Митна «дилема в’язнів»: вільна торгівля проти мита

У таблиці 2 показані доходи від торгівлі двох країн при різних варіантах торгової політики. Для спрощення припущено, що країни є ідентичними.

У таблиці 14.2 перше число в дужках характеризує доходи від торгівлі Батьківщини, друге - Закордону. Якби обидві країни займалися вільною торгівлею, то вони змогли б отримати дохід від торгівлі у розмірі 12 одиниць (клітинка І). Якщо Батьківщина встановлює оптимальну ставку мита, то вона отримує дохід від зовнішньої торгівлі у розмірі 15 одиниць, а Закордон - 3 одиниці (клітинка III). При цьому діє припущення, що Закордон не реагує на митну політику Батьківщини. Аналогічно Закордон отримує дохід 15 одиниць, а Батьківщина - 3 одиниці, якщо Закордон здійснює обкладання оптимальним митом, а Батьківщина на це не реагує (клітинка II). Але можна уявити собі таку ситуацію, коли вони проводять митну політику, завдяки якій обидві країни отримують по 5 одиниць доходу від торгівлі. На противагу до обох оптимальних ситуацій припущено, що обидві країни реагують на заходи одна одної.

Доходи від торгівлі ще раз роз'яснені на рис.7. На осях нанесено доходи від торгівлі Батьківщини (вертикальна вісь) і Закордону (горизонтальна вісь). Починаючи з ситуації вільної торгівлі І (12/12), Батьківщина може шляхом підвищення мита збільшити свій дохід від торгівлі. Але при цьому погіршується дохід від торгівлі Закордону (рух з І до III). Піднімаючи ставку мита значно вище від оптимальної, наша країна втрачатиме добробут і може встановити таку високу ставку мита, що її дохід від торгівлі стане нульовим. Аналогічно, виходячи із ситуації вільної торгівлі І (12/12), Закордон може знімати мито і таким чином підвищувати свій добробут, поки не буде досягнутий рівень оптимальної ставки мита. Лінія, що проходить через 0, III, І і II, показує зміну рівня корисності, враховуючи припущення, що кожного разу лише одна країна вживає заходів, а інша на це не реагує. Нарешті, точка IV характеризує ситуацію, коли обидві країни використовують імпортне мито та отримують однаковий дохід від зовнішньої торгівлі.

На вертикальній осі нанесені доходи від торгівлі Батьківщини, на горизонтальній - доходи від торгівлі Закордону. За умов вільної торгівлі І (12, 12) Закордон і Батьківщина отримують одинаковий дохід. Якщо ж Батьківщина введе імпортне мито, то її дохід зростатиме і при оптимальній ставці мита стане максимальним III (15, 3), а дохід Закордону зменшиться, але підвищення ставки мита вище від оптимальної призведе до втрати Батьківщиною доходу. Аналогічно, Закордон може обкласти митом імпортні товари і цим підвищити рівень свого доходу до максимуму при ставці оптимального мита (ситуація II (З,15)). Якщо ж обидві країни проводять політику протекціонізму IV (5, 5), то все ж вільна торгівля є вигідною порівняно з ситуацією автаркії (0, 0).

2. Виграш Закордону віл встановлення оптимального мита; програш і виграш Батьківщини від встановлення оптимального мита Закордоном при переході від автаркії до вільної торгівлі. Завдяки торговій політиці окрема країна може поліпшити добробут своїх громадян, наприклад, у випадку, коли Закордон обкладає оптимальним митом. При цьому Батьківщина ще отримує прибуток від торгівлі, але його розмір зменшено. Отже, точка II характеризує доходи від торгівлі, які Закордон може отримати шляхом встановлення оптимальної ставки мита. Закордон збільшує свої доходи з 12 до 15 одиниць, доходи Батьківщини зменшуються з 12 до 3 одиниць, однак є більшими, ніж при автаркії. Точка ІІІ є аналогічною точкою для Батьківщини.

3.Вигоди для певної країни від вільної торгівлі при проведенні протекціоністської політики іншою країною. Навіть при стратегічній поведінці інших країн теорема «Free-Trade-for-one-Theorem» є дійсною. Ця теорема стверджує, що порівняно із ситуацією автаркії зовнішня торгівля вигідна для певної країни, навіть якщо інша країна проводить протекціоністську політику. Це є окремим випадком «дилеми в'язнів». При проведенні Закордоном митної політики у межах кривих І - II - 0 (рис.7) Батьківщина отримуватиме доходи від торгівлі, хіба що митна політика Закордону зайде настільки далеко, що Батьківщина досягне становища автаркії (точка О).

4.Умови відсутності втрат Батьківщини при агресивній торговій політиці Закордону (повернення до умов автаркії). При застосуванні високого імпортного мита з боку Закордону Батьківщина завжди може відмовитися від експорту, нічого при цьому не втрачаючи порівняно з автаркією. Таким чином Батьківщина отримає нульовий дохід від міжнародної торгівлі.

5.Митна стратегія торгівлі країн з різними «ваговими категоріями». Якщо країни можуть по-різному впливати на співвідношення цін на світовому ринку, то це змінює структуру гри. Тоді для Батьківщини вигіднішим буде не реагувати на введення мита з боку Закордону і самій не здійснювати обкладання митом. «Сильніша» країна (наприклад, Закордон) займає незалежну позицію, а інша, «слабша» країна (Батьківщина) пасивно пристосовується. У цьому випадку Батьківщині не варто вводити мито у відповідь, бо її становище ще погіршиться.

6.Врівноваження всередині країни виграшів і втрат від протекціоністських дій країни-партнера. Прийняття скооперованого рішення між двома країнами ускладнюється тим, що хоча країна може в цілому отримати виграш від торгівлі (навіть при стратегічній поведінці іншої країни), але окремі групи цієї країни, зокрема сектор субститутів імпорту, при цьому втрачають. Щоб досягти згоди всередині країни, потрібно компенсувати втрати згаданих груп. Аби покрити ці компенсації, країні потрібно отримувати відповідно високі доходи від торгівлі.

1.Умови і цілі створення єдиного порядку міжнародної торгівлі. Досягти скооперованого рішення країни можуть, зобов'язавшись діяти не на основі стратегій, а дотримуючись системи правил. Таку систему слід розуміти як інституційний порядок, на який держави добровільно погоджуються.

Якщо країни хочуть децентралізувати економічні рішення, то поряд з правами користування необхідно впровадити систему правил, якій повинні підкорятися децентралізовані одиниці. Це є чинним і для міжнародної економіки. Так само як економічне законодавство певної країни накладає обмеження на окремі домогосподарства і підприємства, устрій світової торгівлі має створити умови, що не дозволяли б свавільної поведінки окремих країн. Таким врегулюванням є заснована у 1947 році 23 країнами ГАТТ - Генеральна угода про тарифи і торгівлю. Метою ГАТТ було створення типового порядку для міжнародної торгівлі, що не припускає наслідків, аналогічних тим, які були у 1930-х роках, отже, це стало початком закладення важливої передумови зростання добробуту кожної країни завдяки вільній торгівлі.

2.Недопущення дискримінації імпортних товарів і послуг та взаємність як принципи ГАТТ. Одним із найважливіших принципів ГАТТ є недискримінація. За умовами найбільшого сприяння для імпорту повинні діяти однакові торговельні умови незалежно від країни походження імпорту. Зниження ставок мита в основному поширюється на всіх торговельних партнерів. Двосторонні угоди завдяки цьому стають багатосторонніми. Отже, при застосуванні заходів торговельної політики, таких як мита або нетарифні бар'єри, не можна проводити дискримінацію між різними країнами щодо походження імпорту. Якщо ж товари обкладаються внутрішніми податками або підлягають національному регулюванню, наприклад, стандартам, то порушується принцип недискримінації, тому що податки і регулятивні обмеження на імпортні та національні товари повинні бути ідентичними. Цей принцип діє і для послуг.

Принцип взаємності вимагає, щоб так звані «концесії» (поступки) були двосторонніми, тобто на зниження мит однією країною інша країна повинна відповісти відповідним зниженням. При цьому практикують двосторонню систему попиту-пропозиції. Наприклад, одна країна пропонує поступку X, якщо інша - поступку Y. Однак щодо специфічного товару країна може вимагати лише однієї поступки, якщо вона передбачена у позиції основного продавця, тобто коли вона мас найбільшу частку в імпорті країни-партнера.

Зниження мита, як поступка, відповідає меркантилістським ідеям, згідно з якими ліквідація торгових бар'єрів є жертвою. За теорією міжнародного поділу праці, навпаки, країна може збільшити свій добробут шляхом одностороннього зниження мита. Поняття «концесія» орієнтується на уявлення громадськості про міжнародну торгівлю і, можливо, полегшує у політичному просторі реалізацію зниження митних бар'єрів.

Подальше регулювання ГАТТ стосується іншого аспекту торговельних обмежень - демпінгу і субвенцій.

3.Організаційне забезпечення ГАТТ. На початку засновниками ГАТТ виступили 23 країни, нині вона нараховує 125 членів. Звідси вже очевидно, що за останніх півстоліття відбулися зрушення у структурі членів ГАТТ. Слід позитивно відзначити те, що до цієї міжнародної угоди приєдналися й інші країни. Одночасно США втратили становище гегемона у ГАТТ через те, що Європа і Японія збільшили свою вагу в світовій торгівлі. У такій заплутаній ситуації створювати об'єднання з метою усунення обмежувальних торговельних заходів стало складніше. З 1995 року ГАТТ було замінено Світовою організацією торгівлі, від якої очікують активніших дій у розв'язанні суперечок в умовах політики ухилення окремих країн від дотримання принципів ГАТТ.

4.Невирішені проблеми ГАТТ і створення Світової організації торгівлі. ГАТТ мала успіх щодо ліквідації мита. Частково зниження ставки мита відбулося в інтернаціональному масштабі тому, що вагомого значення набули нетарифні торговельні бар'єри. Ці перешкоди ГАТТ не вдалося успішно контролювати. Сюди належать імпорті квоти, також у формі добровільної угоди на самообмеження. Непростим виявився контроль за демпінгом, а також встановлення різниці між обмеженням імпорту й антидемпінговими заходами. ГАТТ не мала успіху також в обмеженні національних субвенцій. Сільське господарство широко ухилялося від міжнародної вільної торгівлі. Нарешті, правила ГАТТ були сформульовані насамперед щодо торгівлі товарами; при цьому торгівля послугами, яка в деяких країнах становить 30% експорту, суттєво зросла. Часто міжнародні послуги підлягають не митному оподаткуванню, а національному регулюванню. Нарешті, розпочата за останніх 30 років промислово розвинутими країнами політика захисту навколишнього середовища порушує проблему, як можна відокремити екологічні заходи від торговельних обмежень.

5. Монетарна сфера регулювання протекціонізму. У монетарній сфері може виступати також стратегічна поведінка, зокрема експорт інфляції з країни з провідною валютою і системою фіксованих валютних курсів (США під час війни у В'єтнамі). Отже, потрібне інституційне врегулювання - світовий валютний порядок. У кінцевому підсумку стратегічна поведінка можлива і щодо транскордонних та глобальних проблем.

Міжнародний поділ праці перебуває не лише в основі обміну товарами і послугами; а й сприяє мобільності факторів-виробництва. Якщо фактор виробництва є мобільним, то між країнами виникає конкуренція на нього.

Нині країни, як відзначає Майкл Портер, досягають переваг над конкурентами завдяки! не стільки сучасним факторам, скільки присутності унікальних інституційних механізмів, здатних безперервно підвищувати їхній рівень. В економічній науці й практиці сукупність інституційних одиниць зводиться в єдиний інституційний сектор за функціональним принципом. У системі національних рахунків представлені такі інституційні сектори: виробництво товарів і товарних послуг нефінансового характеру; виробництво нетоварних послуг в інтересах усього суспільства та здійснення операцій з перерозподілу доходів і багатств; виробництво нетоварних послуг в інтересах домашніх господарств; збір, перетворення і розподіл фінансових засобів; споживання. Схематично інституційні сектори представлені у таблиці 3 на прикладі класифікації, прийнятої у системі національних рахунків Франції.

Для створення конкурентних переваг важливу роль відіграє конкуренція > позавиробничій сфері. Удосконалення традиційних і створення нових факторів виробництва найінтенсивніше відбувається у тих країнах, де є розуміння необхідності економічного процвітання і наявності консенсусу щодо потреби у постійних капіталовкладеннях. Освіта наукові дослідження та інфраструктура є пріоритетними галузями розвитку у Німеччині Японії, Кореї та Сінгапурі. У США цим питанням віддавали переважно словесну данину. В Італії історична відраза до центрального уряду притупила процес створення факторії виробництва і наклала обмежуючі рамки на потенціал підвищення конкурентних переваг у промисловості.

(відповідно до класифікації, прийнятої у системі національних рахунків Франції)

Дослідження проблеми створення факторів виробництва яскраво свідчать, що у кожній країні найбільш конкурентоспроможними часто були саме ті галузі, де у великих розмірах здійснювали спеціалізовані внески в освіту. В Англії, наприклад, хімічна і фармацевтична промисловість будують свою діяльність на тих дисциплінах і навичках, в навчанні яких сильні англійські університети, хоча в цілому система освіти за багатьма напрямками не є найкращою. У Швеції особливо добре поставлено викладання інженерно-машинобудівельних спеціальностей, і багато галузей, що успішно працюють, залежать від цих дисциплін. У США аерокосмічна і фармацевтична промисловість можуть бути прикладами галузей, де налагоджене тісне співробітництво між фірмами й університетами, і в обох галузях США володіють сильними позиціями. В Україні аналогічна ситуація склалася у військово-промисловому комплексі, особливо у виробництві зброї, авіакосмічній і суднобудівній галузях, що сприяє успішній конкуренції відповідних українських фірм на світовому ринку.

Інституційна конкуренція у створенні сучасної інфраструктури, особливо передових засобів транспорту, логістики і телекомунікацій тісно пов'язана з впровадженням передових технологій. За оцінками, найрішучіший курс на капіталовкладення в інфраструктуру взяли Японія, Корея і Сінгапур. Великобританія та Італія робили такі капіталовкладення у недостатніх розмірах. Після 1980-х років інфраструктура стала розширенішою і складалася не лише з доріг та телефонів. Важливого значення набувають також культурне життя і можливості для відпочинку, завдяки чому країна чи певна місцевість стають привабливими для талановитих особистостей, які приїздять сюди жити й працювати. Прикладом може служити німецька федеральна земля Баден-Вюртемберг, що досягла великих успіхів завдяки такого роду капіталовкладенням

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: