Поема В. Сосюри «Мазепа»: історія написання, історична концепція, образи, стиль.

Тривалий час (починаючи з 1929 р. по 1960 р.) В.Сосюра працював над твором "Мазепа".

Віднесена до "заборонених творів", ліро-епічна поема разом із грунтовним літературознавчим аналізом лише 1988 р. була опублікована в журналі "Київ", адже за сталінщини опублікувати її не було ніякої змоги, бо постать гетьмана офіційно спотворювалася, а його дії вважалися зрадницькими. Перші глави поеми були опубліковані у 1923 р. над якою В. Сосюра працював упродовж тридцяти років.

Поема звернена до розкриття трагедії Мазепи, трагедії українського народу. Постать Мазепи багато разів привертало увагу діячів культури: одним із перших на образ Мазепи увагу звернув Вольтер (Мазепа – союзник шведів проти Петра 1), потім Байрон (підкреслив особливості його любовних пригод), у 1828 році зявляється поема «Мазепа» Гюго (романтичність хар-ру Мазепи), драма Шлавецького «Мазепа». Сосюра прагне розкрити трагедію Мазепи, розкриває ліричне начало у його постаті. В творі виділяємо 2 частини: - 10 розділів – романтична манера, улюбленець жінок, любовні історії, дуелі, 11 розділ – ліричний відступ автора. З 12 розділу – змалювання важливого періоду в житті Мазепи, його вибору, боротьби разом з Шведським королем у Полтавській битві. Автор зображує Мазепу як символ державності, полемізує з Пушкіним щодо трактування образу мазепи. Пушкін вважає Мазепу зрадником, єзуїтом, Сосюра заперечує це, визнає майстерність твору Пушкіна. Мазепа боявся зради, тому і пішов на союз з Шведським королем, аби подолати Петра 1 і добитися автономії. Мазепа був один, він не мав підтримки. Автор змальовує його як символ державності, протистояння політики Петра 1(різниця у ставленні до України – мазепа боровся за суверенність України, а Петро 1 хотів зробити з україни колонію). Автор показує історичну місію Мазепи, його кохання до Мотрі Кочубеївни. Розкриття трагедії Мазепи для автора полягає у тому, що він не зумів змінити себе. Глибокі роздуми над долею України, він хотів служити Україні в будь-який спосіб.

В основі твору - конфлікт між козацькою республікою Україною та самодержавно-кріпосницькою Росією. "Страшна трагедія" головного героя - гетьмана Мазепи показана як трагедія всієї нації. Образ змальовано неоднорідно: у першій частині - в романтичному, характерному для європейської класичної літератури плані, а в другій - у тексті осмислення історичних подій кінця XVII - початку XVIII ст. і ролі в них гетьмана, який рішуче виступив за відновлення козацької держави. Поет дотримується патріотичного погляду на діяльність Мазепи та спростовує великодержавницькі - як царські, так і комуністичні - версії псевдозрадництва українського діяча. Мазепа показаний у протиставленні до ката України Петра І. Особливо яскраво бездушне самодурство російського царя змальовано у сцені Полтавської битви; у цьому епізоді чітко простежуються відмінні оцінки діяльності Петра І В. Сосюрою й захисником російської великодержавної ідеї О. Пушкіним. У викладі переважає патетично болісний, пристрасний тон, глибокий ліризм, поемі в цілому притаманні яскраві риси романтизму. Поряд з цим автор щедро використовує вульгаризми як засіб вираження поетового жалю і гніву.

Ю. Барабані у дослідженні твору слушно вказував на стильову неоднорідність поеми. Якщо в першій частині образ Мазепи окреслюється в романтичному плані, то в другій значна увага відведена філософському осмисленню історичних подій кінця XVII — початку XVIII ст. і ролі в них гетьмана, який рішуче виступив за відновлення козацької держави. Поет дотримується концепції патріотичної діяльності Мазепи й спростовує великодержавницькі — і царські, і комуністичні — версії «зрадництва» гетьмана. У поемі акцентується, що Мазепа ніколи не був зрадником рідного народу, а дбав про нього, намагався звільнити від московського колоніального пригнічення. Звичайно, поразка гетьмана наклала драматично-трагічний відбиток на його образ у художньому трактуванні Сосюри.

Був виданий окремою книгою тільки в 99 р. В історичному романі зображено найтрагічніші часи для українців. У 1651 р. після зимової перемоги загону Івана Богуна над поляками у місті Вінниці, козацькі загони під проводом Богдана Хмельницького ведуть організовану боротьбу за власну державу з польсько-литовськими військами. 1651 року - битва під Берестечком - поразка від польського війська, підступна зрада та полон козацького гетьмана татарським ханом, розгрім Києва литовським загоном князя Радзівіла. Тема роману «Берестечко» переростала у філософію поразки взагалі. Важливою у ньому є теза про те що, ніяка перемога не вчить так як поразка. Спочатку гетьман гадає, що поразка – це кінець всьому, але потім доходить до висновку, що лише через поразки можна прийти до перемог. Через призму історії українського народу ЛК замислюється над його трагічною долею, піднімаючи такі важливі проблеми як комплекс меншовартості в українців, хронічна потенційна невіра у свої сили, філософія раба. Написавши історичний роман, ЛК хоче, що українці замислилися над цими питаннями і позбавилися такої трагічної психології. Дійсність в історичному романі "Берестечко" осягається через психологію індивідуалізму, філософію української душі в образі гетьмана Богдана Хмельницького в епоху національної трагедії народу, через ментальність українців. Авторка прагне знайти свідоме роз’яснення глибоких потрясінь душі гетьмана після поразки. Головна ідея роману полягає в усвідомленні українцями власних поразок, перосмислення історичних подій, заклик до національної свідомості, гордості.

Драматична поема присвячена розкриттю внутрішньої колізії скульптора епохи Відродження Джована Франческа. Флоренцію назвали знаковим місцем. Мікель Анжело, да Вінчі стали відомими митцями у світі, поетеса оспівує немарність творчого життя, успіхи митців. Поетеса звертається до жанру драматичної поеми, бо в основі твору лежить морально-психологічна колізія. Твір побудований як внутрішній діалог Рустичі, особистість якого роздвоюється на два персонажі: Старий, Флорентієць. Отже поетеса здійснює історичну і психологічну реконструкцію того часу, оскільки робить спробу зрозуміти вибір Рустичі під час перебування у Флоренції. Життя художника розкривається як екзистенційний шлях в основі якого лежить етичний вибір між служінням мистецтву і служінням можновладцям, і наслідки такого вибору. Конфлікт поеми – це метафора драматичного досвіду художника всіх часів. Показана доба Відродження як універсальна для будь-якої реальності. Поема має своєрідну рамку. Дія відбувається у саду старовинного містечка тур, де доживає своє життя колишній флорентієць Рустичі, в цей період життя він у поемі названий Старим. Поетеса розкриває діалог 2-х монархій, які висловлювали свою думку про несвободу людини у тоталітарному сус-ві: за межами монархічної брами існує інший світ. Тут тоталітарне сус-во перегукується з тоталітарним режимом у нашій країні, який панував у 40-80 роках. Для драматичної поеми як жанру хар-ий психологічний аспект: монахи, ховаючись, грають шахи. Життя порівнюється з шаховою партією, грою, де можна бути виграш і програш. Старий щезає, розчиняється в історії. Прізвище Рустичі означає камінь. Під впливом часу він може розкришитися, розламатися. Головний акцент у поемі робиться на розкритті протиріч внутрішнього діалогу Старого і Флорентійця. Флорентієць дорікає старому за те, що він зрадив Флоренцію і своїм переконанням. Фатальний вибір привів до того, щот художник розміняв свій талант на скульптури, які не мали ніякої цінності, бо були виліплені зі снігу. Виникає думка про складність реалізації митця у світі. Требв прагнути до вічного мис-ва, а не керуватися вимогами можновладців. Художник має створити знакову скульптуру. Старий прагне виправдати свій вибір. Тут піднімається проблема відповідальності митця за свій вибір, перосмислюється досвід Рустичі. ЛК роздуму над цінністю митця. Сам Рустичі доживає своє життя в монастирі. Після того, як змінився король Франції, він нікому не був потрібний. Порівнює себе з сухим кипарисом, який пересадили на інший грунт. У творі автор змальовує і конкретну ситуацію обмеження свободи, також зявляється постать сублімованого чортика, як втілення страху, який наштовхує людину на неправильний вибір, несумісність таланту і тиранії. Однією з особливостей поеми є афористичність, яка дає можливість узагальнити досвід митця, художника будь-якої епохи.

Что будет с Землей, если ось ее сместится на 6666 км? Что будет с Землей? - задался я вопросом...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: