Консолідація фінансових звітів і формування внутрішньо корпоративних стандартів компанії

У великих компаніях та об’єднаннях підприємств облікова політика та інші стандарти управлінського обліку повинні мати корпоративний статус. Ці стандарти встановлюють порядок і принципи ведення обліку щодо всіх сегментів і видів діяльності компанії з урахуванням їх специфіки, затверджуються керівником головної компанії і є обов’язковими до застосування усіма підприємствами, що формують компанію.

Лише базуючись на такому підході, можна побудувати систему управлінського обліку, яка реально забезпечить як менеджмент головної компанії, так і керівників підприємств, що входить у фінансову групу, необхідною і адекватною управлінською інформацією.

Навпаки, якщо окремі підприємства корпорації самостійно затверджують стандарти обліку або більш того ведуть облік без будь-якого нормативно затвердженого порядку, говорити про ефективну систему управлінського обліку не доводиться. У ситуації, коли у підприємств групи немає єдиного поняття про об’єкт обліку, використовуються різні методики оцінки активів, застосовуються індивідуальні структури витрат, облікова інформація підприємств стає неприродною до співставлення, а отже, знижується ефективність її практичного використання в управлінських цілях. Неможливою стає консолідація звітних даних, план-факт співставлення, порівняння результатів діяльності підприємств тощо. Наприклад:

1. На одному з підприємств, що виконує будівництво верхньої будови шляху, об’єктом обліку може бути залізниця, на другому – залізничний перегін, на третьому – стрілочний перегін. 2. На одному підприємстві будівельні матеріали з метою спрощення обліку можуть списуватись у момент видачі прорабові зі складу, на іншому – тільки після того, як вони «зариті» в землю. 3. На одному підприємстві придбана у власність техніка, що була у користуванні, приймається до обліку за вартістю закупки, на іншому переоцінюється за ринковою вартістю. До того ж відсутні єдині правила визначення терміну її корисного використання.

Звісно, така неузгодженість у межах фінансової групи є неприпустимою. Єдині корпоративні стандарти дозволяють уникнути цих та інших невідповідностей, зробити інформацію прозорою, зрозумілою, а отже, корисною для менеджменту. А грамотно розроблена методологія елімінування проводок і застосування сучасних інформаційних технологій зробить можливим проведення автоматичної консолідації облікових даних, формувати різноманітні аналітичні звіти.

Для організації обліку у великих компаніях, фінансових групах та об’єднаннях підприємств вводиться поняття «бізнес-одиниця», під яким розуміють окремий об’єкт управління, структурно-відокремлений елемент корпорації з конкретною функціональною спрямованістю, за яким ведеться незалежний управлінський облік і формується звітність.

Бізнес-одиниця формально може не бути самостійною юридичною особою, наприклад – відокремлений підрозділ або виробничо-технічна база.

Сучасні технічні і програмні засоби дозволяють організувати облік за всіма бізнес-одиницями в єдиному банку даних на базі єдиного плану рахунків і внутрішньо корпоративних аналітичних регістрів. Найкращий варіант архітектури інформаційної системи – єдина централізована база даних на сервері в головній компанії. Обмін інформацією з територіально віддаленими бізнес-одиницями може відбуватись за виділеними Інтернет-каналами посередництвом VPN-технології. Єдина база даних має значні переваги у порівнянні з розрізненими локальними базами. Виключає важко налагоджувані процедури завантаження-розвантаження, дозволяє адмініструвати систему з центру без виїзду тощо.

При визначенні видів аналітики та їх глибини на облікових регістрах необхідно проаналізувати потребу кожного менеджера компанії в одержанні аналітичних звітів з групуванням за тією чи іншою ознакою. Чим більшою за обсягом і поглибленою буде аналітика на рахунках обліку, тим більший потенціал корисної і потрібної інформації буде реалізований у системі.

При обліку реалізації продуктів харчування у торгівельній мережі введено додаткову аналітику – сезонність. У подальшому, проаналізувавши частку реалізації товарів за місяцями, можна виявити сезонні коливання за номенклатурою, а отже вірно визначити маркетингову політику.

Не слід перевантажувати облікові регістри додатковими зрізами аналітики, які не мають вагомої значимості у процесі прийняття управлінських рішень. Якщо частка певних витрат у загальній структурі собівартості складає 1-2%, а часові зусилля на їх облік великі, раціональніше пожертвувати інформаційною прозорістю аніж ефективністю експлуатації системи.

У компанії можуть бути встановлені різні періоди звітності. Мінімальний звітний період не обмежений нижньою межею (в окремих випадках можуть формуватись щоденні звіти), максимальний рівний одному року. В українських компаніях, як правило, звітний рік відповідає календарному. Разом з тим, виходячи зі специфіки бізнесу, в окремих випадках корисно руйнувати стереотипи й встановлювати звітний рік виходячи з доцільності.

У компанії, що займається побудовою залізниць, кампанія з формування портфелю замовлень відбувається у зимовий час і завершується до кінця 1-го кварталу календарного року. Операційний цикл має яскраво виражений сезонний характер: початок робіт у квітні-травні, пік робіт – у літні й осінні місяці, здача робіт – зимою. В цих умовах оптимальним є перенесення початку звітного року з 01 січня на 01 квітня і встановлення річною звітною датою 31 березня.

Внутрішньо корпоративні стандарти обліку окрім суто фінансової функції виконують також роль елемента корпоративної ідентичності, тобто почуття «приналежності» до компанії. Той чи інший рівень корпоративної ідентичності є показником цілісності корпоративної культури, показником готовності до сприйняття норм і правил корпорації її працівниками. До причин виникнення «кризи ідентичності» відносять:

ü достатньо коротку історію існування деяких компаній;

ü значну історію підприємств як самостійних організацій;

ü наявність факторів різної галузевої приналежності підприємств, об’єднаних у межах компанії;

ü географічну віддаленість підприємств одне від одного;

ü політичні аспекти;

ü низьку поінформованість працівників підприємств відносно компанії.

Формування корпоративної ідентичності компанії відбувається за двома основними напрямами:

1. Інформаційна складова – використання корпоративних засобів масової інформації з метою інформування про різні сторони життя компанії, включаючи як виробничі, так і невиробничі питання; створення інформаційної корпоративної документації (презентаційні буклети, брошури з історії компанії, кодекс професійної етики, фільми про компанію та події, що в ній відбуваються).

2. Організаційна складова – впровадження єдиних правил і порядків, які забезпечують усю діяльність компанії; створення єдиного комунікаційного простору, використання єдиної символіки тощо.

	Сахаров А., Бабенкова Т. Учетная политика. Внутри фирменные стандарты управленческого учета // Управленческий учет. – №5. – 2006.
	Управління зовнішньоекономічною діяльністю: Навч.посібник: 2-ге вид., випр. і доп. / За заг. ред. А. І. Кредісова. – К.: ВІРА-Р, 2002. – 552 с.
	Транснаціональні корпорації: навчальний посібник / В.Рокоча, Т65 О.Плотніков, В.Новицький та ін. – К.: Таксон, 2001. – 304с.
	http://cfin.ru; Международные правила учета (Р. Лефтвич, отрывки из книги «Мастерство: финансы»
	http//www.nsfo.ru; Проблемы применения МСФО в разных странах
	http://www.top-manager.ru; Национальные корпоративные модели и деловая пресса

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: