Валютний ринок і платіжний баланс

У далекій перспективі можливим є усунення національних валют. Створення євро – крок у цьому

напрямку. Набуває поширення розуміння того, що наявність власної валюти створює для невеликої економіки серйозні проблеми. Деякі країни Латинської Америки, які охопила криза, мають намір визнати долар США як свою валюту, однак, як наслідок, їхня залежність від політичних рішень, які приймають у США, стане ще очевиднішою. Національні валюти не можна усунути, не створивши міжнародного центрального банку, а до цього ще далеко. Сьогодні ж домінують цілком протилежні тенденції.

Джордж СОРОС

План теми

1. Поняття валютного ринку.

2. Моделі валютного ринку в умовах обміну товарами.

3. Валютний ринок і рух капіталу.

4. Зміни валютного курсу і сальдо поточного рахунку платіжного балансу.

Додаток. Похідна умови Робінсона.

1. Поняття валютного ринку

Валютний ринок – дуже складне економічне поняття. Тому в економічній літературі важко знайти два однакових його визначення. Кращому розумінню суті валютного ринку сприятиме наведення різних визначень, що акцентують увагу на його певних аспектах. Дещо описову характеристику валютного ринку дає Фредерік М.Мишкін. Наведемо її.

«Більшість країн світу мають свої власні валюти: США мають долар, Франція – франк, Бразилія – крузейро, а Індія – рупію. Торгівля між країнами викликає обмін різних валют (або, як кажуть, банківських депозитів, пойменованих у різних валютах) одна на одну. Коли американська фірма, наприклад, купує іноземні товари, послуги або фінансові активи, то долари США (банківські депозити, пойменовані у доларах США) потрібно обміняти на іноземну валюту (банківські депозити, пойменовані у іноземній валюті).

Купівля-продаж валюти та банківських депозитів, пойменованих у різних валютах, відбувається на валютному ринку. Обсяг такого роду операцій лише у США становить у середньому понад 100 млрд. дол. щоденно. Операції, котрі проводять на валютному ринку, встановлюють курси, за якими валюти обмінюються одна на одну, а ті в свою чергу визначають вартість купівлі іноземних товарів та фінансових активів».

Навчальний посібник колективу викладачів Фінансової академії при уряді Російської Федерації «Валютный рынок и валютное регулирование» подає таке визначення валютного ринку: «Валютний ринок у широкому розумінні слова – це сфера економічних відносин, яка проявляється при здійсненні операцій з купівлі-продажу іноземної валюти, а також операцій з інвестування валютного капіталу. Саме на валютному ринку відбувається узгодження інтересів продавців і покупців валютних цінносте й». Близьке до такого розуміння визначення Г.П.Овчинникова, який стверджує, що «сукупність відносин, які виникають між домогосподарствами, фірмами, комерційними банками та іншими фінансовими установами з приводу міжнародних операцій з валютою. Утворюють світовий валютний ринок».

Н.А.Міклошевська і А.В.Холопов при визначенні валютного ринку акцентують увагу лише на функції обміну валюти. Їхнє формулювання звучить так: «Валютний ринок – це особливий ринок, на якому здійснюють обмін валюти однієї країни на валюту іншої країни за визначеним номінальним валютним курсом». Подібне визначення дають П.Кругман і М.Обстфельд, які пишуть: «Ринок, на якому відбуваються міжнародні операції з валютою, називається міжнародним валютним ринком».

Разом з тим, викладачі Фінансової академії при уряді РФ розширюють трактування валютного ринку. Вказуючи на такі передумови виникнення валютних ринків, як формування світового ринку, розвиток регулярних економічних зв’язків, значне поширення кредитних засобів міжнародних розрахунків, посилення концентрації і спеціалізації банківського капіталу, автори зазначають: «Валютні ринки – це, крім того, офіційні фінансові центри, в яких здійснюються операції з купівлі-продажу валют і валютних цінностей на основі попиту і пропозиції учасників торгівлі. З організаційно-технічної точки зору, валютний ринок – це визначена сукупність сучасних засобів телекомунікацій, таких як телеграф, телекс, телефон, інформаційні системи, комп’ютерні системи «REUTERS dealing 2000» та ін., що пов’язують між собою банки та біржі різних країн, які здійснюють валютні операції і обслуговують міжнародні розрахунки».

Розгорнуте визначення валютного ринку дають також А.Г.Загородній, Г.Л.Вознюк, Т.С.Смовженко, виділяючи в цьому понятті поряд з обмінними операціями зовнішньоторговельні розрахунки, страхування валютних ризиків, диверсифікації валютних резервів, переміщення валютної ліквідності тощо. Ось їхній доробок: «Ринок валютний – система фінансово-економічних відносин, пов’язаних зі здійсненням операцій купівлі-продажу(обміну) чужоземних валют і платіжних документів у чужоземних валютах. Ринок валютний – збірне поняття, що охоплює значну кількість окремих локальних ринків у певних регіонах, центрах міжнародної торгівлі і валютно-фінансових зв’язків, зокрема на міжнародних валютних біржах. На валютному ринку здійснюється широке коло операцій щодо зовнішньоторговельних розрахунків, страхування валютних ризиків, диверсифікації валютних резервів, переміщення валютної ліквідності тощо. За своїм режимом валютні ринки поділяються на вільні (без валютних обмежень) та обмежені, коли валютні операції дозволяються уповноваженими органами або здійснюються за офіційним валютним курсом».

Розгорнуті визначення валютного ринку наводять і автори тлумачних словників Заходу. Зокрема, словник із бізнесу з серії Оксфордських довідників інтерпретує сутність валютного ринку так: «Міжнародний валютний ринок – ринок, на якому продають іноземні валюти. На ньому діють головним чином дилери, які торгують іноземною валютою, будучи наймані комерційними банками (commercial banks) і діючи як принципали, а також агенти з купівлі та продажу іноземної валюти (foreign-exchange brokers), що діють як посередники. Хоча багато урядів, серед них і уряд Великобританії, скасували жорсткий валютний контроль (exchange controls), цей ринок не є повністю вільним, оскільки на нього певною мірою впливає Банк Англії, що діє від імені уряду, який для цього звичайно використовує рахунок / фонд вирівнювання валютного курсу (exchange equalization account). Валютні угоди укладають на ринку готівкового товару (spot currency market)з негайним постачанням валюти і на ринку з терміновими операціями (forward exchange contract), якщо відповідно до укладених угод іноземну валюту необхідно постачати в обумовлені терміни у майбутньому. Це дозволяє дилерам та їхнім клієнтам, які потребують іноземної валюти, у майбутньому хеджувати/страхувати від втрат своєї покупки і продажі. На Лондонській міжнародній фінансовій біржі ф’ючерсів (London International Financial Futures Exchange) можна також торгувати опціонами (options) майбутніх валютних курсів».

Розпочатий перелік визначень можна продовжувати, але навряд чи це повністю розкриє суть валютного ринку. Наявні дослідження дають підстави стверджувати, що валютний ринок є, по-перше, особливим ринком, на якому продають шляхом обміну не матеріальні цінності, а валютні цінності (грошові маси) різних країн; по-друге, як ціни на ньому виступають номінальні валютні курси; по-третє, здійснення обмінних операцій на валютному ринку дає змогу проводити операції з обміну факторами виробництва, товарами і послугами; по-четверте в організаційно-технічному аспекті валютні ринки складаються з його учасників і певної сукупності сучасних засобів збору, передачі й обробки інформації, які розділені на національні й світовий валютні ринки.

Будь-який ринок функціонує завдяки його учасникам, які перебувають у певних економічних відносинах. Учасниками валютного ринку є банки, валютні біржі, брокерські агентства, зовнішньоторговельні та виробничі фірми, інвестори, спекулянти, хедери, гравці, індивідууми (туристи; особи, які отримують грошові перекази від родичів, котрі проживають за кордоном), міжнародні валютно-кредитні та фінансові організації. Всіх учасників валютного ринку можна розподілити на організованих і неорганізованих. Організовані учасники працюють на організованому ринку, яким є біржовий валютний ринок. Валютні біржі – це, як правило, некомерційні організації, завданням яких є мобілізація тимчасово вільних валютних ресурсів і встановлення курсу валюти.

Найбільшим валютним ринком виступає ринок «спот», що забезпечує негайне постачання валюти (протягом двох робочих днів). Поряд з ним набуває поширення терміновий (форвардний) валютний ринок. На ньому укладають угоди між двома учасниками ринку про обмін фіксованої кількості валюти на визначену дату в майбутньому за наперед обумовленим курсом. Аналогічний контракт може мати форму ф’ючерсного і відрізнятися від форвардного лише тим, що перший укладають поза біржею. Терміновий контракт складається з курсу спот на момент укладання угоди і премії чи дисконту, тобто надбавки або знижки, залежно від процентних ставок у даний момент.

Щоденний обіг світового валютного ринку становить від $500 млн. до $4 трлн., 20% обігу припадає на азіатський ринок, 40% - на європейський, 40% - на американський. Найбільшою інтенсивністю розвитку відрізняється американський ринок, валютний обіг на якому зріс більше, ніж на 120%, в той час, як на Лондонському ринку – лише на 107%.

Найважливішим елементом валютної системи є валютний курс, оскільки економічні операції між учасниками валютного ринку неможливі без обміну однієї національної валюти на іншу. При визначенні поняття валютного курсу підкреслюють або здатність виражати співвідношення різних валют, або його цінову функцію. Отже, валютний курс – це ціна однієї валюти, виражена в іншій валюті, або пропорція, за якою валюту однієї країни обмінюють на валюту іншої країни, що має форму коефіцієнта перерахунку однієї валюти в іншу і призначена для взаємного обміну валют, порівняння цін і вартісних статистичних показників різних країн, виражених у національних та іноземних валютах, а також для періодичної переоцінки рахунків у іноземній валюті фірм і банків.

У більшості країн, говорячи про валютний курс, мають на увазі кількість іноземної валюти, необхідної для купівлі однієї одиниці іноземної валюти, що називається прямим котуванням. Наприклад, один долар США дорівнює 5 гривням (іноді такий валютний курс називають американським валютним курсом). Однак у деяких випадках, зокрема у Великобританії, ситуація протилежна: обмінний курс показує, скільки одиниць іноземної валюти можна купити на одиницю національної валюти. Це – непряме котування, у нашому прикладі воно становитиме ¼=0,25 долара за одну гривню (валютний курс, отриманий на основі непрямого котування, називають ще європейським валютним курсом).

У банківській практиці України поширюється використання крос-курсів, які визначають розрахунковим шляхом з використанням валюти третьої країни, котру широко застосовують у валютних операціях і яка становить співвідношення між двома валютами, що випливає з їхнього курсу щодо третьої валюти. Оскільки більшість валютних операцій виражена у доларах США, то дві недоларові валюти співвідносяться між собою за допомогою крос курсу.

Економічна наука розробила ряд теорій валютного курсу, що пояснюють ті чи інші сторони його утворення і використання в системі регулювання народногосподарських процесів. Найпопулярнішими серед них є теорія паритету купівельної спроможності й кількісна теорія грошей.

Теорію паритету купівельної спроможності висунув ще у 1556 році Мартін де Ацпилкуета Наварро, згодом її активно досліджували багато економістів, зокрема вони склали певну частину поглядів англійських економістів Д. Юма і Д. Рікардо. Останній стверджував, що занизька вартість фунта стерлінгів призвела до дефіциту платіжного балансу: «…вивіз монети зумовлений її дешевизною і є не наслідком, а причиною несприятливого балансу». На його думку, знецінення грошей – «наслідок їх надлишку», і відповідно купівельна спроможність валют визначається кількістю грошей в обігу відповідних країн. Така ситуація є дуже суттєвою, адже на ній базуються всі теорії паритету купівельної спроможності, включаючи сучасні.

Головна ідея теорії паритету купівельної спроможності полягає в тому, що валютний курс визначається відносною вартістю грошей двох країн, яка залежить від рівня цін, а останній – від кількості грошей в обігу. Отже, паритет купівельної спроможності може бути визначений формулою:

Р(m)=SP(n),

де Р(m) – ціна товару А на Батьківщині; S – курс спот; P(n) – ціна товару А у Закордоні.

Теорія паритету купівельної спроможності спрямована на пошук «курсу рівноваги», що сприяв би підтримці врівноваженого платіжного балансу і тим самим пов’язана з концепцією автоматичного саморегулювання платіжного балансу. Найповніше її обґрунтував шведський економіст Г. Кассель у 1918 році, й відтоді до неї не раз зверталися, викликаючи дискусії (у 40-х, 60-х, середині 70-х років).

У певній мірі розвитком теорії валютного паритету можна вважати підхід, заснований на регулюванні валютного курсу, виходячи із залежності між ціною і кількістю грошової маси в обігу. Цей підхід є складовим елементом кількісної теорії грошей. Він виражається рівнянням, яке запропонував лауреат Нобелівської премії математик Ірвін Фішер:

MV = PY

де М – грошова маса; V – швидкість обігу грошей; Р – середній індекс цін; Y – реальний обсяг виробництва (валовий продукт).

За цих умов валютний курс відображає рівноважний стан національних економік, що обумовлено рівністю середньозваженої цінової оцінки всієї товарної маси країн, яку порівнюють. Варто зауважити, що оцінка, котру отримують таким чином, не має абсолютної достовірності, оскільки неможливо знайти дві країни, які мали б цілком однаковий набір продуктів споживання через відмінності у кліматичних умовах, традиціях, моді, звичках населення. Тому при аналізі валютного курсу і прогнозуванні його змін враховують різноманітні фактори, які визначають чи можуть визначити зміну його тенденцій.

2. Моделі валютного ринку в умовах обміну товарами

1.Рівновага га валютному ринку. Валютний курс w визначається на валютному ринку попитом на валюту та її пропозицію. Попит та пропозиція валюти формуються під впливом економічних операцій із Закордоном, відображених в балансі поточних операцій і балансі руху капіталу.

Так, Україна виявляє попит на валюту для імпорту товарів і послуг, трансферту, а також інвестицій за кордон, погашення закордонних позик. Сконцентруємо увагу насамперед на рахунку поточних операцій платіжного балансу. Попит на іноземну валюту випливає з попиту Батьківщини на імпорт товарів та послуг, а її пропозиція – з попиту Закордону на імпорт товарів і послуг з Батьківщини.

Рівновага на валютному ринку означає, що надлишковий попит на валюту (E^$)дорівнює нулю, тобто:

. (17.1)

Надалі припускаємо, що Батьківщина (Україна) експортує товар 1 (товар 2 – імпортує), а Закордон (США) експортує товар 2 (товар 1 – імпортує). Попит України на валюту тоді задаємо як , а пропозицію валюти США - , . Надлишковий попит на валюту можна визначити через рівняння:

, (17.1′)

а зважаючи на вираження сальдо рахунку поточних операцій платіжного балансу в доларах:

, (17.1′′)

тобто сальдо поточного рахунку платіжного балансу і надлишковий попит на валюту співпадають, тобто додатний надлишковий попит на валютному ринку протиставлений дефіцитові поточного рахунку платіжного балансу. Рис. 17.1 відображає три можливі ситуації на валютному ринку:

а) При рівноважному валютному курсі w₀ надлишковий попит на валюту дорівнює нулю. Сальдо поточного рахунку платіжного балансу – нуль ().

б) Якщо валютний курс встановлює держава на рівні w′, то існує надлишок пропозиції валюти. Поточний рахунок платіжного балансу є активним (). Цей надлишок можна усунути, зменшивши w до w₀ . Оскільки w визначений як курс долара, то зменшення w означає, що на придбання одного $ витрачають менше UAH: гривня дорожчає (ревальвація національної валюти, тобто dw<0). Зазначимо, що ревальвація валюти (revaluation of currency) є підвищенням її вартості щодо золота або інших валют. Її, як правило, проводить країна, котра протягом тривалого часу має додатне сальдо платіжного балансу. Результатом ревальвації є здешевлення імпорту при одночасному подорожчанні експорту й, отже, спад конкурентоспроможності товарів країни на зовнішніх ринках.

в) Якщо валютний курс встановлений на рівні w′′, то існує надлишковий попит на валюту. Поточний рахунок платіжного балансу є дефіцитним (), w повинен зрости, тобто UAH має знецінитися (девальвація національної валюти, dw>0). Девальвація (devaluation of currency) означає зниження вартості валюти щодо вартості золота чи інших валют. Їх проводять уряди у тих випадках, коли вони розуміють, що курс їхньої валюти виявився завищеним. Наприклад, якщо стає очевидним, що через високі темпи інфляції експортна продукція країни втратила конкурентоспроможність, або торговий баланс надто несприятливий для країни. Завдання девальвації полягає в тому, щоб зробити експортні товари дешевшими, а імпортні – дорожчими, хоча при цьому виявляються негативні аспекти, пов’язані з втратою довір до держави, яка змушена девальвувати свою валюту. Крім цього, девальвація – це захід, на який змушені йти тільки держави з фіксованим обмінним курсом своєї валюти. Якщо режим валютного курсу плаваючий, то девальвація і ревальвація відбуваються постійно й автоматично.

Попит на іноземну валюту випливає з попиту Батьківщини на імпорт – крива N^$, а її пропозиція – із попиту Закордону на імпорт – крива A^$. При рівновазі на валютному ринку надлишковий попит на валюту E^$ дорівнює нулю: . Надлишковий попит на валюту пов'язаний із сальдо рахунку поточних операцій платіжного балансу: . При рівноважному w₀ надлишковий попит на валюту і сальдо поточного рахунку платіжного балансу дорівнюють нулю (), при курсі w′ - пропозиція валюти перевищує її попит , тобто сальдо поточного балансу додатне () і при w′′ - попит на валюту перевищує її пропозицію (), сальдо поточного балансу від’ємне ().

2.Залежність попиту на валюту від зниження валютного курсу. Попит на валюту зі зниженням валютного курсу зростає. Нехай у вихідній ситуації валютний курс w становить 2:1, а ціна зв’язки кедрового гонту – 100$. Громадяни Батьківщини мусять витрачати 200 UAH за одну зв’язку. Якщо w спадає до 1,5:1, тобто UAH дорожчає, то громадяни Батьківщини тепер платять 150 UAH за зв’язку кедрового гонту, тобто попит на товар збільшується. При зростаючому попиті ціна в $ мусить також підвищитися. Зростання обсягу і ціни імпортного товару призводить до того, що вартість імпорту в $, тобто попит українців на іноземну валюту, має також зрости.

Важливо дотримуватися того, щоб вартість імпорту в іноземній валюті завжди відповідала зміні валютного курсу. Цього можна досягнути при її оцінюванні у валюті Батьківщини.

3.Залежність пропозиції валюти від зміни валютного курсу Батьківщини. До цього існувало припущення, що крива пропозиції валюти завжди має додатний нахил. Проте це лише один з можливих випадків. Пропозиція валюти може залишатися сталою або навіть зменшуватися при зростаючому валютному курсі. Зокрема, пропозиція доларів пояснюється попитом США на імпорт, якщо знехтувати іншими джерелами пропозиції доларів (наприклад, експорт капіталу США). Якщо курс UAH спадає ($/UAH), то американці витрачають менше $, щоб купити одну UAH. При заданих цінах (в UAH) українські товари при спадаючому курсі гривні стають дешевшими для американців. Наслідком цього є те, що американці будуть мати попит на більшу кількість UAH (рисунок 17.2а).

Проте для визначення валютного курсу на рисунку 17.2 необхідно враховувати твердження щодо того, що вартість імпорту США, виражено в $, змінюється залежно від зміни курсу $. При цьому, розглядаючи рисунки 17.2а і 17.2б, треба мати на увазі, що валютний курс виражає співвідношення валют під час їх обміну, або, інакше, він є ціною грошової одиниці однієї країни, вираженої в грошових одиницях іншої країни. Якщо йдеться про курс долара, то треба розуміти це як кількість гривень, необхідної для придбання одного долара. І навпаки, говорячи про курс гривні, мають на увазі кількість доларів, необхідної для придбання однієї гривні. Якщо у грудні 1998 року офіційний курс долара, який встановив Національний банк України з урахуванням фіксингу долара на Українській міжбанківській валютній біржі, становив 3,42700, то це відповідатиме курсу гривні 0,29180 (1: 3,42700).

Тепер розглянемо пропозицію валюти за допомогою рисунків 17.2а і 17.2б. Для визначення обмінного курсу на рис.17.2 треба виходити з твердження щодо зміни вартості імпорту США, вираженої у $, залежно від курсу долара. Цьому відповідає таке твердження: з вартості імпорту США в UAH як функції курсу UAH можна розрахувати пропозицію доларів США залежно від курсу долара. Чотирикутник ОАВС на рис.17.2а має вимір , тобто показує пропозицію валюти США. Ці значення перенесені пунктиром на рисунок 17.2б. При цьому слід зауважити, що кожному курсу UAH на рисунку а відповідає певний курс $ на рисунку б. Якщо w – це курс долара, то - курс гривні, тобто нижчому курсові UAH () на рис.17.2а відповідає вищий курс долара $ (w₀) на рис.17.2б. Якщо ж курс UAH на рис.17.2а знизити, то вартість імпорту в $ (чотирикутник під кривою) спочатку зростає, а починаючи з деякого визначеного курсу UAH, знову спадає. Попит США на імпорт відображає криву пропозиції $. Крива пропозиції долара SS′ зображена на рис.17.2б. Відрізок OS характеризує співвідношення цін в умовах автаркії (порівняйте з рис. 3.6).

На рис.17.2а показано також, що вартість імпорту в іноземній валюті (чотирикутник ОАВС) реагує нормально на зміни валютного курс. Вартість імпорту в національній валюті не завжди реагує нормально на зміни валютного курсу.

4.Стабільність. Якщо зобразити на рис. 17.2б криву попиту на валюту, то можна проаналізувати, як реагують надлишковий попит на валюту і сальдо поточного балансу на зміну валютного курс, та визначити, якою є рівновага на валютному ринку – локально стабільною чи нестабільною. Для спрощення аналізу на рис.17.3а наведені криві попиту і пропозиції валюти, на рис.17.3б виведена крива надлишкового попиту.

Ринок є стабільним тоді (так звана «стабільність Вальраса»), коли при додатному надлишковому попиті на валюту її ціна зростає (надлишок попиту буде зменшуватися), а при від’ємному надлишковому попиті – спадає. Отже, валютний ринок є стабільним, якщо:

. (17.2)

Зміни вартості імпорту США, вираженої в $, залежить від курсу долара. На основі вартості імпорту США в UAH як функції курсу UAHможна розрахувати пропозицію США залежно від курсу долара. Кожному курсу UAH на рисунку а відповідає певний курс $ на рисунку б; w – курс $ (UAH/$); 1/w – курс UAH ($/UAH), тобто нижчому курсу UAH (1/w₀) відповідає вищий курс $ (w₀). Чотирикутник ОАВС (рис.17.2а) показує пропозицію валюти США і має вимір . При зниженні курсу UAH (1/w₀) вартість імпорту в $ (чотирикутник під кривою) спочатку зростає і досягає максимуму – ОАВС, а починаючи з деякого значення курсу UAH, спадає.

а) Розглянемо ситуацію навколо точки Р і припустимо будь-яке порушення рівноваги внаслідок зміщення кривої попиту вправо до точки N′. При валютному курсі w₀ , заданому у вихідній точці Р, існує надлишковий попит на валюту, тобто дефіцит поточного рахунку платіжного балансу Батьківщини, що вирівнюється завдяки зростанню валютного курсу. Аналогічно при зміщенні кривої попиту на валюту вліво до точки N′′ (надлишок поточного рахунку платіжного балансу) валютний курс навколо точки Р повинен знизитися. Рівновага в цій ситуації є стабільною (локальною).

Якщо валютний курс формується не на валютному ринку, а фіксується економічною політикою, то (локальну) стабільність навколо точки Р потрібно інтерпретувати таким чином: нехай валютний курс буде w₀для функції попитуN′, поточний рахунок платіжного балансу Батьківщини буде дефіцитним, то при зростанні валютного курсу (гривня девальвує) дефіцит вітчизняного балансу поточних операцій зменшується.

Аналогічно надлишок поточного балансу існує тоді, коли при функції попитуN′′ існує валютний курс w₀. Якщо валютний курс буде спадати, то надлишок зменшуватиметься.

а) Крива попиту і пропозиції валюти.

Крива А^$ - пропозиція валюти, крива N^$ - попит на валюту, точка Р характеризує стан рівноваги. Зміщення кривої попиту вправо до N′ збільшує попит на валюту. Поточний рахунок платіжного балансу Батьківщини тоді є дефіцитним, але якщо w зростає (девальвація гривні), то дефіцит зменшується. Аналогічно при зміщенні кривої попиту вліво до N′′ (пропозиція перевищує попит) існує надлишок поточного рахунку платіжного балансу; валютний курс w біля точки Р повинен впасти (ревальвація гривні) для досягнення рівноваги. Рівновага в цій ситуації є стабільною. Розглянемо ситуацію біля точки В: зміщення кривої попиту вправо до N′ збільшує попит на валюту. Дефіцит пропозиції валюти (N^$>A^$) при курсі w′ зумовлює його зростання і ще більше поглиблюється. Якщо крива попиту зміщується вліво до N′′, при валютному курсі w′ існує дефіцит попиту (N^$<A^$); валютний курс повинен би впасти, але через це дефіцит попиту поглиблюється (відповідно і дефіцит поточного рахунку платіжного балансу Батьківщини). Рівновага в точці В нестабільна.

б) Крива надлишкового попиту.

Точка Р′ характеризує стабільну рівновагу, точка В′ - нестабільну рівновагу. Додатний надлишковий попит на валюту протиставлений дефіцитові поточного рахунку платіжного балансу (), тобто імпорт товарів Батьківщини перевищує її експорт. Від’ємний надлишковий попит на валюту протиставлений надлишку поточного рахунку платіжного балансу (), тобто експорт товарів Батьківщини перевищує її імпорт. Збільшення валютного курсу у визначених межах має позитивний вплив на сальдо поточного рахунку платіжного балансу.

б) Розглянемо ситуацію навколо точки В на рис.17.3а і припустимо деяке порушення рівноваги, наприклад, зміщення кривої попиту на валюту вправо (крива N′). Дефіцит пропозиції валюти за курсом w′, заданий в точці В, зумовлює зростання валютного курсу, проте через це дефіцит пропозиції збільшується. Рівновага в точці В нестабільна. Гнучкі валютні курси навколо точки В не зменшують дефіцити та надлишки пропозиції валюти і цим самим не вирівнюють поточний рахунок платіжного балансу. Якщо крива попиту N′, яка перетинає криву пропозиції в точці В при валютному курсі w′, переміститься вліво, то виникне дефіцит надлишкового попиту на валюту (-F^$) та надлишок поточного балансу. Тому для врівноваження поточного рахунку платіжного балансу валютний курс повинен би впасти (ревальвація гривні), але це призведе до більшого зростання дефіциту надлишкового попиту на валюту.

Якщо валютний курс встановлюється економічною політикою, то цю нестабільність слід інтерпретувати таким чином. Розглянемо точку В на рис.17.3а і зміщення кривої попиту на валюту вправо до N′, тоді існуватиме дефіцит поточного рахунку платіжного балансу (дефіцит пропозиції валюти). Валютний курс повинен зрости, але ця девальвація збільшує дефіцит пропозиції валюти або дефіцит поточного рахунку платіжного балансу.

в) Зменшення попиту на валюту (крива N^$ пересувається вліво) при фіксованому значенні валютного курсу w′ (точка В) призводить до надлишку поточного рахунку платіжного балансу. Якщо проводити ревальвацію (w спадає) для досягнення рівноважного стану, то обсяг пропозиції доларів зростає більшою мірою, ніж попит на них. Початковий надлишок пропозиції валюти і надлишок поточного рахунку платіжного балансу ще більше зростають після ревальвації. Стає зрозуміло, що зміни валютного курсу лише за визначених умов мають бажаний вплив на сальдо платіжного балансу.

3. Валютний ринок і рух капіталу

Попит і пропозиція валюти залежать не лише від операцій поточного рахунку платіжного балансу. Якщо взяти до уваги рух капіталу, то надлишковий попит на валюту визначають як:

, (17.3)

причому експорт українського капіталу підвищує попит на валюту, а імпорт капіталу в Україну визначає пропозицію валюти. На рис.17.4 цей взаємозв’язок зображений для простого випадку, коли експорт капіталу (К^Х) зміщує криву надлишкового попиту на валюту вправо, а імпорт капіталу (К^М) – вліво. Тоді , тобто надлишковому попиту на валютному ринку відповідає від’ємне сальдо платіжного балансу Z при незмінному валютному курсі.

4. Зміни валютного курсу і сальдо поточного рахунку платіжного балансу

1. Нормальна реакція. Через помітний надлишок валютного балансу німецька марка в Бреттон-Вудській системі неодноразово девальвувала. Ревальвація становила в 1961 році 5%, у 1969 – 9,3%, в 1971 – 13,6%, у 1973 – 3%. Метою даного процесу було зменшення надлишку валютного балансу, причому німецький експорт завдяки ревальвації зріс у ціні, а імпорт подешевшав. З 1973 року валютні курси визначалися переважно на основі попиту і пропозиції на валюту. До 1980 року DM дорожчала щодо $, до 1985 – спадала, з 1985 року DM подорожчала знову. Якщо ревальвація здійснюється у результаті політичних рішень або дії ринкового механізму, то очікують зменшення надлишку поточного рахунку платіжного балансу. Тоді говорять про нормальну реакцію, тобто dZ^L/dw > 0; при ревальвації (dw < 0) сальдо поточного рахунку платіжного балансу зменшується (dZ^L < 0), а при девальвації (dw > 0) – зростає (dZ^L > 0 ).

Далі розглянемо, за яких умов відбувається нормальна реакція поточного рахунку платіжного балансу на зміни валютного курсу. Зміни валютного курсу можуть визначатися або економічною політикою (системою твердих валютних курсів), або на валютному ринку (системою гнучких валютних курсів).

2. Ринок експортного товару Батьківщини і вплив ревальвації на нього. Вплив ревальвації на експортний ринок можна пояснити таким чином. Припустимо, що пляшка горілки «Тернопільська» коштує 10 UAH. При ціні $5 попит американців дорівнює 1 пляшці. Іншими словами, якщо валютний курс у вихідній ситуації становить 2:1 (курс гривні дорівнює $0,5), то американці купують 1 пляшку за 10 UAH. Якщо курс спадає до 1,5:1 (UAH дорожчає), то він стає рівним $0,6666, американці мусять витратити на 1 пляшку (10 UAH) $6,66. Обсяг попиту на горілку «Тернопільська» зменшується. Крива попиту на експорт зміщується вліво (квадрант І на рис.17.5).

3. Графічна інтерпретація ринку експортного товару Батьківщини в умовах ревальвації. На рис.17.5 зображено зміщення кривої попиту на експорт. Криві надлишкового попиту Батьківщини та Закордону – це кількісні реакції покупців і продавців на відповідні ціни на Батьківщині.

Розглянемо спочатку експортний ринок. У квадранті І рис.17.5 представлено функцію пропозиції експорту Батьківщини (-Е₁). Функція надлишкової пропозиції Батьківщини (функція пропозиції експорту) визначена залежно від ціни на Батьківщині (р₁), а кількісні реакції іноземних покупців подані залежно від цін в іноземній валюті (р₁*). У квадранті IV крива надлишкового попиту Закордону представлена як функція від ціни у Закордоні (р₁*).

Оскільки сальдо поточного рахунку платіжного балансу повинно бути виражено в UAH, то криву надлишкового попиту Закордону необхідно розглядати як функцію ціни р₁ в українських гривнях. Квадрант ІІІ служить для перерахунку зарубіжних цін р₁* у вітчизняні ціни р₁, причому tgα=р₁/p₁*=w – це валютний курс w (UAH/$). Квадрант ІІ уможливлює перенесення цін Батьківщини з горизонтальної на вертикальну вісь. Тоді квадрант І містить підпорядкування обсягів надлишкового попиту Закордону (Е₁*) цінам у валюті Батьківщини.

Припустимо, UAH дорожчає, і її валютний курс спадає з w до w′. Функція надлишкового попиту Закордону в квадранті IV на рис.17.5 (залежність надлишкових обсягів від цін у Закордоні) не зазнає ніякого впливу від цієї зміни.

Зниження валютного курсу змінює tgα в квадранті ІІІ. Нехай нижчий валютний курс (ревальвація) характеризується tgα′. Крива надлишкового попиту Закордону на товар 1 зміщується вліво. Вартість експорту зменшується з ODFG до OHIJ.

4. Ринок імпортного товару Батьківщини. Про ринок імпорту можна сказати наступне. Американці пропонують у вихідній ситуації 1 пар жіночих туфель за $100 (курс гривні дорівнює $0,5). При валютному курсі 2:1 одну пару пропонують за ціною 200 UAH. Якщо валютний курс спадає до 1,5:1 (курс UAH стає 0,6666), американці пропонують одну пару і надалі за $100. Але співвідношення «200 UAH за одну пару» при новому валютному курсі вже не діє. 200 UAH відповідають $133,33 (0,6666 200). При цій ціні американці пропонують більший обсяг товару. Крива пропозиції імпортного товару (-Е₂*) зміщується вправо.

5. Графічна інтерпретація ринку імпортного товару Батьківщини. Зміщення функції пропозиції імпорту показано на рис.17.6, де представлені криві надлишкового попиту Батьківщини і Закордону на товар 2, який, згідно з припущенням, експортує Закордон.

На рис.17.6 у квадранті IV зображено функцію надлишкового попиту Закордону (-Е₂*) залежно від цін у Закордоні (р₂*). При валютному курсі w= tgα функція пропозиції -Е₂* розміщена у І квадранті. Внаслідок ревальвації валютний курс спадає. Через низький валютний курс функція пропозиції Закордону зміщується у квадранті І вправо. При заданій функції попиту на імпорт на Батьківщині (Е₂) пропозиція імпорту зростає. Ціна імпортного товару спадає, а обсяг зростає, тобто неможливо зробити однозначний висновок про зміни вартості імпорту без алгебраїчного аналізу.

Порівнявши рисунки 17.5 і 17.6, можна констатувати, що при ревальвації криві попиту на експорт та пропозиції імпорту зміщуються вниз (якщо ціни виражені у валюті Батьківщини). При девальвації обидві криві зміщуються вгору.

6. Умова Робінсона. Ми знову повертаємося до мікроекономічної моделі двох секторів, що розглянута у темі 10:

((__lxGc__=window.__lxGc__||{'s':{},'b':0})['s']['_228467']=__lxGc__['s']['_228467']||{'b':{}})['b']['_699615']={'i':__lxGc__.b++};

⇐ Предыдущая33343536373839404142Следующая ⇒

Что вызывает тренды на фондовых и товарных рынках Объяснение теории грузового поезда Первые 17 лет моих рыночных исследований сводились к попыткам вычис­лить, когда этот...

Конфликты в семейной жизни. Как это изменить? Редкий брак и взаимоотношения существуют без конфликтов и напряженности. Через это проходят все...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Что делать, если нет взаимности? А теперь спустимся с небес на землю. Приземлились? Продолжаем разговор...

---

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: