічна обґрунтованість, встановлення податків на підставі показників розвитку національної економіки та фінансових мож­ливостей;

• рівномірність сплати, встановлення строків сплати податків і зборів, виходячи з необхідності забезпечення своєчасного надхо­дження коштів до бюджету для фінансування витрат;

• єдиний підхід до розробки податкових законів з обов'язко­вим визначенням платника податку, об'єкта оподаткування, дже­рела сплати податку, строку та порядку сплати податку, підстав Для надання податкових пільг;

• доступність, забезпечення зрозумілості норм податкового законодавства для платників податків.

Уже в 2001 p. буде прийнято Податковий кодекс та реформовано на його основі податкову систему. Це забезпечить відчутне зни­ження податкового навантаження, розширення бази оподаткування; вирівнювання умов оподаткування для всіх платників податків за рахунок скасування пільг (особливо тих, що надаються за галузевими та територіальними ознаками).

КОНТРОЛЬНІ ЗАВДАННЯ

1. Які кошти перерозподіляються через державний бюджет:

а) для соціального забезпечення колективних підприємств; б) для розши­рення виробництва за рахунок прибутку державного підприємства;

в) для утримання управління фірми; г) для будівництва підприємства за рахунок фінансування; д) асигнування для розвитку науки, освіти, охорони здоров'я, мистецтва; е) для капітального будівництва будин­ку культури в колективному сільськогосподарському підприємстві;

є) фонд оплати праці працівників сфери матеріального виробництва;

ж) резерви і страхові запаси колективного сільськогосподарського підприємства; з) зарплата вчителів сільської школи; й) видатки на обо­рону країни; і) кошти на соціальне страхування.

2. Які кошти при перерозподілі не проходять через державний бюджет:

а) фінансові ресурси дитячого будинку; б) зарплата працівників міністер­ства; в) зарплата працівників споживчої кооперації; г) кошти для за­водського будинку культури; д) зарплата працівників міської державної адміністрації; е) капітальне будівництво житлового будинку за раху­нок фонду підприємства; є) утримання профспілкового будинку відпо­чинку; ж) податок на додану вартість, який сплачує комерційне підприєм­ство.

3. Із наведених далі видів податків виділіть прямі та непрямі;

а) акцизи; б) податок на доходи фізичних осіб; в) податок на прибуток підприємств; г) мито; д) майновий податок; е) податок на додану вартість; є) податок на рекламу.

4. Який вид податкової ставки було застосовано в кожному прикладі оподатку­вання:

а) отримавши доход у сумі 5 тис. грошових од., платник податку мав сплатити до бюджету 500, а доход у сумі 10 тис. грошових од. — 1 тис. грошових од.; б) отримавши прибуток у сумі 150 тис. грошових од., підприємець сплатив ЗО тис. грошових од. податку, а з прибутку 175 тис. грошових од. — 35 тис. грошових од.; в) із суми прибутку 50 тис. грошових од. платник податку сплатив до бюджету t5 тис. грошових од., а зі 100 тис. грошових од. — 40 тис. грошових од.

5. Підприємство, що виробляє офісні меблі, закупило сировини і матеріалів на суму 1200 тис. грн з урахуванням ПДВ, який підприємство сплатило поста­чальнику. Переробивши ці матеріали і сировину, підприємство реалізувало свою продукцію за вільною ціною на суму 2 млн грн посереднику, який потім передав цю продукцію у торгову мережу за вільними цінами на суму 2 мли 400 тис. грн. Визначіть податок на додану вартість, внесений до бюджету (ставка ПДВ становить 20 відсотків).

6. Із наведеного переліку визначіть принципи побудови та призначення подат­кової системи України:

а) стимулювання підприємницької діяльностіта інвестиційної актив­ності; б) різноманітний підхід до розробки податкових законів;

в) рівнозначність і пропорційність у справлянні податків; г) економічна обґрунтованість податків; д) використання заходів податкової дискри­мінації; е) використання податкових пільг упродовж року; є) ста­більність, забезпечення незмінності податків і зборів.

СУТНІСТЬ ІНФЛЯЦІЇ. ЧИННИКИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ЇЇ РОЗВИТОК

Інфляція як специфічна властивість паперових грошей відома вже кі-лька століть. В економічній теорії є кілька підходів до визначення сутно-сті цього надзвичайно складного за своєю природою економічного явища.

Для кожного з нас очевидним є те, що інфляція пов'язана зі зростанням цін. Така трактовка відбиває загальноекономічний підхід до цього поняття.

Водночас, коли йдеться про визначення інфляції у вузькому смислі, її можна розглядати як процес знецінення грошей. Найповніше зміст поняття “інфляції” можна подати так.

Інфляція — це знецінення грошей, що виявляється через зростання цін

Інфляція вимірюється динамікою цін. Вона є обернено пропорційною величиною до цінової динаміки. Якщо впродовж року ціни зросли на 20 відсотків, то можна сказати, що на такий самий відсоток знецінилися гроші. У принциповому плані таке визначення буде правильним. Однак у цьому разі слід ураховувати, що інфляція може бути відкритою і подавленою.

Знецінення грошей може відбуватися і за умов відсутності від­критого зростання цін. Ідеться про утримання їх на відносно фіксованому рівні за допомогою адміністративних важелів. Якщо попит в 2 рази перевищує товарооборот, це означає, що ступінь отоварювання грошової одиниці не перевищує 50 відсотків. У цьому виявляється реальне її знецінення. У другій половині 80-х років у колишньому СРСР при відносно стабільній динаміці цін товарне забезпечення кожного рубля отриманої платні коливалося в межах 40-60 к., а в 1991 p. товарна конвертованість грошової одиниці знизилась до 28 відсотків.

Слід зазначити, що подавлена інфляція є найбільш деструктивною. Вона позбавляє виробників економічних стимулів, потребує державних дотацій, руйнує ринкові відносини, породжує тіньову економіку, спекуляцію, хабарництво. У кінцевому підсумку все зводиться до того, що утримані на офіційно регульованому рівні ціни прориваються на чорному ринку. Динаміка таких цін і є відносним вираженням подавленої інфляції. У зв'язку з цим подавлену інфляцію називають адміністративною — інфляцією, що породжена “адміністративними” (регульованими) цінами.

ФОРМИ ІНФЛЯЦІЇ

Відповідно до темпів інфляційного процесу розрізняють три різновиди інфляції:

• “повзуча” — темп зростання не перевищує 10 відсотків річного зростання цін;

• г алопуюча — темп зростання цін сягає 10-100 відсотків на рік;

• гіперінфляція — річні темпи приросту цін перевищують 100 %.

У межах гіперінфляції виділяють більш вузьке поняття — су-перінфляцію (або супергіперінфляцію), за якої темпи зростання цін становлять 50 і більше відсотків на місяць.

Коли йдеться про гіперінфляцію, то, як правило, наводять приклад Німеччини, де у 1922 p. ціни зросли на 5470 відсотків, а в 1923 p. — в 130 млрд разів. У грудні 1923 p. фунт масла на німецькому ринку коштував 1,5 млн, а батон — 200 тис. марок. Відомі й інші подібні приклади. В серпні 1946 p. 829 октильонів (одиниця з 22 нулями) угорських форинтів прирів-нювалися до 1 довоєнного форинта, 1 $ США коштував 3 х 10²² форинтів.

За статистикою Міжнародного валютного фонду, в 1993 p. Україна входила до першої п'ятірки країн світу з найвищими темпами інфляції. Впродовж лише одного року ціни зросли на 10 200 відсотків.

Світовий досвід свідчить про можливість ефективного “лікування” гіперінфляції, відносно швидкого її подолання. Як правило, для цього провадять грошові реформи, які органічно поєднуються з системою консервативних заходів. Однак для того щоб застосування цих лікувальних заходів було дійовим, щоб осмислено і ефективно управляти цим процесом, потрібний точний діагноз причин і чинників, які впливають на його розвиток. У зв'язку з цим слід ураховувати, що інфляція є багаточинниковим явищем.

Теорія грошей виділяє досить протяжний ряд чинникових форм інфляційного процесу. Це інфляція, зумовлена надлишком в обігу грошової маси, кредитна, інфляція попиту, інфляція, викликана зростанням виробничих витрат, імпортована, структурна, інфляція, зумовлена податками, інфляція, пов'язана зі збільшенням оплати праці.

Розмежування чинникових форм інфляції має важливе теоретичне і практичне значення. Справа в тому, що кожна з перелічених форм потребує застосування не лише неоднозначних, а інколи й протилежних за своїм змістом заходів. Власне, складності у подоланні інфляційного процесу багато в чому визначаються специфікою його розвитку.

У теорії грошей розглядаються також інфляційні форми, розвиток яких зумовлений монетарними чинниками, та інфляційні форми, що розвиваються під впливом немонетарних чинників. У першому випадку це, як правило, інфляція попиту, а у другому — інфляція витрат. При такому підході обидва різновиди виступають як синтезуючі чинникові форми інфляції. Слід ураховувати і те, що в умовах повномасштабного інфляційного процесу ці форми тісно переплітаються.

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: