Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ





ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ БЕЗПЕРЕРВНОЇ ОСВІТИ

МАКРОЕКОНОМІКА

Конспект лекцій

Дніпропетровськ


Лакей І.М. Опорний конспект лекцій із курсу „Макроекономіка”: Навч. посіб. – - 80 с.

 

Рецензенти:

 

 

Схвалено на засіданні кафедри економічної теорії

Протокол № від „ ”

 

В опорному конспекті викладено основні питання курсу „Макроекономіка”. Може бути використаний студентами як посібник при вивченні теоретичних проблем, підготовці до семінарських занять, заліків та екзаменів.

Для студентів економічних спеціальностей.


Зміст

Тема 1. Макроекономіка як наука........................................................................5

1. Розвиток макроекономічного аналізу. Макроекономіка в системі економічних наук.........................................................................................5

2. Предмет і метод макроекономіки...............................................................6

3. Національна економіка і економічна система...........................................7

4. Суб’єкти економічної системи і їх взаємодія. Модель кругопотоку......8

Тема 2. Оцінка результатів економічної діяльності на макрорівні...............10

1. Національний дохід і національний продукт. Рівність національного доходу й національного продукту............................................................10

2. Проблеми вимірювання обсягів національного виробництва...............11

3. Статистичний облік національного виробництва...................................12

4. Номінальний і реальний ВВП. Дефлятор ВВП.......................................14

Тема 3. Основні макроекономічні проблеми......................................................15

1. Інфляція, її причини й соціально-економічні наслідки..........................15

2. Безробіття, його причини, форми і соціально-економічні наслідки.....18



3. Економічне зростання, його суть та фактори..........................................20

4. Діловий цикл і макроекономічні проблеми.............................................22

Тема 4. Виробництво, розподіл і використання національного доходу.......23

1. Виробництво національного доходу. Виробнича функція....................24

2. Розподіл національного доходу. Крива Лоренца....................................27

3. Використання національного доходу. Споживання та заощадження...29

4. Інвестиції. ..................................................................................................33

Тема 5. Сукупні видатки і економічна рівновага.............................................37

1. Модель „доходи-видатки”........................................................................37

2. Мультиплікатор видатків.........................................................................40

3. Економічна рівновага в довгостроковому періоді. Рецесійний та інфляційний розриви.................................................................................43

Тема 6. Сукупний попит і сукупна пропозиція.................................................45

1. Сукупний попит і фактори, що на нього впливають.............................45

2. Сукупна пропозиція і фактори, що на неї впливають...........................46

3. Рівновага сукупних попиту і пропозиції. Модель AS-AD....................47

Тема 7. Грошовий сектор та монетарна політика............................................49

1. Суть та функції грошей. Грошові системи.............................................49

2. Попит та пропозиція на грошовому ринку. Процентна ставка............52

3. Банківська система та пропозиція грошей. Грошовий мультиплікатор.........................................................................................57

4. Цілі, зміст та інструменти монетарної політики...................................60

Тема 8. Фіскальна політика..................................................................................64

1. Суть та знаряддя фіскальної політики.....................................................64

2. Дискреційна і недискреційна фіскальна політика..................................67

3. Дефіцит державного бюджету і державний борг...................................68

Тема 9. Взаємодія національної економіки з світовою....................................70

1. Міжнародна торгівля. Зовнішньоторговельна політика........................70

2. Платіжний баланс та його структура......................................................73

3. Валютний курс та фактори, що на нього впливають. Системи валютного регулювання...........................................................................74

Список рекомендованої літератури....................................................................78


Тема 1. Макроекономіка як наука

1. Розвиток макроекономічного аналізу. Макроекономіка в системі економічних наук.

2. Предмет і метод макроекономіки.

3. Національна економіка і економічна система.

4. Суб’єкти економічної системи і їх взаємодія. Модель кругопотоку.

Розвиток макроекономічного аналізу. Макроекономіка в системі економічних наук.

Економічна наука, досліджуючи функціонування економіки, виділяє в ній мікро- та макрорівень.Мікрорівень– рівень функціонування окремих ринків, на яких відбувається взаємодія малих економічнихсуб’єктів(домашніх господарств, фірм, державних агентів). Макрорівень– рівень функціонування економіки в цілому як єдиного народногосподарського комплексу.

Мікроекономічний аналіз передбачає дослідження функціонування економіки з точки зору поведінки окремих економічних суб’єктів. Макроекономічний - дослідження функціонування економіки як єдиної системи. Необхідність макроекономічного аналізу обумовлена тим, що на макрорівні в економіці існують такі явища та процеси, які не проявляються на мікрорівні, а отже не враховуються економічними суб’єктами під час прийняття рішень. Наприклад, щоб помітити такі явища як економічне зростання, інфляція, безробіття необхідно розглядати економіку в цілому. На мікрорівні зростання ціни внаслідок інфляції фірма може сприйняти як збільшення попиту на свою продукцію й прийняти неадекватне рішення. На макрорівні часто рішення окремих суб’єктів в сумі дають зовсім не передбачувані результати. Наприклад, максимізуючи свої прибутки, фірма розцінює зростання своїх грошових доходів як благо, однак зростання грошових доходів усіх суб’єктів економіки може викликати негативні наслідки через зростання інфляції.

Макроекономіка як наука достатньо молода і зароджується в 30-і рр. ХХ ст. Хоча аналіз макроекономічних проблем характерні ще для меркантилізму і класичної політекономії. У 1576 р. Жан Боден обґрунтував залежність рівня цін від співвідношення грошової і товарної маси. У. Петі (1623 – 1687) провів аналіз національного доходу Англії з метою вдосконалення оподаткування і виявив його вплив на економіку і розподіл доходів. Ф. Кене у 1758 р. створює “Економічну таблицю”, яка являє собою першу макроекономічну модель суспільного відтворення. К. Маркс створив моделі простого і розширеного відтворення. Однак лише у 30-і рр. ХХ ст. Дж. Кейнс обґрунтував необхідність виділення макроекономічного аналізу в самостійну галузь економічної науки, яка була б заснована на принципово інших методологічних засадах ніж мікроекономічна теорія й використовувала власний теоретичний апарат. Подальший розвиток макроекономіки пов’язаний з „неокласичним синтезом”, який доповнив макроекономічну теорію методологією рівноважного аналізу; неокейнсіанством, яке розробило концепції економічного зростання та економічного циклу й, відповідно, моделі державного регулювання економіки.

Аж до кінця 70-х рр. ХХ ст. в макроекономіці панує кейнсіанська теорія. Кінець 70-х та 80-ті рр. відбувається розробка нової макроекономічної теорії заснованої на неокласичній традиції (монетаризм, економіка пропозиції, школа раціональних очікувань). У 80 - 90-ті рр. відбувається оновлення кейнсіанської макроекономіки у рамках „нового кейнсіанства”. Сучасна макроекономіка представлена різними течіями і економічними школами, які взаємодоповнюють одні одну й використовуються урядами країн і центральними банками для розробки макроекономічної політики.

Модель кругопотоку з урахуванням державного сектору у відкритій економіці.


Тема 2. Оцінка результатів економічної діяльності на макрорівні.

1. Національний дохід і національний продукт. Рівність національного доходу і національного продукту.

2. Проблеми вимірювання обсягів національного виробництва..

3. Статистичний облік національного виробництва.

4. Номінальний і реальний ВВП. Дефлятор ВВП.

 

Тема 3. Основні макроекономічні проблеми.

1. Інфляція, її причини й соціально-економічні наслідки.

2. Безробіття, його причини, форми і соціально-економічні наслідки

3. Економічне зростання, його суть та фактори.

4. Діловий цикл й макроекономічні проблеми

Види безробіття.

Фрикційне безробіття - пов’язане зі зміною населенням місця роботи або місця проживання. Відповідно, певний час люди знаходяться без роботи й здійснюють її пошук. Таке безробіття існує завжди.

Структурне безробіття виникає тоді, коли пропозиція робочої сили і попит на неї не збігаються. Це є наслідком структурних змін в економіці, внаслідок яких попит на деякі професії зменшується. Це безробіття також неминуче.

Циклічне безробіття спричиняється фазою спаду ділового циклу, яка супроводжується падінням попиту на робочу силу. У фазі піднесення воно відсутнє.

Природний рівень безробіття – рівень безробіття, при якому чисельність безробітних відповідає кількості вільних робочих місць і існує повна зайнятість. Природний рівень безробіття існує за наявності лише фрикційного і структурного безробіття. У зв’язку з цим, повна зайнятість – це зайнятість за наявності лише природного безробіття та відсутності безробіття циклічного. Природний рівень безробіття відповідає потенційному ВВП.

Безробіття пов’язане з економічними втратами, які характеризує закон Оукена: якщо фактичне безробіття перевищує рівень природного безробіття на 1%, то втрати ВВП дорівнюють 2,5%.

Діловий цикл

Циклічність, хоча й відновлює втрачені пропорції та економічну рівновагу, пов’язана з рядом негативних наслідків. Затяжні та глибокі спади гальмують довгострокові тенденції розвитку. А коливання ділової активності збільшують нестабільність економічної системи, що обумовлює прийняття суб’єктами економіки неадекватних рішень та бажання перестрахуватись. В результаті економіка буде відновлювати рівновагу на рівні виробництва нижчому від потенційно можливого та при неповній зайнятості.

 

Крива Лоренца.

Форма кривої Лоренца (крива ОАВС) відображає ступінь відхилення розподілу доходів від стану повної рівності. Чим більше її відхилення від прямої ОС – тим більша нерівність у розподілі доходів.

Для характеристики диференціації доходів використовують також коефіцієнт Джині (Коррадо Джині – італійський економіст (1884 – 1965 рр.). коефіцієнт Джині (KG ) розраховується як відношення площі фігури, утвореної прямою ОС і кривою Лоренца ОАВС (SOABC ) до площі трикутника ОСД (S∆ОСД).

KG = SOABC / S∆ОСД .

Величина коефіцієнта Джині змінюється від 0 до 1. Чим ближче значення коефіцієнта до 1, тим більша нерівність у розподілі доходів.

Функція споживання

Алгебраїчно функцію споживання можна представити так:

C = CА + MPC ·Y,

де, C – споживчі витрати;

CА – автономне споживання;

MPC ­ - гранична схильність до споживання

Y - національний дохід.

Фактори, що впливають на споживання. Хоча споживання напряму залежить від розміру використовуваного доходу, на нього впливають також і інші чинники, які навіть за незмінного доходу можуть змінити обсяги споживання. Такі чинники викликають зміну положення кривої споживання. До них належать:

- майбутній очікуваний дохід. Якщо споживачі очікують гарантовано вищих доходів у майбутньому. То вони збільшать свої споживчі витрати пропорційно зростанню доходу (крива споживання зміститься угору) і навпаки;

- величина багатства. Зростання багатства домогосподарств дозволяє забезпечувати більш високий рівень автономного споживання навіть при тому ж поточному доході (крива споживання зміститься угору) і навпаки;

- рівень інфляції. Впливає на реальну купівельну спроможність грошових залишків та вартість майна, тому збільшення інфляції зменшує споживання (крива споживання зміститься вниз);

- податки. Збільшення податків викликає зменшення споживання. (Збільшення автономних податків зміщує криву споживання вниз, а збільшення подоходнього – зменшує кут її нахилу).

Функція заощадження – функція, яка описує залежність між величиною національного доходу і заощадженнями.Графічно їй відповідає крива заощадження.

Заощадження

 

 

 

 

Функція заощадження

 

Автономне

споживання 100 200 300 400 500

- 100

Використовуваний дохід

 

Функція заощадження

 

Кут нахилу кривої заощадження завжди дорівнює граничній схильності до споживання MPS. Крива зміщена вниз по осі ординат на величину автономного споживання. Це означає, що при низьких доходах, недостатніх для забезпечення поточного споживання, воно частково фінансується за рахунок заощаджень. Тобто при низьких доходах заощадження будуть від’ємними. Це може мати наслідком зменшення багатства нації, або збільшення заборгованості, якщо споживання фінансується за рахунок майбутніх заощаджень (кредит). При певному значення національного доходу (на графіку це 200) використовуваний дохід повністю буде спрямовуватись на споживання, а заощадження будуть нульовими. Такий дохід називають пороговим доходом або точкою нульового заощадження. І якщо дохід перевищить 200 – нація почне заощаджувати, накопичувати багатство.

Алгебраїчно функцію заощадження можна представити так:

S = - CА + MPS ·Y,

де, S – заощадження;

CА – автономне споживання;

MPS ­ - гранична схильність до заощадження.

Y - національний дохід.

Заощадження відіграють важливу роль в економіці, оскільки саме вони є джерелом коштів для інвестицій. Заощадження здійснюють:

- домашні господарства (основна маса заощаджень). Заощадження домогосподарств називають особистими заощадженнями;

- фірми у вигляді нерозподіленого прибутку та амортизації;

- держава у випадках профіциту бюджету. Дефіцит бюджету означає від’ємні заощадження.

Особисті заощадження разом із заощадженнями підприємств називають валовими приватними заощадженнями.

Інвестиції.

Економічний розвиток країни, збільшення ї економічного потенціалу, підвищення життєвого рівня населення неможливе без нарощення капіталу. Таке нарощення відбувається через процес інвестування.

Інвестиції – це витрати, які спрямовані на збільшення обсягу капіталу в економіці. Інвестиції представляють собою видатки на виробництво і нагромадження капітальних благ.

Існує відмінність в розумінні інвестицій на макро- та мікрорівні. З точки зору макроекономіки, інвестиціями вважають не всі вкладення в капітал. А лише ті , які викликають приріст загальної маси капіталу в національній економіці. Тобто, придбання капітальних благ вироблених у минулих періодах, які були у застосуванні з точки зору макроекономіки не вважається інвестиціями, оскільки тут лише відбувається зміна власника, а загальний обсяг капіталу залишається незмінним (на відміну від мікрорівня, де будь яке придбання капітальних благ для фірми є інвестицією).

Інвестиції – це один з компонентів сукупних видатків.

СУКУПНІ ВИДАТКИ = ВИДАТКИ НА СПОЖИВАННЯ + ІНВЕСТИЦІЇ + ДЕРЖАВНІ ЗАКУПКИ + ЧИСТИЙ ЕКСПОРТ.

Розрізняють три види інвестиційних видатків:

- інвестиції в основний капітал– це витрати на придбання основних виробничих фондів (машин, устаткування, обладнання, будівель, споруд);

- інвестиції в житлове будівництво– витрати на будівництво нового житла;

- інвестиції в запаси – це резерви сировини, матеріалів, незавершених товарів та готової продукції підприємств.

Оскільки інвестиції є складовою частиною сукупних видатків, вони суттєво впливають на сукупний попит, обсяг ВВП, зайнятість. Вони сприяють нагромадженню фондів підприємств і створюють основу для економічного зростання в майбутньому.

Фірми здійснюють інвестиції для того, щоб наростити обсяги капіталу та замінити діючий капітал, який вибуває внаслідок зношення. Тому розрізняють валові та чисті інвестиції. Валові інвестиції – це весь загальний обсяг інвестицій. Вони розпадаються на дві частини. Одна частина йде заміщення основного капіталу, який вибуває через зношення. Ці інвестиції дорівнюють амортизаційним нарахуванням. Інша частина інвестиційних витрат пов’язана зі збільшенням основного капіталу. Ця частина становить чисті інвестиції.

ВАЛОВІ ІНВЕСТИЦІЇ = АМОРТИЗАЦІЯ + ЧИСТІ ІНВЕСТИЦІЇ.

Джерелом для інвестицій є заощадження, які здійснюють домашні господарства та фірми. Заощадження визначаються величиною національного доходу, тому й інвестиції в кінцевому рахунку залежать від величини національного доходу. Проте, головним мотивом для інвестицій є отримання прибутку, а це означає, що вони насамперед залежать від очікуваного доходу. Частина ж інвестицій, яка пов’язана з амортизацією, залежить від обсягів функціонуючого капіталу. Тому, в загальному вигляді, функцію інвестицій можна зобразити таким чином:

I = E – dr + gY,

де I - інвестиційні витрати,

E - автономні інвестиції,

d - емпіричний коефіцієнт чутливості інвестицій до динаміки процентної ставки,

r – реальна банківська процентна ставка,

Y – національний дохід,

g - гранична схильність до інвестицій, g = DI / DY.

 
 


r

 

 

 

I

Функція інвестицій

В основному інвестиційні видатки здійснюють фірми. Власних ресурсів для інвестицій їм не вистачає, тому вони залучають до інвестицій заощадження через фінансовий ринок. Тому ціна інвестицій набуває форми процентної ставки. А графік функції інвестицій має вигляд кривої з від’ємним нахилом. Від’ємний нахил відображає обернену залежність між процентною ставкою (r) і обсягом інвестицій (I). Чим вища процентна ставка, тим дорожче обходиться фірмам залучення ресурсів для інвестицій, тим менше фірми здійснять інвестицій.

Основними факторами, що визначають динаміку інвестицій є такі.

1. Очікувана норма чистого прибутку. Вона впливає на бажання інвестувати та готовність залучати заощадження через фінансовий ринок.

2. Реальна процента ставка. Вона визначає вартість інвестицій, а отже й обсяги залучених для них коштів.

3. Податкові ставки. Вони визначають для фірм чисту прибутковість реальних інвестицій.

4. Зміни в технології виробництва. Розвиток технологій приводить до зменшення витрат, а отже збільшує прибутковість інвестицій.

5. Наявний основний капітал. Він визначає обсяги інвестицій, спрямованих на заміщення зношених основних фондів.

6. Економічні очікування. Прогнози щодо попиту на продукцію та обсягів реалізації визначають і очікуваний прибуток на інвестиції.

Інвестиції є важливим чинником економічної стабільності. Базовою умовою досягнення макроекономічної рівноваги є рівність заощаджень та інвестицій.

S = I.

Проте заощадження визначаються обсягом національного доходу, а інвестиції величиною процентної ставки. Тому на практиці ця рівність далеко не завжди виконується. До того ж інвестиції є надзвичайно мінливими. Нестабільність інвестицій вважається одним з основних чинників макроекономічної нестабільності і циклічних коливань.

Причини нестабільності інвестицій в умовах ринку такі.

1. Тривалий термін використання капітальних благ. Термін служби обладнання, будівель можна подовжити за рахунок ремонту, а отже, при необхідності, відкласти інвестиції.

2. Нерівномірність науково-технічного прогресу та нерегулярність нововведень. Нові відкриття та нововведення стимулюють інвестиції, проте вони відбуваються нерівномірно, через що інвестування набуває хвилеподібного характеру.

3. Мінливість очікувань. Песимістичні очікування відносно економічної кон’юнктури чи політичної ситуації можуть викликати скорочення інвестицій і навпаки.

Мультиплікатор видатків.

Обсяг національного доходу, за якого економіка досягає рівноваги, може змінитися внаслідок зміни у будь-якому з компонентів сукупних видатків. Зростання якогось із компонентів змістить криву сукупних видатків вгору, як наслідок, економіка відновить рівновагу при більшому значенні національного доходу. І, навпаки, зменшення видатків викличе зменшення рівноважного національного доходу. Зміна у розмірі сукупних видатків породжує економічну нестабільність, є причиною циклічних коливань, економічних спадів та депресій. З іншого боку, впливаючи на елементи сукупних видатків, держава може здійснювати антициклічне регулювання економіки, стимулювати економічне зростання. Держава має важелі впливу на усі складові сукупних видатків, й особливо потужним чинником сукупних видатків є державні закупки. Змінюючи їх обсяг, держава може зміщувати криву сукупних видатків досягаючи бажаного значення рівноважного національного доходу.

Для здійснення такого регулювання важливим є визначення залежності між зміною сукупних видатків та розміром національного доходу. Особливість цієї залежності полягає у тому, що зміна сукупних видатків викликає дещо більшу зміну рівноважного національного доходу. Таку залежність називають ефектом мультиплікатора.

Ефект мультиплікатора– це багаторазовий вплив, який зміна сукупних видатків чинить на рівноважний національний дохід, в результаті чого первісна зміна примножується. (У буквальному перекладі з латини мультиплікатор – це множник). Мультиплікативний ефект властивий всім видаткам – споживчим, інвестиціям, державним закупкам та чистому експорту. Мультиплікативний ефект означає, що якщо хоча б один з елементів сукупних видатків зміниться на одну гривню, то це викличе зміну рівноважного національного доходу більше ніж на одну гривню.

 
 


АЕ

В

 

АЕ

АЕ2

АЕ

АЕ1

 

Y

45°

О

Y1 Y2 Y

Ефект мультиплікатора

Показником, який характеризує мультиплікативний ефект є мультиплікатор видатків. (вперше механізм мультиплікатора був описаний англійським економістом Р. Каном у 1931 році, а згодом був використаний Дж.М. Кейнсом як один з центральних механізмів його теорії). Мультиплікатор видатків(μ) – це числовий коефіцієнт, який показує, у скільки разів виросте національний дохід при даному збільшенні сукупних видатків:

.

Мультиплікаторце множник, на який потрібно помножити зміну сукупних видатків, щоб взнати на яку величину зміниться рівноважний ВВП.

∆Y = μ ∆AE.

Мультиплікатор залежить від факторів, які впливають на сукупні видатки, насамперед від граничної схильності до споживання. Для закритої економіки розраховують простий мультиплікатор:

,

де МРС – гранична схильність до споживання.

Для відкритої економіки розраховують повний мультиплікатор, який враховує діяльність держави та зовнішньоекономічну діяльність.

,

де, МТR – граничний податковий коефіцієнт,

МРМ – гранична схильність до імпорту.

Механізм мультиплікатора використовується у державній економічній політиці. Допустимо що у гіпотетичній економіці МРС = 0,8; МТR = 0,3; МРМ = 0,2. За таких параметрів значення мультиплікатора:

.

Це означає, що зміна сукупних видатків на 1 грошову одиницю викличе зміну національного доходу на 1,96 грошових одиниць. Отже, якщо уряд ставить за мету збільшити розмір національного доходу, наприклад, на 1,96 млрд. гр. од. йому необхідно збільшити державні закупки на 1,00 млрд. гр. од.

Сукупний попит – це та кількість реального обсягу продукції (товарів та послуг), що їх покупці бажають придбати за кожного можливого рівня цін. Сукупний попит (AD) – сукупні витрати економіки на закупівлю товарів і послуг, які складаються із споживчих витрат (C), валових інвестицій (I), державних закупок (G) і чистого експорту (NX).

AD = C + I + G + NX.

Крива сукупного попиту – це крива з від’ємним нахилом. Від’ємний нахил відображає обернену залежність між рівнем цін і закупками реального національного продукту. Підвищення рівня цін зменшує величину сукупного попиту і навпаки.

 
 


Р

 

 

АD

 

 

ВВП

Крива сукупного попиту

На криву сукупного попиту впливають цінові та нецінові фактори.

Цінові фактори викликають рух по кривій сукупного попиту. До них відносять такі.

Ефект багатства (ефект Пігу) – зростання цін зменшує купівельну спроможність фінансових активів, а отже менше буде куплено реального національного продукту і навпаки.

Ефект процентної ставки – зростання цін збільшує попит на гроші, що викликає зростання процентних ставок, а, отже, зменшує інвестиції фірм і закупки населенням товарів у кредит.

Ефект грошової маси – зростання цін потребує більшої кількості грошей для обслуговування угод. При тій же номінальній грошовій масі це рівносильне скороченню реальної грошової маси в економіці. А це означає подорожчання грошей, що призводить до зменшення закупок, інвестицій, експорту.

Ефект валютного курсу – зростання цін веде до зростання процентних ставок й відповідно до підвищення обмінного курсу національної валюти порівняно до іноземних, а отже до скорочення національного експорту.

Нецінові факторивикликають зміщення кривої сукупного попиту. До них відносять такі.

Зміна економічної політики уряду (насамперед фіскальну і монетарну політику).

Зміна очікувань споживачів та підприємців.

Зміна економічної ситуації у зарубіжних країнах.

Нецінові чинники здатні змінити обсяги закупки національного продукту за незмінного рівня цін.

ВВП

Р AS

 

 

AD6

 

AD5

 

 

AD4

 

AD1 AD2 AD3

 

 

ВВП

 

Економічна рівновага на різних відрізках кривої AS

 

В довгостроковому періоді рівновага встановлюється в точці перетину кривих сукупного попиту, короткострокової та довгострокової сукупної пропозиції. Рівноважний обсяг виробництва в довгостроковому періоді відповідає природному ВВП, а рівень цін відповідає очікуваному рівню цін на ресурси. Будь яке збурення сукупного попиту і сукупної пропозиції приводить до зміни положення кривих сукупного попиту і короткострокової кривої сукупної пропозиції, а точка рівноваги зміщується по довгостроковій кривій сукупної пропозиції до очікуваного рівня цін на ресурси. Таким чином, рівновага в довгостроковому періоді відновлюється лише через зміну рівня цін, а обсяги виробництва залишаються нечутливими до збурень сукупного попиту й короткострокових факторів пропозиції й відповідають природному ВВП.

 
 


Р LASAS2

 

 

AS1

 

P2

 

AD2

 

P1 AD1

 

ВВПп ВВП

 

Економічна рівновага у довгостроковому періоді

Попит на гроші як актив

Сукупний попит на гроші – це загальна кількість грошей, якою економічні суб’єкти хочуть володіти для здійснення транзакцій та нагромадження активів.Сукупний попит на гроші є сумою транзакційного попиту та попиту на гроші як актив:

= + .

Крива сукупного попиту на гроші утворюється шляхом додавання до кривої транзакційного попиту кривої попиту на гроші як актив і має від’ємний нахил.

 
 


Процентна

ставка

 

 

Кількість грошей

Сукупний попит на гроші

 

Чинники попиту на гроші.

Процентна ставка. Збільшення процентної ставки зменшує попит на гроші і навпаки. Графічно це відповідає руху по кривій сукупного попиту.

Номінальний національний дохід. Збільшення номінального національного доходу збільшує попит на гроші і навпаки. Причому зміна національного доходу може бути викликана як зміною рівня цін, так і зміною обсягів виробництва або ж обома чинниками відразу. Графічно це відповідає зміщенню кривої сукупного попиту на гроші вправо (збільшення) або вліво (зменшення).

Пропозиція грошей – це кількість грошей, яка знаходиться у обігу в національній економіці на певний момент часу. В кожен момент часу кількість грошей в економіці задана, тому пропозицію грошей можна зобразити у вигляді вертикальної кривої.

В результаті взаємодії попиту і пропозиції на ринку грошей утворюється процентна ставка. Вона відповідає точці перетину кривих попиту і пропозиції (Е). За ринкової процентної ставки (r*) на ринку грошей встановлюється рівновага. Це означає, що при ставці проценту r* попит на гроші відповідає їх пропозиції. Якщо б ставка проценту була r1 (вища за ринкову), то пропозиція грошей перевищувала б попит, банки мали б надлишкові кредитні резерви й вимушені були зменшувати процентну ставку. Якщо б ставка проценту була r2 (нижча за ринкову), то грошей у обігу було б недостатньо для задоволення попиту, банки збільшили б процентну ставку. Таким чином ринок автоматично відновлює рівновагу.

 
 


Процентна

ставка

 

r1

 

r*

 

r2

 

 

 

Кількість грошей

 

Тема 8. Фіскальна політика.

1. Суть та знаряддя фіскальної політики.

2. Дискреційна і недискреційна фіскальна політика

3. Дефіцит державного бюджету і державний борг.

Крива Лаффера

З графіка видно, що підвищення ставки оподаткування може збільшити податкові надходження тільки до певної межи. При оптимальній ставці оподаткування t* податкові надходження будуть максимальними. Збільшення ставки оподаткування понад оптимальну приведе до скорочення податкових надходжень. Це пояснюється скороченням виробництва та переходом економіки у тінь.

Список рекомендованої літератури

1. Агапова Т.А., Серегина С.Ф. Макроэкономика: Учебник / Под ред. Сидоровича А.В. – М.: МГУ, 1997.

2. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Підручник для вузів / За ред. В.Д.Базилевича. – К.: „Знання”, 2004 – 851с.

3. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Тести. Ситуаційні завдання. Практикум розв’язання: Навч. посібник. – К.: Четверта хвиля, 1997, - 144 с.

4. Базілінська О.Я. Макроекономіка: Навч. почіб. для вузів. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 442 с.

5. Бугаян И.Р. Макроэкономика. Ростов-на-Дону: «Феникс», 2000. – 352 с.

6. Бункина М.К. Макроэкономика (Основы экономической политики): Учебник. _ М.: „ДИС”, 1997. – 320 с.

7. Бурда М., Виплош Ч. Макроекономіка: Європейський контекст. – К.: Основи, 1998. – 682 с.

8. Бутук А.И. Макроэкономика: Учеб. пособие. – К.: „Знання”, 2004. – 514 с.

9. Вечканов Г.С., Вечканова Г.Р. Макроэкономика: Пособие для підготовки к екзамену. – СПб.: Питер, 2001, - 208 с.

10. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Макроэкономика. – С-Пб.: 1994, - 405 с.

11. Долан Э.Дж., Кемпбелл К., Кемпбелл Р. Деньги, банки и денежно-кредитная политика. – С-Пб, „Оркестр”, 1994.

12. Дорнбуш Р., Фішер С. Макроекономіка. Пер з англ. – К.: Основи, 1996 – 814с.

13. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Макроэкономика: Учебник. – К.: „Знання”, 2004. – 368 с.

14. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основы экономики: Макроэкономика / Учебное пособие для высших учебных заведений. Днепропетровск, 1995.

15. Казаков А.П., Минаев Н.В. Экономика (микро-, макро- и прикладная экономика): Курс лекцій. Упражнения и контрольне вопросы. –М.: Изд-во ЦИПКК АП, 1996. -392 с.

16. Кириленко И.Л., Макаренко П.М. Рыночная экономика и государственное регулирование. Днепропетровск, „Порги”, 1997.

17. Кучерявенко І.А. Макроекономіка: Практикум: Навч. посіб. – К.: Вінар, 2003. – 239 с.

18. Лившиц А.Я. Введение в рыночную экономику. - М., 1992.

19. Луссе А.В. Макроэкономика: Пособие для вузов. – СПб.: Питер,2001. –240с.

20. Макконел К.Р., Брю С.Л. Аналітична економія: Принципи, проблеми і політика. Ч.1. Макроекономіка. – Л.: Просвіта, 1997, - 671 с.

21. Макконел К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. Пер. С англ.. ІІ изд. –к.: ХаГар, 2000. -785 с.

22. Макроекономіка: Підручник / А.Г.Савченко, Г.О.Пухтаєвич, О.М.Тітонько та ін. – К.: Либідь, 1995, -208 с.

23. Макроэкономическая статистика: Учеб. пособие для увзов / Авторы: В.Н.Салин, В.Г.Медведев, С.И.Кудронова, Е.П.Шпаковская. – М.: Дело, 2001. – 336 с.

24. Манків Г.Н. Макроекономіка: Підручник для України. – К.: Основи, 2000. – 588 с.

25. Мельникова В.І., Клімова Н.І. Макроекономіка. Навч. посіб. для вузів. – 2-ге вид., доп. – К.: ВД „ Професіонал”, 2004. – 394 с.

26. Микро- и макроэкономика. Т.2: Задачи, упражнения, мат. Обеспечение / Алексеева В.Е. и др.. – С-Пб.: Изд-во Михайлова В.А. 1997. -447 с.

27. Микро-, макроэкономика: Практикум / Под ред. Огибина Ю.А. –С-Пб: ЗОА „Литера плюс”, 1998, -512 с.

28. Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник. У 2-х ч. / Під. Ред. С.Будаговської. –К.: Вид-во „Основи”, 2001. – 517 с.

29. Мэнкью Н. Г. Принципы экономикс. – СПб: Питер Ком, 1999 – 784с.

30. Небава М.І. Теорія макроекономіки: Навч. посіб. для вузів. – К.: Слово, 2003. – 536 с.

31. Павловський М.А. Макроекономіка перехідного періоду: Український контекст. – К.: Техніка, 1999, -336 с.

32. Панчишин С. Макроекономіка: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2001. -616с.

33. Радіонова І. Макроекономіка і економічна політика. – К.: Таксон. 1996, -249 с.

34. Савченко А. Г., Пухтаєвич Г. О., Тітонько О. М. Макроекономіка. – К.: Либідь, 1999 – 288с.

35. Сакс Дж., Ларрен Ф.Б. Макроэкономика. Глобальный подход. Пер с англ. – М.: Дело, 1996 – 848с.

36. Самюельсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. Пер. з англ. – К.: Основи, 1995 – 544с.

37. Самуэльсон П. Экономика. В 2 –х томах. – М.: НПО „Алгон” ВНИИСИ, 1992.

38. Селищев А.С. Макроэк









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.