Тема 9. МАРКЕТИНГ В АГРАРНІЙ СФЕРІ

9.1. Сутність, завдання та основні функції маркетингу в аграрній сфері.

9.2. Галузева структура агропромислового бізнесу.

9.3. Сегментація світового ринку аграрної продукції.

9.5. Складові системи агропромислового маркетингу.

Сутність, завдання та основні функції маркетингу в аграрній сфері

Під маркетингом в аграрній сфері слід розуміти самостійний напрям сучасного маркетингу, що передбачає вивчення, прогнозування та здійснення підприємницької діяльності господарюючими суб’єктами ринку щодо виробництва, переробки, зберігання, транспортування і реалізації сільськогосподарської продукції з метою отримання високих результатів ринкової діяльності, максимізації прибутків, задоволення потреб споживачів та підвищення продовольчої безпеки країни.

Аграрний маркетинг включає в себе всю діяльність, пов’язану з сільськогосподарським виробництвом і харчуванням населення, збиранням урожаю, переробкою і доставкою до кінцевого споживача, включаючи аналіз потреб, мотивацій, покупок і поведінки самих споживачів. Це сукупність всієї ділової активності, яка супроводжує потік продовольчих товарів та послуг від початку сільськогосподарського виробництва до груп споживачів.

Основним завданням агромаркетингу є активний вплив на розвиток попиту на продукцію підприємств АПК.

Аграрний маркетинг можна назвати сполучною ланкою між спеціалізованими виробниками продовольства та споживачами, який охоплює виробництво, збирання, закупівлю, зберігання, складування, транспортування, переробку, розподіл та просування продовольчої продукції.

- управління: передбачає різні види діяльності щодо встановлення планомірності і пропорційності в діяльності підприємств. При цьому головним слід вважати зниження ступеня невизначеності і ризику в господарській діяльності;

- організація: покликана створити єдність і цілісність економічної, організаційної, технічної систем і забезпечити єдність цих підсистем в комплексі агромаркетингу;

- прогнозування: передбачає встановлення показників агромаркетингової діяльності на перспективу;

- планування: формування цільової програми діяльності та її забезпечення необхідними матеріальними ресурсами;

- аналіз: передбачає збір, обробку, систематизацію та вивчення інформації, аналіз зведених показників по агропромисловому комплексу і виявлення їх можливих відхилень від планових, а також вивчення і встановлення шляхів підвищення якості продукції;

- облік і контроль: забезпечує організацію контролю дій фахівців і своєчасне виявлення відхилень від встановлених планових показників.

- дослідження споживачів сільськогосподарської продукції та їх попиту;

- аналіз макро- та мікросередовища агрофірми;

Галузева структура агропромислового бізнесу

Галузева структура агропромислового бізнесу (рис. 9.1) являє собою сукупність галузей, що забезпечують ефективне функціонування агропромислового комплексу, починаючи від постачання сільгоспвиробництва, закінчуючи доведення готових товарів до кінцевих споживачів.

Рис. 9.1. Структура агропромислового бізнесу

Розглянемо складові агробізнесу детальніше.

Галузі, що виробляють засоби виробництва включають в себе:

- машинобудування (тракторне і сільськогосподарське);

- виробництво технологічного устаткування для харчової та комбікормової промисловості;

- виробництво мінеральних добрив і засобів захисту рослин;

- комбікормова і мікробіологічна промисловість.

- заготівлю сільськогосподарської продукції;

Галузі і служби, що здійснюють наукове забезпечення і виробничо-технічне обслуговування:

- ветеринарне та землевпоряджувальне обслуговування;

Сегментація світового ринку аграрної продукції

Взявши за основу критерій способу подальшого використання продукції, можна виділити чотири основні сегменти світового ринку агропродукції (агросировини) (рис. 9.2).

Рис. 9.2. Сегментація світового ринку аграрної продукції

Розглянемо основні моменти, які необхідно врахувати при формуванні маркетинг-міксу, в залежності від орієнтації на той чи інший сегмент.

1. Якщо агропідприємство працює із сегментом виробників біопалива:

- метою товарної політики доцільно обрати виробництво максимальної кількості продукції;

- цінова політика повинна бути гнучка, з врахуванням динаміки цін на паливному ринку;

- у сфері комунікацій доцільним є налагодження прямих зв'язків з виробниками, підтримка екологічних проектів;

- щодо розповсюдження, доцільним є використання прямих каналів розподілу.

2. Якщо агропідприємство працює із сегментом тваринництва:

- метою товарної політики необхідно обрати поступове підвищення рівня якості продукції;

- цінова політика має ґрунтуватись на використанні принципу ціна-якість, що передбачає підняття ціни разом з підвищенням якості продукції;

- комунікаційну політику варто сконцентрувати на формуванні образу українського виробника фуражної сільгосппродукції як постачальника однорідного товару належної якості;

- у розподільчій політиці сільгоспвиробникам доцільно виходити самостійно на світовий ринок лише тоді, коли вони спроможні забезпечити належне зберігання і доставку продукції до споживача. В інших випадках краще використовувати багаторівневі канали розподілу, користуватись посередництвом зернотрейдерів.

3. Якщо агропідприємство працює із сегментом споживачів традиційної продовольчої сільськогосподарської продукції:

- товарна політика має бути націлена на зміну сорту, підвищення внутрішніх вимог до якості продукції та доведення їх до рівня світових стандартів;

- цінову політику доцільно формувати в залежності від того, який рівень цін склався на світових аграрних біржах;

- основним напрямом комунікаційної політики повинно стати донесення до споживача інформації про те, що вітчизняні виробники здатні постачати якісну однорідну продовольчу продукцію. Для цього необхідно брати участь у виставках і ярмарках, а також проходити відповідні процедури перевірки представниками держав-імпортерів;

- розподільчу політику слід проводити аналогічно до попереднього сегменту, тобто з застосуванням посередництва глобальних зернотрейдерів.

4. Якщо агропідприємство працює із сегментом споживачів органічної сільськогосподарської продукції:

- товарна політика має підпорядковуватися цілі дотримання відповідності товару жорстким вимогам до якості;

- цінову політику необхідно будувати навколо цілі "лідерство за якістю", що передбачає утримання високої ціни у довгостроковому періоді;

- комунікаційна політика матиме два напрямки. Перший – довести, що вітчизняні виробники можуть виготовляти конкурентоздатну органічну продукцію. Другий напрям – сприяти долученню споживачів всередині країни до глобальних тенденцій, щоб збільшити ринок збуту всередині країни;

- розподільчу політику варто здійснювати через налагодження зв’язків з магазинами продажу органічної їжі, а також прямі продажі.

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Что делает отдел по эксплуатации и сопровождению ИС? Отвечает за сохранность данных (расписания копирования, копирование и пр.)...

Живите по правилу: МАЛО ЛИ ЧТО НА СВЕТЕ СУЩЕСТВУЕТ? Я неслучайно подчеркиваю, что место в голове ограничено, а информации вокруг много, и что ваше право...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: