Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Фінансовий облік у розвинутих країнах. Гармонізація фінансового обліку





Системи управління корпораціями сильно розрізняються в залежності від країни. Ці відмінності відображають неспівпадіння правових систем, ролі ринків капіталу, ролі уряду на ринках, а також традиції і культури. Система обліку, яка є цілком розумною в одних умовах, не обов’язково буде добра за інших.

Наприклад, потужні банки є важливими акціонерами великих компаній у Німеччині, мають своїх представників у радах директорів і доступ до даних внутрішньої звітності. Менеджери німецьких компаній одержують заохочення безпосередньо від представників таких акціонерів, а не у відповідності до курсів акцій на ринку. За такої ситуації не дивно, що фінансові звіти у ФРН менш інформативні, аніж у країнах, де постачальники капіталу не представлені у раді директорів.

Розглянемо інший приклад.

В Японії кейрецу (keiretsu) – це група фірм, які володіють значними пакетами акцій одна одної, а крім того, пов’язаних як постачальники і споживачі.

Взаємозв’язок цих компаній відрізняється від англосаксонської структури материнських компаній, контролюючих свої філії. В Японії прийнято, що ці фірми дуже рідко виробляють консолідовані звіти, позаяк у Великобританії, Сполучених Штатах Америки, Австралії, Новій Зеландії, де звичними є відносини «материнська компанія – філія», такі звіти є нормою.

У різних країнах кардинально відрізняються самі підходи і відношення до фінансової інформації взагалі, в тому числі й до ділових ЗМІ.

Якщо підприємець або менеджер у США прагне потрапити на обкладинку Fortune чи BusinessWeek, а молодий лідер IT-індустрії — на FastCompany, то межа мрій ділового француза – бізнес-розділ цілком «світської» Le Figaro і більш «серйозної» Le Monde.



Причини цього явища криються в особливостях корпоративних моделей у різних країнах.

У США, президентській республіці, основне джерело інвестицій для корпорацій – ринок цінних паперів, особливо фондовий ринок. При цьому і завдяки цьому в США і частково у Великій Британії практикується модель корпоративного управління, за якої власник відділений від оперативного управління, але втручання держави в роботу бізнес-структур практично обмежується збиранням податків і контролем за виконанням законодавства.

В Європі переважає парламентська демократія, а першим джерелом інвестицій є банки та суміжні фінансові структури. Банки володіють значними частками компаній. Частка публічних компаній значно нижча, ніж у США. В результаті в Європі діє складна система відносин, коли управління капіталом (власністю) здійснюється за безпосередньої участі держави, великих фінансових і громадських установ.

Що ж відбувається в умовах розвиненого фондового ринку, в особливості біржового сектору? У численного класу інвесторів виникає потреба у факторах, що формують їх поведінку на ринку, тобто в інформації. В умовах жорсткої конкуренції це призводить до розвитку ринку інформаційних послуг, забезпечуючи кількість і доступність корпоративної і ринкової інформації, професіоналізм людей, які з цією інформацією працюють. Так з’явились на світ Wall Street Journal і Financial Times. Роль ділової преси – бути активним інститутом соціалізації підприємців і компаній.

Ключову роль у спробах розвинути міжнародні правила обліку, звітності і фінансової інформації взагалі, які можна було б використовувати в усіх країнах світу, відіграє Комісія з цінних паперів і бірж (SEC). Без благословення цієї організації жодна фірма, що бажає залучити капітал американського ринку, не може використовувати складені у відповідності до міжнародних правил форми фінансової звітності, якщо ті не задовольняють встановленим SEC вимогам розкриття інформації. Нинішня позиція SEC полягає в тому, що правила міжнародного обліку прийнятні в США лише в тій мірі, в якій вони наближені до американських вимог. Це серйозна загроза для життєздатності міжнародних правил обліку, оскільки багато великих компаній потребують доступу на американський ринок капіталу.

Для американських експертів така поведінка не є формою ксенофобії, але з цієї звички не слід робити висновки, що правила обліку в США є кращими за всіма або за будь-якими параметрами. Такий підхід просто відображає економічні і політичні реалії. Доки міжнародні правила обліку не будуть схвалені SEC, компанії, що їх використовують, не одержать доступу на американський фінансовий ринок. Якщо компанія Daimler Benz бажає, аби її акції мали ходіння на біржах США, вона має підкоритися правилам і вимогам біржі, на якій будуть котируватись її акції, а також великій кількості висунутих SEC вимог щодо розкриття інформації, хоча й дещо пом’якшених – у вигляді поступки іноземним емітентам. Зокрема, SEC вимагає, щоб компанія або готувала звіти у відповідності до Загальноприйнятих правил бухгалтерського обліку (Generally Accepted Accounting Principles, GAAP), або забезпечувала відповідність звітів, підготованих згідно до національних вимог GAAP (у випадку Daimler Benz – німецьких), вимогам GAAP США.

Небагато компаній використовують першу можливість, але навіть підгін звітів під американський стандарт коштує недешево. Окрім того, з 70% імовірністю, наприклад, обсяг чистого прибутку в звіті, підготованому для США, нижчий аніж у національному звіті. А для того, щоб акції компанії могли котируватись на конкуруючих з американськими фондовими ринками (Лондон, Гонконг, Токіо), достатньо, аби підготований компанією для домашніх потреб фінансовий звіт, що надається інвесторам, був перекладений офіційною мовою біржі.

Дослідження 28 великих європейських компаній, які відобразили вплив переходу на Міжнародні стандарти фінансової звітності, демонструє, що зобов’язання зросли в середньому на 16%, а чистий прибуток у середньому зменшився на 3%.

 









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2018 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.