Тема 7: Банківська система України та її структура

2. Правовий статус Національного банку України.Функції Національного банку України, що пов’язані з фінансово-правовим регулюванням

3. Правове становище комерційних банків в Україні

У 1991 році зі становленням незалежної держави в Україні розпочався процес створення та розвитку власної банківської системи. Прийнятий 20 березня 1991 року Закон України «Про банки і банківську діяльність» визначив і закріпив порядок формування та основні принципи діяльності банків в Україні відповідно до Декларації про державний суверенітет України і Закону України «Про економічну самостійність Української РСР», які отримали своє відображення в Конституції України.

Банківська система України складається з Національного банку України (далі - НБУ) та інших банків, а також філій іноземних банків, що створені та діють на території України відповідно до чинного законодавства.

Відповідно до Конституції України та інших нормативно-правових актів^{^[2]}, Національний банк України є центральним банком Украї - ни, особливим центральним органом державного управління, юридичний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації якого визначаються у встановленому законодавством порядку.

Наприклад, за ст. 99 Конституції України, основною функцією центрального банку держави є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

Національний банк України виконує такі функції:

1) відповідно до розроблених Радою НБУ Основних засад грошово- кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;

2) монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує готівковий грошовий обіг;

3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;

4) встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

5) організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статистики платіжного балансу;

6) регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

7) визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює та забезпечує безперервне, надійне та ефективне функціонування, розвиток створених ним платіжних і облікових систем, контролює створення платіжних інструментів, систем автоматизації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

8) здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній і консолідованій основі;

9) здійснює погодження статутів банків і змін до них, ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законом випадках, веде Державний реєстр банків, Реєстр аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків;

10) веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів платіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем;

11) складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозування;

12) представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де співробітництво здійснюється на рівні центральних банків;

13) здійснює відповідно до визначених спеціальним законом повноважень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за банками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій;

14) забезпечує накопичення і зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними і банківськими металами;

15) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та валютних відносин;

16) організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

17) реалізує державну політику з питань захисту державних секретів у системі НБУ;

18) бере участь у підготовці кадрів для банківської системи Ук - раїни;

19) визначає особливості функціонування банківської системи Ук - раїни в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи НБУ;

20) вносить у встановленому порядку пропозиції щодо законодавчого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій НБУ;

21) здійснює методологічне забезпечення з питань зберігання, захисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю;

21-1) здійснює відповідно до компетенції повноваження у сфері депозитарного обліку;

21-2) забезпечує облік і зберігання переданих йому цінних паперів та інших коштовностей, що конфісковані (заарештовані) на користь держави та/або таких, які визнані безхазяйними, для чого може відкривати рахунки в цінних паперах у депозитарних установах;

22) здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом;

23) визначає порядок здійснення в Україні маршрутизації, клірингу та взаєморозрахунків між учасниками платіжної системи за операціями, які здійснені в межах України із застосуванням платіжних карток, емітованих банками-резидентами;

24) створює Засвідчувальний центр для забезпечення реєстрації, засвідчення чинності відкритих ключів та акредитації центрів сертифікації ключів, визначає порядок застосування електронного підпису, у тому числі електронного цифрового підпису в банківській системі України та суб’єктами переказу коштів;

25) видає ліцензії небанківським фінансовим установам, які мають намір стати учасниками платіжних систем, на переказ коштів без відкриття рахунків та відкликає їх відповідно до законодавства;

26) веде реєстр платіжних систем, систем розрахунків, учасників цих систем та операторів послуг платіжної інфраструктури;

27) здійснює нагляд (оверсайт) платіжних систем та систем розрахунків.

Отже, Національний банк України з використанням належних йому владних повноважень регулює діяльність банків, організовує і здійснює міжбанківські розрахунки, має монопольне право на випуск грошей в обіг, установлює курс грошової одиниці, забезпечує діяльність державної скарбниці України тощо. Регулювання банківської діяльності НБУ здійснює в адміністративній та індикативних формах:

1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;

2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;

3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового характеру;

5) надання рекомендацій щодо діяльності банків.

1) встановлення обов’язкових економічних нормативів;

2) визначення норм обов’язкових резервів для банків;

3) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;

7) управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;

8) операцій з цінними паперами на відкритому ринку;

9) імпорту та експорту капіталу (ст. 66 Закону України «Про банки та банківську діяльність»).

Національний банк України підзвітний Президенту України та Верховній Раді України в межах їх конституційних повноважень. Інші банки здійснюють свою діяльність керуючись Конституцією України, законами України, указами Президента України, іншими нормативно- правовими актами, в тому числі і нормативними актами НБУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов’язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Центрального банку України видаються у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, положень, правил, що затверджуються постановами його Правління. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим актам України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли згідно із законом вони пом’якшують або скасовують відповідальність.

Нормативно-правові акти НБУ піддягають обов’язковій державній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України.

Деякі питання банківської діяльності роз’яснюються в листах НБУ. Наприклад, Правління НБУ 22 грудня 2010 року прийняло постанову № 573 «Про внесення змін до Положення про ведення касових операцій у національний валюті України», зареєстровану в Міністерстві юстиції України 09 березня 2011 року за № 279/19017, а Департамент готівково-грошового обігу НБУ прийняв лист № 11115/4668-13627 від 18 грудня 2006 року «Щодо роз’яснення окремих норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Інші банки України, державні та приватні, мають право проводити банківські операції тільки після одержання ліцензії НБУ, яка може бути відкликана в разі якщо:

1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської ліцензії, містять недостовірну інформацію;

2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії (ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяльність», з метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності банків, НБУ встановлює для всіх комерційних банків обов’язкові економічні нормативи:

• мінімальний розмір статутного фонду для комерційних банків встановлений у сумі, еквівалентній 500 млн грн;

• граничне співвідношення між розміром власних коштів банку та сумою його активів;

• показники ліквідності балансу, які встановлюються у вигляді нормативного співвідношення між активами і зобов’язаннями;

• розмір обов’язкових резервів, що розміщуються в НБУ;

• максимальний розмір ризику на одного позичальника, який визначається у відсотковому відношенні до загальної суми власних коштів банку.

У разі порушення суб’єктами банківської діяльності законодавства, економічних нормативів, порядку виконання банківських операцій НБУ має право: підвищувати для них норми обов’язкових резервів; відкликати ліцензію на здійснення банківських операцій; усувати керівництво від управління та призначати тимчасову адміністрацію; стягувати штраф у розмірі неправомірно одержаного прибутку; приймати рішення про реорганізацію, ліквідацію та виключення з Державного реєстру банків.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про банки і банківську діяльність» НБУ здійснює банківський нагляд на консолідованій основі, яким визнається нагляд, що здійснюється Центральним банком України за банківською групою з метою забезпечення стабільності банківської системи та обмеження ризиків, на які наражається банк внаслідок участі в банківській групі, шляхом регулювання, моніторингу та контролю ризиків банківської групи у визначеному НБУ порядку.

У свою чергу, банківська група визначається як юридичні особи, які мають спільного контролера, що складається з материнського банку, його українських (української) та/або іноземних (іноземної) дочірніх (дочірньої) та/або асоційованих (асоційованої) компаній (компанії), які (яка) є фінансовими (фінансовою) установами (установою), або що складається з материнського банку, який є контролером його українських (української) та/або іноземних (іноземної) дочірніх (дочірньої) та/або асоційованих (асоційованої) компаній (компанії), які (яка) є фінансовими (фінансовою) установами (установою), або які мають спільного контролера, що складається з двох або більше українських фінансових установ, їхніх українських та/або іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами та в яких банківська діяльність є переважною, або що складається з небанківської фінансової установи, яка є контролером її українських (української) та/ або іноземних (іноземної) дочірніх (дочірньої) та/або асоційованих (асоційованої) компаній (компанії), які (яка) є фінансовими (фінансовою) установами (установою) та в яких банківська діяльність є переважною (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

НБУ має право встановлювати вимоги до банківської групи та/або банківської підгрупи на консолідованій та субконсолідова- ній основі щодо:

1) наявності ефективної системи корпоративного управління;

2) наявності ефективної системи управління ризиками;

3) наявності ефективної системи внутрішнього контролю;

4) наявності облікових процедур, інформаційних систем, необхідних для забезпечення виконання вимог на консолідованій основі;

5) складання і порядку подання консолідованої та субконсолідова- ної звітності;

8) лімітів та обмежень стосовно певних видів діяльності, у тому числі щодо діяльності на території інших держав;

9) порядку подання необхідної звітності та інформації.

Банківська група зобов’язана визначити серед учасників банківської групи відповідальну особу банківської групи, яка спроможна забезпечити виконання вимог, установлених НБУ до банківської групи, та погодити її з НБУ. У банківській групі, до складу якої входить материнський банк, відповідальною особою є цей материнський банк.

Державне регулювання відносин, які виникають у діяльності банків, набуває форми обов’язкових приписів, що містяться в нормах різних галузей права. Юридичним змістом цих відносин є суб’єктивні права та юридичні обов’язки їхніх учасників - банків та клієнтів. З одного боку, ці відносини характеризують дозволену поведінку, наприклад право кредитної установи щодо надання кредитів і стягнення плати за них відповідно до кредитної угоди в межах, дозволених НБУ, а з іншого боку, банківські відносини - це приписи поведінки другій стороні. Наприклад, одержувач позички відповідно до договору повинен дотримуватися правил в інтересах кредитора. Кредитні відносини в основному є договірними і регулюються нормами цивільного права. Банківська позичка надається на підставі договору, в якому фіксується воля сторін. Одержувач позички не підпорядкований кредитору, а їхнє правове становище є відмінним, що виражається у кореспондуванні прав кредитора до обов’язків боржника і навпаки. У зв’язку з цим доцільно акцентувати увагу на приватноправовій природі кредитних відносин і помилковому характері думок деяких авторів, які зазначають їх змішаний (приватно- та публічно-правовий) характер. Проблематика цього питання полягає у застосуванні деякими вченими- правознавцями публічно-правових приписів НБУ стосовно діяльності комерційних банків шляхом встановлення певних нормативів. Проте ці приписи не мають жодних підстав для волевиявлення сторін (реалізації суб’єктивного права) при укладанні кредитних договорів.

Банківські правовідносини, як і фінансові, характеризуються імперативним методом регулювання. Держава примушує всіх учасників відносин за участю банків дотримуватися банківського законодавства. Правила НБУ регламентують порядок відкриття банків, проведення операцій по рахунках у банківських установах, вказують, що вони відкриваються для зберігання коштів, для проведення операцій за розрахунково-грошовими документами тощо і визначають усі необхідні умови банківської діяльності. Контроль при відкритті та закритті рахунків, за діяльністю власників рахунків здійснюють банк, Державна податкова адміністрація, органи МВС, а за діяльністю банків спостерігає НБУ.

Отже, НБУ виконує функції «посередника» між державою та іншими банками, втілює в життя економічну політику держави, контролює порядок створення банків, фінансово-кредитних установ, здійснює нагляд за їх діяльністю. Діяльність банків контролює управління банківського нагляду НБУ, Кримське республіканське та обласні управління НБУ. Банківський контроль полягає у здійсненні нагляду за додержанням банківського законодавства України, нормативних актів Центрального банку та економічних нормативів.

Крім того, необхідно враховувати деякі приватноправові елементи банківських правовідносин і, як наслідок, їх приватноправовий метод регулювання - диспозитивний. З метою обґрунтування цього положення та конкретної відповіді на зауваження опонентів можна навести приклад з організаційно-правової форми банків. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про банки та банківську діяльність», засновники банку мають право обирати одну з організаційно-правових форм банку - публічне акціонерне товариство або кооперативний банк.

2. Правовий статус Національного банку України.

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: