Класифікація публічних та місцевих доходів

Єдина система державних доходів припускає класифікацію їх за різ­номанітними групами, які більш яскраво характеризують їх риси. В ос­нові класифікації можуть лежати різні підстави.

Найбільш принциповим є поділ доходів держави залежно від порядку формування та використання. У цьому випадку їх можна поділити на.

• централізовані доходи, що залишаться в розпорядженні дер­жави, місцевого самоврядування, надходять на формування централі­зованих грошових фондів (Державного бюджету України, місцевих бюджетів, Пенсійного фонду України, фондів соціального страхування, кошти, що акумулюються внаслідок залучення державного та муніци­пального кредиту і т.д.). Централізовані державні доходи формують­ся, перш за все, за рахунок обов’язкових податкових платежів, які складають основу доходної частини державного та місцевих бюдже­тів, неподаткових надходжень і безвідплатних надходжень з інших пу­блічних фондів або від суб’єктів господарської діяльності, громадсь­ких (благодійних) організацій та громадян;

• децентралізовані доходи, що надходять до державних та ко­мунальних підприємств, установ і організацій. Такі доходи формують­ся і використовуються відповідно до місцевих бюджетів та кошторисів і фінансових планів підприємств. Місцеві децентралізовані доходи фор­муються за рахунок надходжень із централізованих фондів, інших децентралізованих фондів або від суб’єктів господарської діяльності, громадських (благодійних) організацій та громадян.

За спрямуванням та порядком формування виділяються також бюджетні та позабюджетні доходи.

Бюджетні доходи формуються на підставі ст. 2 Бюджетного кодек­су України та направляються до відповідного бюджету згідно із щоріч­ним законом або рішенням про бюджет, а позабюджетні доходи - на підставі іншого законодавства. Відповідно повноваженнями щодо визна­чення та встановлення бюджетних доходів наділена Верховна Рада Ук­раїни, місцеві ради, а позабюджетні доходи визначають, встановлюють та контролюють інші уповноважені органи. Доходи державних позабюд­жетних фондів формуються в основному за рахунок обов ’язкових від­рахувань, а також добровільних внесків фізичних і юридичних осіб. Характерною рисою цільових публічних фондів є чітко визначені джере­ла формування і напрями використання коштів. Внески до фондів є обо­в’язковими, але платежі надходять безпосередньо до фондів, а не до бюджету. За рахунок доходів позабюджетних фондів фінансується вико­нання соціальних та економічних функцій держави, утримання апарату фондів, формування і розширення їх матеріально-технічної бази.

Диференціація доходів за джерелами утворення дає можливість деталізувати їхній склад і визначити форми надходжень їх до цент­ралізованих та децентралізованих публічних фондів від різних видів суб’єктів.

• доходи від державних та комунальних підприємств, установ, організацій;

• доходи від суб’єктів господарювання;

• доходи від населення, що надходять у формі державних і місце­вих податків, платежів у Пенсійний фонд та добровільних внесків (придбання облігацій державних та місцевих позик);

• доходи від інших централізованих та децентралізованих фондів коштів;

• доходи від іноземних держав, міжнародних установ та організацій.

Доходи до публічних фондів надходять з різних джерел, тому дер­жава при їх залученні застосовує різні методи залежно від власників. За методами справляння платежі до публічних фондів визначають­ся двома засобами.

• методом податкових надходжень;

• методом неподаткових надходжень.

Метод податкових надходжень - це метод обов’язкового, при­мусового стягнення податків, зборів та інших обов’язкових платежів, що встановлюються податковим законодавством. Податковими над­ходженнями визнаються виключно передбачені Податковим кодексом України загальнодержавні і місцеві податки та збори. Податкові пла­тежі, незалежно від бажання, сплачують усі суб’єкти господарювання та фізичні особи. Право на встановлення, стягнення, розподіл та ви­користання податкових платежів має виключно держава та місцеве самоврядування відповідно до Податкового кодексу України.

Неподатковий метод - це метод отримання грошових коштів че­рез платежі, що мають не примусову правову природу. Неподаткові над­ходження встановлюються державою (місцевим самоврядуванням), але сплачуються за певних умов окремими суб’єктами як наслідок їх­нього волевиявлення або невиконання норм права (фінансові санкції).

До неподаткових надходжень належать доходи від власності та капіталу, платні за надання адміністративних послуг, надходження від штрафів та фінансових санкцій, позики, обов’язкові та добровільні страхові внески до державних та місцевих фондів, доходи від реаліза­ції цінних паперів, трансферти, гранти та дарунки у вартісному обра­хунку та інші неподаткові надходження.

До неподаткових надходжень також відносяться доходи, які фор­муються внаслідок безвідплатної передачі коштів від одного бюджету до іншого (дотації, субвенції), добровільні та благодійні внески, кре­дитні кошти та страхові добровільні внески.

Як правова категорія, неподаткові надходження - це встановлені нормами права платежі до відповідного бюджету та позабюджетних публічних фондів, наділені ознаками платності та які можуть мати як обов’язковий, так і добровільний характер.

Доходи можна також диференціювати з урахуванням законодавчо встановлених конкретних умов їх збору і використання. За цим кри­терієм доходи можна розрізняти.

• зворотні і безповоротні;

• відплатні і безвідплатні;

• загальні і цільові.

Як правило, обов’язкові платежі є безповоротні (податки, внески тощо), а доходи по державному кредиту (коли держава є позичальни­ком, а населення придбаває облігації державних чи місцевих позик) - зворотні. Відплатні - такі, за які встановлюється плата (позики), та безвідплатні (податки).

Платежі до публічних фондів можуть мати загальне (наприклад, податки) або цільове призначення. За рахунок обов’язкових цільових платежів утворюються цільові бюджетні або позабюджетні фонди, які використовуються на конкретні цілі. Тому платники вносять пла­тежі цільового призначення, наприклад, збір до Фонду соціального захисту інвалідів.

За соціально-економічними ознаками утворення доходи кла­сифікуються за умовами їх отримання.

• від здійснення господарської діяльності;

• від здійснення зовнішньоекономічної діяльності;

• від використання природних ресурсів;

• інші.

За обсягом формування та використання доходи є.

• великих обсягів;

• середніх обсягів;

• малих обсягів.

Є загальноприйнятим поділ доходів на обов’язкові і добровільні. Добровільні доходи мають переважно приватноправову природу та є доходами від використання, продажу чи іншого оплатного відчуження майна, що перебуває в державній чи муніципальній власності, від надання адміністративних платних послуг органами державної влади, місцевого самоврядування, бюджетними установами та організація­ми. Усі обов’язкові платежі, як форма відчуження приватної власності, забезпечені можливістю примусу до сплати, і податки, і збори, і мито є публічно-правовими обов’язковими платежами. встановлюються державою і забезпечуються примусовими заходами. Але примусові заходи застосовуються тільки тоді, коли зобов’язані платники не ви­конують обов’язок своєчасно внести платіж, або виконують несвоє­часно, або не повністю.

Примусовість може виражатися в різних формах.

• встановлення санкцій (штрафи, пеня);

• застосування дій обмежувального характеру (заборона викорис­тання або відчуження певних активів при застосуванні податкової застави);

• позбавлення можливості використати своє право (не придбання ліцензії позбавляє права займатися якимось видом діяльності), але покарання застосовуватиметься лише тоді, коли особа буде займати­ся цією діяльністю без ліцензії, а відсутність її і бездіяльність до по­карання не призведе;

• через кримінальне покарання, яке пов’язане з несплатою обо­в’язкових податкових платежів.

Кошти, які мобілізують держава та місцеве самоврядування, кон­центруються в бюджетах держави та місцевого рівня. Бюджет, як еко­номічна категорія, виник набагато пізніше, ніж такі поняття, як податки або доходи держави, і основною причиною його появи була необхідність планування і контролю за загальнодержавними доходами і видатками.

Визначення доходів та видатків бюджету надано у ст. 2 Бюджет­ного кодексу України.

Доходи бюджету - всі податкові, неподаткові та інші над­ходження на безповоротній основі, справляння яких передбаче­но законодавством України (включаючи трансферти, дарунки, гранти). При цьому доходи не слід ототожнювати з надходження­ми до бюджету, які складаються з доходів бюджету та коштів, залучених у результаті взяття боргових зобов’язань органами дер­жавної влади, органами влади Автономної Республіки Крим або ор­ганами місцевого самоврядування. Основна ознака саме доходів - це їх безповоротність.

Можливо визначити наступну класифікацію бюджетних доходів:

1. За бюджетним призначенням - виділяють доходи державно­го бюджету та доходи місцевих бюджетів.

2. Доходи, які не мають цільового призначення, - загальні та доходи спеціального фонду - цільові.

3. Залежно від джерел формування - внутрішні та зовнішні.

4. Залежно від порядку формування - податкові платежі, неподат­кові обов’язкові платежі, доходи від державної власності та господарсь­кої діяльності державних підприємств, доходи від державного капіталу, гранти, добровільні безвідплатні платежі, дарунки у грошовому вигляді. Особливим видом доходів державного або місцевих бюджетів є між- бюджетні трансферти (від фр. перерозподіл), які мають характер вторин­них доходів і формуються за рахунок вже отриманих бюджетних коштів.

5. За порядком включення доходів до бюджетів - поділяються на закріплені (власні доходи бюджету) та регулюючі (визначення роз­міру яких залежить від щорічного закону про бюджет).

Підставою визначення складу та обсягів публічних доходів, форм їх мобілізації до державного і місцевих бюджетів є відносини власнос­ті, рівень соціально-економічного розвитку економіки та обсяг видат­ків. Оскільки доходи потрібні державі та місцевому самоврядуванню виключно для здійснення покладених на них завдань і функцій, остіль­ки для прогнозування, планування, встановлення та формування пу­блічних доходів визначальним є необхідний обсяг видатків, що будуть направлені на їх фінансування.

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: