Сдам Сам

ПОЛЕЗНОЕ


КАТЕГОРИИ







Платіжний баланс та його структура.





Платіжний баланс - це статистичний звіт, у якому в систематизованій формі наводяться сумарні дані про зовнішньоекономічні операції даної країни з іншими країнами світу за визначений період. Платіжний баланс – це систематизований запис усіх міжнародних операцій країни за певний проміжок часу. Він відображає співвідношення між розміром всіх грошових сум, які отримані даною країною від інших країн за визначений період і сумою всіх грошових платежів, які були зроблені нею за той же час.

Платіжний баланс має таку структуру:

І. Баланс поточних операцій:

- баланс послуг;

- торговельний баланс;

- баланс трансфертних платежів.

ІІ. Баланс руху капіталу:

- баланс за рахунками довгострокових капіталовкладень;

- баланс за рахунками короткострокових капіталовкладень;

- баланс офіційних резервів.

ІІІ. Статистичні розбіжності.

IV. Підсумковий баланс.

Співвідношення прибуткової і видаткової частин платіжного балансу свідчить про те, яким є його сальдо. Воно може бути активним, коли доходи даної країни перевищують її видатки, або пасивним, якщо видаткова частина балансу перевищує його прибуткову частину. В першому випадку виникає профіцит платіжного балансу, в другому – дефіцит.

Активність чи пасивність платіжного балансу є важливим показником зовнішньоекономічного, в тому числі валютного стану цієї країни. Пасивність платіжного балансу може призвести до знецінення її валюти, а при активному платіжному балансі складаються умови для її укріплення і підвищення її міжнародного авторитету. Активний платіжний баланс здійснює стимулюючий вплив на економіку оскільки розширює сукупні видатки, проте викликає інфляцію. Пасивний баланс має антиінфляційну дію, проте стримує економічний розвиток.



Валютний курс та фактори, що на нього впливають. Системи валютного регулювання.

Оскільки жодна національна економіка не може існувати як замкнута система, неминуче виникають міжнаціональні економічні зв’язки: міжнародна торгівля, вивіз капіталу. Це викликає необхідність використовувати національні грошові одиниці в міжнародних розрахунках, внаслідок чого виникає специфічна система відносин пов’язаних з обміном грошової одиниці однієї країни на грошову одиницю іншої, тобто система валютних відносин. У ролі об’єктів цих відносин виступають валюти як грошові одиниці окремих країн. Валютні відносини здійснюються на національному і міжнаціональному рівні.

Здатність однієї валюти обмінюватися на інші валюти називається конвертованістю. Розрізняють дві форми конвертованості:

1. Вільно, або цілком конвертована валюта - це національна валюта тих країн, у зонах яких відсутні обмеження на оборот валюти.

2. Частково конвертована валюта - це валюта тих країн, у яких допускається лише зовнішня конвертованість валюти, й зберігаються обмеження по відношенню до визначеного кола міжнародних операцій.

Валютний ринок - система соціально-економічних і організаційних відносин купівлі-продажу різних іноземних валют і платіжних документів в іноземній валюті. Це особлива сфера економічних відносин, яка пов’язана зі здійсненням операцій з іноземною валютою і платіжними документами (чеками, векселями, переказами та акредитивами в іноземній валюті). Суб’єктами валютного ринку є:

а) фірми, організації і окремі особи;

б) комерційні банки і установи, які обслуговують зовнішні зв’язки;

в) державні центральні банки та казначейства;

г) транснаціональні банківські установи.

В процесі здійснення суб’єктами валютного ринку операцій формуються валютні курси. Валютний курс - це ціна грошової одиниці однієї країни, виражена в грошовій одиниці іншої країни. Він встановлюється шляхом котирування валют на ринку. При цьому встановлюється курс продавця іноземної валюти і курс її покупця. Основою визначення валютних курсів є співвідношення купівельної спроможності різних валют, їх паритет. А поточний курс валют формується під безпосереднім впливом попиту і пропозиції на валютному ринку. Попит на іноземну валюту визначається потребами імпорту або обсягами вкладень національного капіталу за кордоном. Пропозиція іноземної валюти формується надходженнями від експорту й обсягами вкладень іноземного капіталу всередині країни.

Валютний паритет - співвідношення між валютами різних країн, що встановлюється законодавчо. Валютний курс і валютний паритет є сполучною ланкою між національними валютними системами.

Міжнародна валютна система - форма організації валютних відносин у межах світового господарства.

Етапи розвитку світової валютної системи.

1. XІ - н. XX ст. - склалася світова валютна система у формі золотого стандарту. Національні валюти забезпечуються золотом.

2. 20 - 40 - і рр. XX ст. - золотодевізний стандарт (Генуезька система). Провідні кураїни фіксують курс своїх валют стосовно золота, а інші прив’язують свій курс до них.

3. 40 - 70 - і рр. ХХ ст. - золотодоларовий стандарт (Бреттон-Вудська система). Золотом забезпечується лише долар США, інші фіксують свій курс стосовно нього.

4. 70 - е рр. ХХ ст. і до нашого часу - система валютних курсів, що плавають, (Ямайська система). Країни можуть вибирати будь-як режим валютного курсу. Золото перестало виконувати функції грошей. Курси валют визначаються їхньою купівельною спроможністю і попитом та пропозицією.

Фактори, що впливають на валютний курс:

- попит і пропозиція валюти;

- економічний стан країн, у яких встановлюється курс валюти;

- наявність обмежень в обміні валюти;

- інфляція;

- попит на національні і іноземні товари в межах країни;

- співвідношення між експортом і імпортом країн, які обмінюють валюту;

- величина національних та іноземних капіталовкладень у країну.

Провідною ланкою валютної системи є валютне регулювання, головним об’єктом якого є валютний курс національної грошової одиниці. До основних інструментів валютного регулювання відносяться валютна інтервенція і застосування валютних обмежень.

Валютна інтервенція – це втручання центральних банків або казначейств в операції на валютному ринку з метою впливу на динаміку курсу національної або іноземної валюти. Як правило, це масштабна валютна операція, яка проводиться в короткотерміновий період. Для підвищення курсу національної валюти здійснюється масовий продаж іноземної валюти і купівля своєї. Для зниження її курсу проводиться зворотна операція. Для здійснення цих операцій центральний банк повинен мати значні грошові ресурси.

Валютні обмеження – це заходи по регулюванню ввозу і вивозу національної й іноземної валюти за межі країни і до неї. До цих заходів відносяться: обмеження ввозу та вивозу готівкової національної валюти, обмеження на перекази капіталів, обмеження ввозу та вивозу іноземної валюти та золота, обов’язковий продаж експортної виручки від неторгових операцій і від експорту товарів та послуг, тощо. Всі ці заходи переслідують мету збереження та нагромадження необхідних для розвитку національної економіки грошових ресурсів та примноження валютних ресурсів країни.


Список рекомендованої літератури

1. Агапова Т.А., Серегина С.Ф. Макроэкономика: Учебник / Под ред. Сидоровича А.В. – М.: МГУ, 1997.

2. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Підручник для вузів / За ред. В.Д.Базилевича. – К.: „Знання”, 2004 – 851с.

3. Базилевич В.Д., Баластрик Л.О. Макроекономіка: Тести. Ситуаційні завдання. Практикум розв’язання: Навч. посібник. – К.: Четверта хвиля, 1997, - 144 с.

4. Базілінська О.Я. Макроекономіка: Навч. почіб. для вузів. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 442 с.

5. Бугаян И.Р. Макроэкономика. Ростов-на-Дону: «Феникс», 2000. – 352 с.

6. Бункина М.К. Макроэкономика (Основы экономической политики): Учебник. _ М.: „ДИС”, 1997. – 320 с.

7. Бурда М., Виплош Ч. Макроекономіка: Європейський контекст. – К.: Основи, 1998. – 682 с.

8. Бутук А.И. Макроэкономика: Учеб. пособие. – К.: „Знання”, 2004. – 514 с.

9. Вечканов Г.С., Вечканова Г.Р. Макроэкономика: Пособие для підготовки к екзамену. – СПб.: Питер, 2001, - 208 с.

10. Долан Э. Дж., Линдсей Д. Макроэкономика. – С-Пб.: 1994, - 405 с.

11. Долан Э.Дж., Кемпбелл К., Кемпбелл Р. Деньги, банки и денежно-кредитная политика. – С-Пб, „Оркестр”, 1994.

12. Дорнбуш Р., Фішер С. Макроекономіка. Пер з англ. – К.: Основи, 1996 – 814с.

13. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Макроэкономика: Учебник. – К.: „Знання”, 2004. – 368 с.

14. Задоя А.А., Петруня Ю.Е. Основы экономики: Макроэкономика / Учебное пособие для высших учебных заведений. Днепропетровск, 1995.

15. Казаков А.П., Минаев Н.В. Экономика (микро-, макро- и прикладная экономика): Курс лекцій. Упражнения и контрольне вопросы. –М.: Изд-во ЦИПКК АП, 1996. -392 с.

16. Кириленко И.Л., Макаренко П.М. Рыночная экономика и государственное регулирование. Днепропетровск, „Порги”, 1997.

17. Кучерявенко І.А. Макроекономіка: Практикум: Навч. посіб. – К.: Вінар, 2003. – 239 с.

18. Лившиц А.Я. Введение в рыночную экономику. - М., 1992.

19. Луссе А.В. Макроэкономика: Пособие для вузов. – СПб.: Питер,2001. –240с.

20. Макконел К.Р., Брю С.Л. Аналітична економія: Принципи, проблеми і політика. Ч.1. Макроекономіка. – Л.: Просвіта, 1997, - 671 с.

21. Макконел К.Р., Брю С.Л. Экономикс: принципы, проблемы и политика. Пер. С англ.. ІІ изд. –к.: ХаГар, 2000. -785 с.

22. Макроекономіка: Підручник / А.Г.Савченко, Г.О.Пухтаєвич, О.М.Тітонько та ін. – К.: Либідь, 1995, -208 с.

23. Макроэкономическая статистика: Учеб. пособие для увзов / Авторы: В.Н.Салин, В.Г.Медведев, С.И.Кудронова, Е.П.Шпаковская. – М.: Дело, 2001. – 336 с.

24. Манків Г.Н. Макроекономіка: Підручник для України. – К.: Основи, 2000. – 588 с.

25. Мельникова В.І., Клімова Н.І. Макроекономіка. Навч. посіб. для вузів. – 2-ге вид., доп. – К.: ВД „ Професіонал”, 2004. – 394 с.

26. Микро- и макроэкономика. Т.2: Задачи, упражнения, мат. Обеспечение / Алексеева В.Е. и др.. – С-Пб.: Изд-во Михайлова В.А. 1997. -447 с.

27. Микро-, макроэкономика: Практикум / Под ред. Огибина Ю.А. –С-Пб: ЗОА „Литера плюс”, 1998, -512 с.

28. Мікроекономіка і макроекономіка: Підручник. У 2-х ч. / Під. Ред. С.Будаговської. –К.: Вид-во „Основи”, 2001. – 517 с.

29. Мэнкью Н. Г. Принципы экономикс. – СПб: Питер Ком, 1999 – 784с.

30. Небава М.І. Теорія макроекономіки: Навч. посіб. для вузів. – К.: Слово, 2003. – 536 с.

31. Павловський М.А. Макроекономіка перехідного періоду: Український контекст. – К.: Техніка, 1999, -336 с.

32. Панчишин С. Макроекономіка: Навч. посібник. – К.: Либідь, 2001. -616с.

33. Радіонова І. Макроекономіка і економічна політика. – К.: Таксон. 1996, -249 с.

34. Савченко А. Г., Пухтаєвич Г. О., Тітонько О. М. Макроекономіка. – К.: Либідь, 1999 – 288с.

35. Сакс Дж., Ларрен Ф.Б. Макроэкономика. Глобальный подход. Пер с англ. – М.: Дело, 1996 – 848с.

36. Самюельсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. Пер. з англ. – К.: Основи, 1995 – 544с.

37. Самуэльсон П. Экономика. В 2 –х томах. – М.: НПО „Алгон” ВНИИСИ, 1992.

38. Селищев А.С. Макроэкономика: Учебник /Под ред. А.И. Леусского. – 2-е изд., испр. – СПб.: Питер, 2001. – 448с.

39. Соболев В.М. Макроэкономика: Учебное пособие для студентов экономических вузов и факультетов. – Харьков: НВФ. „Студцентр”, 1997. – 224с.

40. Солонінко К.С. Макроекономіка: Навч. посіб. для студ. Вузів. – К.: ЦУЛ, 2002. – 320 с.

41. Фишер Г., Дорнбуш В., Шмалензи Р. Экономика. – М.: Дело, 1993.

42. Экономика. Учебник. Под ред. А.С.Булатова. – М.: 1997.

 

 

 









Не нашли то, что искали? Воспользуйтесь поиском гугл на сайте:


©2015- 2019 zdamsam.ru Размещенные материалы защищены законодательством РФ.