Художній світ новелістики М.Хвильового.

М.Хвильовий був романтиком революції, мріяв і вірив, що наступає жадана епоха вільної творчості. Але поступово став помічати, як гаснуть ідеал революції. І його твори були пройняті тривогою за майбутнє країни, за людей. Якщо спочатку це були лише передбачення, то далі – упевненість у безглуздості революційної діяльності, братовбивчої війни, яка руйнує не лише міста й села, не тільки вбиває людей, а й нівечить їхні душі. Ось героїня новели «Кіт у чоботях» товариш Жучок. Українська дівчина Гапка, відірвана від звичайного сільського життя. Пройшла разом з бійцями усі фронти, ділила з ними усі незлагоди й труднощі, мріяла про світле майбутнє. Скромна, чиста і чесна, з даром пропагандистки, хоч і безпартійна(бо щиро вірила!). Вона прочитала, що таке комунізм. Прочитала – тільки. Не зрозуміла. Не збагнула, як і сотні, тисячі не дійшли до його суті. Але і товариш Жучок, і ті партійні товариші уяснили інше – що вони керівники, вони вершителі людських доль: «Ходить «кіт у чоботях» по бур’янах революції і, може, й сам не знає, що він секретар ком’ячейки, а потім узнає й пише: «Предлагаю зарегестрироваться…» Звідси й починається руйнація душі. Людина втрачає людське обличчя. Це вже не людина, а ходяча інструкція, це механізм, робот. Так, «кіт у чоботях» зникає у глухих нетрях революції разом із товаришкою Жучком. Ось трагедія життя людини, трагедія революції. Взагалі назва твору («Кіт у чоботях») є прямою цитатою з казки Шарля Перо. Конотативне значення заголовка пов’язане з емоціями теплоти, приємності, захищеності, симпатії, які викликає згадка про цього казкового персон. Мета -передати масовість руху, що його підняла революція-бунт, підкреслити типовість образу, подій. Смислова наповненість тексту виявляється глибшою. Іронічність новели. Слово,,революція,,в тексті зустрічається багато разів, переважно в позит.знач. Хвил.революцію уявляв в образі Жінки. Героїня є жертвою револ, хоча цього вона не усвідомлює, впевнена у правоті насильницької перебудови світу. Вона приречена бути революціонеркою, бо світ був спотворений насильством. Повної руйнації душі зазнає гол герой новели «Я(Романтика)» (1924). Це фанат революції, член «чорного трибуналу», який вершить суд і вважає, в ім’я світлого майбутнього можна проливати скільки завгодно безневинної крові, в тому числі й кров рідних, близьких людей. І хоч іноді главковерху «нудило під серцем», зупинити це кровопролиття було неможливо, бо це була дійсність. Це страшно ще й тому, що злочин цей робить не бездушний дегенерат, а людина, яка мислить, зіставляє, і все-таки робить висновок, що вона мусить бути послідовною. Провина Марії та черниць тільки в тому, що вели агітаційну роботу проти комуни. Ціною життя матері герой новели лишається «кришталево чистим» перед ідеєю, якій він служить. «Я (Романтика-)» - новела, побудована у вигляді поєднання марень-спогадів і жорстоукої дійсності. Тривожний ліричний зачин, з якого у спогадах постає символічний образ Матері, опромінений теплом і душевним спокоєм. Наступні картини несуть інший настрій. У помешканні розстріляного шляхтича засідає «чорний трибунал комуни». На чолі трибуналу - головний персонаж "Я" від імені якого ведеться розповідь. Він вважає, що покликаний революцією нібито творити добро й справедливість. Він говорить про себе «Я -чекіст, але я і людина». Насправді він більше фанатик, охоплений класовою ненавистю. Склад трибуналу: жорстокий і невблаганний доктор Тагабат, замріяний і нерішучий Андрюша. який пізніше тікає, дегенерат-вартовий. Усі ці персонажі є немов віддзеркаленням роздвоєної душі головного персонажа. Його особистість ніби розколюється, він розривається між ідеєю та матір'ю, що постійно постає перед його внутрішнім зором і яку він порівнює з Богоматір'ю, біблійною Марією. Він уже не може зупинитися, механізм трибуналу запущено, він запрацював, вороття немає. Вирок чоловікові й жінці за те, що на їх квартирі збиралися люди, вирок черницям, які вели «агітацію» проти комуни. Наступ білогвардійців змушує розстріляти останню партію затриманих, герой відчуває - там і його мати. Над усе для нього - «загірня даль комуни», він не може відпустити матері, його нова матір - революція. Тому він пускає кулю в скроню матері «охоплений ножадом якоїсь неможливої радості». Аналіз важливого конфлікту всередині роздвоєної душі героя між гуманізмом і фанатизмом. Розкривається суперечність між одвічним ідеалом любові і беззастережним служінням абстрактній ідеї, яка вимагає зректися всього людського. Розвінчування автором фальшивої романтики, що заступає традиційні етичні цінності. Зіткнення синівської любові, синівського обов'язку перед матір'ю - і революційного обов'язку, служіння ідеї. Герой робить свій вибір: абстрактному ідолові комуністичного майбутнього принесено найбільшу жертву і скоєно найбільший злочин - убивство матері. Характерно, що вчинок чекіста урочисто вітає дегенерат -ідеальний представник комуністичного суспільства, яке будується на фанатизмі. Символом революції романтики стає розстріл чекістом матері. Тема -порушення найбільшого цивілізаційного табу, крах основ життя, моралі, психіки, роздвоєння людської особистості. У постійному протиборстві між добром і злом, у постійних муках між обов'язком і людським почуттям витає душа головного героя. Проте фанатична відданість ідеї вбиває все людяне в ньому, руйнує й синівську любов і перетворює його на сліпу потво­ру, виконавця чужих наказів, ідей. У центрі новели проблеми гуманності і фанатичної від­даності справі революції. Це твір героїко-романтичного жанру. Вічне протистояння добра і зла в новелі перенесене в душу героя. Тривожний ліричний зачин допомагає зрозуміти всю глибину тра­гедії, що розгортається на очах читача. У новелі письменник ніби простежує процес роздвоєння людського Я. У центрі авторської уваги і є душа героя твору, її страждання, роз­губленість, безпорадність, невміння вибрати єдино правильний шлях. Розповідь ведеться від імені головного героя. Він керує батальйоном, що складається з юних фанатиків комуни, і не повинен допустити бунту, має розчищати з тилу дорогу революціонерам. Чорний трибу­нал комуни у творі автор називає дегенератами (в перекладі з лати­ни-виродками). Доктор Тагабат, жорсткий, із залізною волею і ка­менем замість серця. Для нього висока мета виправдовує будь-які засоби. Молодий хлопець Андрюша, який має кволу волю інколи не витримує навколишнього життя, проситься на фронт, але й він поступово звикає до свого права купатися в калюжах крові. Його дегенерація відбувається на наших очах. Я і анти-Я - це не лише символи добра і зла, мудрості і глупства, свободи і рабства. Автор не тільки показує, що людина, яка про­міняла справжні цінності життя на фальшиві, приречена на забуття, а переконливо доводить, що така людина позбавляється людської моралі і навіть найпотаємнішого інстинкту - поваги до своїх батьків. Новела «Я» - твір складний. У ньому переплітається дійсність і марення, ілюзія і реальність. У новелі Я головного героя розколюється. Перше Я - комунарське, яке говорить, що й далі треба вбивати, бо це потрібно для революції. Віддаючи накази вбивати, герой заспокоює себе, що так треба. Друге Я - людське, яке манд­рує до хатини матері. Воно не може змиритися з першим. Коли герой вбиває свою матір, революційне Я перемагає людське. Вби­ваючи свою матір, ліричний герой йде проти своєї совісті. Вбивши матір, він приречений на загибель. Образ матері героя асоціюється в новелі з образом України. Сим­волічно звучать рядки, коли разом з матір'ю Я вбиває і себе, і батьківщину. Новела Хвил. передає тривогу, сум'яття, роздвоє­ність душі самого письменника. Вперше в нашій літ. Хвил. показав, як дефор­муються омріяні ідеали революції. Руйнується людська мораль, нехтуються етичні норми, вмирає духовність. У новелі «Синій листопад» наявні імпресіоністичні риси. Зокрема, відмова від узагальнення рис навколишньої дійсності та індивідуального світу героя;авторська позиція не подається; важливі лейтмотивні деталі-запах, колір, звук(синій –колір смутку, бо вночі помирає Вадим, ніч синя, але водночас це колір небес, символізує релігійність. Чевоний зустрічається лише раз-колір смерті); фіксування реально існуючих моментів, а не конструювання моделей; немає поняття ідеалізації; персонаж бездіяльний, бо цікавий не спрямованістю, а здатністю сприймати зовнішн світ; улюблений жанр І. – новела, в основі якої зламний момент для персонажа або його дегадація. Чутливо вловлені миттєві зорові, слухові, дотикові, нюхові враження і виступають осн.засобом хар-ки внутр.стану героя. Сюжет ледь намічений. Дія відбувається на Північному Кавказі. 2 настрої переплітаються-чекання свята і смерті. Змучений туберкульозом комісар Вадим доживає останні дні. Ознаки неминучого кінця бачить і він, і його кохана. Саме її очима ми й бачимо значну частину зображених епізодів. Маріїна чут­ливість загострена, по-перше, трагізмом становища, а по-дру­ге, суперечкою з Вадимом. Обоє присвятили себе революції. А те­пер Вадим фанатично вірить, що "по нашій республіці ходить комуна". Марія бачить лише глухе роздоріжжя. Вадимову віру Марія сприймає як ілюзію, ні в чому не знаходячи їй підтвердження. Кожен з героїв зо­стається при своїй правді. Автор ніде не підкреслює переваги одного з них чи помилковості іншого. Він лише показав два погляди. Ця властива письменникам-імпресіоністам безсторонність, позиція спостерігача, а не судді, проведена у творі послідовно. Мотив фанатичної віри і мотив марних ілюзій звучать паралельно. Марія наділена винятковою чутливістю до всіх проявів зовнішнього світу, і її враження, її бачення навколишньої природи, вчинків людей-єдина реальність, яку вона мо­же протиставити своїм постійним ваганням, зневірі, на яку можна опертися, щоб зберегти цілісність власної роздвоєної, розколотої сумнівами свідомості. "Синій листопад" перейня­тий настроями непостійності, плинності, мінливості. Марія весь час помічає ознаки підготовки до свята. Невідступно переслідують Марію тривожні звуки. Майже немає емоційно нейтральний предметів чи пейзажних деталей, зорових чи слух.образів. Кожна дрібниця пов’язана зі зміною настрою персон. Все зображуване передано так, як воно сприймалося героями, а не автором. Герої самі винні у власних стражданнях, бо були причетними до революційних подій як активні їхні учасники. Мотив глухості (зявл.від самого початку)-втрата надій, символічна смерть Вадима, передчуття приреченості героя, віддаленість від повноцінного життя. Глухість револ. ідей ні до чого не приводять. Окрім звуку смерті, в новелі присутній її запах, запах соснових гілок,які ніби принесені на свято, але їх запах викликає запах смерті, похорону. «Редактор Карк» має риси експрес-му: використання гіпербол, гротеску,символів(браунінг, дим); контраст зображуваного; відмова від худ-х прикрас, фрагментарність письма; емоційність викладу; поєднані риси реальності та ірреальності. У тв-ті експресіоністів часто виявляються протилежні явища: поєднання побутового мовлення з поетичним, вульгарності з пафосом, пацифіської інтонації з революціонізмом; зображ-ня примітивізму, буденщини. В оповіданні автор порівнює роздуми героя з щоденниковими нотатками. Побудоване воно як непрямий внутр.монолог героя, що часто переривається авторським коментарем, оцінкою. Символом минулого виступає браунінг. Герой занурений у минуле. Роль сюжету послаблена, окремі роздуми-спогади мають логічний зв'язок. Фабула новели дуже загальна, події переносяться на внутр.-псих рівень. Карк вчився у гімназії, брав участ у револ. та громад. війні, працює редактором столичної газети. Живе на квартирі з дочкою хазяйки Нюсею(інвалід), кидає роботу, збирається покінчити життя, зневірений у пореволюційній дійсності укр.інтелігент, а також зневірився у всфх, хто його оточує, у колегах(зокрема Шкіц-колишній борець за укр. Державу), романтик, зайва людина в своєму часі. Автор і герой зовсім різні, їх не можна ототожнювати, бо авторові радісно на душі, а Карк має на меті вчинити самогубство. У творі 18 розділів: 10-це прямі авторські звертання до читача, розмірковування над власним літ-им стилем. Каркові спогади уривчасті, торкаються різних періодів його життя. Карк-це герой, ухильний до саморефлексії. Його розчарування, неприйняття сучасності набуває глобальних масштабів, раз у раз з'явля­ються історичні аналогії. Минуле й сучасне постійно співвідносяться. Герой байдужий до власного майбутнього, бездіяльний-і саме тому винятково чутливий до найдрібніих проявів живого, природного життя. Ця чутливість поси­люється чеканням близької смерті. Враження героя фіксується без якихось логічних ув'язок з перебігом сюжетної дії. Маємо цікавий випадок подвоєного,,я,,не героя, а автора. Герой цільний, майже однозначний. Мотив смерті проходить через всю новелу і втілюється у 2 образи-,,браунінга,,і,,диму,,.

Хвильовий у притаманній йому манері переконливо показав згубний, руйнівний вплив революції, громад війни на душі людей.

ЧТО ПРОИСХОДИТ, КОГДА МЫ ССОРИМСЯ Не понимая различий, существующих между мужчинами и женщинами, очень легко довести дело до ссоры...

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Что способствует осуществлению желаний? Стопроцентная, непоколебимая уверенность в своем...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: