МОДУЛЬ 1. НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНІ СОМАТИЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ У ДІТЕЙ

для студентів 4 курсу медичного факультету вищих медичних навчальних закладів IV рівня акредитації МОЗ України зі спеціальності лікувальна справа, педіатрія, медико-профілактична справа

МОДУЛЬ 1. НАЙБІЛЬШ ПОШИРЕНІ СОМАТИЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ У ДІТЕЙ

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 5. ЗАХВОРЮВАННЯ ОРГАНІВ ТРАВЛЕННЯ У ДІТЕЙ

1. Визначати етіологічні та патогенетичні фактори функціональних (функціональної диспепсії, абдомінального болю, синдрому подразненого кишечнику, функціонального закрепу) та органічних захворювань травного каналу, жовчних шляхів та підшлункової залози у дітей старшого віку.

2. Класифікувати і аналізувати типову клінічну картину функціональних та органічних захворювань травного каналу, жовчних шляхів та підшлункової залози у дітей старшого віку.

3. Складати план обстеження та аналізувати дані лабораторних та інструментальних обстежень при типовому перебігу функціональних та органічних захворювань травного каналу, жовчних шляхів та підшлункової залози у дітей старшого віку.

4. Демонструвати володіння принципами лікування, реабілітації і профілактики функціональних та органічних захворювань травного каналу, біліарної системи та підшлункової залози у дітей старшого віку.

5. Ставити попередній діагноз при функціональних та органічних захворюваннях травного каналу, біліарної системи та підшлункової залози у дітей старшого віку.

6. Здійснювати прогноз життя при функціональних та органічних захворюваннях травного каналу, жовчних шляхів та підшлункової залози у дітей старшого віку.

7. Демонструвати володіння морально-деонтологічними принципами медичного фахівця та принципами фахової субординації в дитячій гастроентерології.

Функціональні гастроінтестинальні розлади у дітей раннього віку

Визначення, класифікація (за Римськими критеріями ІІІ), етіологія, патогенез, клініка та діагностика синдрому циклічної блювоти. Етіологія, патогенез, класифікація, клініка та діагностика функціональної диспепсії у дітей раннього віку. Етіологія, патогенез, клініка, діагностика кольки та функціонального закрепу у дітей раннього віку. Лікування та профілактика функціональних гастроінтестинальних розладів. Прогноз.

Останнім часом відбувається зростання питомої ваги і практичної значимості функціональних захворювань травної системи у дітей. Особливо важливим є вивчення даної патології у дітей раннього віку, оскільки саме функціональні розлади органів травлення лежать в основі формування органічної патології у дітей в більш старшому віці. Своєчасна діагностика і правильна корекція функціональних порушень гастроінтестінальної системи у дітей раннього віку запобігає розвитку хронічних запальних процесів органів травлення у подальшому.

•Визначати етіологічні та патогенетичні фактори найбільш поширених функціональних гастроінтестинальних розладів дітей раннього віку (синдрому циклічної блювоти, кольки, функціональної діареї, функціонального закрепу).

•Вивчити класифікацію функціональних гастроїнтестінальних розладів у дітей раннього віку згідно Римським критеріям III.

•Класифікувати та аналізувати типову клінічну картину синдрому циклічної блювоти, кольки, функціональної діареї, функціонального закрепу.

•Складати план обстеження та аналізувати дані лабораторних та інструментальних обстежень при типовому перебігу найбільш поширених функціональних гастроінтестинальних розладів.

•Демонструвати володіння принципами лікування, реабілітації і профілактики синдрому циклічної блювоти, кольки, функціональної діареї та функціонального закрепу у дітей раннього віку.

•Здійснювати прогноз здоров’я дитини при функціональних гастроінтестинальних розладах у дітей раннього віку.

Навчити студентів на підставі отриманих знань щодо етіологічних та патогенетичних факторів найбільш поширених функціональних гастроінтестинальних розладів у дітей раннього віку аналізувати типову клінічну картину функціональних порушень травного каналу, складати план обстеження, аналізувати дані лабораторних та інструментальних обстежень та володіти основними принципами лікування, реабілітації і профілактики функціональних гастроінтестинальних розладів у дітей раннього віку.

Форми контролю знань та вмінь на практичному занятті.

1. Дитина двох місяців, народилась доношеною з масою тіла 3400 г, здоровою. З 1

місяця переведена на штучне годування коров’ячим молоком через хворобу

матері. Під час огляду стан середньої важкості: дитина неспокійна, шкіра бліда

суха, тургор тканин знижений, слизові оболонки яскраві. Маса тіла 4100 г. З боку

внутрішніх органів без особливостей. Стілець- схильність до закрепів.

Сечовипускання 3-4 рази на добу. Яка тактика дільничного лікаря допомогла б

A * Вигодовування дитини адаптованими сумішами

D Вигодовування дитини донорським грудним молоком

E Своєчасно провести білкову корекцію харчування.

2.У дитини віком 3 тижні щоденно бувають зригування та блювота фонтаном.

Знаходиться на природному вигодовуванні. Маса тіла 3250 г (при народженні –

3300 г). Встановлен діагноз „Пілоростеноз”. Яка з виявлених при огляді ознак є

найбільш типовою для стенозу воротаря шлунку?

3. Хлопчик 1,5 місяці, народився від І вагітності, яка протікала з гестозом, І

термінових стрімких пологів з масою тіла 3600 г. Оцінка за шкалою Апгар 7-8

балів. Вигодовується грудним молоком. З перших днів життя відмічаються

непостійні зригування і блювання 2-3 рази на добу. Блювотні маси невеликого

об’єму, без домішок жовчі. Є дні, коли зригувань немає. Масу тіла дитина

набирає повільно. Об’єктивно визначаються ознаки підвищеної нервово-м’язової

збудливості. Органи черевної порожнини без патології. Випорожнення помірні.

4. У 1-місячного хлопчика з симптомами збудження окружність голови складає 37

см, розміри великого джерельця 2x2 см. Дитина зригує після годування малими

порціями молока (зміненого та незміненого); стілець нормальний. М'язовий тонус

5. У дитини 1,5 місяців, яка знаходилась на природному вигодовуванні, з

народження спостерігається щоденне блювання, нестійкі рідкі пінисті

випорожнення, метеоризм, що не піддаються антибактеріальній та пробіотичній

терапії, відсутня прибавка в масі тіла. При переході на вигодовування сумішшю

“NAN-кисломолочний ” стан дитини покращився. Про яку патологію треба думати?

6. Дитина 1,5-місячного віку, скарги матері на неспокій дитини, блювання без

попередньої нудоти „фонтаном” звурдженим молоком, закрепи, зменшення

частоти сечовипускань. Об’єктивно: маса тіла 3800 г (при народженні маса тіла

3400 г), шкіра бліда, тургор тканин знижений. Наявні перистальтичні хвилі за

типом піщаного годинника. Ваш попередній діагноз?

7. Дитині 1 рік. Маса тіла при народженні 3300 г. З 3 місяців переведена на штучне

вигодовування адаптованими сумішами. Дитина перенесла гостру пневмонію,

дизентерію. Маса тіла 8000 г. Об’єктивно: шкіра бліда, суха, волосся і нігті ламкі,

підшкірна клітковина потоншена, тургор тканин знижений. Тони серця ослаблені.

Живіт збільшений в об’ємі, дитина має вигляд „павука ”. Апетит знижений.

Випорожнення великого об’єму, пінисті, жирні з різким неприємним запахом, без

слизу і крові. Вперше такі випорожнення з’явилися після введення в раціон

манної каші. Покращення стану дитини буває лише при виключенні з раціону

8. Хворий 2 мiсяцi. Спостерігається анорексія, часте блювання, iнодi жовчю,

здуття живота, вiдсутнiсть збільшення ваги. Живіт збiльшенний в розмiрi за

рахунок розширених кишок. При пальпацii виявлено накопичення калових

випорожнень в животi. Який попередній діагноз ви встановите дитинi?

9. У дитина 3-х тижнів життя з’явилися блювання “фонтаном” без жовчі. При

пальпації живота визначається пухлиноподібне утворення (симптом “піщаного

годинника”) у надчеревній ділянці. Який попередній діагноз?

10. У немовляти на 3-тю добу після народження з’явилося часте блювання шлунковим

вмістом, об’єм блювотних мас невеликий, не перевищує об’єму одного годування. Стан

дитини задовільний, шкіра волога, тургор збережений. Живіт звичайної форми, при

пальпації м’який, неболючий. Після призначення 0,1% розчину атропіну блювання

припинилося. Яким є найбільш імовірний діагноз?

11. Дитинi 3 мiсяцi, маса тiла – 4500 г, вигодовування штучне. Народилась доношеною з

масою тiла 3250 г. З анамнезу вiдомо, що у дитини з народження розлади випорожнення,

перiодичне зригування, кишковi колiки, здуття живота. Об'єктивно: клiнiчнi ознаки

гiпотрофiї I ступеня, дефiцит маси тiла 16%. Випорожнення жовтого кольору, рiдке,

пiнисте, без слизу. При бактерiологiчному дослiдженнi калу патологiї не виявлено. Якi

iмовiрнi причини розвитку гiпотрофiї у даної дитини?

12. Хлопчик 10 діб, народився від перших нормальних пологів з масою тіла 3.600. З перших днів життя відмічаються непостійна активна блювота 1-2 рази на добу. Блювотні маси без домішку жовчі. Масу тіла набирає повільно. Випорожнення помірні. Про яку патологію можна подумати?

13. У дитини 5 років періодично є прояви ацетонемічного синдрому: блювання, запах ацетону з рота, присутність кетонових тіл в сечі Які продукти слід обмежити в дієті під час лікування та реабілітації?

14. Дитині 1 рік. Після введення прикорму впродовж останніх місяців відмічається втрата апетиту, проноси з виділенням великої кількості калу, іноді блювання, температура тіла нормальна. Об'єктивно: маса тіла 7 кг, дуже бліда, набряки на ногах, живіт дуже збільшений в об'ємі. У копрограмі багато жирних кислот і мил. Встановлено діагноз целіакії, призначена аглютенова дієта. Що виключається з харчування згідно цієї дієті?

15. У дитини 4 років впродовж останнього місяця мати відмічає наявність домішок

слизу та крові в стільці. Стілець оформлений до 4-5 разів на добу. Загальний стан

дитини не порушений. Температура тіла нормальна.. Яке дослідження

необхідно провести для підтвердження діагнозу?

16. Дитина двох місяців, народилась доношеною з масою тіла 3400 г, здоровою. З 1

місяця переведена на штучне годування коров’ячим молоком через хворобу

матері. Під час огляду стан середньої важкості: дитина неспокійна, шкіра бліда

суха, тургор тканин знижений, слизові оболонки яскраві. Маса тіла 4100 г. З боку

внутрішніх органів без особливостей. Стул - схильність до закрепів.

Сечовипускання 3-4 рази на добу. Яка тактика дільничного лікаря допомогла б

A * Вигодовування дитини адаптованими сумішами

D Вигодовування дитини донорським грудним молоком

E Своєчасно провести білкову корекцію харчування.

17. Дівчинка 7 міс. З двох місяців знаходиться на штучному вигодуванні сумішшю

“Детолакт”. Після введення прикорму у вигляді молочної манної каші відмічаються неспокій, зригування, метеоризм, поліфекалія. За останній місяць спостерігається втрата маси тіла, дефіцит якої складає 15\%. Після обстеження діагностовано целіакію. Який фактор є основним у патогенезі гіпотрофії в даному випадку?

A * Порушення кишкового всмоктування внаслідок непереносності гліадину

18. У дитини 2 тижнів відмічається блювота фонтаном під час або одразу після їжі.

Дитина неспокійна, з жадібністю ссе грудь, випорожнення рідкі, об’єм невеликий,

вздуття епігастральної ділянки. Лабораторно: рівень Na, K, Cl в сироватці крові

знижений, екскреція натрія з сечею, 17-кетостероїдів знижена. Рентгенологічно:

затримка контрасту в шлунку до 24 годин. Ваш діагноз?

19. У дитяче відділення поступила дівчинка віком 6 місяців із скаргами матері на рідкий

стілець після кожного годування дитини з домішками неперетравленої їжі. Дані симптоми з”явилися після того, як мати перевела дитину на штучне вигодовування коров”ячим молоком. При обстеженні температура тіла 36,7^оС, на голівці - “гнейс”, по шкірі обличчя “молочний струп”. В легенях пуерильне дихання ЧД- 28/хв. Діяльність серця ритмічна, тони гучні ЧСС- 124/хв. Живіт м”який, піддутий. Стілець після кожного годування, рідкий, неперетравлений без патологічних домішок.

20. У дитини 4 років впродовж останнього місяця мати відмічає наявність домішок

слизу та крові в стільці. Стілець оформлений до 4-5 разів на добу. Загальний

стан дитини не порушений. Температура тіла нормальна. При ректорономаноскопії на слизовій оболонці товстої кишки знайдені поодинокі неглибокі ерозії та виразки, вкриті фібрином. Імовірний діагноз?

5.2 Теоретичне опитування кожного студента з оцінкою на визначені питання.

Контрольні питання для теоретичного опитування.

1. Основні анатомо-фізіологічні особливості травної системи у дітей.

2. Основні положення про функціональні захворювання травної системи у дітей.

3. Класифікація функціональних захворювань у дітей згідно Римським критеріям ІІІ.

4. Функціональні захворювання дітей раннього віку. Причини розвитку, основні клінічні прояви синдрому циклічної блювоти, кольки, функціональної діареї та функціонального закрепу..

4. Методика об'єктивного обстеження хворого з функціональними захворюваннями органів травлення.

6. Основні лабораторні та інструментальні методи обстеження хворого з функціональними захворюваннями органів травлення.

7. Основні принципи диференціальної діагностики функціональних захворювань органів травлення.

8. Методи лікування функціональних захворювань органів травлення у дітей раннього віку.

5.3. Оцінка виконання кожним студентом вивчених практичних навичок.

- визначати етіологічні та патогенетичні фактори найбільш поширених соматичних захворювань динячого віку (відповідно ОКХ, списку 2, додатка А, за програмою педіатрії IV курсу);

- збирати скарги, анамнез хвороби та життя у дітей із з функціональними захворюваннями органів травлення;

- збирати сімейний анамнез у родичів хворої дитини;

- вміти провести загальний огляд, пальпацію, перкусію та аускультацію органів і систем дитини з функціональними захворюваннями органів травлення з урахуванням вікових особливостей дитячого організму;

- вміти обґрунтувати та поставити найбільш вірогідний або синдромний діагноз при функціональних захворюваннях органів травлення у дітей раннього віку;

- вміти за уніфікованими протоколами призначити лабораторне та/або інструментальне обстеження хворої дитини та інтерпретувати отриманні дані;

- вміти трактувати та обґрунтовувати загальні принципи лікування, реабілітації та проф.ілактики захворювань у дітей раннього віку з функціональними захворюваннями органів травлення.

В даний час для постановки діагнозу «синдром циклічної блювоти» (СVS) використовують критерії діагностики Міжнародної асоціації СVS:

1. Мінімум 3 типових рецидивуючих важких нападу блювоти і/або нудоти і блювоти.

2. Більш ніж чотирикратна блювота у фазі розпалу захворювання.

3. Епізоди тривалістю від декількох годин (в середньому 24-48 годин), мінімум 2 години, але іноді до 10 днів і більше.

4. Частота нападів менше 2 епізодів в тиждень, в середньому кожні 2-4 тижні.

5. Періоди повністю нормального самопочуття різної тривалості.

6. Відсутність очевидної причини блювоти при обстеженні.

1. Стереотипність: для конкретного пацієнта, кожен епізод схожий за часом початку, інтенсивності, тривалості, частоті, асоційованими ознаками і симптомами.

2. Можливість самоліквідації (напади можуть закінчитися спонтанно і без лікування).

3. Анамнез (випадки мігрені або СVS в сім'ї хворого).

4. Анамнестичні дані про необхідність внутрішньовенного введення рідини протягом нападу.

Обгрунтування діагнозу СVS вимагає ретельного вивчення анамнезу, даних об'єктивного і лабораторного обстежень, необхідності виключення інших захворювань, які можуть супроводжуватися блювотою, подібно СVS.

Стратегія медикаментозного лікування ґрунтується на тому, що лікування, яке застосовується, залежить від періоду захворювання.

1. Очисна клізма з подальшим промиванням кишечника 1-2% розчином

2. Оральна регідратація. Використовується призначення розчинних сольових сумішей, які відновлюють водно-електролітний баланс при блюванні, прискорюють відновлення метаболізму в організмі хворої дитини. Доцільно комбінувати розчини для оральної регідратації із негазованою лужною мінеральною водою, холодним чаєм з лимоном. Добовий об’єм розчинів для оральної регідратації (мл) повинен складати залежно від віку дитини – 100-130 мл на кг маси тіла.

У важких випадках доводиться вдаватися до призначення інфузійної терапії – глюкоза, фізіологічний розчин (загальна кількість рідини складає 40-50 мл/кг маси тіла на добу).

3. Дієта – стіл № 3, потім стіл № 5, що містить легкозасвоювані вуглеводи.

4. Спазмолітіики (за необхідністю) при вираженому абдомінальному больовому синдромі – но-шпа, дуспаталін, діцетел, ріабал.

5. Ентеросорбенти (ентеросгель, смекта). Хворим дітям доцільно призначати ентеросорбенти 4-го покоління(діоксид кремнію), який покращує детоксикаційний ефект, поліпшує евакуаційну функцію шлунку.

6. В окремих випадках призначається протиблювотна терапія (ондансетрон).

ФУНКЦІОНАЛЬНА ДІАРЕЯ -це безболісна дефекація 3 і більше разів на добу більшою

кількістю неоформлених випорожнень, що тривають 4 і більше тижнів із дебютом у періоді новонародженості. При цьому відсутнє відставання росту, якщо раціон досить калорійний.

За наявними даними в 60-80 % випадків в основі персистуючої діареї у дітей лежать функціональні розлади. У основі функціональної діареї лежить прискорення транзиту кишкового вмісту, пов'язане з посиленням рухової активності кишечнику. Порушення моторики пов'язане з наступними основними чинниками:

1. Підвищена чутливість рецепторного апарату стінки кишечнику до розтягування → позиви на дефекацію виникають при незначному розтягуванні кишечника.

2. Нервово-психічні чинники (психоемоційні стреси) → порушення центральної регуляції моторної, секреторної і інших функцій кишечника → гіперкінетична дискінезія кишечника, підвищена збудливість і скоротлива активність кишкової мускулатури як у спокої, так і під впливом емоційних і харчових навантажень.

3. Прискорений пасаж вмісту тонкої і товстої кишок призводить до того, що частина вуглеводів, особливо легкозасвоюваних, не розщеплюється повністю, не всмоктується і в товстій кишці піддається мікробному зброджуванню → виникають сприятливі умови для появи і швидкого розмноження патогенної мікрофлори → розвивається дисбактеріоз кишечника.

4. Посилені процеси бродіння → надмірна концентрація в просвіті кишечника органічних осмотичних активних речовин → транссудація і ексудація (за наявності вторинного запалення) в просвіт кишки.

5. Надмірне газоутворення, збільшення об'єму вмісту кишечника викликають розтягування стінок і збудження перистальтики товстої кишки → виникає хронічна діарея, яка у ряду хворих може чергуватися із закрепами унаслідок дисрегуляторної гіпокінетичної дискінезії кишківника.

Діагноз функціональної діареї встановлюють методом виключення. Оскільки клінічні прояви діареї не специфічні і можуть супроводити різним захворюванням, необхідне комплексне обстеження хворих, що включає сімейний, харчовий, лікарський анамнез, лабораторні і інструментальні дослідження (загальноклінічні аналізи крові, копрограмму і аналіз калу на приховану кров, бактеріологічне дослідження калу і аналіз калу на дисбактеріоз, ректоскопію, при необхідності – морфологічне дослідження біоптата слизистої оболонки термінального відділу сигмовидної кишки для виключення запального характеру захворювання)

При встановленні функціонального характеру діареї необхідно звернути особливу увагу

1. Дані анамнезу: тривалість діареї, час її початку і імовірна причина її виникнення (виключення харчової погрішністі, контакта з хворою дитиною і ін.); кількість дефекації за добу і об'єм калових мас; наявність болю в животі і метеоризму, тенезмів і дефекації в нічний час; наявність в калі патологічних домішок – слизу, крові; частота і вираженість кишкової перистальтики, зміна маси тіла дитини.

3. Лабораторні дані: макро- і мікроскопічне дослідження калу (скупчення лейкоцитів і

слущенного епітелію, характерні для запальних захворювань інфекційної природи,

бактеріологічне дослідження калу для виявлення можливих збудників захворювання).

4. Інструментальні методи обстеження – ректоскопічне дослідження.

1. Дієта з обмеженням вуглеводів, особливо легкозасвоюваних з метою зменшення бродильних процесів в кишечнику; виключення молочних продуктів на період загострення (можна спробувати з крайньою обережністю включати молочні продукти в період ремісії з урахуванням індивідуальної переносимості).

2. Психотерапія, направлена на корекцію психоемоційних розладів і на нормалізацію моторної функції кишечника. Важливу роль грає огорожа дитини від психотравмуючих ситуацій, створення сприятливого мікроклімату в сім'ї і дитячому колективі, забезпечення можливості регулярних прогулянок, водних процедур, занять лікувальною фізкультурою.

Важливо стежити за регулярністю спорожнення кишечника в певний час («рефлекс на горщик»).

3. Антидіарейні препарати. Для лікування функціональної діареї рекомендується застосовувати смектит, який завдяки своїм адсорбуючим і мукоцитопротекторним

властивостям є досить ефективним лікарським засобом та гідрогель метилкремнієвої кислоти..

4. Пробіотіки: ентерол, біфідумбактерін, лактробактерін, лінекс, біфі-форм, хілак форте і ін.

5. Вітамінотерапія.(інколи місцево з використанням мікроклізм).

ФУНКЦІОНАЛЬНИЙ ЗАКРЕП - порушення функції кишечника, що проявляється

збільшенням інтервалів між дефекаціями (порівняно з індивідуальною нормою) або систематичним недостатнім спорожнюванням кишечника.

Функціональний закреп (ФЗ) є однією найбільш частих патологій шлунково-кишкового

тракту у дітей. Звертання до педіатра з приводу ФЗ становлять 3 % від всіх візитів та близько 30% - до дитячого гастроентеролога.

1. Аліментарний чинник – порушення режиму і характеру живлення, ранній переклад дитини на змішане або штучне вигодовування.

2. Психогенний чинник – за наявності у дітей-невропатів астенічного, депресивного, істеричного або фобічного синдромів.

3. При хронічних захворюваннях травної системи, ендокринної патології, нервової системи.

Порушення моторної діяльності кишечника→гіпокинетична дискінезія→ зниження тонусу кишкової стінки→порушення центральної і вегетативної регуляціїтравлення→гормональні порушення→хронічна гіпоксія→мязова гіпотонія, гіподинамія.

1. Діагноз встановлюють при наявності у дітей до 4-літнього віку протягом 1

• Два або менше спорожнювання кишечника на тиждень;

• Принаймні 1 епізод у тиждень нетримання після придбання гігієнічних

• Наявність хворобливого спорожнювання кишечника або твердих

• Присутність великої кількості фекальних мас у прямій кишці;

• Утворення «калових каменів», які можуть утруднювати дефекацію.

2. Наявність вищеперерахованих ознак супроводжується:

3. Зазначені ознаки зникають відразу після дефекації.

Лікування ФЗ залежить від причини, видів порушення моторики товстої кишки та акту дефікації. У профілактиці та лікуванні ФЗ у дітей важливо дотримуватися режиму дня та достатньої рухової активності дитини. Призначаються лікувальна фізкультура, масаж, які крім загальнозміцнювальної та оздоровлюючої дії на весь організм дитини, сприяють поліпшенню кровопостачання в органах черевної порожнини та кишечнику, стимулюють рухову активність кишечника, зміцнюють м м'язи черевної стінки, сприятливо діють на нервово-психічну сферу.

1.Дієтотерапія. Важливе значення у лікуванні ФЗ надається дієтичним заходам. При закрепах призначається стіл №3. Для дітей важливо забезпечити достатній прийом рідини. Дітям першого року життя в раціон варто включити харчові волокна у вигляді висівок, фруктів (фруктове пюре: яблучне,абрикосове, персикове, пюре із чорносливу) та овочів, до складу яких входить целюлоза.

При цьому вважають, що адекватна доза харчових волокон визначається як вік (у

2.Фармакотерапія. При ФЗ використовують тримебутін, який за допомогою енкефалінергічних механізмів нормалізує моторику шлунково-кишкового тракту. Препарат призначають із розрахунку: дітям від 6 міс. 5 мг на кг на добу в 2-3 прийоми за 30 хв. до їжи. Лише при неефективності зазначених єаходів у терапію ФЗ можуть бути включені окремі проносні препарати. Перевагу надають послаблюючим препаратам, які містять пребіотичні речовини- целюлозу, лактулозу (нормазе-сироп, дюфалак). При лікуванні ФЗ широко застосовуються пробіотичні препарати (ентерол, біфідумбактерін, лактробактерін, лінекс, біфі-форм),та прокінетики.

КИШКОВА КОЛІКА - це одна з найбільш частих причин абдомінального больового синдрому у дітей раннього віку. Більше 23% дітей до 6-тижневого віку кричать по ночах, страждаючи від кишкових колік. Термін коліка походить від грецького «kolike», що означає «біль в товстій кишці». Коліки - наподоподібні болі в животі, що супроводжуються вираженим занепокоєнням дитини, підтягування ніжок до живота, сучення ніжками, пронизливим криком, почервонінням обличчя, метеоризмом. Існує певна закономірність в прояві коліки, так зване правило «ТРЬОХ»: коліки починаються до трьох тижнів життя; тривають близько трьох годин на день; зустрічаються переважно у дітей перших трьох місяців життя.

Коліки у дітей грудного віку можуть виникати найчастіше в результаті заковтування повітря при смоктанні грудей або при годуванні через соску, при перегодовуванні, при утрудненні носового дихання, застосуванні деяких медикаментозних препаратів, що викликають сухість порожнини рота. Виникненю частих кишкових коліки у дітей раннього віку сприяють анатомо-фізіологічні особливості дитячого організму: функціональна незрілість нервово-м'язового апарату і ферментативної системи травного тракту, висока всмоктуюча здатність і недосконала бар'єрна функція кишечнику, схильність до підвищеного газоутворення, висока ступінь анатомічної свободи кишечнику з-за щодо довгої брижейки, незрілість міжм'язового і підслизових сплетень.

Факторами, що сприяють до частих кишковим коліки у дітей перших місяців життя, є: куріння матері під час вагітності, гестаційний вік дитини і маса при народженні (чим менше, тим вище ризик розвитку дитячих коліки), підвищена тривожність або невропатія матері. Патологічні пологи, пошкодження шийного відділу хребта, в тому числі мінімальні пошкодження в шийному відділі, наприклад, внаслідок неправильного проведення масажу, є причиною виражених резистентних до звичайної терапії кишкової коліки у дітей 3-6 місяців. У більш пізньому віці такі коліки можуть трансформуватися у функціональні захворювання кишечника - функціональна абдомінальній біль, синдром подразнення кишечнику.

Причинами кишкових коліки можуть бути: ранній перехід на штучне вигодовування; неправильний раціон матері при грудному вигодовуванні (використання харчових продуктів з підвищеним газоутворенням в кишечнику), недолік вироблення або особливості метаболізму в материнському організмі прогестерону; реакція організму дитини на деякі компоненти сумішей. Існує також друга група причин кишкових коліки - це захворювання самого шлунково-кишкового тракту (лактазна недостатність, алергія до білків коров'ячого молока, інших компонентів їжі, кишкові інфекції та ін) або синдром токсикозу на тлі ГРВІ та інших захворювань. У цих випадках кишкова коліки є одним з симптомів основного захворювання.

Для кишкової коліки характерно нападоподібний перебіг і тривалість больового синдрому не меньше 10 відсотків від часу доби (від 15-20 хв. до 3-5 годин). Клінічна картина дитячих колік достатньо характерна. Зазвичай, коліки вперше проявля

Система охраняемых территорий в США Изучение особо охраняемых природных территорий(ООПТ) США представляет особый интерес по многим причинам...

ЧТО И КАК ПИСАЛИ О МОДЕ В ЖУРНАЛАХ НАЧАЛА XX ВЕКА Первый номер журнала «Аполлон» за 1909 г. начинался, по сути, с программного заявления редакции журнала...

ЧТО ПРОИСХОДИТ ВО ВЗРОСЛОЙ ЖИЗНИ? Если вы все еще «неправильно» связаны с матерью, вы избегаете отделения и независимого взрослого существования...

ЧТО ТАКОЕ УВЕРЕННОЕ ПОВЕДЕНИЕ В МЕЖЛИЧНОСТНЫХ ОТНОШЕНИЯХ? Исторически существует три основных модели различий, существующих между...

Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте: