Розробка засновницьких документів, державна реєстрація і організаційне оформлення туристського підприємства. Вимоги до офісу й персоналу туристського підприємства.

Засновницький договір − один із найважливіших видів договору, що передбачає добровільне об’єднання двох або декількох осіб, їх майна, в якому кожен учасник бере на себе певні зобов’язання щодо інших учасників із метою привласнення прибутку. Тому в ньому звертають увагу на загальні обсяги статутного фонду, частки кожного із засновників і на форму (натуральну або речову), в якій вона вноситься, а також на способи оплати за надані один одному товари, послуги або виконані роботи.

Важливими в засновницькому договорі є також положення про форми відповідальності учасників за невиконання взятих зобов’язань, порядок вирішення суперечок, умови розірвання або подовження договору. Підписанню засновницького договору, як правило, передує ретельне комплексне техніко-економічне обґрунтування діяльності підприємства, передусім розрахунок статутного фонду, очікуваних прибутків, балансу доходів і витрат на функціонування підприємства.

Головне призначення засновницького договору полягає в правовому регулюванні відносин засновників підприємства. Засновницький договір є одним із різновидів угоди про спільну господарську діяльність з утворенням самостійної юридичної особи.

Мета засновницького договору – об’єднання майна капіталів і підприємницьких зусиль для отримання прибутку. Засновницький договір визначає взаємовідносини між учасниками фірми, насамперед майнового та організаційного характеру. Засновницькі документи підтверджують юридичний статус підприємства, тому потребують професійного підходу до укладання. Таку роботу доручають, як правило, фахівцям (юристам, економістам). Статут і засновницький договір підписують усі засновники (учасники), тиражують у необхідній кількості примірників, засвідчують у державного нотаріуса та подають на реєстрацію.

Приватні підприємства створюються та функціонують на основі статуту. Статут − головний і дуже важливий документ у діяльності підприємства. Це юридичний документ, що визначає діяльність підприємства, регулює економічні та юридичні відносини всіх його працівників. У статуті наводиться повна характеристика напрямів діяльності підприємства.

У статуті також визначаються вид підприємства, його повна назва, місцезнаходження, товарний знак. Завдання статуту − дати уявлення про правовий статус підприємства як самостійного господарського суб’єкта, що має всі права юридичної особи, про його внутрішній механізм управління і самоуправління, режим формування і використання майна підприємства, розпорядження його коштами і прибутком.

При складанні статуту потрібно звернути особливу увагу на фірмову назву підприємства та його юридичний статус. Фірмова назва є візиткою підприємства. Необхідно уникати повторення назв уже зареєстрованих фірм, оскільки однакова назва може внести плутанину, а в деяких випадках навіть зашкодити іміджу нової фірми.

Статут підприємства приймається та затверджується загальними зборами засновників. Затверджений статут зшивається нитками та завіряється державним нотаріусом і в комплекті з іншими документами передається до органу державної реєстрації.

Право на здійснення підприємницької діяльності підприємство набуває лише після акту державної реєстрації такої діяльності, в іншому разі така діяльність є незаконною. Є певний порядок і умови реєстрації нового підприємства. Будь-яка підприємницька структура вважається створеною і набуває права юридичної особи з дня її реєстрації в державній адміністрації місцевої влади за місцезнаходженням підприємства або за місцем проживання підприємця.

Фінансово-господарська діяльність підприємства будь-якої організаційно-правової форми і власності розпочинається з формування статутного фонду. Статутний фонд − це виділені підприємству або залучені ним на засадах, визначених законодавством, фінансові ресурси у вигляді грошових коштів або вкладень у майно, матеріальні цінності, нематеріальні активи, цінні папери, закріплені за підприємством на праві власності. За рахунок статутного фонду підприємство формує свої власні кошти.

Статутний фонд державного підприємства − це сума коштів і вартість матеріальних ресурсів, що безоплатно виділені державою в постійне розпорядження трудового колективу підприємства на правах повного господарського відання. Розмір статутного фонду державного підприємства визначається обсягом виробництва і послуг, що надаються, на ньому.

Реєстраційний етап утворення підприємства охоплює такі фази:

− формування пакета реєстраційної документації;

− внесення необхідної суми до статутного фонду та обов’язкових платежів;

− отримання ідентифікаційного коду та печатки;

− постановка на облік у статистичному управлінні;

− реєстрація в податковій адміністрації та пенсійному фонді;

В Україні протягом останніх років діє типова система реєстрації новоствореного підприємства. З метою реєстрації потрібно подавати такі документи:

− рішення власника майна або вповноваженого органу про організацію підприємства (за наявності двох або більшої кількості власників таким документом є договір про заснування);

− письмове підтвердження юридичної адреси суб’єкта підприємства;

− реєстраційну картку, заповнену в трьох примірниках, яка одночасно виконує роль заяви засновника про реєстрацію підприємства;

− квитанцію про сплату мита за реєстрацію підприємства;

− нотаріально засвідчену копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи.

За наявності зазначених документів орган державної реєстрації протягом п’яти робочих днів з моменту їх надходження повинен зареєструвати підприємство і видати заявникові свідоцтво. Це дає право на відкриття розрахункового, валютного та інших рахунків в установах банків, а також на виготовлення печаток і штампів, на яких повинен зазначатися номер свідоцтва про державну реєстрацію.

Завершальним етапом створення і реєстрації підприємства є відкриття розрахункового рахунку у відповідному банку за місцезнаходженням новоствореного підприємства. Для відкриття поточного рахунку підприємство повинно подати в банк такі документи:

1) заяву про відкриття рахунку встановленого зразка;

3) копію зареєстрованого статуту, засвідчену нотаріально або реєструючим органом;

4) копію документа про взяття підприємства на податковий облік;

5) картку зі зразком підписів осіб, яким надане право розпоряджатися рахунком;

6) копію документа про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.

Банк у триденний термін зобов’язаний відкрити банківський рахунок і повідомити про це податкову інспекцію.

Діяльність, пов’язана з наданням туристичних послуг, підлягає ліцензуванню. Для отримання ліцензії у відповідні органи подаються документи, а саме:

1) заява встановленого зразка про видачу ліцензії, в якій мають бути наступні дані, про суб’єкт господарювання, вид господарської діяльності, на здійснення якої заявник має намір отримати ліцензію;

2) копія свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності або копія довідки про внесення в Єдиний державний реєстр підприємств і організацій України, завірена нотаріально або органом, який видав оригінал документа.

Органу ліцензування заборонено вимагати інші документи, не передбачені законодавством України. Орган ліцензування повинен прийняти рішення про видачу ліцензії або відмову в її видачі в термін не пізніше 10 робочих днів з дати надходження заяви про видачу ліцензій та документів, доданих до заяви. Повідомлення про прийняття рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі направляється заявнику в письмовій формі протягом трьох робочих днів з дати прийняття відповідного рішення. Орган ліцензування повинен оформити ліцензію не пізніше ніж за три робочих дні з дня надходження документу, який підтверджує оплату за видачу ліцензії. Оплата за ліцензію повинна бути внесена після прийняття рішення про видачу ліцензії.

В разі виникнення підстав для переоформлення ліцензії суб’єкт господарювання зобов’язаний впродовж десяти робочих днів подати в орган ліцензування заяву про переоформлення ліцензії разом із ліцензією, яку необхідно переоформити, і відповідні документи або їх нотаріально завірені копії, що підтверджують вказані зміни. Підставою для переоформлення ліцензії є:

1) зміна назви юридичної особи або прізвища, ім’я та по батькові фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності;

2) зміна місцезнаходження юридичної особи або місця проживання фізичної особи – суб’єкта підприємницької діяльності;

3) зміни, пов’язані з розширенням певних видів ліцензійної діяльності.

Під час переоформлення ліцензії суб’єкт господарювання може продовжувати займатись тими видами діяльності, які підлягають ліцензуванню. В даному випадку право на здійснення такої діяльності надає довідка про прийняття заяви на переоформлення ліцензії, яка видається органом ліцензування.

В разі втрати чи пошкодження ліцензії суб’єкту господарювання може бути виданий дублікат. Порядок видачі дублікату такий же як і порядок переоформлення.

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычислить, когда этот...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: