Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Корпоративне та громадське регулювання економіки





Корпоративне регулювання (corporative regulation) економіки – це вплив великих корпорацій на розподіл і використання економічних ресурсів на макро- і мікрорівнях, структуру та інфраструктуру ринку, економічне зростання, зовнішньоекономічну діяльність. Суб’єктами корпоративного регулювання виступають великі акціонерні товариства (концерни, конгломерати, консорціуми), асоційовані підприємства, корпоративні союзи, стратегічні альянси тощо. Метою корпоративного регулювання є протидія стихії ринку, послаблення його «провалів» та водночас компенсація недосконалостей державної ієрархії. В Японії модель корпоративного регулювання є головним змістом національної економіки, яка ефективно використовує специфіку менталітету, традиціоналізм та колективізм, особливий вплив на розвиток промисловості, фондового ринку й ринку праці та добробуту громадян.

Переваги корпоративного регулювання полягають у стимулюванні НТП та глобальної конкурентоспроможності, тому що великі фірми концентрують значний обсяг фінансових та інтелектуальних ресурсів для досліджень і випробувань (спрацьовує позитивний ефект масштабу і, як наслідок, зниження середніх витрат виробництва). З метою поширення капіталу і ринкової влади вони практикують перехресне володіння акціями. Великі компанії мають неосяжні можливості для інвестування, зайнятості і зростання доходів найманих працівників. Їм притаманний ефективний внутрішньофірмовий менеджмент та маркетинг, впровадження оптимальних моделей логістики, залучення науковців, високопрофесійних спеціалістів і топ-менеджерів.

Вади корпоративного регулювання полягають у схильності до монополізму на ринку, олігархізації економіки, агресивній поведінці щодо споживачів і конкурентів. Іноді вони здійснюють тиск на малий і середній бізнес, обмежують їх конкурентні можливості. Саме великі корпорації виводять значні капітали до офшорів.

В умовах глобальної економіки надзвичайну роль відіграють ТНК, які контролюють третину світового виробництва. Вони мають вплив на прийняття важливих глобальних рішень, сприяють виробничій кооперації та передачі технологій від розвинених ринків до периферії, створюють за кордоном тисячі робочих місць, впроваджують різні блага для місцевих мешканців. Водночас ТНК породжують загрози екологічного характеру, коли вивозять брудні виробництва у бідні країни. Вони нехтують правилами добросовісної конкуренції, використовують недоліки національних законодавств у своїх бізнес-інтересах, сприяють корупції, нерідко ігнорують соціальні стандарти.

Ось чому серед науковців, політиків, міжнародних організацій дедалі частіше постає питання підвищення соціальної відповідальності бізнесу – за вплив його рішень та дій на суспільство, громадян, навколишнє середовище. Підприємцям пропонують прозору та етичну поведінку, яка сприяє сталому розвитку, покращенню суспільного здоров’я і добробуту, а також відповідає чинному законодавству та міжнародним нормам. У багатьох розвинених країнах добра репутація бізнесмена стає його соціальним капіталом. Втрата репутації породжує ризик зниження конкурентоспроможності на ринку.

Громадське регулювання (public non-government regulation) економіки – це діяльність територіальних громад і неурядового некомерційного сектора економіки, спрямована на задоволення потреб суспільства. Суб’єкти громадського регулювання – це громадські організації, професійні с оюзи та асоціації, спілки споживачів, трудові колективи, релігійні організації. Їх р оль в економіці двоїста. З одного боку, некомерційні інститути пом’якшують вади приватного ринку, заповнюючи неприбуткові ніші. Тому що мають на меті не тільки отримання прибутку, але й місію, соціальну мотивацію. Вони проявляють солідарність з особливими, найбільш вразливими споживачами – тими, хто за об’єктивними причинами не в змозі проявляти високу трудову активність і конкурувати на ринку. З другого боку, некомерційні інститути, посилюють переваги і підправляють «провали» держави, особливо на регіональному рівні. Вони виявляють і задовольняють ті потреби громадян, які держава, через свою громіздку ієрархію і негнучкість, просто «не бачить».

Переваги громадського регулювання економіки полягають у лобіюванні економічного вибору на користь суспільства. Громадські організації забезпечують додаткове інвестування соціально-культурної сфери. Джерелом їхнього бюджету є членські внески, доброчинні пожертвування, гроші від підприємницької діяльності. У розвинених країнах до них додаються кошти уряду та соціально відповідального бізнесу, тобто спостерігається диверсифікація джерел фінансування соціальної сфери.

Некомерційний сектор економіки активізує людські ресурси, творчий і інтелектуальний капітал, вплив громадян на центральну і місцеву владу й бізнес, зростання їх власної відповідальності. Громадські структури проводять некомерційний маркетинг і контролюють дотримання чиновниками вимог законів. Територіальні громади сприяють посиленню ролі регіональних ринків та горизонтальних зв’язків у національній економіці, її децентралізації.

Ось чому в розвинених країнах владні структури навіть ініціюють самоорганізацію людей і прислухаються до громадянського суспільства. Таким чином формується економічна демократія (economic democracy) – система суспільних відносин, що базується на різноманітних формах власності та безпосередній масовій участі громадян у прийнятті економічних рішень відповідно до їх інтересів.

Вади громадського регулювання полягають в дуже обмежених ресурсах для діяльності. У бідних країнах практично відсутня фінансова підтримка з боку держави. В Україні громадські організації мають малий коридор можливостей, залежать від тиску зацікавлених сторін, ідеологічних та політичних пристрастей спонсорів, їх втягують у тіньову економіку. Профспілки залишаються своєрідною структурою влади і, за невеликим виключенням, поки ще грають декоративну роль. Деякі об’єднання діють лише у дусі патерналізму, заради спільного вирішення болючих проблем (організації чорнобильців, батьків хворих дітей, інвалідів), тобто схожі на державні заклади.

Разом з тим, починаючи з 2014 р., в Україні дуже стрімко розвивається волонтерський рух, який відіграє велику роль у забезпеченні потреб військовослужбовців та переселенців з Донбасу, захисту довкілля, тварин, а також в інших милосердних справах. Його роль полягає у дебюрократизації зашкарублих державних структур, мобілізації організаторських здібностей та вільних грошових коштів пересічних українців, їх швидке спрямування безпосередньо на потреби та уподобання особливих споживачів. І, насамкінець, волонтерський рух є драйвером розвитку громадянського суспільства і соціальної відповідальності бізнесу.

Запитання для самоконтролю

1. Визначте «провали» ринку та охарактеризуйте їх головні види.

2. Які заходи застосовує держава з метою подолання «провалів» ринку?

3. Визначте зміст та головні форми державного регулювання економіки.

4. Охарактеризуйте методи державного регулювання економіки.

5. Які є ознаки соціальної держави?

6. Які показники використовують для оцінки диференціації доходів населення?

7. Розкрийте зміст «провалів» держави.

8. Назвіть причини поширення та структурні складові тіньової економіки в Україні.

9. Які вади характерні для корпоративного регулювання економіки?

10. Чому громадське регулювання економіки мінімізує «провали» державного регулювання?

 

 

Глава 11







Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...





Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2024 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.