Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Тема 7: Банківська система України та її структура





Питання, що розглядаються

1.Банківська система України

2. Правовий статус Національного банку України.Функції Національного банку України, що пов’язані з фінансово-правовим регулюванням

3. Правове становище комерційних банків в Україні

4. Види банківських послуг

 

Банківська система України

У 1991 році зі становленням незалежної держави в Україні розпо­чався процес створення та розвитку власної банківської системи. Прийнятий 20 березня 1991 року Закон України «Про банки і банків­ську діяльність» визначив і закріпив порядок формування та основні принципи діяльності банків в Україні відповідно до Декларації про державний суверенітет України і Закону України «Про економічну са­мостійність Української РСР», які отримали своє відображення в Кон­ституції України.

Банківська система України складається з Національного банку України (далі - НБУ) та інших банків, а також філій іно­земних банків, що створені та діють на території України від­повідно до чинного законодавства.

Відповідно до Конституції України та інших нормативно-правових актів[2], Національний банк України є центральним банком Украї - ни, особливим центральним органом державного управління, юридич­ний статус, завдання, функції, повноваження і принципи організації яко­го визначаються у встановленому законодавством порядку.

Наприклад, за ст. 99 Конституції України, основною функцією центрального банку держави є забезпечення стабільності грошової одиниці України.

Національний банк України виконує такі функції:

1) відповідно до розроблених Радою НБУ Основних засад грошово- кредитної політики визначає та проводить грошово-кредитну політику;

2) монопольно здійснює емісію національної валюти України та організує готівковий грошовий обіг;

3) виступає кредитором останньої інстанції для банків і організує систему рефінансування;

4) встановлює для банків правила проведення банківських операцій, бухгалтерського обліку і звітності, захисту інформації, коштів та майна;

5) організовує створення та методологічно забезпечує систему грошово-кредитної і банківської статистичної інформації та статисти­ки платіжного балансу;

6) регулює діяльність платіжних систем та систем розрахунків в Україні, визначає порядок і форми платежів, у тому числі між банками;

7) визначає напрями розвитку сучасних електронних банківських технологій, створює та забезпечує безперервне, надійне та ефективне функціонування, розвиток створених ним платіжних і облікових сис­тем, контролює створення платіжних інструментів, систем автомати­зації банківської діяльності та засобів захисту банківської інформації;

8) здійснює банківське регулювання та нагляд на індивідуальній і консолідованій основі;

9) здійснює погодження статутів банків і змін до них, ліцензування банківської діяльності та операцій у передбачених законом випадках, веде Державний реєстр банків, Реєстр аудиторських фірм, які мають право на проведення аудиторських перевірок банків;

10) веде офіційний реєстр ідентифікаційних номерів емітентів пла­тіжних карток внутрішньодержавних платіжних систем;

11) складає платіжний баланс, здійснює його аналіз та прогнозу­вання;

12) представляє інтереси України в центральних банках інших держав, міжнародних банках та інших кредитних установах, де спів­робітництво здійснюється на рівні центральних банків;

13) здійснює відповідно до визначених спеціальним законом пов­новажень валютне регулювання, визначає порядок здійснення операцій в іноземній валюті, організовує і здійснює валютний контроль за бан­ками та іншими фінансовими установами, які отримали ліцензію НБУ на здійснення валютних операцій;

14) забезпечує накопичення і зберігання золотовалютних резервів та здійснення операцій з ними і банківськими металами;

15) аналізує стан грошово-кредитних, фінансових, цінових та ва­лютних відносин;

16) організує інкасацію та перевезення банкнот і монет та інших цінностей, видає ліцензії на право інкасації та перевезення банкнот і монет та інших цінностей;

17) реалізує державну політику з питань захисту державних се­кретів у системі НБУ;

18) бере участь у підготовці кадрів для банківської системи Ук - раїни;

19) визначає особливості функціонування банківської системи Ук - раїни в разі введення воєнного стану чи особливого періоду, здійснює мобілізаційну підготовку системи НБУ;

20) вносить у встановленому порядку пропозиції щодо законодав­чого врегулювання питань, спрямованих на виконання функцій НБУ;

21) здійснює методологічне забезпечення з питань зберігання, за­хисту, використання та розкриття інформації, що становить банківську таємницю;

21-1) здійснює відповідно до компетенції повноваження у сфері депозитарного обліку;

21-2) забезпечує облік і зберігання переданих йому цінних паперів та інших коштовностей, що конфісковані (заарештовані) на користь держави та/або таких, які визнані безхазяйними, для чого може від­кривати рахунки в цінних паперах у депозитарних установах;

22) здійснює інші функції у фінансово-кредитній сфері в межах своєї компетенції, визначеної законом;

23) визначає порядок здійснення в Україні маршрутизації, клірингу та взаєморозрахунків між учасниками платіжної системи за операція­ми, які здійснені в межах України із застосуванням платіжних карток, емітованих банками-резидентами;

24) створює Засвідчувальний центр для забезпечення реєстрації, засвідчення чинності відкритих ключів та акредитації центрів сертифі­кації ключів, визначає порядок застосування електронного підпису, у тому числі електронного цифрового підпису в банківській системі Ук­раїни та суб’єктами переказу коштів;

25) видає ліцензії небанківським фінансовим установам, які ма­ють намір стати учасниками платіжних систем, на переказ коштів без відкриття рахунків та відкликає їх відповідно до законодавства;

26) веде реєстр платіжних систем, систем розрахунків, учасників цих систем та операторів послуг платіжної інфраструктури;

27) здійснює нагляд (оверсайт) платіжних систем та систем ро­зрахунків.

Отже, Національний банк України з використанням належних йому владних повноважень регулює діяльність банків, організовує і здійснює міжбанківські розрахунки, має монопольне право на випуск грошей в обіг, установлює курс грошової одиниці, забезпечує діяльність держав­ної скарбниці України тощо. Регулювання банківської діяльності НБУ здійснює в адміністративній та індикативних формах:

1. Адміністративне регулювання:

1) реєстрація банків і ліцензування їх діяльності;

2) встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків;

3) застосування санкцій адміністративного чи фінансового харак­теру;

4) нагляд за діяльністю банків;

5) надання рекомендацій щодо діяльності банків.

2. Індикативне регулювання:

1) встановлення обов’язкових економічних нормативів;

2) визначення норм обов’язкових резервів для банків;

3) встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків від активних банківських операцій;

4) визначення процентної політики;

5) рефінансування банків;

6) кореспондентських відносин;

7) управління золотовалютними резервами, включаючи валютні інтервенції;

8) операцій з цінними паперами на відкритому ринку;

9) імпорту та експорту капіталу (ст. 66 Закону України «Про бан­ки та банківську діяльність»).

Національний банк України підзвітний Президенту України та Верховній Раді України в межах їх конституційних повноважень. Інші банки здійснюють свою діяльність керуючись Конституцією України, законами України, указами Президента України, іншими нормативно- правовими актами, в тому числі і нормативними актами НБУ.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про Національний банк України» НБУ видає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов’язковими для органів державної вла­ди і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організа­цій та установ незалежно від форм власності, а також для фізичних осіб. Нормативно-правові акти Центрального банку України вида­ються у формі постанов Правління НБУ, а також інструкцій, поло­жень, правил, що затверджуються постановами його Правління. Вони не можуть суперечити законам України та іншим законодавчим ак­там України і не мають зворотної сили, крім випадків, коли згідно із законом вони пом’якшують або скасовують відповідальність.

Нормативно-правові акти НБУ піддягають обов’язковій держав­ній реєстрації в Міністерстві юстиції України та набирають чинності відповідно до законодавства України.

Деякі питання банківської діяльності роз’яснюються в листах НБУ. Наприклад, Правління НБУ 22 грудня 2010 року прийняло по­станову № 573 «Про внесення змін до Положення про ведення касо­вих операцій у національний валюті України », зареєстровану в Мі­ністерстві юстиції України 09 березня 2011 року за № 279/19017, а Департамент готівково-грошового обігу НБУ прийняв лист № 11­115/4668-13627 від 18 грудня 2006 року «Щодо роз’яснення окремих норм Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

Інші банки України, державні та приватні, мають право проводити банківські операції тільки після одержання ліцензії НБУ, яка може бути відкликана в разі якщо:

1) виявлено, що документи, надані для отримання банківської лі­цензії, містять недостовірну інформацію;

2) банк не виконав жодної банківської операції протягом року з дня отримання банківської ліцензії (ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

Відповідно до Закону України «Про банки і банківську діяль­ність», з метою захисту інтересів клієнтів та забезпечення фінансової надійності банків, НБУ встановлює для всіх комерційних банків обов’язкові економічні нормативи:

• мінімальний розмір статутного фонду для комерційних банків встановлений у сумі, еквівалентній 500 млн грн;

• граничне співвідношення між розміром власних коштів банку та сумою його активів;

• показники ліквідності балансу, які встановлюються у вигляді нормативного співвідношення між активами і зобов’язаннями;

• розмір обов’язкових резервів, що розміщуються в НБУ;

• максимальний розмір ризику на одного позичальника, який ви­значається у відсотковому відношенні до загальної суми власних кош­тів банку.

У разі порушення суб’єктами банківської діяльності законодавства, економічних нормативів, порядку виконання банківських операцій НБУ має право: підвищувати для них норми обов’язкових резервів; відкликати ліцензію на здійснення банківських операцій; усувати керівництво від управління та призначати тимчасову адміністрацію; стягувати штраф у розмірі неправомірно одержаного прибутку; приймати рішення про реор­ганізацію, ліквідацію та виключення з Державного реєстру банків.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про банки і банківську діяль­ність» НБУ здійснює банківський нагляд на консолідованій основі, яким визнається нагляд, що здійснюється Центральним банком Украї­ни за банківською групою з метою забезпечення стабільності банків­ської системи та обмеження ризиків, на які наражається банк внаслі­док участі в банківській групі, шляхом регулювання, моніторингу та контролю ризиків банківської групи у визначеному НБУ порядку.

У свою чергу, банківська група визначається як юридичні осо­би, які мають спільного контролера, що складається з материнського банку, його українських (української) та/або іноземних (іноземної) до­чірніх (дочірньої) та/або асоційованих (асоційованої) компаній (ком­панії), які (яка) є фінансовими (фінансовою) установами (установою), або що складається з материнського банку, який є контролером його українських (української) та/або іноземних (іноземної) дочірніх (дочір­ньої) та/або асоційованих (асоційованої) компаній (компанії), які (яка) є фінансовими (фінансовою) установами (установою), або які мають спільного контролера, що складається з двох або більше українських фінансових установ, їхніх українських та/або іноземних дочірніх та/або асоційованих компаній, які є фінансовими установами та в яких бан­ківська діяльність є переважною, або що складається з небанківської фінансової установи, яка є контролером її українських (української) та/ або іноземних (іноземної) дочірніх (дочірньої) та/або асоційованих (асоційованої) компаній (компанії), які (яка) є фінансовими (фінансо­вою) установами (установою) та в яких банківська діяльність є пере­важною (ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність»).

НБУ має право встановлювати вимоги до банківської групи та/або банківської підгрупи на консолідованій та субконсолідова- ній основі щодо:

1) наявності ефективної системи корпоративного управління;

2) наявності ефективної системи управління ризиками;

3) наявності ефективної системи внутрішнього контролю;

4) наявності облікових процедур, інформаційних систем, необхід­них для забезпечення виконання вимог на консолідованій основі;

5) складання і порядку подання консолідованої та субконсолідова- ної звітності;

6) достатності регулятивного капіталу;

7) економічних нормативів;

8) лімітів та обмежень стосовно певних видів діяльності, у тому числі щодо діяльності на території інших держав;

9) порядку подання необхідної звітності та інформації.

Банківська група зобов’язана визначити серед учасників банків­ської групи відповідальну особу банківської групи, яка спроможна забезпечити виконання вимог, установлених НБУ до банківської групи, та погодити її з НБУ. У банківській групі, до складу якої входить ма­теринський банк, відповідальною особою є цей материнський банк.

Державне регулювання відносин, які виникають у діяльності бан­ків, набуває форми обов’язкових приписів, що містяться в нормах різних галузей права. Юридичним змістом цих відносин є суб’єктивні права та юридичні обов’язки їхніх учасників - банків та клієнтів. З од­ного боку, ці відносини характеризують дозволену поведінку, наприк­лад право кредитної установи щодо надання кредитів і стягнення плати за них відповідно до кредитної угоди в межах, дозволених НБУ, а з іншого боку, банківські відносини - це приписи поведінки другій стороні. Наприклад, одержувач позички відповідно до договору пови­нен дотримуватися правил в інтересах кредитора. Кредитні відносини в основному є договірними і регулюються нормами цивільного права. Банківська позичка надається на підставі договору, в якому фіксуєть­ся воля сторін. Одержувач позички не підпорядкований кредитору, а їхнє правове становище є відмінним, що виражається у кореспонду­ванні прав кредитора до обов’язків боржника і навпаки. У зв’язку з цим доцільно акцентувати увагу на приватноправовій природі кредит­них відносин і помилковому характері думок деяких авторів, які зазна­чають їх змішаний (приватно- та публічно-правовий) характер. Про­блематика цього питання полягає у застосуванні деякими вченими- правознавцями публічно-правових приписів НБУ стосовно діяльності комерційних банків шляхом встановлення певних нормативів. Проте ці приписи не мають жодних підстав для волевиявлення сторін (реалі­зації суб’єктивного права) при укладанні кредитних договорів.

Банківські правовідносини, як і фінансові, характеризуються імперативним методом регулювання. Держава примушує всіх учасників відносин за участю банків дотримуватися банківського за­конодавства. Правила НБУ регламентують порядок відкриття банків, проведення операцій по рахунках у банківських установах, вказують, що вони відкриваються для зберігання коштів, для проведення операцій за розрахунково-грошовими документами тощо і визначають усі необхідні умови банківської діяльності. Контроль при відкритті та закритті рахунків, за діяльністю власників рахунків здійснюють банк, Державна податкова адміністрація, органи МВС, а за діяльністю бан­ків спостерігає НБУ.

Отже, НБУ виконує функції «посередника» між державою та ін­шими банками, втілює в життя економічну політику держави, контро­лює порядок створення банків, фінансово-кредитних установ, здійснює нагляд за їх діяльністю. Діяльність банків контролює управління бан­ківського нагляду НБУ, Кримське республіканське та обласні управ­ління НБУ. Банківський контроль полягає у здійсненні нагляду за до­держанням банківського законодавства України, нормативних актів Центрального банку та економічних нормативів.

Крім того, необхідно враховувати деякі приватноправові елементи банківських правовідносин і, як наслідок, їх приватноправовий метод регулювання - диспозитивний. З метою обґрунтування цього поло­ження та конкретної відповіді на зауваження опонентів можна навести приклад з організаційно-правової форми банків. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про банки та банківську діяльність», засновники бан­ку мають право обирати одну з організаційно-правових форм банку - публічне акціонерне товариство або кооперативний банк.

2.Правовий статус Національного банку України.







ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2023 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.